Постанова

від 02.02.2023 по справі 757/59285/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи:757/59285/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/799/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючий - Немировська О.В.,

судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

при секретарі - Лащевська Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року,

встановив:

у листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000 євро щомісячно.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 5 000 євро, що станом на день ухвалення рішення становить 186 244 грн., щомісячно з 09 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття із щорічною індексацією відповідно до закону.

За апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року було відкрито апеляційне провадження.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилалась на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем не доведено підстав для визначення аліментів саме у вказаному розмірі, відповідач не отримує заробітну плату та не має інших доходів ні в Україні, ні за кордоном, спір про поділ спільного майна ще не вирішено, статус майна як спільної сумісної власності та діючи арешти не дають відповідачу можливості вільно розпоряджатися майном на власний розсуд, до частини нерухомого майна відповідач взагалі не має доступу.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представників ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що від шлюбу з ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . З липня 2021 року між ним та ОСОБА_2 припинено шлюбні відносини і син вирішив проживати разом з ним. ОСОБА_2 не бажає утримувати сина, хоча має таку можливість, володіє нерухомим та рухомим майном в Україні та Естонській Республіці, де працює. Оскільки рішення про стягнення аліментів буде виконуватись на території Естонської Республіки, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в розмірі 5 000 євро щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 5 000 євро, що станом на день ухвалення рішення становить 186 244 грн., щомісячно з 09 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 помер, на підтвердження чого представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надала Виписку з демографічного реєстру Естонії від 01.02.2023. Також 01.02.2023 представник ОСОБА_3 подала клопотання про закриття провадження по справі, посилаючись на те, що не входять до складу спадщини права на аліменти, а тому правонаступництво в даному випадку не допускається.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримав клопотання про закриття провадження по справі.

Адвокат Мороз В.В., який вказав, що здійснює представництво неповнолітнього ОСОБА_6 за договором, подав до суду 02.02.2023 клопотання про заміну законного представника - ОСОБА_1 на ОСОБА_7 , та просив зупинити провадження по справі до залучення до участі ОСОБА_7 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 , посилаючись на те, що позовні вимоги заявлено на захист прав самого ОСОБА_6 , а не особистих прав ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач. Вказане клопотання було повернуто, як подане особою, яка не є учасником процесу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 5 000 євро щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач працює на посаді заступника директора в ТОВ «Енергоуправління» та у 2020 році отримувала заробітну плату, надавала послуги АТ «Європейський промисловий банк» в 2019 та 2020 році, отримувала відсотки за рахунком в банку в 2020 році, отримувала доходи в Естонській Республіці в 2018, 2019 та 2020 роках.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

В ч. 1 статті 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини 6 та 9 статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Визначаючи розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини, суд першої інстанції не врахував положення п. 3-1 ч.1 та ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до яких мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів в розмірі, заявленому позивачем, суд першої інстанції не зробив висновку про те, що на утримання сина ОСОБА_4 щомісячно позивачем також витрачається сума, еквівалентна 5 000 євро, та потребу витрат на його утримання саме в розмірі 10 000 євро. Наявні в справі докази, а саме - розписки про сплату коштів за послуги водія та охоронця, за туристичні послуги на суму 1 223 040 грн., не можна визнати належними доказами по справі. Довідки про оплату навчання ОСОБА_6 в навчальному закладі в м. Таллін також не можуть бути визнані достатніми, оскільки сплачувались за період 2020 та першої половини 2021 року, а з жовтня 2021 року ОСОБА_6 проживає в місті Києві та навчається в іншому навчальному закладі. Довідки про оплату за надання спортивно-оздоровчих послуг з ТОВ «Габітус Дизайн» та за абонемент на відвідування спортклубу також не можуть бути враховані до складу витрат на утримання дитини, оскільки не є такими, що необхідні для утримання дитини.

Суд першої інстанції не мотивував свій висновок щодо необхідності стягнення аліментів в сумі, що є еквівалентною в іноземній валюті, з ОСОБА_2 , яка є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи одночасно посилання на ту обставину, що відповідач отримує доходи в Україні та має на праві власності нерухоме та рухоме майно в Україні.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно визначив, що розмір аліментів, яка має бути стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 щомісячно має становити 5 000 Євро.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За положеннями статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

В ч. 3 статті 377 ЦПК України передбачено, що якщо суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для його скасування в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі.

Таким чином, перевіривши обставини справи, колегія дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну каргу слід задовольнити частково та скасувати рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що настала смерть фізичної особи - позивача у справі, а також те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництво, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись стст. 255, 367, 368, 374, 377, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2023 року.

Головуючий

Судді