Постанова

від 07.02.2023 по справі 761/6096/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.02.2023 Справа № 761/6096/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 761/6096/22

Провадження №22-ц/807/505/23

Головуючий в 1-й інстанції Боєв Є.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарБєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2022 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 11 листопада 2022 відкрито провадження у вказаній справі. Того ж дня судом постановлено ухвалу про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги та на підставі п. 8 ч. 1 ст. 252 ЦПК України провадження у справі було зупинено. Представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони всім постачальника електронних комунікаційних мереж та послуг (провайдерам), які надають послуги з постачання Інтернету на території України та які включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, здійснювати доступ до веб-посилання, на якому розміщена спірна публікація з недостовірною інформацією про позивача та яка є предметом спору, а саме: http://morkovka.org/archives/6517. Заяву мотивовано тим, що винні особи у поширені компромату щодо позивача не тільки не вилучаються, й приумножують ці публікації та своїми діями продовжують завдавати довготривалий негативний вплив на ділову репутацію Позивача, а отже існує ймовірність, що у разі задоволення позову необхідно буде докласти значних зусиль для усунення наслідків вказаного негативного впливу. Справа розглядається в суді з лютого 2022 року, а з урахування специфіки даної категорії справ, за якої дійсні власники веб-сайтів/реєстратори доменних імен є прихованими, для їх розшуку та встановлення інформації про них необхідно вживати ряд заходів, встановлення належних відповідачів може потребувати значеного часу. Заявник зауважує, що незабезпечення позову запропонованим шляхом призводить до того, що власники цих сайтів публікують спірну інформацію щоразу за новими посиланнями, приклад яких заявник наводить. Посилаючись на вказані обставини, заявник просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2022 року, у задоволенні заяви представника позивача адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: ОСОБА_3 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кравця Ростислава Юрійовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, судом першої інстанції при постановленні оспорюваної ухвали не було враховано, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до поширення аналогічної спірної інформації про позивача за новими посиланнями та на нових сайтах, що ускладнить виконання рішення у справі та нівелює ефективний судовий захист. Захід забезпечення позову, про який просить заявник передбачений процесуальним законодавством, жодним чином не перешкодить здійсненню діяльності відповідачів та не порушить їх права. Такий захід є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечить захист порушених прав позивач.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено будь-яких переконливих обґрунтувань та не надано на їх підтвердження доказів, які б свідчили, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. В порядку ч. 7 ст. 85 ЦПК України судом оглянуто веб-сторінки, на які посилався заявник, однак зміст вказаних публікацій не вказав на те, що їх джерелом інформації є стаття, розміщена за посиланням http://morkovka.org/archives/6517, чи до поширення на інших сайтах причетна відповідачка. Крім того, зміст досліджених публікацій вказав на те, що вони розміщені раніше відкриття Шевченківським районним судом м. Запоріжжя провадження у цій справі, що спростовує відповідні твердження заявника. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість публікації «відповідачами» (суд зауважив, що у цій справі один відповідач) на своїх сайтах нових публікацій з недостовірної інформацією про позивача, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення позову мають характер припущення і не можуть бути підставою для забезпечення позову, адже не є переконливими.

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

За роз`ясненнями п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, при цьому не можна напевне сказати, що між сторонами у справі виник спір, оскільки наразі встановлюється належний відповідач у справі шляхом надіслання судових доручень та вчинення інших процесуальних дій.

Крім того слід зазначити, що заборона тимчасового доступу до статті з оспорюваною інформацією за своїми наслідками є ідентичною видаленню спірної публікації із вказаного у позовній заяві веб-посилання, оскільки як при забороні доступу до цієї публікації, так і при видаленні публікації із веб-посилання повністю припиняється доступ до неї. Тож забезпечення позову у спосіб, який вимагає заявник, матиме наслідком фактичне задоволення позову, що на цій стадії розгляду справи є неприпустимим.

В ході розгляду заяви не доведено, що відсутність забезпечення позову у цій справі, у спосіб про який просить заявник може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, враховуючи що розповсюдження інформації, на яку посилається заявник, мало місце до відкриття провадження у справі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального права.

Доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судді апеляційна скарга не містить.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кравця Ростислава Юрійовичам - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 09 лютого 2023 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков