Постанова

від 01.02.2023 по справі 397/828/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2023 року м. Кропивницький

справа № 397/828/21

провадження № 22-ц/4809/103/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 ,

розглянувши врежимі відеоконференціїу відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сімукова Тетяна Степанівна, на рішення Олександрівського районного судуКіровоградської області від 28 липня 2022 року у складі судді Івченка П.О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулося в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» (далі по тексту СТОВ «Агрофірма Ясенівська») про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позову посилався нате,що між СТОВ «Агрофірма Ясенівська» та ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_1 ) було укладено договір оренди землі від 01 грудня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3520587500:02:000:0044 площею 3,07 га, який було зареєстровано в Олександрівському офісі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру 21 вересня 2012 року за №352050004003519, строк дії 10 років. На підставі п.39 договору оренди землі він повідомив відповідача про розірвання спірного договору в односторонньому порядку із зазначенням підстав, а саме у зв`язку з систематичним порушенням умов договору орендарем: п.9 - порушення форми і розміру внесення орендної плати, порядку розрахунку виплат, що здійснювались в натуральній формі (продукцією); п.10 - нарахування і виплата орендної плати без урахування індексації; п.12 - передача продукції без складання передбачених договором документів; п.13 - зволікання з переглядом орендної плати у встановленому договором порядку та строки. Відповідач, отримавши лист-повідомлення, залишив його вимогу без задоволення та належного розгляду по суті, будь-яких дій щодо припинення договору не вчинив. Вказав, що у разі, якщо орендар затримує виплату орендної плати за договором оренди на строк більше ніж 3 місяці орендодавець вправі розірвати договір в односторонньому порядку згідно зі ст.782 ЦК України, яка передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Посилаючись назазначені обставинипросив суд визнати розірваним договір оренди, який укладений між СТОВ «Агрофірма Ясенівська» та ОСОБА_3 (спадкоємець та правонаступник ОСОБА_1 ) від 01 грудня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3520587500:02:000:0044 площею 3,07 га

Рішенням Олександрівського районного судуКіровоградської області від28липня 2022рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Сімукова Тетяна Степанівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

СТОВ «Агрофірма Ясенівська» направила до апеляційного суду відзив на апеляційнускаргу, в якому просить рішення Олександрівського районного судуКіровоградської області від28липня 2022рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2023 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ОСОБА_2 (а.с.238).

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Направив заяву про розгляд справи без участі свого представника (а.с.245-а). Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокатка Сімукова Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив її задовольнити. Пояснив, що 26 вересня 2019 року дійсно набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3520587500:02:000:0044 площею 3,07 га за договором міни земельних ділянок, укладеним між ним та ОСОБА_1 , та у подальшому зареєстрував право власності на неї. Земельна ділянка продовжує перебувати в оренді у відповідача. Орендна плата йому не виплачувалась, хоча в усній формі звертався до підприємства.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 є спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 3520587500:02:000:0044, площею 3,066 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Староосотської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про спадщину від 17 лютого 20217 року №4-53, спадкова справа № 435/2015 (а.с.11).

01 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Агрофірма Ясенівська» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3,07 га, яка знаходиться на території Староосотської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520587500:02:000:0044, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, грошова оцінка якої складає 38910 грн (а.с.7-9).

Відповідно до п.8 договір укладено терміном на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.п.9, 10, 11, 13 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки: 100 гривень готівкою, решта продукцією, вироблена орендарем по собівартості, але не вище державних закупівельних цін. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки - до 01.07. до 31.12. кожного року. Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умови господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищенням цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендодаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п.38, 39 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в одностронньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін.

Згідно з п.40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

18 серпня 2017 року між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем -СТОВ «Агрофірма Ясенівська», в особі директора Мамалата Д.В., укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №0044, площею 3,066 га, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 лютого 2017 року. Вказаною додатковою угодою внесено зміни до п.5 договору, за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 100951, 00 грн; внесено зміни до п.8 договору щодо строку дії договору, а саме що договір укладено на 13 років; внесено зміни до п.9 договору про те, що орендар зобов`язується виплачувати орендодавцеві орендну плату за користування земельною ділянкою протягом терміну, встановленого у договорі оренди, у розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки та поступово збільшувати цю плату залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря; доповнено п.40 договору абзацом такого змісту: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.36).

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 направлено СТОВ «Агрофірма Ясенівська» лист-повідомленням про розірвання договору оренди землі б/н від 01 грудня 2010 року на підставі п.39 вказаного договору у зв`язку з систематичним порушенням умов договору орендарем, а саме п.9 порушення форми і розміру внесення орендної плати, порядку розрахунку виплат, п.10 нарахування і виплата орендної плати без урахування індексації, п.12 передача продукції без складання відповідних актів, п.13 зволікання з переглядом орендної плати кожного року, п.п.33, 34 систематичного ігнорування обов`язку страхування об`єкту оренди. На підставі п.21 вказаного договору просив повернути земельну ділянку з кадастровим номером3520587500:02:000:0044 шляхом припинення її використання для задоволення власних потреб. (а.с.15, 16).

Листом від 02 серпня 2021 року за вих. №215-21/Ю СТОВ «Агрофірма Ясенівська» повідомила ОСОБА_1 за адресою вказаною в паспорті та додатковій угоді ( АДРЕСА_1 ) про необхідність з`явитися на підприємство для отримання (виплати) орендної плати, що передбачено умовами договору (а.с.47). Згідно з довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання від 10 серпня 2021 року зазначений лист був повернутий, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.48).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність такої підстави розірвання договору в односторонньому порядку як невиконання орендарем вимог п.п.33, 34 договору (страхування об`єкта оренди орендарем), оскільки орендодавець міг сам застрахувати об`єкт оренди, і вимагати відшкодування витрат на страхування. Щодо невиконання відповідачем інших умов договору, на які вказувала сторона позивача, суд дійшов висновку, що вони не можуть бутипідставами розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Апеляційний суд не може повністю погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 зазначеної статті).

Частиною першоюстатті 4 ЦПКУкраїни передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлено у статті 16 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування або поновленого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

Виходячи із зазначеного вище обов`язковими умовами задоволення позову є доведення позивачем фактів порушення його прав, на захист яких пред`явлено позов, та обрання ним належного і ефективного способу захисту.

Як встановлено судом першої інстанції позивач отримав у власність земельну ділянку, кадастровий номер3520587500:02:000:0044, після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 17 лютого 2017 року №4-53.

На підставі договору оренди землі від 01 грудня 2010 року та в подальшому укладеної додаткової угоди від 18 серпня 2017 року ОСОБА_3 та СТОВ «Агрофірма Ясенівська», як сторони зазначених договорів, узгодили сплату орендної плати, її розмір та строки виплати.

Проте, у подальшому 26 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520587500:02:000:0044, площею 3,066 га (а.с.229-231).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 вересня 2019 року №182613640 земельна ділянка, кадастровий номер 3520587500:02:000:0044, площею 3,066 га належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору міни від 26 вересня 2019 року (а.с.47).

Відповідно до пункту 40 договору оренди землі від 01 грудня 2010 року та в подальшому укладеної додаткової угоди від 18серпня 2017року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Зазначеними доказами підтверджується, що з 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3520587500:02:000:0044, площею 3,066 га перейшла у власність ОСОБА_2 , якого не було залучено судом першої інстанції у даному провадженні, з позовом як третя особа із самостійними вимогами він не звертався. Однак, з моменту набуття права власності, а саме з 26 вересня 2019 року саме права та інтереси ОСОБА_2 могли бути порушені, тобто з 26 вересня 2019 року і на момент звернення із позовом 08 жовтня 2021 року права та законні інтереси ОСОБА_1 відповідачем порушені бути не могли, оскільки позивач уже не був суб`єктом цих правовідносин.

Як убачається з позовної заяви ОСОБА_1 як на підставу розірвання договору оренди землі посилається на систематичну несплату орендної плати відповідачем, однак, у свою чергу не зазначає, за який період наявне прострочення виплати, за який період вона була здійснена чи нездійснена, не наведено відповідного розрахунку.

Ураховуючи те, що з 26 вересня 2019 року позивач уже не є власником земельної ділянки, а у 2018 році ОСОБА_1 нараховано та виплачено СТОВ «Агрофірма Ясенівська» 7071, 40 грн, про що свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року, права позивача порушені жодним чином не були, що виключає можливість їх захисту у судовому порядку (а.с.64).

Зазначені вище обставини не були належно оцінені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене вище та на підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову із зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст.367,374,376,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сімукова Тетяна Степанівна, задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного судуКіровоградської області від28липня 2022рокускасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ясенівська» про розірвання договору оренди відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко