Ухвала

від 09.02.2023 по справі 132/379/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/379/23

2/132/272/23

Ухвала

Іменем України

09 лютого 2023 року Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2023 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою.

Одночасно із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову. В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що предметом спору між сторонами є грошове зобов`язання з повернення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів за борговою розпискою з урахуванням 3% річних в сумі 23372 доларів США. Враховуючи, що ОСОБА_3 ухиляється від врегулювання спору в досудовому порядку, а також ухиляється від повернення ОСОБА_1 коштів, які мав ще повернути 21 грудня 2020 року, вважає що є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер: 0524581800:01:001:0213, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1177371405245, розташовану на території Ворошилівської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області, що перебуває в приватній власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, згідно ч. 1 ст. 153 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст. 150 ЦПК. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Водночас згідно ч. 2 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів з урахуванням 3% річних в сумі 23372 доларів США. В якості забезпечення позову заявник просить накласти арешт на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер: 0524581800:01:001:0213, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1177371405245, розташовану на території Ворошилівської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області, що перебуває в приватній власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Вивчивши матеріали додані до заяви про забезпечення позову, приходжу до наступного.

Вимога щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер: 0524581800:01:001:0213, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1177371405245, розташовану на території Ворошилівської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області, що перебуває в приватній власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 підлягає задоволенню, оскільки такий вид забезпечення позову буде співмірним з заявленими вимогами і достатнім для ефективного захисту інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Оскільки підстави, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України відсутні, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер: 0524581800:01:001:0213, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1177371405245, розташовану на території Ворошилівської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області, що перебуває в приватній власності ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню із дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється із наступного дня після її прийняття.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Копію ухвали суду про забезпечення позову невідкладно направити учасникам справи, для відома та виконання.

Суддя: