Постанова

від 30.10.2007 по справі 22/238-07-6087

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/238-07-6087

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" жовтня 2007 р. Справа № 22/238-07-6087

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання   Бритавська Ю.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 23.10.2007р.:

від позивача  Голуб В.Є. за довіреністю від 12.06.2007р.

від відповідача Бєлоусова С.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №423

за участю представників сторін у судовому засіданні 30.10.2007р.:

від позивача  не з'явився  

від відповідача Бєлоусова С.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №423

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області  від  03 вересня 2007 року

у справі №22/238-07-6087

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „УПК Крампромліт”

до Одеської залізниці

про стягнення 198912,38 грн., -    

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „УПК Крампромліт” поданий до господарський суду Одеської області позов про стягнення з Одеської залізниці 198912,38 грн., з яких 164800 грн. -   основний борг за поставлену продукцію згідно укладеного між сторонами договору поставки від 25.05.2006р. №ОД/НХ-06-594ню; 14622,38 грн. - пеня, що нарахована на підставі п.11.2. договору поставки за порушення відповідачем строків оплати продукції, 19490 грн. - штраф, який нарахований на підставі п.66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888.

          Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 22107,13 грн., які складаються з витрат позивача по платі державного мита в сумі 1989,13 грн., витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн., та витрат на послуги адвоката в сумі 20 000 грн.

          В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із сплатою відповідачем  боргу в сумі 20000 грн. та просив суд стягнути з відповідача 144 800 грн. основного боргу, про що надав до суду відповідну заяву від 03.09.2007р. (а.с.57).

          Рішенням господарського суду Одеської області від 03 вересня 2007 року у справі №22/238-07-6087 (суддя Торчинська Л.О.) позов ТОВ „УПК Крампромліт” задоволено.

          З Одеської залізниці на користь ТОВ „УПК Крампромліт” стягнуто суму основного боргу 144800 грн., суму штрафу 19490 грн., суму пені 14622,38 грн., адвокатські послуги 20000 грн., сплачене держмито в сумі 1989,13 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог  ТОВ „УПК Крампромліт”, з огляду на їх документальну обґрунтованість, а також з огляду на приписи  ч.1 ст.509, ст.ст.525,526, 625,610, 549 ЦК України та п.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888.

          В апеляційній скарзі Одеська залізниця просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 19490 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення основного боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості в сумі 10 000 грн.

          При цьому відповідач посилається на те, що рішення суду винесено з порушенням ст.ст.7-7, 84, 87 ГПК України.

          Так, згідно доводів відповідача, у судовому засіданні 03.09.2007р. представник відповідача заявив клопотання про зобов'язання позивача провести з відповідачем звірку взаєморозрахунків по договору  поставки, але суд не задовольнив це клопотання.  Це призвело до того, що при прийнятті рішення суд першої інстанції не врахував, що в рахунок зменшення боргу відповідач 27.06.2007р. перерахував позивачу 10000 грн., а саме  за платіжним дорученням №4694 –4000 грн., за платіжним дорученням №4695 –6000 грн. Тобто, на момент винесення рішення заборгованість відповідача складала 134800 грн.

          Також відповідач посилається на те, що рішення суду в частині  стягнення з відповідача штрафу, який обчислений позивачем на підставі п.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення,  порушує вимоги п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, оскільки Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення за соєю правовою природою є підзаконним нормативно-правовим актом.

          Окрім того, відповідач посилається на те, що умовами укладеного між сторонами договору поставки вже передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати поставленої продукції, а тому нарахування позивачем і пені і штрафу за порушення строків оплати є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить вимогам ст.61 Конституції України.

          У відзиві на апеляційну скаргу від 23.10.2007р. за вх.№2633-Д1 позивач просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити в частині стягнення з відповідача основного боргу та стягнути з відповідача 134800 грн. основного боргу, у решті рішення залишити без змін.

          По-перше, позивач підтверджує факт оплати відповідачем  боргу в сумі 10000 грн. за платіжними дорученнями №4694 та №4695 та підтверджує, що заборгованість відповідача становить 134800 грн.

По-друге, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, який нарахований на підставі п.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888.

Згідно з розпорядженням голови суду від 26.09.2007р. №115 „Про заміну судді” на період щорічної відпуски судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. прийняття даної апеляційної скарги здійснювалося  колегією суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Савицького Я.Ф. Розпорядженням голови суду від 15.10.2007р. №136  „Про заміну судді” у зв'язку із виходом з відпустки судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. у складі колегії суддів здійснено заміну судді Савицького Я.Ф. суддею Михайловим М.В.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.2007р., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке.

Як правильно встановлено матеріалами справи і сторонами у справі не заперечується, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 25.05.2006р. №ДО/НХ-06-594ню позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 424 800 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання продукції та актами приймання –передачі продукції від 27.06.2006р., від 13.07.2006р., від 01.12.2006р. (а.с.15-23).

Умовами договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п.7.2. договору), оплата частини поставленого товару в сумі 5000 грн. здійснюється простим векселем (п.7.2. договору); відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару (п.7.3. договору).

Між тим, за поставлену позивачем продукцію відповідач розрахувався частково, із порушенням строків розрахунку,  що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені і штрафу.

Згідно з розрахунком позивача, основний борг відповідача станом на 10.07.2007р. складає 164800 грн., пеня –14622,38 грн., штраф-19490 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково сплатив суму основного боргу в сумі 20000 грн., тому позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу до 144 800 грн.

Оскаржуваним судовим рішенням позов ТОВ „УПК Крампромліт” задоволений з підстав, викладених в описовій частині постанови.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, обставини, які свідчать  про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за поставлену позивачем продукцію складала 154 800 грн., тобто на 10000 грн. менше, ніж заявлено позивачем у позові.

Такі обставини підтверджуються платіжним дорученням  від 27.06.2007р. №4694, згідно з яким, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 4000 грн. і платіжним дорученням від 27.06.2007р. №4695, згідно з яким, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 6000 грн., а також не заперечуються позивачем,  з посиланням при цьому на помилку, яка допущена у бухгалтерському обліку позивача, що в свою чергу призвело до помилки при складанні позову.  

При цьому, як свідчить протокол судового засідання від 03.09.2007р.,  представник відповідача заперечував проти позову і надавав усні пояснення з цього приводу, що також підтверджується наявним у матеріалах справи клопотанням відповідача про зобов'язання позивача провести звірку взаєморозрахунків по договору поставки, яке надане відповідачем до канцелярії господарського суду Одеської області 03.09.2007р. за вх.№20302 об  11 год. 56 хв., тобто до початку судового засідання.  

Таким чином   на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача складала 154 800 грн., а із врахуванням часткової оплати відповідачем боргу в процесі розгляду справи в сумі 20 000 грн., заборгованість останнього на момент прийняття рішення судом першої інстанції складала 134 800 грн.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.1 ст.265 ГК України.

          З огляду на встановлені обставини щодо наявної заборгованості відповідача за поставлену позивачем продукцію в сумі 134 800 грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування  рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 144 800 грн. і прийняття нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 134 800 грн. боргу за поставлену позивачем продукцію.

          Водночас, з огляду на вимоги ч.2 ст.101 ГПК України, згідно з якою, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо скасування  рішення суду першої інстанції і в частині стягнення з відповідача пені, оскільки розрахунок пені здійснений позивачем виходячи із суми заборгованості відповідача 164 800 грн., без врахування сплачених позивачем 27.06.2007р.  10 000 грн.  

          Так, з 16.06.2007р. по 27.06.2007р. борг відповідача складав 164 800 грн., а відтак розрахунок пені здійснюється за 11 днів прострочення (164800 грн.х8%:365дн.х11дн.=397,33 грн.). З 27.06.2007р. по 10.07.2007р. борг відповідача складав 154 800 грн., а відтак розрахунок пені здійснюється за 13 днів прострочення (154800 грн.х8%:365дн.х13дн.=441,07 грн.).  

          Таким чином сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 14557,76 грн.

          Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги  в частині стягнення з відповідача штрафу.

          Так, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача штрафу, суд першої інстанції виходив з вимог, що передбачені  п.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення”, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888, згідно з яким, за ухилення від сплати продукції покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовляється або ухиляється.

          Тобто, умовою застосування вимог, що передбачені у ч.1 п.66 вказаного Положення є наявність обставин, які  свідчать про відмову або ухилення відповідача від сплати продукції, що поставлена позивачем.            При цьому, в силу вимог ч.1 ст.33 ГПК України,  обов'язок доведення таких обставин, покладений на позивача у справі.

          Втім, у матеріалах справи відсутні документи які б свідчили про відмову або ухилення  відповідача від сплати поставленої позивачем продукції. Навпаки, матеріали справи свідчать про  щомісячне перерахування відповідачем грошових коштів на р/рахунок відповідача, але  частково та з порушенням встановлених договором строків оплати (а.с.4-6).

          За таке порушення строків оплати поставленої позивачем продукції умовами  договору поставки (п.11.2. договору) передбачена відповідальність відповідача у формі сплати позивачу пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

          Відповідальність відповідача, що передбачена умовами п.11.2. договору поставки,  застосована позивачем  у позові.

          Більш того, відповідно до Постанови Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09.1991р. №1545 до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

          Вимогами п.22 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правої відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

          Згідно з п.1.1. резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №7-рп/2001 від 30.05.2001р., положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види   юридичної  відповідальності.  За  цим  положенням  виключно законами    України    визначаються    засади    цивільно-правової відповідальності,    а    також    діяння,    що    є   злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної,  адміністративної,  дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння.  Зазначені питання  не  можуть бути   предметом   регулювання  підзаконними  нормативно-правовими актами.  

          Таким чином   Конституцією України встановлено, що засади цивільно-правової відповідальності встановлюються виключно законами України, а відтак застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді нарахування та стягнення  штрафу на підставі ч.1 п.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 є неможливим.

          За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці.

          На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, на ІТЗ судового процесу, а також по оплаті послуг адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.  

2.Рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2007 року у справі №22/238-07-6087 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „УПК Крампромліт” задовольнити частково.

4.Стягнути з  Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, поточний рахунок 26009000005 в ОФАБ „Експрес-Банк”, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УПК Крампромліт” (84318, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська,155, поточний рахунок 26006060068271 в Краматорській філії „Приватбанк”, МФО 335548, код ЄДРПОУ 33956245) основний борг в сумі 134 800 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот) грн., пеню в сумі 14 557 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 76 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1693 (одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. 58 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 100 (сто) грн. 47 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 17028 (сімнадцять тисяч двадцять вісім) грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.  

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов