Постанова

від 29.08.2006 по справі 9/317/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/317/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" серпня 2006 р. Справа № 9/317/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Колоколова С.І.

                                Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання:  Федорові В.А.   

(Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені, але не використали свого законного права на участь у судовому засіданні)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва  

на рішення господарського суду  Миколаївської області від 30.06.2006 р.          

по справі № 9/317/06

за позовом ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (далі по тексту (ВАТ „ЕК Миколаївобленерго”)

до ТОВ  фірми „AKTIV LTD”

про стягнення 1980,38 грн.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

30.05.2006 р. ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ  фірми „AKTIV LTD” про стягнення з останнього 1980,38 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у квітні 2005 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.06.2006 р. (суддя Філінюк І.Г.) позов ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” задоволено частково з огляду на те, що позивачем доведено належними доказами факт перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії за квітень 2005 р., але у відповідності із ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України зменшив суму штрафних санкцій, які підлягали стягненню з відповідача на підставі ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, до 990,19 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та задовольнити позов у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно визначив правову природу штрафної санкції, передбаченої ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, а відповідно із цим неправомірно застосував вимоги ст.233 ГК України тому, що за своєю правовою природою вказана санкція є оперативно-господарською, а не штрафною.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв.

Представник скаржника також не з'явився в судове засідання, філія ВАТ „ЕК Миколаївобленерго” надіслала телеграму із клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із хворобою представника та зайнятістю інших представників при розгляді інших господарських справ.

Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення, оскільки обставини, з яких скаржник просив відкласти розгляд апеляційної скарги відповідними доказами не підтверджені.

Крім того, згідно із вимогами ст.77 ГПК України суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однією з таких обставин є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників процесу.

Із змісту ст.77 ГПК України випливає, що розгляд справи відкладається тільки у тому випадку, якщо обставини за якими відкладається розгляд справи є причиною неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що наявні у матеріалах справи доказі є достатніми для розгляду апеляційної скарги без представників скаржника і неявка останніх не може бути причиною неможливості розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні. Явка сторін при призначенні апеляційної скарги до розгляду судовою колегією не визнавалася обов'язковою.  

Враховуючи наведене, апеляційна скарга, розглянута без участі представників сторін, оскільки останні без поважних причин не використали свого права на участь у судовому засіданні і в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

20.12.2000 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №2324 на користування електричною енергію, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати електричну енергію споживачу, а споживач своєчасно сплачувати спожиту електроенергію  відповідно до умов договору, а також виконувати інші зобов'язання за цим договором та додатків до нього, які є його невід'ємними частинами. Зазначений договір є чинним по теперішній час, оскільки кожний рік строк його дії продовжувався сторонами.

Додатком № 1 до договору №2324 від 20.12.2000 р. сторони погодили помісячні обсяги споживання електроенергії на 2003 рік, але ж ці обсяги споживання електричної енергії залишилися такими ж і на 2005 р. тому, що додаток діє протягом дії договору №2324.

Згідно із п. 4 цього додатку договірна величина електричної енергії на розрахунковий період встановлюється на рівні обсягу, за який здійснена фактична оплата в терміни обумовлені договором за спожиту у цьому розрахунковому періоді електроенергію.

Із змісту цього пункту додатку випливає, що договірна величина електроспоживання за певний розрахунковий період залежить від можливості споживача сплатити певний обсяг електроенергії, яку він планує спожити, тобто позивач міг споживати будь-яку кількість електроенергії за умов її оплати в межах розрахункового періоду і договірна (гранична) величина електроенергії дорівнює кількості сплаченої електроенергії на кінець розрахункового періоду.

Умовами п. 3.1 договору відповідач зобов'язався знімати і надавати по встановленій формі у „Енергопостачальну організацію” показання розрахункових лічильників щомісячно 10 числа.

Згідно із пунктами 3.2; 3.3 договору, споживач зобов'язався здійснювати  щомісячні платежі за спожиту електроенергію у межах величини місячного електроспоживання до 10 числа. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно в 5-денний строк після дати виписки рахунків.

Згідно із п. 1.2 Правил користування електричною енергією, розрахунковий період - це період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електроенергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

В квітні 2005 року відповідачем, згідно з його звітом спожито 2052 кВт/год.  

Внаслідок цього, 11.04.2005 р. представник відповідача отримав рахунок № 44/2324/4 від 11.04.2005 р. за спожиту у квітні 2005 року електроенергію на суму 594,02 грн., в тому числі ПДВ, зі строком сплати протягом 5 днів, тобто останній день сплати цього рахунку з урахуванням вихідних днів є 18.04.2005р. При цьому в зазначеному рахунку міститься попередження, що у випадку несплати рахунку подачу електроенергії буде припинено 21.04.2005 р.

Таким чином, враховуючи вимоги п. 1.2 Правил, пункти 3.1-3.3 договору №2324 розрахунковий період у квітні 2005 р. закінчується 18..04.2005 р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач за спірний розрахунковий період здійснив передплату 7 кВт/г., решту частину спожитої електроенергії останній сплатив 20.04.2005 р., що сам підтвердив у додаткових матеріалах до відзиву.

Вищенаведене свідчить про те, що на кінець спірного розрахункового періоду кількість сплаченої відповідачем електроенергії спожитої у квітні 2004р. дорівнювала 7 кВт/г., а відповідно із цим та п. 4 додатку № 1 до договору №2324 і договірна величина електроспоживання у квітні 2005 р. складає 7 кВт/г.

З огляду на вищезазначене позивач фактично не здійснював корегування договірної величини електроспоживання на квітень 2005 р., оскільки договірна величина електроспоживання, яку позивач довів до відповідача як скориговану дорівнює 7 кВт/г.

Таким чином, відповідач у квітні 2005р. допустив перевищення договірної величини електроспоживання на 2045 кВт/г. (2052-7=2045)

Внаслідок цього, позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунок №2324/44 від 20.04.05 р. на суму 1980,38 грн. –чотирьохкратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроспоживання (з врахуванням вже сплаченої однократної вартості спожитої електроенергії).

Вказаний рахунок відповідачем  не сплачено в 5-денний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживачі у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам 5-кратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В силу ч. 9 ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” санкції, передбачені ч. 5 ст. 26 цього Закону застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 названого Порядку встановлено, що споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами 5 і 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.

     Як зазначалося вище рахунок на сплату 5 кратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною відповідачем  не сплачено, а тому 1980,38 грн. (однократну вартість відповідачем вже сплачено) підлягають стягненню з відповідача, але судова колегія вважає що місцевий господарський суд правомірно зменшив вказану санкцію на підставі ст. 233 ГК України до 990,19 грн. з врахуванням ступені порушення  відповідачем зобов'язань за договором, а також інтересів сторін. Згідно із наявними матеріалами справи відповідач прострочив оплату спожитої електроенергії лише на 2 дні, при цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо будь-яких збитків, яких зазнав позивач або інші особи, тому судова колегія вважає обґрунтованим застосування місцевим господарським судом вимог ст.233 ГК України при вирішенні даного спору.

Судова колегія не приймає до уваги доводи ВАТ „ЕК Миколаївобленерго” про те, що 5-кратна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами споживання електричної енергії є оперативно-господарською, оскільки це суперечить вимогам ч.5 ст.26, ст.27 Закону України «Про електроенергетику” і за своєю правовою природою є штрафною санкцією (аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України).

З огляду на вищезазначене, до вимог про стягнення цієї штрафної санкції у відповідності із п.1 ч.2 ст.258 ЦК України застосовується скорочений строк позовної давності в 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи строк сплати 5-кратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами споживання електричної енергії у сумі 1980,38 грн. за перевищення договірної величини електроспоживання відповідачем у квітні 2005 р. настав 25.05.05 р., строк позовної давності щодо стягнення даної суми спливає 25.05.06 р. Позовна заява про стягнення 1980,38 грн. позивачем подана до суду 30.05.06 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява в матеріалах справи відсутня, тому місцевий господарський суд правомірно не застосував до заявлених позовних вимог строк позовної давності.

За вищенаведених обставин рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.06 р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  витрати по сплаті держмита покладаються на скаржника.

           Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК  України, колегія суддів -                                            

П О С Т А Н О В И Л А:

       Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.2006 р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

       Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

       Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                              М.С. Петров

Суддя                                                                    С.І. Колоколов

Суддя                                                                     Г.П.  Разюк