Рішення

від 25.01.2023 по справі 754/3430/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/437/23 Справа №754/3430/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Рябенка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТА ЛЮКС», особи, які беруть участь у справі: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» («ПУМБ»), Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про анулювання замовлення та повернення грошових коштів за недоставлений товар, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до ТОВ«АДАМАНТА ЛЮКС» про анулювання замовлення та повернення грошових коштів за недоставлений товар.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.05.2019 за оголошенням в мережі Інтернет вона зробила замовлення на придбання матеріалів, необхідних для проведення ремонтних робіт, з будівельного складу «ВОЛК». Після узгодження умов придбання матеріалів з менеджером 06.05.2019 через мережу «Вайбер» їй було надіслано рахунок-фактуру № СФ-08159 від 06.05.2019 із зазначення номеру замовлення № 75787865 грн. на загальну суму 18 735,41 грн., яка була нею сплачена. Їй було повідомлено, що кошти отримано і що товар буде доставлено 10.05.2019. Проте, як у вказаний строк, так і в подальшому відповідач свої зобов`язання з доставки товару не виконав та перестав відповідати на її дзвінки та звернення, в зв`язку з чим вона була змушена звертатись до банку та правоохоронних органів. Внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй також було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, погіршенні стосунків з оточуючими і, як наслідок, погіршення здоров`я. Вона понесла додаткові витрати для завершення ремонтних робіт у її помешканні, мусила звертатись до юристів та адвокатів за правовою допомогою, до слідчих органів, що також негативно позначилось на її майновому стані. Розмір моральної шкоди вона оцінює у 20 000,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить вважати вищевказане замовлення припиненим, стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 18 735,41 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відсотки річних від простроченої суми, пеню в розмірі 3 % вартості послуги (товару), а також моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 16.05.2022 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.06.2022 продовжено строк розгляду справи.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 19.08.2022 визначено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явилась, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, а також надала уточнений розрахунок суми боргу з інфляційним збільшенням та штрафними санкціями.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Оскільки представник відповідача про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ст. 1-1 Закону).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

За п.п. 18, 22 ч.1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

На підтвердження укладення з відповідачем договору купівлі-продажу будівельних матеріалів позивач надав рахунок-фактуру.

Так, з рахунку-фактури № СФ-08159 від 06.05.2019 вбачається, що замовником є позивач ОСОБА_1 , постачальником ТОВ «АДАМАНТА ЛЮКС», зазначено повну назву товару що купується, його одиниця виміру, кількість, ціна з ПДВ та сума без ПДВ. Всього до сплату за рахунком визначено 18 735,41 грн. Також в рахунку зазначено додаткові умови, а саме: відвантаження продукції здійснюється за фактом отримання коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки за умови його оплати, що засвідчується відповідними платіжними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або електронній формі та повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури).

Дослідивши рахунок-фактуру № СФ-08159 від 06.05.2019, суд дійшов висновку, що він містить всі необхідні реквізити та дає змогу ідентифікувати господарську операцію між позивачем та відповідачем, а також підтверджує факт укладення між ними договору-купівлі продажу.

Відповідно до квитанції № 0.0.1344799509.1 від 06.05.2019 (дата валютування 07.05.2019) позивач сплатила відповідачу 18 735,41 грн. згідно вищевказаного рахунку-фактури. Разом з цим, позивач зазначає, що після оплати товару по рахунку-фактурі у повному обсязі відповідач товар не відвантажив та не доставив, звернення ігнорує, а звернення до правоохоронних органів не принесли позитивного результату щодо повернення коштів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, судом встановлено, що між позивачем укладено договір купівлі-продажу товару, що підтверджується рахунком-фактурою, та позивачем оплачено товар, що підтверджується квитанцією. Однак, судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу товар згідно оплаченого рахунку-фактури, чим порушив взяті на себе зобов`язання. Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 18 735,41 грн., а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Позовна вимога позивача вважати замовлення припиненим задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ч.ч.2,3 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. оскільки чинним законодавством передбачено розірвання договору, однак, даної вимоги позивачем не заявлено.

Відтак, позивачем обрано невірний спосіб захисту прав в цій частині, що виключає можливість задоволення даної вимоги, оскільки вимог про розірвання договору позивачем не заявлено.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідно до уточненого розрахунку від 25.10.2023, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 11.05.2019 по 22.01.2023 в розмірі 9302,07 грн., а також 3 % річних за вказаний період в розмірі 2109,01 грн., зазначаючи розмір основної суми боргу в розмірі 18 978,97 грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає помилковим обрахування вказаних сум, виходячи з розміру 18 978,97 грн., оскільки зазначений розрахунок необхідно проводити, виходячи із суми 18 735,41 грн., яка підтверджується рахунком-фактурою. Крім того, розмір суми 18 978,97 грн. не підтверджується наявними доказами у справі.

Відтак, розмір інфляційних втрат за вказаний період має становити 9182,70 грн., розмір 3 % річних становить 2081,93 грн.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача, щодо порушення відповідачем прав позивача, як споживача послуг відповідача, а також умов договору купівлі-продажу товару щодо поставки оплаченого товару, а тому позов в частині стягнення з відповідача вартості товару в сумі 18 735,41 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9182,70 грн. і 3 % річних в розмірі 2081,93 грн., а всього 30 000,04 грн., підлягають задоволенню. В іншій частині цих вимог належить відмовити.

Також, позивач просить зобов`язати відповідача сплатити пеню в розмірі 3 % вартості послуги (товару).

Так, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист право споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Однак, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням періоду стягнення та її розміру, що виключає можливість задоволення даної вимоги.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача, завдану їй моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

За змістом ч.2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі ст.ст. 16 та 23 ЦК України і ст.ст. 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, визначено ст. 23 ЦК України.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразились в не поставці товару, а саме будівельних матеріалів, які, як зазначає позивач необхідні були для покращення її житлових умов, позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась в порушенні звичайного способу його життя, спричинило дискомфорт, душевні переживання та страждання. Позивач вимушена була звертатись за правовою допомогою, до правоохоронних органів, до суду за захистом порушених прав, доводити свою правоту в суді, витрачати свій час на це.

За змістом ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями відповідача, що виразились у не поставці товару та заподіяною позивачу моральною шкодою.

Беручи до уваги обсяг наданих позивачем доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, з огляду на ступінь вини відповідача, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки в силу ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позову, що пов`язаний з порушенням його прав споживача послуг, з урахуванням ч.6 ст.141 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 52, 626, 627, 629, 651, 653 ЦК України, ст. 1, 5, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 258-259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТА ЛЮКС» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 18 735,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 9182,70 грн., 3 % річних в розмірі 2081,93 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., а всього 32 000,04 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТА ЛЮКС» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ватутінським РУГУ МВС України в м.Києві 10 грудня 1996 року, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТА ЛЮКС», код ЄДРПОУ 42195070, ІПН 421950726572, адреса: м.Київ, вул.Тулузи, 3-Б.

Повний текст рішення складено 07.02.2023

Суддя