Постанова

від 31.01.2023 по справі 910/21981/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21981/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Волковицької Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1- Пилипчук І. І. (самопредставництво),

відповідача-2 - Кобзаря О. В. (адвоката),

прокурора - Семенчука М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 (суддя Босий В. П.) у справі

за позовом керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва

до: 1) Київської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛАН"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЛАН" (далі - ТОВ "РОЛАН") про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним.

1.2. Прокурор у позовній заяві зазначав, що ТОВ "РОЛАН" майже 15 років допускає порушення умов договору оренди, оскільки земельна ділянка не використовується для тих цілей, для яких вона відводилася, а саме для будівництва; відповідач-2 до забудови земельної ділянки не приступив, дозвільні документи не отримав, проектну документацію на розробив та не використовує таку земельну ділянку за визначеним у договорі призначенням. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про недобросовісність відповідача-2 як орендаря за договором та виключають можливість поновлення договору на новий строк відповідно до земельного законодавства України. Крім того, прокурор зазначав, що Київській міській раді було відомо про зазначені обставини, тому рішення Київської міської ради від 24.06.2021 № 1560/1601 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "РОЛАН" договору оренди земельної ділянки від 08.06.2006 № 72-6-00383 (зі змінами)" є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного земельного законодавства України. Прокурор також зазначав про необхідність визнання недійсним договору про укладення договору оренди на новий строк від 31.11.2021, який укладений між відповідачами на підставі зазначеного рішення Київської міської ради.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/21981/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено повністю.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про те, що прокурор навів достатньо обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та розгляду його позовних вимог по суті. Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, оскільки прокурор як позивач не довів того, що рішення було прийняте Київською міською радою з порушенням вимог закону. Як зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки підстав для визнання рішення Київської міської ради незаконним та його скасування немає, тому суд першої інстанції правильно зазначив, що підстави для визнання недійсним договору від 13.11.2021 відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/21981/21, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор зазначає, що всупереч вимогам частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 920/350/20, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19, від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, від 07.06.2022 у справі № 906/400/21, від 14.06.2022 у справі 910/5794/21 щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 610, 628, 629 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують відсутність будь-яких належних та допустимих доказів про направлення Київській міській раді листа-повідомлення ТОВ "РОЛАН" від 26.02.2021 та долучення до нього проекту договору про укладення договору оренди землі на новий строк.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "РОЛАН" просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "РОЛАН" зазначає, що суди правильно застосували положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 610, 628, 629 Цивільного кодексу України стосовно порядку та умов поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки встановили необхідні юридичні факти для поновлення договору оренди. Крім того, ТОВ "РОЛАН" зазначає, що воно належним чином виконує договір оренди; до спливу строку договору оренди повідомило орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, до листа-повідомлення додало проект угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 № 706/2116 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "РОЛАН" земельної ділянки для будівництва житлових будинків з нежитловими приміщеннями на вул. Петра Красикова у Солом`янському районі м. Києва" передано ТОВ "РОЛАН" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,69 га для будівництва житлових будинків з нежитловими приміщеннями на вул. Петра Красикова у Солом`янському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

4.2. На підставі вказаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "РОЛАН" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) 08.06.2006 за № 72-6-00383.

4.3. Пунктом 2.1 цього договору передбачено, що об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Петра Красикова у Солом`янському районі міста Києва; розмір - 0,6946 га; цільове призначення - для будівництва житлових будинків з нежитловими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:72:184:0059.

4.4. Договір оренди укладено на 5 років (пункт 3.1 договору оренди).

4.5. 28.12.2010 Київська міська рада прийняла рішення № 538/5350 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 18.11.2004 № 706/2116 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "РОЛАН" земельної ділянки для будівництва житлових будинків з нежитловими приміщеннями на вул. Петра Красикова у Солом`янському районі м. Києва", яким вирішила внести зміни до вказаного рішення, а саме: слова та цифру "короткострокову оренду на 5 років" замінено словами та цифрами "довгострокову оренду на 15 років".

4.6. 11.10.2011 між сторонами був підписаний договір про внесення змін до договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за реєстровим № 1370, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 19.10.2011 за № 72-6-00646.

4.7. Розпорядженням Київського міського голови від 19.02.2016 № 125/1 перейменовано вулицю Петра Красикова на вулицю Людмили Проценко.

4.8. Рішенням Київської міської ради від 24.06.2021 № 1560/1601 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю "РОЛАН" договору оренди земельної ділянки від 08.06.2006 № 72-6-00383 (зі змінами)" (далі - рішення Київської міської ради від 24.06.2021 № 1560/1601) поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 0,6946 га (кадастровий номер 8000000000:72:184:0059), визнаний укладеним між Київською міською радою та ТОВ "РОЛАН" рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2006 у справі № 30/303, для будівництва житлових будинків з нежитловими приміщеннями на вул. Людмили Проценко у Солом`янському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).

4.9. 13.11.2021 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "РОЛАН" (орендар) був укладений договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. за № 1100 (далі - договір від 13.11.2021), яким договір оренди було викладено у новій редакції.

4.10. Спір у справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.06.2021 № 1560/1601, а також визнання недійсним договору від 13.11.2021.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2022 (у складі колегії суддів Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/21981/21, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 31.01.2023.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2023 № 29.3-02/210 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/21981/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи № 910/21981/21: Багай Н. О. - головуючий, Волковицька Н. О., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правові вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24.06.2021 № 1560/1601, а також визнання недійсним договору від 13.11.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення від 24.06.2021 № 1560/1601 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог чинного земельного законодавства України: поновлення договору оренди на новий строк було здійснено без дотримання процедури, визначеної чинним земельним законодавством.

5.4. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

5.5. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.6. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

5.7. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.8. Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

5.9. Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України міська рада наділена повноваженнями у галузі земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

5.10 Таким чином, Київська міська рада відповідно до наведених положень чинного законодавства має повноваження вирішувати відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин, у тому числі надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

5.11. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX (чинний із 16.01.2020) було доповнено розділ IX "Перехідні положення" абзацами 3 і 4 такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

5.12. З огляду на наведені положення законодавства поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 здійснюється на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення договору.

5.13. Законом України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 08.06.2006) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

5.14. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

5.15. Таким чином, оскільки законодавством, що діяло на момент укладення договору оренди від 08.06.2006, не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2008 у справі № 30/234.

5.16. Суд апеляційної інстанції у справі № 910/21981/21, що розглядається, зауважив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, оскільки прокурор як позивач не довів того, що рішення було прийняте Київською міською радою з порушенням вимог закону. Як зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки підстав для визнання рішення Київської міської ради незаконним та його скасування немає, тому суд першої інстанції правильно зазначив, що підстави для визнання недійсним договору від 13.11.2021 відсутні.

У справі № 910/21981/21, що розглядається, суди зазначили, що договір оренди, обставини укладення якого є предметом дослідження у цій справі, був укладений до набрання чинності Законом України від 05.12.2019 №340-IX ("Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству") та у подальшому був поновлений. Тому суди зазначили, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Суди зазначили, що відповідач-2 стверджував, що він звертався до відповідача-1 щодо майбутнього поновлення договору оренди в лютому 2021, що підтверджується листом від 26.02.2021, проте зазначений лист не було отримано відповідачем-1 та не було зареєстровано, про причини цього відповідачу-2 невідомо. Суди зауважили, що з`ясувавши, що звернення ТОВ "РОЛАН" не було отримано, відповідач-2 повторно звернувся до відповідача-1 у квітні 2021, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем-1. Тому суди зазначили, що необхідні юридичні факти для поновлення договору оренди від 08.06.2006 ТОВ "РОЛАН" підтверджуються обставинами справи.

Крім того, суди, спростовуючи твердження прокурора про недобросовісність дій ТОВ "РОЛАН", встановили, що відповідач-2 протягом строку дії договору оренди від 08.06.2006 вживав заходів щодо його виконання належним чином, сплачував орендну плату та переслідував виключно мету розпочати та забудувати земельну ділянку (вживав дії, спрямовані на отримання дозвільної документації).

5.17. Прокурор, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.19. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 920/350/20, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19, від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, від 07.06.2022 у справі № 906/400/21, від 14.06.2022 у справі 910/5794/21 щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 610, 628, 629 Цивільного кодексу України.

5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.

5.22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, на яку посилається скаржник, за позовом фізичної особи-підприємця Лешика Ігоря Івановича до Луцької міської ради про визнання поновленим договору оренди землі від 16.06.2009, Суд зазначив:

"…покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі".

5.23. У постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 920/350/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" до Сумської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, Верховний Суд зазначив:

"…для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених статтею 33 Закону строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди, з обов`язковим долученням до такого звернення проекту додаткової угоди".

5.24. У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головний" до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 20.01.2013, Суд зазначив:

"…якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону".

5.25. У постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія центр" до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі від 10.05.2009 поновленим, Суд зазначив:

"…реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків".

5.26. Скаржник зауважує, що у постановах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 наведені подібні висновки про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

5.27. Прокурор зазначає, що у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19, від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18 викладено висновок про те, що сторони, користуючись свободою договору, мають можливість врегулювати строк звернення про його поновлення у договорі на власний розсуд, і в такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.28. У постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 906/400/21, як стверджує скаржник, зазначено про те, що відсутність звернення орендаря до орендодавця у строки, визначені договором, з повідомленням про поновлення такого договору означає, що орендар не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору, у зв`язку з чим переважне право на поновлення договору оренди не може бути реалізоване у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", а лише шляхом укладення нового договору оренди.

5.29. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.30. Проаналізувавши висновки, викладені у наведених скаржником постановах, та правові позиції, зазначені скаржником з посиланням на постанови Верховного Суду, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини у наведених скаржником справах, зокрема, щодо поновлення договору оренду землі, є подібними зі спірними правовідносинами у справі № 910/21981/21, що розглядається. Водночас, висновки судів у справі № 910/21981/21, що розглядається, не суперечать висновкам щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду з огляду на різні редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", що застосовувалися судами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 910/21981/21, яка розглядається, спір виник не між сторонами договору оренди землі, як у наведених прокурором справах, а між прокурором в інтересах держави з одного боку, та орендодавцем і орендарем з іншого боку, тому основними питаннями, які досліджували суди у цій справі, були питання наявності чи відсутності повноважень Київської міської ради на прийняття рішення про поновлення договору оренди землі та відповідності такого рішення вимогам законодавства. Проте у справах, на які посилається скаржник, важливим та необхідним для вирішення судами спору між орендарем та орендодавцем були питання встановлення судами наявності юридичних фактів, перелік яких визначався відповідною редакцією статті 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі.

Колегія суддів зазначає, що згідно з установленими обставинами справи № 910/21981/21 вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 08.06.2006, відповідачем-1 були дотримані. Відтак доводи прокурора про порушення вимог законодавства оспорюваним рішенням Київської міської ради є безпідставними.

5.31. За таких обставин доводи прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 920/350/20, від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, від 22.09.2020 № 159/5756/18, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19, від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, від 07.06.2022 у справі № 906/400/21, щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими.

5.32. Колегія суддів зазначає, що посилання прокурора на неврахування висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі 910/5794/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕИ БРОВАРИ" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 6 206 706,48 грн є необґрунтованим з огляду на неподібність спірних правовідносин у справі № 910/5794/21 із правовідносинами у справі 910/21981/21, що розглядається, ні за предметом та підставами позову, ні за змістом спірних правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням.

5.33. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.34. Прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують відсутність будь-яких належних та допустимих доказів щодо направлення Київській міській раді листа-повідомлення ТОВ "РОЛАН" від 26.02.2021 та долучення до нього проекту договору про укладення договору оренди землі на новий строк.

5.35. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.36. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.37. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.38. За таких обставин недостатніми є доводи прокурора про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.39. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.40. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.41. Аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а також суду першої інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/21981/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Н. О. Волковицька

Ю. Я. Чумак