Постанова

від 09.02.2023 по справі 560/8336/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8336/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

09 лютого 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений енергетичний ресурс" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений енергетичний ресурс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби України, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України №UA400040/2022/000132/2 від 14.06.2022 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що декларантом включено до митної вартості усі необхідні складові, визначено числові значення усіх складових митної вартості товарів, підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, транспортні витрати, що підтверджується згаданими вище документами, у тому числі, інвойсом, контрактом, платіжним дорученням банківської установи про сплату фактурної вартості товару. Перелічені документи узгоджуються між собою, є достовірними, та підтверджують придбання бувшого у використанні причепа Berger за ціною саме 20 000 євро. Зазначає, що надані декларантом митному органу при здійсненні митного оформлення товару документи відповідно до ч.2 ст.53 МК України є вичерпними, ними повністю підтверджуються всі складові заявленої митної вартості товару за першим (основним) методом і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Вказує, що дані митного органу про вищу вартість розмитнених товарів, в тому числі з мережі інтернет, не можуть мати вагоміше значення, ніж подані декларантом документи про товар. Такі дані митного органу не можуть бути єдиною підставою для коригування митної вартості. При цьому потрібно враховувати право сторін на свободу підприємницької діяльності.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400040/2022/000132/2 від 14.06.2022.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений енергетичний ресурс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Між ЗАТ "Петва" (продавець) та ТОВ "Зелений енергетичний ресурс" (покупець) 20.05.2022 укладено договір купівлі-продажу автомобіля відповідно до умов якого, продавець продає покупцю на праві власності один б/в причіп BERGER, тип: SATA, номер кузова: НОМЕР_1 , 2016-03-01.

Відповідно до п.1 вищевказаного договору, покупець зобов`язується сплатити продавцю 20 000 євро.

За придбаний автомобіль ТОВ "Зелений енергетичний ресурс" відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті 24.05.2022 сплатило грошові кошти в сумі 20 000 євро.

14.06.2022 на митний пост Хмельницький Хмельницької митниці було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА400040/2022/017490 на товар позивача: "напівпричіп вантажний, 3х-вісний, цистерна: - марка - BERGER; модель - SATA; ідентифікаційний номер (кузов/шасі/рама) НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення - 2015; призначений для перевезення вантажів; повна маса - 39000 кг; бувший у використанні; торгівельна марка - BERGER; виробник - "BERGER FAHRZEUGTECHNIK" - Австрія (АТ) (графа 31 МД), що надійшов на адресу позивача на умовах EХW (графа 20 МД).

Митну вартість було заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості, яка відповідала фактурній вартості з додаванням витрат на транспортування в розмірі 20 654,39 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано наступні документи:

1. рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №220018 від 20.05.2022;

2. декларація про походження товару (Declaration of origin) №220018 від 20.05.2022;

3. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.04.2021;

4. платіжне доручення в іноземній валюті №9 від 24.05.2022;

5. калькуляція транспортних витрат №19 від 13.06.2022;

6. зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу б/н від 20.05.2022;

7. договір про надання послуг митного брокера №224-22 від 06.06.2022;

8. митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA400040.2022.017490 від 14.06.2022.

За результатами перевірки поданої ТОВ "Зелений енергетичний ресурс" митної декларації митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №400040/2022/000132/2 від 14.06.2022.

У рішенні зазначено: документи, подані згідно ч.2 ст.53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема числове значення витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України не підтверджено документально та не містить інформації про довжину маршруту доставки. Також під час порівняння заявленої ціни у інвойсі (20 000 євро) з наявною інформацією в мережі Інтернет встановлено, що ціна продажу схожих моделей в Європі значно вища ніж заявлено у рахунку-фактурі, зокрема згідно сайтів продажу автомобілів в Європі (Autoline.de та інші) рівень ціни схожих моделей, того ж року виготовлення, складає від 30 000 до 50 000 євро. У зв`язку з цим, є підстави вважати що інвойс, який поданий до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" задекларованого транспортного засобу відповідно до статті VІІ ГАТТ. З огляду на вищевикладене, та той факт, що документи, подані згідно ч.2 ст.53 МКУ не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Консультацію проведено. На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару декларант 14.06.2022 року надіслав електронне повідомлення, в якому зазначив, що не має змоги надати запитуваних документів. Отже, декларантом не подані всі документи для підтвердження митної вартості товару. Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Метод 1 не застосовано в зв`язку з неподанням всіх додаткових документів, які б підтверджували заявлену декларантом вартість, а подані документи не місяць всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних товарів. Метод 3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу щодо оформлення подібних товарів. Методи 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Застосовано метод 6-резервний: інформація щодо митного оформлення подібного напівпричепу-цистерни марки Berger 2015 року виготовлення здійснено за митною декларацією від 25.05.2022 №UA305160/2022/024019. Відповідно до п.5 частити другої ст. 55 МКУ декларант або уповноважена ним особа має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X у розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті. Декларант або уповноважена ним особа має право на оскарження рішення про коригування вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

14.06.2022 відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА400040/2021/000435 з причин неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.3 ст.53 МКУ. Винесено рішення про коригування митної вартості від 14.06.2022 №UA40040/2022/000132/2. Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України в митному оформленні відмовлено. Зазначено про необхідність задекларувати митну вартість, визначену в рішенні про коригування митної вартості від 14.06.2022 №UA40040/2022/000132/2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 Митного кодексу України) .

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судом встановлено, що митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов`язкові, так і можливі були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного транспортного засобу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року по справі №825/1575/17, від 25 березня 2021 року по справі №815/3626/17.

Відповідач у заявах по суті справи вказує, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема числове значення витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України не підтверджено документально та не містить інформації про довжину маршруту доставки.

У частині десятій статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.

Із матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась за умовами EXW (за правилами Інкотермс - 2010).

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах EXW витрати з доставки товару до вказаного у контракті місця покладаються на продавця.

Надаючи оцінку доводам відповідача стосовно того, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема числове значення витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України не підтверджено документально та не містить інформації про довжину маршруту доставки, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що доставка причепа Berger з території країни відправлення на митну територію України, здійснювалася покупцем за допомогою придбаного 20.05.2022 у місті Каунас Литовської Республіки сідельного тягача DAF FT CF85, номер кузова НОМЕР_3 , який перевозив (тягнув) придбаний позивачем причеп Berger.

Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (адміністративне провадження №К/9901/5149/18).

Суд також зазначає, що спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками є лише рекомендацією більш детально проаналізувати умови операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19.

Наявність у мережі Інтернет іншої інформації про вартість автомобіля також не віднесена до обставин, за яких у митного органу виникає право на витребування у декларанта додаткових документів. Така інформація не є офіційною та не враховує індивідуальні особливості транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість (імпортований позивачем причіп має свої особливості, в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень).

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що вказані декларантом відомості підтверджені документально, а їх достовірність не спростована відомостями від уповноважених органів, зокрема, що видані позивачу документи є фіктивними. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого автомобіля ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, надані позивачем документи містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно визначено митну вартість імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Отже, оскаржуване рішення є протиправними та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.