Постанова

від 25.01.2023 по справі 552/3061/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

місто Київ

справа № 552/3061/20

провадження № 61-6539св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- змінити розмір частки у праві спільної часткової власності, визнавши за ним право власності на 63/100 частки садиби, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 визнати право власності на 37/100 часток;

- виділити йому в натурі та визнати право власності на 63/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, у складі таких приміщень: кімнату 2-4, площею 28, 50 кв. м, кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м,

передпокій 2-1, площею 6, 80 кв. м, комору 2-2, площею 2, 90 кв. м, кухню 2-5, площею 9, 00 кв. м, санвузол 2-7, площею 7, 10 кв. м, IV-сіни, площею 4, 20 кв. м, погріб літ. «м», сарай літ. «М», вбиральню літ. «П», виділити в окремий об`єкт нерухомого майна;

- виділити йому в натурі та визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310136400:09:001:0786, розміром 455, 00 кв. м, згідно з варіантом № 2 додатка № 5 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09 листопада 2020 року № 93;

- припинити право спільної часткової власності на садибу та земельну ділянку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником частини будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . У 1990 році під час видання свідоцтва про право власності на будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не враховано добудови до будинку та те, що реальні частки у співвласників змінилися, тобто зазначені у свідоцтві частки (по 1/2) не відповідали дійсним часткам у праві власності на будинковолодіння.

ОСОБА_1 зазначав, що між співвласниками від початку побудови будинку склався певний порядок користування ним, а також земельною ділянкою, проте здійснити реальний поділ будинку та земельної ділянки неможливо, оскільки ОСОБА_2 відмовляється вчиняти визначені законодавством дії щодо розподілу спільного майна, у зв`язку із чим він звернувся з позовом до суду.

Стислий виклад заперечень і позиції відповідача

ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , у серпні 2021 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням уточнень, просила:

- поділити будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на частину житлового будинку та господарських споруд, виділивши в будинку літ. «А-1» такі приміщення: кімнату 1-2, площею 16, 60 кв. м, шафу 1-3, площею 2, 10 кв. м, кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м, загальною площею 30, 10 кв. м; в прибудові літ. «а» такі приміщення: передпокій 1-1, площею 9, 90 кв. м, в прибудові літ. «а2» такі приміщення: кухню 1-4, площею 3, 30 кв. м, коридор 1-5, площею 2, 00 кв. м, санвузол 1-6, площею 0, 90 кв. м, загальною площею 6, 20 кв. м, в прибудові літ. «а4» такі приміщення: тамбур V, площею 2, 10 кв. м; а також господарські будівлі: літню кухню літ. «Д», погріб літ. «д1», сарай літ. «К», вбиральню літ. «Р», ворота № 4, огорожу № 1, огорожу № 2;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку та господарських споруд, виділивши йому в будинку літ. «А-1» такі приміщення: кімнату 2-4, площею 28, 50 кв. м, в прибудові літ. «а» такі приміщення: передпокій 2-1, площею 6, 80 кв. м, комору 2-2, площею 2, 90 кв. м, кухню 2-5, площею 9, 00 кв. м, загальною площею 18, 70 кв. м, в прибудові літ. «а1» такі приміщення: сіни ІV, площею 4, 20 кв. м, в прибудові літ. «а3» такі приміщення: санвузол 2-7, площею 7, 10 кв. м; а також господарські будівлі: погріб літ. «м», сарай літ. «М», навіс літ. «Н», вбиральню літ. «П»;

- покласти на ОСОБА_1 обов`язок здійснити реконструкцію системи опалення й електропостачання у виділеній йому частині житлового будинку та інші переобладнання, які зазначені у висновку експерта № 18; реконструкцію системи опалення та водопостачання у виділеній їй частині будинку покласти на неї;

- припинити право спільної часткової власності на будинковолодіння;

- поділити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї ділянки за кожним;

- припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона разом зі ОСОБА_1 є співвласниками будинковолодіння та земельної ділянки, втім між ними виникають суперечки щодо визначення часток в будинку. Зазначала, що вона не погоджується із запропонованим ОСОБА_1 варіантом розподілу часток в будинку.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 15 листопада 2021 рокуКиївський районний суд м. Полтави задовольнив позов ОСОБА_1 та частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 .

Суд змінив розмір часток у праві спільної часткової власності та визнав за ОСОБА_1 право власності на 63/100 частки житлового будинку, за ОСОБА_2 - право власності на 37/100 часток будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділив ОСОБА_1 в натурі та визнав за ним право власності на 63/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з кімнати 2-4, площею 28, 50 кв. м, кімнати 2-3, площею 11, 40 кв. м, передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м, комори 2-2, площею 2, 90 кв. м, кухні 2-5, площею 9, 00 кв. м, санвузла 2-7, площею 7, 10 кв. м, IV-сіней, площею 4, 20 кв. м, погреба літ. «м», сараю літ. «М», вбиральні літ. «П», 1/2 частини воріт № 4, в окремий об`єкт нерухомого майна та припинив право спільної часткової власності.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 663, 00 грн грошової компенсації.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 455, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786, виділив в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна та припинив право спільної часткової власності.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 455, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786, виділив в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна та припинив право спільної часткової власності.

Суд першої інстанції, надавши оцінку усім варіантам поділу будинку, які запропонували експерти, дійшов переконання, що на момент подання позовів частки співвласників змінилися і не є рівними. Частка будинку, яка належить ОСОБА_1 , якою він користується, об`єктивно є більшою, ніж визначена ідеальна частка під час видання свідоцтва у 1990 році та під час посвідчення договору дарування 15 вересня 2006 року, про що зазначили всі судові експерти у своїх висновках.

Суд першої інстанції дійшов переконання, що висновок експерта Авдєєва А. К. від 07 лютого 2021 року не містить прийнятний варіант поділу спільного майна, оскільки передбачає втручання в несучі конструкції будинку та інженерні системи загального користування, передбачає отримання дозволів на таке переобладнання і на день ухвалення рішення у справі суд позбавлений можливості встановити, чи будуть надані такі дозволи компетентними органами. Водночас варіант поділу спільного будинку, який запропоновано експертом ОСОБА_4 , є найбільш прийнятним для сторін, оскільки не потребує додаткових переобладнань та значних коштів для сплати компенсації, а також суд врахував, що цей варіант є найбільш наближеним до порядку фактичного користування спільним майном, який склався на цей час.

Також суд першої інстанції взяв до уваги, що в частині поділу земельної ділянки сторони не мали заперечень.

Додатковим рішенням від 10 січня 2022 року Київський районний суд м. Полтави визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 455, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786, згідно з варіантом № 2 додатка № 5 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09 листопада 2020 року № 93, виділивши її в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна та припинив право спільної часткової власності.

Постановою від 07 червня 2022 року Полтавський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2022 року скасував, ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1 та повністю задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 .

Суд виділив ОСОБА_1 в натурі та визнав право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі таких приміщень: кімната 2-4, площею 28, 50 кв. м, передпокій 2-1, площею 6, 80 кв. м, комора 2-2, площею 2, 90 кв. м, кухня 2-5, площею 9,00 кв. м, санвузол 2-7, площею 7, 10 кв. м, IV-сіни, площею 4, 20 кв. м, погріб літ. «м», сарай літ. «М», вбиральня літ. «П», навіс літ. «Н».

Виділив ОСОБА_2 в натурі та визнав право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі таких приміщень: кімната 1-2, площею 16, 60 кв. м, шафа 1-3, площею 2, 10 кв. м, передпокій 1-1, площею 9, 90 кв. м, кухня 1-4, площею 3, 30 кв. м, коридор 1-5, площею 2, 00 кв. м, санвузол 1-6, площею 0, 90 кв. м, кімната 2-3, площею 11, 40 кв. м, тамбур V, площею 2, 10 кв. м, літня кухня літ. «Д», погріб літ. «д1», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Р», ворота № 4, огорожа № 1, огорожа № 2.

Зобов`язав ОСОБА_1 здійснити реконструкцію системи опалення та електропостачання у виділеній йому частині житлового будинку.

Зобов`язав ОСОБА_2 закласти дверний отвір із перегородкою з передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м; улаштувати дверний отвір із кімнати 1-2, площею 16, 60 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м; здійснити реконструкцію системи опалення та електропостачання у виділеній їй частині житлового будинку.

Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 910, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786.

Виділив ОСОБА_1 у натурі 1/2 частку земельної ділянки та визнав право власності на виділену земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 455, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786, згідно з варіантом № 2 додатка № 2 до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 910, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786.

Виділив ОСОБА_2 в натурі 1/2 частку земельної ділянки та визнав право власності на виділену земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 455, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786, згідно з варіантом № 2 додатка № 2 до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2.

Припинив право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 910, 00 кв. м, кадастровий номер 5310136400:09:001:0786.

Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо зміни розміру часток у праві спільної часткової власності, суд апеляційної інстанції виснував, що ОСОБА_1 не надав достатніх доказів того, що він здійснив поліпшення спільного майна, у результаті якого можливе збільшення його частки у праві спільної часткової власності на спірне домоволодіння. Також апеляційний суд врахував, що сторонами не оскаржується договір дарування та свідоцтво на право особистої власності, які є правовстановлюючими документами на спірне будинковолодіння та на підставі яких визначені частки сторін у праві спільної часткової власності, а саме по 1/2 частці за кожним.

Надавши оцінку висновкам експертів, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок експерта Авдєєва А. К. від 07 лютого 2020 року № 18 та висновок експерта Федорова Д. Ф. від 09 листопада 2020 року №93, оскільки в першому висновку об`єктами дослідження та подальшого поділу між сторонами справи є будівлі та споруди, які на час звернення до суду припинили своє існування у результаті руйнування, зокрема, сарай літ. «д2», навіс літ. «Ж», вбиральня літ. «Е», а також не згадуються окремі об`єкти, які розташовані на спірній земельній ділянці, зокрема вбиральня літ. «Р». Інший висновок складений особою, чиє свідоцтво судового експерта втратило чинність, про що зазначено в самому висновку експерта. Крім того, ці експертні висновки виготовлені із зазначенням зміни часток співвласників у праві власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов переконання про неможливість їх зміни.

Апеляційний суд не встановив недоліків у висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, який виконала експерт Авдєєва Н. М. , та вважав, що варіант поділу № 2 за цим висновком є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач ОСОБА_1 13 липня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 листопада 2021 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 січня 2022 року залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17

(провадження № 61-3792св19), від 27 січня 2021 року у справі № 361/2430/18 (провадження № 61-12338св20), від 10 лютого 2021 року у справі № 450/2167/16-ц (провадження № 61-9894св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 642/3832/16-ц (провадження № 61-23164св19), від 24 листопада 2021 року у справі № 243/5056/20 (провадження № 61-14037св21), згідно з якими при поділі нерухомого майна в натурі в разі існування потреби у його переобладнанні та переплануванні до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц

(провадження № 14-302цс19), якими передбачено, що поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту окремої поштової адреси;

- суд апеляційної інстанції не врахував та не дав оцінки письмовим доказам, які мають істотне значення для справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 у вересні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року- без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 12 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 28 вересня 2022 року Верховний Суд залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року.

Ухвалою від 19 січня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підставі договору дарування від 15 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний), останній є власником 1/2 частки житлового будинку з частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Зазначена частка житлового будинку з частиною господарських будівель складається з житлового будинку, зазначеного в плані літ. «А-1», житловою площею 58, 40 кв. м, загальною площею 97, 30 кв. м, поруч із ним є такі господарські будівлі: сарай літ. «Б», «б», «д», вбиральня літ. «Г», «Е», літня кухня літ. «Д», погріб літ. «д1», огорожа № 1-3.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 13 червня 1990 року ОСОБА_2 є власником 1/2 частки житлового будинку з частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 4562), до цього об`єкта нерухомості належать такі будівлі та споруди: житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «а3», прибудова літ. «а4», літня кухня літ. «Д», погріб літ. «д1», сарай літ. «К», сарай літ. «М», погріб літ. «м», навіс літ. «Н», вбиральня літ. «П», вбиральня літ. «Р», огорожа № 1, № 2, ворота № 4.

У цьому технічному паспорті зазначено, що до 1 групи приміщень у житловому будинку літ. «А-1» належать: передпокій, площею 9,90 кв. м, кімната, площею 16, 60 кв. м, шафа, площею 2, 10 кв. м, кухня, площею 3, 30 кв. м, коридор, площею 2, 00 кв. м, санвузол, площею 0, 90 кв. м, тамбур, площею 2, 10 кв. м, загальна площа приміщень становить 36, 90 кв. м;

до 2 групи приміщень належать: передпокій, площею 6, 80 кв. м, комора, площею 2, 90 кв. м, кімната, площею 11, 40 кв. м, кімната, площею 28, 50 кв. м, кухня, площею 9, 00 кв. м, санвузол, площею 7, 10 кв. м, сіни, площею 4, 20 кв. м, загальна площа становить 69, 90 кв. м.

Також відповідно до технічного паспорта проведено реконструкцію житлового будинку літ. «А-1», з добудовою прибудови «а3» (санвузол 2-7, площею 7, 10 кв. м) та прибудови літ. «а4» (тамбур V, площею 2, 10 кв. м), а також нове будівництво сараю літ. «К» та сараю літ. «М», на підставі чого видано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Об`єктів самочинного будівництва немає.

Рішенням Київської районної в м. Полтаві ради від 05 вересня 2019 року «Про розгляд заяв громадян про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 910, 00 кв. м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5310136400:09:001:0786).

Згідно з висновком від 07 лютого 2020 року № 18, виготовленим на замовлення ОСОБА_2 , експертом Авдєєвим А. К. запропоновано варіант поділу будинку, відповідно до якого реальними частками співвласників будуть: одному співвласнику - 49/100, другому - 51/100. Щоб виконати цей варіант поділу, потрібно здійснити таке переобладнання в будинку: закласти дверний отвір із передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м, улаштувати дверний отвір із кімнати 1-2, площею 16, 60 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м. Здійснити реконструкцію системи опалення та електропостачання у виділених частинах будинку. Пропоноване переобрання потрібно зробити відповідно до вимог ДБН-А-3.1-5-2009 «Організація будівельного виробництва» і «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт». Щодо поділу земельної ділянки експерт зазначив, що ділянку, площею 910, 00 кв. м, можливо розділити на дві рівні частини, тобто 1/2 частка кожного співвласника становитиме 455, 00 кв. м.

У висновку експерта від 09 листопада 2020 року № 93, складеного експертом Федоровим Д. Ф. на виконання ухвали суду першої інстанції від 07 вересня 2020 року, запропоновано декілька варіантів поділу житлового будинку. За першим варіантом поділу частка ОСОБА_1 у будинку становить 31/50, а частка ОСОБА_2 - 19/50. ОСОБА_2 пропонувалося виділити

37/100 частки в будинку з господарськими будівлями та спорудами зі сплатою їй іншим співвласником грошової компенсації в сумі 2 663, 00 грн, а ОСОБА_1 виділити 63/100 частки. За другим варіантом поділу частка ОСОБА_1 в будинку становитиме 31/50, а частка ОСОБА_2 - 19/50. ОСОБА_2 виділити 17/50 часток будинку з господарськими будівлями та спорудами з компенсацією їй 42 370, 00 грн, а ОСОБА_1 - 33/50 частки. Щодо поділу земельної ділянки експертом ОСОБА_4 також запропоновано поділ в рівних частках.

У висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, який виконала експерт Авдєєва Н. М. на підставі ухвали суду першої інстанції від 07 грудня 2020 року, зазначено три варіанти поділу будинковолодіння.

Згідно з першим варіантом ОСОБА_2 запропоновано виділити приміщення і будівлі на суму, яка є меншою її частки на 29 089, 50 грн, а ОСОБА_1 виділити приміщення і будівлі на суму, що є більшою його частки на 29 089, 50 грн. Частки співвласників при такому поділі з урахуванням будівель, що є перебувають у особистій власності, складатимуть 19/50 у ОСОБА_2 та 31/50 - у ОСОБА_1 . Для здійснення запропонованого варіанту поділу переобладнання не потрібні.

Відповідно до другого варіанта ОСОБА_1 запропоновано виділити приміщення і будівлі на суму, що є більшою його частки на 3 562, 50 грн, а ОСОБА_2 виділити приміщення та будівлі на суму, що є меншою вартості її частки на 3 562, 50 грн з урахуванням вартості навісу літ. «Н». Частки співвласників при такому поділі з урахуванням будівель, що є у особистій власності, та навісу літ. «Н», який переходить від одного власника до іншого, складатимуть: ОСОБА_2 - 2/5, ОСОБА_1 - 3/5. Для здійснення запропонованого варіанта поділу потрібно виконати таке переобладнання:закласти дверний отвір із перегородкою з передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м; улаштувати дверний отвір із кімнати 1-2, площею 16, 60 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м; здійснити реконструкцію системи опалення та електропостачання у виділених частинах будинку.

За третім варіантом поділу ОСОБА_1 запропоновано виділити приміщення і будівлі на суму, що є більшою вартості його частки на 60 852, 50 грн, а ОСОБА_2 - виділити приміщення і будівлі на суму, що є меншою вартості її частки на 60 852, 50 грн з урахуванням вартості навісу літ. «Н». Частки співвласників при такому поділі з урахуванням будівель, що є у особистій власності, та навісу літ. «Н», який переходить від одного власника до іншого, складатимуть: ОСОБА_2 - 17/50, ОСОБА_1 - 33/50. Для здійснення запропонованого варіанта поділу переобладнання не потрібні.

Також експерт зазначив, що земельну ділянку можливо поділити відповідно до ідеальних часток в будинку, а саме по 1/2 частці кожному.

Право, що підлягає застосуванню до спірних відносин

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в повному обсязі, проте навів підстави для касаційного оскарження судового рішення лише в частині поділу будинковолодіння.

В частині поділу земельної ділянки касаційна скарга не містить підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, а підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги, визначених у частині третій статті 400 ЦПК України Верховний Суд не встановив. Відтак з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд не переглядає в касаційному порядку оскаржуване судове рішення в частині вирішення вимог первісного і зустрічного позовів щодо поділу спірної земельної ділянки.

Переглядаючи оскаржувану постанову апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме в частині вирішення вимог первісного та зустрічного позовів щодо поділу будинковолодіння в натурі, Верховний Суд врахував таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції визнав найбільш прийнятним перший варіант поділу спільного для сторін будинковолодіння, запропонований експертом ОСОБА_4 у висновку від 09 листопада 2020 року № 93, згідно з яким частка ОСОБА_1 у будинку відповідатиме 31/50, а частка ОСОБА_2 - 19/50, та пропонувалося виділити ОСОБА_2 37/100 частки в будинку з господарськими будівлями та спорудами зі сплатою їй іншим співвласником грошової компенсації в сумі 2 663, 00 грн, а ОСОБА_1 виділити 63/100 частки.

Водночас суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що зазначений висновок є недопустимим доказом та не підлягає врахуванню під час поділу спірного будинковолодіння, оскільки його склала особа, чиє свідоцтво судового експерта втратило чинність.

Верховний Суд погоджується з таким висновком, оскільки у висновку від 09 листопада 2020 року № 93 зазначено, що експертизу проводив судовий експерт Федоров Дмитро Федорович, який має свідоцтво № 1689, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України 27 червня 2014 року, дійсне до 07 липня 2020 року. Тож на момент проведення експертизи термін дії свідоцтва на право зайняття експертною діяльністю закінчився. Доказів на підтвердження повноважень Федорова Д. Ф. на проведення експертизи станом на 09 листопада 2020 року в матеріалах справи немає.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок від 07 лютого 2020 року № 18, складений експертом Авдєєвим А. К., оскільки об`єктами дослідження та подальшого поділу між сторонами справи за цим висновком є будівлі та споруди, які на час звернення до суду не існували у результаті їх руйнування, зокрема, сарай літ. «д2», навіс літ. «Ж», вбиральня літ. «Е», а також не зазначені об`єкти, які розміщені на спірній земельній ділянці, зокрема, вбиральня літ. «Р».

Апеляційний суд зробив висновок, що поділ будинковолодіння потрібно здійснити за другим варіантом висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, який виконала експерт Авдєєва Н. М. , оскільки цей варіант не передбачає істотного відхилення від ідеальних часток співвласників.

Водночас обраний судом апеляційної інстанції варіант поділу спірного будинку передбачає таке переобладнання:для його реалізації передбачалося закласти дверний отвір із перегородкою з передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м; улаштувати дверний отвір із кімнати 1-2, площею 16, 60 кв. м, в кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м; здійснити реконструкцію системи опалення та електропостачання у виділених частинах будинку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження

№ 14-302цс19).

У наведеній заявником постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, тому при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них». Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.3, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатися лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що, дійшовши висновку про можливість виділення належної позивачу частки у виді приміщень першого поверху будинку, апеляційний суд не звернув уваги на ці обставини, не перевірив та в рішенні не зазначив, чи ті приміщення є ізольованими від приміщень інших співвласників, чи мають окремий вихід, чи підключені системи водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто чи складають окремий об`єкт нерухомого майна, чи є потрібним переобладнання будинку.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17

(провадження № 61-3792св19), від 27 січня 2021 року у справі № 361/2430/18 (провадження № 61-12338св20), від 10 лютого 2021 року у справі № 450/2167/16-ц (провадження № 61-9894св19), від 24 листопада 2021 року у справі № 243/5056/20 (провадження № 61-14037св21).

У наведених заявником постановах Верховний Суд зробив висновки, що при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання. Отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування будинку потрібне лише у випадку втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, в іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Також у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 243/5056/20 (провадження № 61-14037св21) Верховний Суд виснував, що суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги, що до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі позивач не надав документів (будівельний паспорт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт), які б підтверджували, що будівельні роботи з переобладнання та перепланування у спірному житловому будинку, які потрібно провести для виділу частки з будинку в натурі, відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, детальним планам територій, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

У справі, що переглядається, у другому варіанті висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, який передбачає здійснення переобладнань у житловому будинку, зроблено застереження, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 виконувати переобладнання можливо після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об`єкта будівництва, що є заміною дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Переобладнання можливо проводити за будівельним паспортом, розробленим організацією, яка має ліцензію на проведення такого виду робіт.

Отже, експерт, наголосивши на необхідності отримання дозвільних документів, фактично підтвердив, що переобладнання передбачає втручання в несучі конструкції будинку та інженерні системи загального користування, а відтак вимагає отримання дозволів на таке переобладнання.

У справі, що переглядається, сторони не надали до судів першої чи апеляційної інстанцій відповідних документів, виданих компетентними органами державної влади.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про поділ спільного будинку за варіантом, який передбачає його переобладнання, не мав можливості встановити, чи будуть надані уповноваженими органами відповідні дозволи. Тож, ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, наведених заявником у касаційній скарзі, та залишив поза увагою те, що інші варіанти поділу будинку за висновком експерта від 06 квітня 2021 року № 2 не потребують здійснення переобладнання.

Також, підтримавши здійснення поділу будинковолодіння згідно з другим варіантом висновку експерта від 06 квітня 2021 року № 2, суд апеляційної інстанції керувався виключно міркуваннями рівності ідеальних часток співвласників у будинку, кожному з яких згідно з правовстановлюючими документами належить по 1/2 частці.

Водночас суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що між сторонами склався певний усталений фактичний порядок користування спірним будинком, що тривалий час існував між його попередніми співвласниками.

Щодо визначення варіанту поділу спільного будинковолодіння

Фактично між сторонами існує спір щодо кімнати 2-3, площею 11, 40 кв. м, розташованої в будинку літ. «А-1».

Про існування фактичного порядку користування будинковолодінням, який відрізняється від ідеальних часток у праві власності сторін, свідчить, зокрема, поверховий план будинку під літ. «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (теперішня адреса: АДРЕСА_1 ), складений на ім`я ОСОБА_3 та затверджений начальником бюро та головою сільської ради 25 листопада 1978 року.

Згідно з цим поверховим планом у користуванні ОСОБА_3 як правопопередника ОСОБА_1 перебувало дві житлові кімнати: 1-4, площею 10, 80 кв. м, та 1-5, площею 27, 60 кв. м, яким відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 4562), відповідають кімнати 2-3, площею 11, 40 кв. м, та 2-4, площею 28, 50 кв. м.

Також фактичне користування спірною кімнатою 2-3, площею 11, 40 кв. м, саме ОСОБА_1 підтверджується й наявними у справі експертними висновками, у яких зазначено, що будинок літ. «А-1» складається з двох відокремлених груп приміщень, які є планувально ізольованими, мають окремі входи та необхідну сукупність житлових і допоміжних приміщень, які відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого проживання.

Зокрема фактичне користування та володіння будинком та господарськими будівлями та спорудами відображено у першому варіанті висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, згідно з яким ОСОБА_2 пропонується виділити в будинку літ. «А-1» такі приміщення: кімнату 1-2, площею 16, 60 кв. м, шафу 1-3, площею 2, 10 кв. м, передпокій 1-1, площею 9, 90 кв. м, кухню 1-4, площею 3, 30 кв. м, коридор 1-5, площею 2, 00 кв. м, санвузол 1-6, площею 0, 90 кв. м, а також прибудову літ. «а1» - тамбур V, площею 2, 10 кв. м, літню кухню літ. «Д», погріб літ. «д1», сарай літ. «К», навіс літ. «Н», вбиральню літ. «Р», огорожу № 1, огорожу № 2, 1/2 частину воріт № 4. ОСОБА_1 за цим варіантом поділу, що відповідає фактичному користуванню, пропонується виділити в будинку

літ. «А-1» такі приміщення: кімнату 2-4, площею 28, 50 кв. м, кімнату 2-3, площею 11, 40 кв. м, передпокій 2-1, площею 6, 80 кв. м, комору 2-2,

площею 2, 90 кв. м, кухню 2-5, площею 9, 00 кв. м, IV-сіни, площею 4, 20 кв. м, а також прибудову літ. «а3» - санвузол 2-7, площею 7, 10 кв. м, погріб літ. «м», сарай літ. «М», вбиральню літ. «П», 1/2 частину воріт № 4.

Також фактичне користування житловим будинком відображено у третьому варіанті висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2.

Відповідно до наведених варіантів поділу кожній стороні виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Відмінності між першим та третім варіантами висновку полягають у поділі господарських будівель та споруд.

Так, за першим варіантом поділу пропонується виділити ОСОБА_2 навіс літ. «Н», який перебуває у її фактичному користуванні, а також виділити обом сторонам у справі ворота № 4, по 1/2 частині кожному.

За третім варіантом поділу, з урахуванням поділу в натурі земельної ділянки, пропонується виділити ОСОБА_2 ворота № 4, а ОСОБА_1 - навіс літ. «Н».

Під час вибору варіанта поділу будинковолодіння Верховний Суд врахував доцільність виділу ОСОБА_2 воріт АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 навісу літ. «Н», що відповідатиме варіанту поділу спірної земельної ділянки (оскільки ці споруди знаходяться саме на тих частинах земельної ділянки, яка кожному із співвласників виділяється), застосованому судом апеляційної інстанції, та унеможливлюватиме виникнення спорів між сторонами щодо користування господарськими будівлями та спорудами в майбутньому.

Верховний Суд дійшов переконання, що третій варіант поділу будинку є найбільш прийнятним, оскільки не потребує додаткового переобладнання та відповідає фактичному порядку користуванню будинковолодінням, який існує тривалий час не лише між сторонами, але й існував між попередніми співвласниками будинковолодіння; не передбачає залишення майна у спільній власності, зокрема воріт № 4, які за першим варіантом висновку експерта пропонується виділити в спільну власність у рівних частках кожному зі співвласників, та приведе до реального вирішення існуючого між сторонами спору. Навіс літ. «Н» перебуває на тій частині земельної ділянки, яка виділятиметься позивачу, тому саме ОСОБА_1 належить виділити у власність цю споруду з відповідним врахуванням його вартості в сумі компенсації, яку потрібно стягнути на користь відповідача.

Також Суд врахував, що втручання в усталений порядок користування спільним будинком, який склався та існує надзвичайно тривалий період, покладає надмірний тягар на позивача і є невиправданим втручанням у його мирне володіння майном.

Згідно з третім варіантом висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2 частка ОСОБА_2 у будинковолодінні (з врахуванням тих приміщень та споруд, що виділятимуться кожному із співвласників) відповідає 17/50, а частка ОСОБА_1 - 33/50. Саме таке співвідношення повинно бути враховано під час обрахунку грошової компенсації, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Отже, за цим варіантом поділу визначено суму грошової компенсації, яку має сплатити ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , в розмірі 60 852, 50 грн. Визначаючи розмір грошової компенсації, експерт врахував ринкову вартість будинковолодіння без вартості будівель та споруд, зведених співвласниками в період з 16 вересня 2006 року до часу проведення експертизи, які є особистою власністю сторін у справі, що ними не заперечується.

Оскільки кожній стороні у справі може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом з урахуванням усталеного фактичного порядку користування спільним будинком, що склався та існував протягом тривалого періоду часу, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, тому на користь ОСОБА_2 як співвласника, частка якого при поділі спільного майна є меншою, потрібно стягнути грошову компенсацію в розмірі 60 852, 50 грн.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов переконання про зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині висновків щодо вирішення позовів ОСОБА_1 про виділ частки в будинковолодінні та ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння за другим варіантом висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2.

Верховний Суд вважає за можливе здійснити такий поділ спільного будинковолодіння, припинивши право спільної часткової власності на нього відповідно до третього варіанта висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, згідно з яким:

- ОСОБА_1 виділити в натурі частку в будинковолодінні, яка відповідає 33/50, у складі таких приміщень та споруд: кімнати 2-4, площею 28, 50 кв. м, кімнати 2-3, площею 11, 40 кв. м, передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м,

комори 2-2, площею 2, 90 кв. м, кухні 2-5, площею 9, 00 кв. м, IV - сіней, площею 4, 20 кв. м, літ. «а3» - санвузла 2-7, площею 7, 10 кв. м, погреба літ. «м», сараю літ. «М», вбиральні літ. «П», навісу літ. «Н»;

- ОСОБА_2 виділити в натурі частку в будинковолодінні, яка відповідає 17/50, у складі таких приміщень та споруд: кімнати 1-2, площею 16, 60 кв. м, шафи 1-3, площею 2, 10 кв. м, передпокою 1-1, площею 9, 90 кв. м, кухні 1-4, площею 3, 30 кв. м, коридору 1-5, площею 2, 00 кв. м, санвузла 1-6, площею 0, 90 кв. м, прибудови літ. «а1» - тамбура V, площею 2, 10 кв. м, літньої кухні літ. «Д», погреба літ. «д1», сараю літ. «К», вбиральні літ. «Р», огорожі № 1, огорожі № 2, воріт № 4;

- стягнути з позивача на користь відповідача 60 852, 50 грнгрошової компенсації вартості частки у спільному майні.

Також Верховний Суд врахував, що поділ спільного майна має своїм наслідком припинення права спільної часткової власності, тож висновок суду апеляційної інстанції про визнання права власності кожного зі співвласників на частку будинковолодіння є помилковим, оскільки в результаті поділу утворюються два самостійні об`єкти права власності.

Верховний Суд не переглядає постанову апеляційного суду в частині висновків щодо виділу в натурі часток спірної земельної ділянки, оскільки у касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження судового рішення в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції здійснив поділ житлового будинку за варіантом другим висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, який передбачає переобладнання, та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 654/2080/17 (провадження № 61-3792св19), від 27 січня 2021 року у справі № 361/2430/18 (провадження № 61-12338св20), від 10 лютого 2021 року у справі № 450/2167/16-ц (провадження № 61-9894св19), від 24 листопада 2021 року у справі № 243/5056/20 (провадження № 61-14037св21), відповідно до яких при поділі нерухомого майна в натурі в разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.

Верховний Суд врахував необхідність остаточного та реального вирішення існуючого між сторонами спору та встановив, що третій варіант поділу будинку, зазначений у висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, не потребує під час реалізації здійснення переобладнання спільного домоволодіння, а відтак і отримання дозвільних документів. Також цей варіант враховує фактичний усталений порядок володіння та користування спірним будинковолодінням, який склався та існував протягом тривалого періоду часу не лише між сторонами, але й між їхніми правопопередниками, а також не суперечить поділу земельної ділянки, здійсненому судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов переконання, що касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, мотивувальну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо вирішення позовів ОСОБА_1 про виділ частки в будинковолодінні та ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння потрібно змінити, а саме здійснити поділ будинковолодіння за третім варіантом, зазначеним у висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 квітня 2021 року № 2, зі стягненням із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості її частки у спільному майні, в розмірі 60 852, 50 грн.

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(частини перша-четверта статті 412 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 5 435, 57 грн, а ОСОБА_2 - 3 656, 85 грн. За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 13 638, 63 грн, а ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплатив 18 184, 85 грн судового збору.

Верховний Суд дійшов переконання про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині вирішення вимог первісного та зустрічного позовів щодо виділу в натурі будинковолодіння, тому судові витрати, понесені сторонами, підлягають відшкодуванню в половинному розмірі кожним із них. Отже за подання позовної заяви з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 717, 79 грн (5 435, 57 грн / 2), а зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1 828, 43 грн (3 656, 85 грн / 2); за подання апеляційної скарги зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 потрібно стягнути 6 819, 32 грн (13 638, 63 грн / 2).

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають частковому відшкодуванню ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 9 092, 43 грн (18 184, 85 грн / 2).

Отже, зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8 647, 75 грн (1 828, 43 грн + 6 819, 32 грн), а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 11 810, 22 грн (2 717, 79 грн + 9 092, 43 грн).

Згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням цитованої норми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 162, 47 грн (11 810, 22 грн - 8 647, 75 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в частині висновків щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в будинковолодінні та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинковолодіння змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постановита абзаци 3-10, 16 резолютивної частини в такій редакції.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в будинковолодінні задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ будинковолодіння задовольнити частково.

Здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , припинивши право спільної часткової власності на нього.

Виділити ОСОБА_1 у власність в натурі частку в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі таких приміщень та споруд: кімнати 2-4, площею 28, 50 кв. м, кімнати 2-3, площею 11, 40 кв. м,

передпокою 2-1, площею 6, 80 кв. м, комори 2-2, площею 2, 90 кв. м, кухні 2-5, площею 9, 00 кв. м, IV - сіней, площею 4, 20 кв. м, літ. «а3» - санвузла 2-7, площею 7, 10 кв. м, погреба літ. «м», сараю літ. «М», вбиральні літ. «П», навісу літ. «Н».

Виділити ОСОБА_2 у власність в натурі частку в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у складі таких приміщень та споруд: кімнати 1-2, площею 16, 60 кв. м, шафи 1-3, площею 2, 10 кв. м,

передпокою 1-1, площею 9, 90 кв. м, кухні 1-4, площею 3, 30 кв. м, коридору 1-5, площею 2, 00 кв. м, санвузла 1-6, площею 0, 90 кв. м, прибудови літ. «а1» - тамбура V, площею 2, 10 кв. м, літньої кухні літ. «Д», погреба літ. «д1», сараю літ. «К», вбиральні літ. «Р», огорожі № 1, огорожі № 2, воріт № 4.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості її частки в будинковолодінні в розмірі 60 852, 50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 162, 47 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко