Постанова

від 09.02.2023 по справі 190/1236/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2126/23 Справа № 190/1236/20 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Биліни Т.І.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

державного виконавця Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кірейцева Олександра,

на ухвалу П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року про відмову у задоволенні подання державного виконавця Жовтоводсько-П`ятихатськоговідділу державноївиконавчої службиу Кам`янськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)Кірейцева Олександра про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року начальник Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кірейцев О. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , вказуючи, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 68786339 з примусового виконання виконавчого листа № 2/190/74/21, виданого 23 листопада 2021 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області про зобов`язання усунути перешкоди у спілкуванні з неповнолітнім внуком та визначення способу участі у виховані. Боржник ОСОБА_2 від виконання рішення суду ухиляється, на виклики до державного виконавця не з`являється, тому просить вирішити питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою П`ятихатського районного судуДніпропетровської областівід 07листопада 2022року узадоволенні поданнядержавного виконавцявідмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, державний виконавець Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кірейцев О., посилаючись на незаконність рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення подання.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають істотне значення для розгляду подання, не враховано відсутність боржника за місцем її проживання, можливість перетину кордону, що свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Жовтоводсько-П`ятихатському відділі державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження за №68786339 з примусового виконання виконавчого листа № 2/190/74/21, виданого 23 листопада 2021 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області, згідно якого зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначені наступні способи участі у вихованні та спілкуванні баби ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші шість місяців з дня набрання чинності рішенням законної сили кожну другу та четверту суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години за попередньою домовленістю з матір`ю, у присутності матері за місцем проживання дитини; через шість місяців після набрання чинності рішенням законної сили кожну другу, четверту суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години за попередньою домовленістю з матір`ю, без присутності матері, з правом відвідування спортивних, розвиваючих, навчальних, виховних розважальних, культурних закладів за місцем проживання дитини; у літній період з червня по серпень включно, один тиждень спільного відпочинку баби з онуком та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю на території України, після досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шести років/а.с.206-207/.

Згідно копії довідки Саївського старостиного округу Саксаганської сільської ради № 260 від 15 квітня 2022 ОСОБА_2 на території Саївського старостинського округу не зареєстрована та не проживає/а.с.211/.

Згідно копії акту державного виконавця від 23 квітня 2022 року під час виїзду за місцем реєстрації ОСОБА_2 , який вказаний у виконавчому листі, а саме по вуд.Дніпровська, в с. Саївка Камянського району Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає/а.с.214/.

Відповідно до копії акту державного виконавця від 09 травня 2022 року під час огляду будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не виявлено/а.с.215/.

З копії акту державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро від 07 червня 2022 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не мешкає та ніколи не мешкала/а.с.218/.

З копії довідки служби у справах дітей Куцурубської сільської ради № 191 від 08 липня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_3 , але фактично не проживає за адресою реєстрації /а.с.221/.

Згідно листа Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 здійснювала неодноразовий перетин кордону 24 квітня 2022 року на виїзд, 25 вересня 2022 року на в`їзд, 09 жовтня 2022 року на виїзд /а.с.223-224/.

Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції прийшов до висновку, що з наданих державним виконавцем матеріалів не вбачаєтьсяфакту ухиленняборжника відвиконання рішеннясуду,як і не надано жодного доказу, що боржником у виконавчому провадженні отримано хоча б одну постанову державного виконавця, чи виклик до державного виконавця, а тому, враховуючи зазначені обставини, відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення боржника від виконання покладених на неї зобов`язань, підстави для задоволення подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України відсутні, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення; суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними і цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 19частини 3статті 18Закону України «Провиконавче провадження»передбачено,що виконавецьпідчас здійсненнявиконавчого провадженнямає правоу разіухилення боржникавід виконаннязобов`язань,покладених нанього рішенням,звертатися досуду завстановленням тимчасовогообмеження управі виїздуборжника -фізичної особичи керівникаборжника -юридичної особиза межіУкраїни довиконання зобов`язаньза рішеннямабо погашеннязаборгованості зарішеннями простягнення періодичнихплатежів.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»,зокрема,утримання відвчинення дій,які унеможливлюютьчи ускладнюютьвиконання рішення;надання достовірнихвідомостей просвої доходита майно,у томучислі промайно,яким вінволодіє спільноз іншимиособами,про рахункиу банкахчи іншихфінансових установах;своєчасна явказа викликомдержавного виконавця;повідомлення державномувиконавцю промайно,що перебуваєв заставіабо вінших осіб,а такожпро коштита майно,належні боржниковівід іншихосіб.

Тобто ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Колегія суддів також відзначає, що у п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07 лютого 2014 року №6 зазначено, що Законом України Про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв`язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов`язків, передбачених статтею 12 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі статтею 377-1 ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України Про виконавче провадження.

Зазначене вище не втратило своєї актуальності, навпаки, аналогічний зміст зазначений у нормах 18,19 закону України Про виконавче провадження та ст. 441 ЦПК України.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та з`ясував, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням не відбувся та не є об`єктивно наявним, з чим погоджується і колегія суддів.

Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 441 ЦПК України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

Відповідно, наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань державних виконавців є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Судом першої інстанції вірно встановлено відсутність належних доказів умисного ухилення боржника від виконання судового рішення, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Крім того колегія суддів зазначає, що зазначений в поданні державного виконавця захід у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_2 разом ізмалолітньою дитиною вправі виїздуза межіУкраїнив період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України не сприятиме забезпеченню її та дитини конституційних прав на життя, яке в силу ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю в Україні.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Отже, державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні будь-які докази того, що державним виконавцем були здійснені всі можливі заходи забезпечення виконавчого провадження, а боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду, з урахуванням того, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та боржник дійсно має намір вибути за межі України саме з метою невиконання цього рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця, що не було спростовано і при розгляді апеляційної скарги.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і її належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державного виконавцяЖовтоводсько-П`ятихатськоговідділу державноївиконавчої службиу Кам`янськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)Кірейцева Олександра залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятихатського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від07листопада 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта