Вирок

від 09.02.2023 по справі 369/1768/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1768/23

Провадження № 1-кп/369/1583/23

В И Р О К

іменем України

09.02.23 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023111050000227від 20січня2023рокуза обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шпитьки Бучанського (Києво-Святошинського) району Київської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, працює не офіційно різноробочим, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі КК України),

встановив:

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30діб, який затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово було продовжено, останній раз Указом Президента України № 757/2022 від 22листопада 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 год. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

10грудня 2022 року в денну пору доби, більш точного часу не встановлено, тобто в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, маючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи на території заміського комплексу «Бабушкін сад», що розташований за адресою: вул.Садова, 2, с.Мрія, Бучанський район, Київська область, таємно викрав вуличний садово-парковий ліхтар GL-05 D Sand Silver, який належить ТОВ «Бабушкін сад», вартістю 457,60 грн, без урахування ПДВ, у подальшому, утримуючи при собі вищевказане майно вийшов із території заміського комплексу «Бабушкін сад» та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Бабушкін сад», код ЄДРПОУ 37588194, майнової шкоди на загальну суму 457,60 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та додав, що за вказаних в обвинувальному акті обставин дійсно вчинив це кримінальне правопорушення. Зазначив, що за вчинене йому соромно, про вчинене дуже жалкує, щиро розкаюється, не розуміє чому так вчинив та завіряє суд, що подібного більше не вчинятиме.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судових дебатах та під час проголошення останнього слова щиро розкаявся, просив суд суворо не карати та запевнював, що в подальшому подібного не вчинятиме.

Прокурор в судових дебатах просив визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вирішити питання про речові докази відповідно до ст.100 КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. При цьому, надіслала до суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд за її відсутності, від цивільного позову відмовилась, стосовно міри покарання поклалась на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Беручи до уваги що обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, враховуючи заяву представника потерпілого про розгляд справи за її відсутності, вислухавши останнє слово обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст.185 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується посередньо, зі слів є вдівцем має на утриманні малолітню дину та тещу похилого віку, які перебувають на його утриманні, працює неофіційно різноробочим у лісі, має у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває, в силу ст.89 КК України вважається таким, що судимості не має, має середню освіту, вартість майна, викрадення якого вчинив ОСОБА_4 , а саме на суму 457,60 грн.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченого своєї протиправної поведінки, готовності нести відповідальність за вчинене та вчинення кримінального правопорушення вперше, оскільки з огляду на положення ст. 89 КК України, ОСОБА_4 вважається таким, що судимості не має.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, що дорівнює її мінімальному розміру.

Разом з тим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі ст. 75 КК України звільняє останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладає обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вказаний вид і розмір покарання та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання з іспитовим строком, суд виходить насамперед з того, що позбавлення чи обмеження прав і свобод обвинуваченого, у формі фізичної ізоляції від суспільства не є необхідним у цій конкретній справі для захисту суспільства та задоволення почуття обурення й справедливості потерпілого, і суспільства в цілому, виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 , характеру та обставин його вчинення.

Звідси, виходячи, з пануючої нині ієрархії загальнолюдських цінностей цілком виправданим є застосування до покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України, що повною мірою узгоджується з соціально-відновлювальною та запобіжною функціями покарання, які спрямовані на відновлення особистості з правослухняною поведінкою та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком є необхідним й достатнім для його виправлення, запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому та є домірним скоєному.

Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч.1 цієї статті, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речові докази:

- садово-парковий ліхтар GL-05 D Sand Silver, який визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «Бабушкін сад» ОСОБА_5 залишити у розпорядженні останньої.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1