Постанова

від 01.11.2007 по справі 30/253-07-6815

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/253-07-6815

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" листопада 2007 р. Справа № 30/253-07-6815

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.,

                                           Ліпчанської Н.В.

При секретарі                               Юзьковій І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Фірсова Д.О.,

від відповідача –Яковлевої А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 06.09.2007р.           

по справі № 30/253-07-6815

за позовом Приватного підприємства „Фобос”

до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про зобов'язання укласти договір.

Розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 144 від 30.10.2007р. у справі проведено заміну судді Тофана В.М. на суддю Мацюру П.Ф.

Суд встановив:

В серпні 2007р. Приватне підприємство „Фобос” (надалі –ПП „Фобос”) звернулося з позовом до  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі - Представництво) про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху площею 532,4 кв.м. та підвалу площею 490,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Жукова,2.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.09.2007р. позов задоволено. Зобов'язано Представництво на підставі довіреності, виданої міським головою у встановленому законодавством порядку, укласти з ПП “Фобос” договір купівлі-продажу об'єкту комунальної власності – нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 532,4 кв.м. та підвалу площею 490,2 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Жукова,2. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач. Просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, а саме Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'ятників культурної спадщини”.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, відповідність прийнятого судом рішення матеріалам справи та чинному законодавству, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно матеріалам справи 14.11.1997р. між ПП “Фобос” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укладений договір оренди нежитлового приміщення № 58-ц.

На підставі п. 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 969,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Жукова,2 (вул. Дерибасівська, 31). Зазначені приміщення належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

Пунктом 1.2 сторони встановили термін дії договору з 14.11.1997р. по 14.11.2003р.

Згідно рішення Одеської міської ради від 18.11.2003р. № 1860–ХХІV “Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 році”, вказане приміщення включено до переліку об'єктів, що підлягають відчуженню у 2003р. шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна.

На виконання зазначеного рішення листом від 30.07.2007р. ПП “Фобос” звернулося до Представництва з заявою про викуп об'єкту оренди.

Листом за вх. № 01-13/9211 від 29.08.2007р. Представництво відмовило заявнику, пославшись на те, що даний об'єкт, відповідно до Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, не підлягає відчуженню, так як розташований у будівлі, яка є пам'яткою архітектури.

В зв'язку з цим ПП “Фобос” звернувся з позовом до господарського суду. В обґрунтування заявлених вимог послалось на положення Конституції України, ст.16 ЦК України та ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання про прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. У межах даного Закону було прийняте й рішення Одеської міської ради від 18.11.2003р. № 1860–ХХІV “Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 році”.

Згідно до положень даного Закону, акти ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

01.02.2005р. прийнято Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”.

Цим законом заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Прикінцевими положеннями зазначеного закону визначено, що він набирає чинності з дня його опублікування. Закон опубліковано в газеті „Голос України” 23.02.2005р. Таким чином, даний закон діяв з 23.02.2005р. При цьому, положення прийнятого Закону відповідають положенням ст. 58 Конституції України, на що обґрунтовано послався в своєму рішенні місцевий суд.

При таких обставинах, коли достовірно встановлено, що рішення Одеської міської ради від 18.11.2003р. № 1860–ХХІV “Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 році”, прийняте далеко до набрання чинності Законом України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, тобто до 23.02.2005р., суд, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що Представництво безпідставно відмовило позивачу в укладенні договору купівлі-продажу.

Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що суд прийняв рішення, яким Представництво повинно вчинити дії, що суперечать прийнятому Закону „Про тимчасову заборону приватизації пам'ятників культурної спадщини”.

Даним посиланням апелянта дана відповідь як у рішенні місцевого суду, так і у постанові вище.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що місцевим господарським судом прийнято  законне та обґрунтоване рішення, викладені в ньому висновки відповідають зібраним судом доказам у їх сукупності та вимогам чинного законодавства, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 99, 101, 103–105  ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.09.2007р. у справі № 30/253-07-6815 залишити без змін, а апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                П.Ф. Мацюра

                                                                                Н.В. Ліпчанська