Рішення

від 31.01.2023 по справі 902/812/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2023 р. Cправа №902/812/22

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Могилів-Подільської міської ради, м.Могилів-Подільський Вінницької області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Господар-Плюс", с.Володіївці Вінницької області

про стягнення 21560,00 грн безпідставно збережених коштів,

Представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались.

ВСТАНОВИВ:

02.09.2022 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Могилів-Подільської міської ради про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Господар-Плюс" 21560,00 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Господар-Плюс" у 2019, 2020 та 2022 роках без належної правової підстави використовувало земельну ділянку (кадастровий №0522688000:01:000:0419), яка перебуває у комунальній власності Могилів-Подільської міської ради.

Обґрунтовуючи правову та фактичну підстави позову, позивач зазначає, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання позивачем як її власником доходів у вигляді орендної плати є кондиційними. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, зобов`язаний сплатити ці кошти позивачу як власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Несплата відповідачем у добровільному порядку безпідставно збережених коштів у розмірі 21560,00 грн за фактичне користування земельною ділянкою стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 03.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/812/22, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.11.2022.

Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №902/812/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 15.12.2022.

На визначену судом дату (15.12.2022) представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про місце, дату та час його проведення повідомлялись ухвалою суду від 08.11.2022, яка направлялась позивачу - на офіційну електронну адресу, а відповідачу - рекомендованим листом за адресою місцезнаходження.

Ухвалою суду від 15.12.2022 відкладено розгляд справи №902/812/22 по суті на 31.01.2023.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явились.

Про дату час та місце розгляду справи представників сторін було повідомлено ухвалою від 15.12.2022 про відкладення справи за адресами їх місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони були належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

За результатами судового засідання 31.01.2023 судом ухвалено рішення у справі.

З огляду на неприбуття представників сторін, після виходу з нарадчої кімнати, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення, до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області під час здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства та охороною земель усіх категорій і форм власності, була здійснена перевірка стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0522688000:01:000:0419, і було встановлено, що у 2019 році дана земельна ділянка була інвентаризована.

В адресованому Могилів-Подільській міській раді листі за №02-21/557 від 30.11.2021 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вказувалося, що під час здійснення державного нагляду встановлено, що земельну ділянку використовує ПСП "Господар-Плюс" в особі директора Власової Лідії Петрівни для іншого сільськогосподарського призначення, а на час здійснення перевірки правовстановлюючих документів, які б посвідчували право користування (оренди) даною земельною ділянкою не виготовлено, що є порушенням ст.125, 126 Земельного кодексу України.

За фактом відсутності у ПСП "Господар-Плюс" правовстановлюючих документів на земельну ділянку останньому органом кадастру був направлений припис №1964-ДК/0799/Пр/03/01/-20 від 11.12.2020 з вимогою у 30-ти денний термін усунути порушення. 26.04.2021 було здійснено перевірку виконання вимог припису від 11.12.2020 та встановлено, що його вимоги виконані не було, що в свою чергу є суттєвим порушенням положень Земельного кодексу України. Окрім, зазначеного державний інспектор ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у листі за №02-21/557 від 30.11.2021 запропонувала Могилів-Подільській міській раді розглянути питання щодо розрахунку розміру збитків завданих ПСП "Господар-Плюс" в особі директора Власової Л.П., внаслідок неоформленого відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на користування (оренду) земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільській міської ради від 27.01.2022 року №29 затверджені протоколи засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам при виконкомі міської ради від 30.12.2021 та 20.01.2022.

Згідно протоколу від 20.01.2022 при розгляді питання, що стосується відшкодування збитків (безпідставно збережених кошів) Могилів-Подільській міській раді ПСП "Господар-Плюс", комісія вирішила нарахувати збитки завдані Могилів-Подільській міській раді за користування земельною ділянкою комунальної форми власності (кадастровий №0522688000:01:000:0419) за 2019, 2020, 2022. Розмір збитків за один рік встановлювався у 12 відсотків від нормативно грошової оцінки в рік, а сумарно розмір збитків (безпідставно збережених коштів) за згадані роки визначено сумою боргу в 21560,00 грн. Рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради №29 від 27.01.2022 з усіма додатками було надіслано ПСП "Господар-Плюс" належним чином та отримано, однак збитки (безпідставно збережені кошти) так і не були сплачені.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 21560,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України за фактичне користування відповідачем без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 0522688000:01:000:0419 у 2019, 2020 та 2022 роках.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до підпунктів 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

На підставі ст.122, 123, 124 ЗК України сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі.

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 року у справі № 922/2060/20 викладено правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично використовував земельну ділянку з кадастровим номером 0522688000:01:000:0419 без правовстановлюючих документів.

Спірна земельна ділянка кадастровий номер 0522688000:01:000:0419 площею 2,2941 га є сформованою, що підтверджують інформаційні довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що містяться у матеріалах справи (а.с. 9, 21).

На зазначеній земельній ділянці розташоване нерухоме майно (нежитлова будівля корівника літ. "А", добудова літ. "а") загальною площею 1716,9 кв.м., що на праві власності належить ПСП "Господар-Плюс".

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Із сукупності доказів, що містяться у матеріалах справи вбачається, що у періоді зазначеному в акті визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.01.2022 (а.с.16) у 2019, 2020 та 2022 роках земельна ділянка перебувала у фактичному володінні і користуванні відповідача, проте у зазначений період право користування (оренди) чи інші речові права відповідачем на зазначену земельну ділянку зареєстровані не були. Доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою за спірний період, державної реєстрації речового права, здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки матеріали справи також не містять.

Господарським судом враховується, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем на праві приватної власності об`єкта нерухомості є неможливим без використання відповідної земельної ділянки.

Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

За висновком суду відповідач - ПСП "Господар-Плюс" використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 2,2941 га (кадастровий №0522688000:01:000:0419) без належного оформлення прав на неї та не здійснює оплату за таке користування. Також встановлено, що на земельній ділянці розташоване належне ПСП "Господар-Плюс" нерухоме майно (нежитлова будівля корівника літ. "А", добудова літ. "а") загальною площею 1716,9 кв.м.

За таких обставин, відповідач (набувач) не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19.

Оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є її власником зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на підставі статті 1212 ЦК України є правомірними.

Із матеріалів справи вбачається, що розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у 2019, 2020 та 2022 роках здійснювався позивачем у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 0522688000:01:000:0419 в рік (59888,90 грн (а.с.21)), що відповідає положенням підпунктів 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПСП "Господар-Плюс" на користь Могилів-Подільської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 21560,00 грн за використання земельної ділянки 2,2941 га (кадастровий номер 0522688000:01:000:0419) без правовстановлюючих документів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність здійсненого нарахування та розмір заявлених до стягнення коштів, відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн, згідно положень ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Господар-Плюс" (Україна, 24120, Вінницька область, Чернівецький район, село Володіївці, вул.Покришкіна, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 30050464) на користь Могилів-Подільської міської ради (Україна, 24000, Вінницька область, місто Могилів-Подільський, площа Шевченка, будинок 6/16, ідентифікаційний код юридичної особи 26340549) 21560,00 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 2,2941 га з кадастровим номером 0522688000:01:000:0419 та 2481,00 грн на відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10 лютого 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість примірн. рішення:

1 - до справи;

2 - Могилів-Подільській міській раді (mpmvk@mpmr.gov.ua);

3 - Приватному сільськогосподарському підприємству "Господар-Плюс" (вул.Покришкіна, 16, с. Володіївці, Чернівецький район, Вінницька область, 24120) - рекомендованим листом