Постанова

від 09.02.2023 по справі 693/1278/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/297/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №693/1278/21 Категорія: 306010000 Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі Жашківський заклад загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ освіти Жашківської міської ради;

особа, яка подає апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цимбал М.А.

розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цимбал Марини Анзоріївни на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21.12.2022 року, постановлене під головуванням судді Шимчика Р.В. у залі № 1 Жашківського районного суду Черкаської області 21.12.2022 року о 11 год. 45 хв., повний текст рішення складений 30.12.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Жашківського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ освіти Жашківської міської ради про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

22.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою доЖашківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області (далі-відповідач 1), ОСОБА_2 (далі-відповідач 2) про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди .

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказала, що вона працює прибиральницею в Жашківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області з 25.09.2012 року.

В останні два роки, а більше всього в жовтні місяці 2021 року директор закладу ОСОБА_2 привселюдно в приміщенні закладу, на нарадах колективу принижує її неправдивою інформацією про те, що вона поганий працівник, і при цьому, називаючи її принизливими, гучними образами «ідіоткою, свинею». Директор закладу умисно і цілеспрямовано вказувала на те, вона незадовільно виконує свої трудові обов?язки.

Ця інформація не відповідає дійсності, а все сказане використовувалося для того, щоб зганьбити честь, гідність і ділову репутацію позивача, як працівника закладу, та як громадянина.

Позивач вказує у позові, що директор закладу розмовляє в такому тоні, який в її думці залишається надовго.

За дев?ять років роботи в закладі позивач ОСОБА_1 не отримувала ніякої догани за невиконання своїх трудових обов?язків, а були тільки подяки. Вона іде на роботу, як на знущання, тому на роботі приймає заспокійливі ліки. У результаті таких пережитих душевних страждань у позивача вже тривалий час погіршується стан здоров?я. Спочатку вона займалася самолікуванням, а потім змушена була звертатися до свого сімейного лікаря, який направив позивача до невропатолога. Лікарі призначили їй лікування, але від директора закладу продовжується психологічний тиск та погрози на звільнення.

Своїми неправомірними діями директор закладу завдала позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, яка виражається у моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги. У зв?язку з тим, що позивач була ображена та принижена в присутності працівників, то вона відчує дискомфорт в колективі закладу.

Протиправні дії директора Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області Рижук Л.О. публічно принизили честь, гідність і ділову репутацію позивача ОСОБА_1 , як працівника закладу.

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та просила визнати поширену інформації про ОСОБА_1 директором Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області ОСОБА_2 недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, яка принижує її честь, гідність і ділову репутацію. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та судові витрати.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 21.12.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Жашківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ освіти Жашківської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Цимбал М.А. оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході судового розгляду допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що три роки працювала з позивачем у школі. Відповідач обзивала позивача «дурою» і «ненормальною» та принижувала позивача ОСОБА_1 .

Стосовно диску, який суд першої інстанції не взяв до уваги, як належний та достовірний доказ, то скаржник зазначає, що на вказаному диску міститься аудіо запис, з якого зрозуміло, що саме відповідач спілкується із позивачем, під час розмови чітко і зрозуміло висловлює наступні слова по відношенню до позивача, а саме:, «ні в одній школі такої ідіотки немає».

З іншого диску запису, що долучений до матеріалів цивільної справи вбачається, що мається запис голосу відповідача, яка спілкується з технічним персоналом освітнього закладу: при цьому, говорить: «Не хочете оно в Бузівку на ферму серед свиней». Проте зазначений запис судом не досліджувався взагалі.

Скаржником наголошується увага на тому, що з медичної картки амбулаторного хворого № 1214 ОСОБА_1 вбачається, що позивач 13.12.2021 року та 17.12.2021 року зверталася до лікаря з приводу погіршення стану здоров`я (а. с. 5).

Судом не надано правової оцінки даним письмовим доказам, поданим позивачем.

Скаржник вважає, що зазначені докази доводять факти «мобінгу», тому є підстави для стягнення моральної шкоди через те, що позивач ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, у неї погіршився стан здоров`я, остання зверталася до лікаря, який встановив діагноз: НЦД по гіпертонічному типу, в анамнезі психотравма, призначено лікування.

Тому скаржник ОСОБА_1 вважає, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, так як не досліджено всі наявні матеріали справи, висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, частина доказів судом проігнорована, норми матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди не застосовано.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цимбал М.А. просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21.12.2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13ст. 7 ЦПК Українивизначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадженнябез участісторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про захист честі і гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, прийшовши до висновку, що позивач належними допустимим і достовірними доказами у справі не довела факту поширення недостовірної інформації про неї, приниження її честі, гідності та ділової репутації.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 17.02.2014 року на посаду директора Жашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області було призначено Рижук Л.О. (а. с. 27).

ОСОБА_1 працює прибиральницею в Жашківському закладі загальної освіти I-III ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області з 25.09.2012 року.

ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом, посилається, що директор школи, в якій вона працює, ОСОБА_2 привселюдно в приміщенні закладу, на нарадах колективу принижує її неправдивою інформацією, ображає непристойними висловлювання, у зв`язку з чим ОСОБА_1 зверталася до поліції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно даних довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_1 до Відділу поліції № 1 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронного відділу з метою притягнення директораЖашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, оскільки остання в приміщенні навчального закладу та у присутності працівників та дітей ображає, принижує та висловлюється нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_1 .

Перевірку було закінчено та рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до відділу освіти Жашківської міської ради задля проведення перевірки щодо дій директораЖашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області ОСОБА_2 та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства (а. с. 6).

29.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до голови Жашківської міської ради Цибровського І.А. з листом, в якому просить вжити всіх необхідних заходів для припинення конфлікту між нею та директоромЖашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №2 Жашківської міської ради Черкаської області ОСОБА_2 та поширення останньою неправдивої інформації про працівників закладу (а.с.23).

У листі начальнику відділу освіти Рябоконь Л.Г. техперсоналЖашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області повідомляє, що 21.10.2021 року під час зібрання технічного персоналу та адміністрації школи було розглянуто лист-звернення

прибиральниці ОСОБА_1 стосовно поведінки директоразакладу ОСОБА_2 . Кожен працівник висловив свою думку з вказаного питання.

ОСОБА_1 реагувала збуджено і покинула зібрання, не вислухавши всіх до кінця. Присутні з написаним в листі-зверненням не погоджуються, про що засвідчили своїми підписами (а. с. 22).

18.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до голови Жашківської міської ТГ Уманського району Черкаської області із заявою про дії посадової особи ОСОБА_2 (а. с. 139).

Вказану заяву було розглянуто та надано відповідь ОСОБА_1 , з якої вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 та директоромЖашківського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів № 2 Жашківської міської ради Черкаської області ОСОБА_2 був розглянутий на засіданні комісії з питань освіти, культури, охорони здоров`я, спорту та соціального захисту населення Жашківської міської ради, на якому керівник закладу освіти попросила вибачення у ОСОБА_1 і начальником відділу освіти ОСОБА_4 було взято на контроль мікроклімат у Жашківському ЗСО І-ІІІ ст. № 2 та недопущення в подальшому подібних ситуацій (а. с.140).

У відповідності з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Згідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила визнати поширену інформацію про неї такою, що не підлягає дійсності, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України також гарантується право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, гідність і честь інших людей.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту відповідно статей 269, 270 ЦК.

Згідно до статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), приймаючи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена згідно частин 4, 7 ст. 277 ЦК України.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своєособисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з положеннямистатті 277 ЦК України, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 названої вище постанови вказано, що обов`язокдовести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості згідно до роз`яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України.

У пункті 16 вказаної вище постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав, і було викликано не наміром виконати свій громадський обов?язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

У пункті 17 вказаної вище постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій,

рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення тощо, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред?явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Отже, враховуючи вище викладені норми права, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що позивач перш за все повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його (її) особисті немайнові права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно вказав, що в позовній заяві відсутні дані про будь-який із перерахованих способів поширення інформації.

Таким чином, при розгляді справи достеменно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не вказано конкретних випадків поширення недостовірної інформації і доказів, які б підтверджували кожний випадок.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження позовних вимог, позивач ОСОБА_1 надала диск з аудіо записом (а. с. 9), під час прослуховування якого було з`ясовано, що записана розмова відбулася в квітні 2021 року, а не в жовтні 2021 року, як зазначено в позовній заяві. Розмова відбулася між двома особами, голоси, яких ідентифікувати не можливо без проведення відповідної експертизи, що було перевірено апеляційним судом при перегляді рішення суду.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно надано оцінку даному доказу та встановлено, в який час, в якому місці відбувалася вказана розмова, і за участю яких осіб, визначити неможливо, а тому суд не прийняв вказаний доказ, оскільки він не є належним та достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

У відповідності до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та юридичної особи» повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спілкування керівника закладу з підлеглим працівником не є поширенням інформації, а є виконання керівником своїх функцій, передбачених чинним законодавством, згідно з яким керівник закладу освіти має право прийняття на роботу працівників закладу освіти, звільнення з роботи, затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій для працівників та контролю за їх виконанням.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або складена неправдиво. Тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Так, судом першої інстанції вірно акцентовано увагу на тому, що, звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_1 вказувала, що «директор закладу ОСОБА_2 …принижує мене неправдивою інформацією, що я поганий працівник..», що не є поширенням інформації.

Зокрема, суд першої інстанції вірно надав оцінку даному факту, та вказав, що керівник закладу освіти має свою суб`єктивну думку про професійні, ділові якості своїх підлеглих працівників і вказана інформація не є недостовірною, так як факти невиконання позивачем своїх посадових обов`язків, відсутності на робочому місці без поважних причин, підтверджується наданими відповідачем по відзиву копіями актів та доповідних записок.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 належними і достовірними доказами у справі не довела факту поширення недостовірної інформації про неї, приниження її честі, гідності та ділової репутації.

Твердження скаржника стосовно того, що судом не досліджувалася медична картка амбулаторного хворого № 214, не підлягає до задоволення, оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідної від вимоги про захист честі, гідності і ділової репутація, яка не була задоволено судом, у зв`язку з чим доводи про стягнення моральної шкоди та дослідження доказів в підтвердження її стягнення не підлягають задоволенню.

Зокрема, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що позивачем не було надано суду причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням стану здоров`я та діями відповідача, які призвели до того ж погіршення стану здоров`я позивача.

Загалом, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що з матеріалів справи вбачається, те що дії відповідача (як зазначає про це позивач), були розглянуті головою Жашківської міської ТГ Уманського району Черкаської області на засіданні комісій з питань освіти, культури, охорони здоров`я, спорту та соціального захисту населення Жашківської міської ради.

За таких обставин, суд вважає за своїм змістом такі дії не становили порушенням етики, не містили окремих ознак мобінгу по відношенню до ОСОБА_1 , тому відповідно не було підстав для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується із районним судом, що оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання поширеної інформації недостовірною, то відповідно прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що такі вимоги є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації за вказаними позивачем позовними вимогами.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги не є обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення судом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покладаються на сторони, оскільки рішення суду залишено без змін апеляційним судом, тому відповідно судові витрати не переглядаються колегією суддів апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цимбал Марини Анзоріївни залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 21.12.2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков