Постанова

від 31.01.2023 по справі 922/3469/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/3469/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" (вх.№ 256 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/3469/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ємельяновою О.О., повний текст складено 30.12.2021,

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківська районна державна адміністрація Харківської області, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Фірма "Стратос", с. Гурине, Харківська область,

про розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21 позов задоволено. Розірвано договір оренди землі б/н від 18.09.2007, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Фірма "Стратос", зареєстрований у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2007 № 040770300019. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" знести за власний рахунок самочинну збудовану споруду по вул. Салтівське шосе, 173 у м. Харкові, привівши об`єкт благоустрою земельну ділянку комунальної форми власності кадастровий номер 6310137500:13:004:0001 до попереднього стану. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи №922/3469/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/3469/21; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги (шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням причин його пропуску та доказів отримання копії оскаржуваного рішення) протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Також цією ухвалою витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/3469/21.

07.02.2022 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначено про отримання оскаржуваного рішення скаржником 05.01.2022 та на підтвердження надано поштовий конверт (вх. № 1491).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 у зв`язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21; відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 22 березня 2022 року об 11:00 годині.

18.03.2022 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.

Судова колегія зазначає про те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022.

За таких обставин, судове засідання, призначене на 22.03.2022, не відбулося.

15.07.2022 до суду апеляційної інстанції від представника Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3132), в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить відмовити ТОВ "Партенс Компані" у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, заявником подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду, яке обґрунтовано тим, що встановлений судом строк для подання відзиву пропущено з поважних причин у зв`язку зі збройною агресією рф проти України та проведенням активних бойових дій.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 визначено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 28.02.2022.

Проте, як вже зазначалось судом вище, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з подальшими змінами) в Україні введено воєнний стан, строк дії якого триває на даний час.

Розглянувши наведені представником позивача причини пропуску строку для подання відзиву, враховуючи обставини перебування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому поновлює його та приймає відзив до розгляду.

На підставі розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, у зв`язку з відпусткою головуючого судді Барбашової С.В., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" (вх.№ 256 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21 на 31 січня 2023 року о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, про що повідомлено учасників справи в порядку вимог статей 120, 268 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" адвоката Яковенко Д.А. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки заявником не було додано доказів направлення копії цієї заяви іншим учасникам справи.

20.01.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" адвоката Яковенко Д.А. вдруге надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. № 813) із відповідними доказами його направлення учасникам справи, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 31.01.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю апелянта, який підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, поштове відправлення, а саме ухвала суду апеляційної інстанції від 21.12.2022, було надіслано на офіційну адресу місцезнаходження Приватного підприємства "Фірма "Стратос", проте ухвала не була вручена адресату під час доставки з підстав: "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.2, а.с.107, 109-114).

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

З огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець, 3-я особа) та Приватним підприємством "Фірма "Стратос" (орендар, 3-я особа) укладений договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець на підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 27.07.2007 №1546 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку землі іншого призначення (для будівництва та обслуговування стаціонарної АЗС та АГЗП), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради вздовж дороги "Харків-Вовчанськ-КПП-Чугуновка" км 12+600 ліворуч за смугою відведення автодороги (т.1, а.с. 45-48).

Відповідно до пунктів 2-5 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,2200 га; земельна ділянка не забудована; земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури; нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 306444,60 грн.

Згідно з пунктом 8 договору цей договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 14-16 розділу "Умови використання земельної ділянки" договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування стаціонарної АЗС та АГЗП. Цільове призначення земельної ділянки (УКЦВЗ) 3.4. землі іншого призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди використання ділянки здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших нори і правил, забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту землеустрою щодо її відведення. Організація розроблення технічних матеріалів із землеустрою і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря (п.17 договору).

Пунктом 27 договору передбачено права орендодавця, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором; вимагати дотримання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів

Пунктом 29 договору передбачено права орендаря, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Відповідно до пункту 35 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Згідно з пунктом 37 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Перехід права власності на будівлі і споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди земельної ділянки з новим власником будівель та споруд.

Відповідно до пункту 38 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору).

Вказаний договір зареєстрований в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2007 за №040770300019.

24.09.2007 між Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець, 3-я особа) та Приватним підприємством "Фірма "Стратос" (орендар, 3-я особа) складений акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором № 040770300019 від 24.09.2007 (т.1, а.с. 55).

В подальшому, на підставі проекту землеустрою земельної ділянки на території Кулиничівської селищної ради вздовж дороги "Харків-Вовчанськ-КПП-Чугуновка" км 12+600 ліворуч за смугою відведення автодороги спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6310137500:13:004:0001 (т.1, а.с. 49-51).

За твердженням позивача, згідно з постановою Верховної Ради України від 06.09.2012 № 5215-VІ "Про зміну і встановлення меж міста Харкова, Дергачівського і Харківського районів Харківської області" змінено межі міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області, збільшивши територію міста на 4450,58 гектара земель, у зв`язку з чим зазначена земельна ділянка була включена до меж міста Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.09.2015 № 542 "Про зміну та впорядкування адреси нежитлової будівлі стаціонарної АЗС та АГЗП з допоміжними будівлями та спорудами ПП "Фірма "Стратос" за адресою: смт. Кулиничі, вул. Сіверська, 97, на території, що включена до меж міста Харкова у Московському районі", було змінено адресу нежитлової будівлі стаціонарної АЗС та АГЗП літ. "А-1" (операторної) з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: смт. Кулиничі, вул. Сіверська, 97, на територію, що включена до меж міста Харкова у Московському районі, на адресу: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 173 (т.1, а.с. 57).

Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 № 1985/15 "Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок" змінено та впорядковано адреси земельних ділянок які належать територіальній громаді міста Харкова та знаходяться на території, яка включена до меж міста Харкова згідно з додатком 4. Згідно з витягом з додатку 4 до цього рішення власником земельної ділянки є територіальна громада міста Харкова, користувачем ПП "Фірма "Стратос"; відомості про земельну ділянку: договір оренди землі № 040770300019 від 24.09.2007, кадастровий номер 6310137500:13:004:0001; стара адреса земельної ділянки: за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради вздовж дороги "Харків-Вовчанськ-КПП-Чугуновка" км 12+600 ліворуч за смугою відведення автодороги; нова адреса: м. Харків, Салтівське шосе, 173 (Московський район) (т.1, а.с. 58).

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражою Н.П., Приватне підприємство "Фірма "Стратос" (продавець, 3-я особа) продало (передало у власність), а Товариства з обмежено відповідальністю "Партенс Компані" (покупець, відповідач) купило (придбало у власність) нежитлову будівлю з допоміжними будівлями та спорудами (стаціонарна АЗС та АГЗП), загальною площею 65,4 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Салтівське шосе, будинок 173, далі нерухоме майно та/або об`єкт продажу, й сплатив за неї ціну, визначену цим договором. Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно до складу об`єкта продажу входить: операторна, літ. А-1, загального площею 65,4 кв.м; навіс, літ. Б; бензосховище, літ. В; зливна яма, літ. Г; бензомаслоуловлювач, літ. Д; навіс, літ. Е; пожарний резервуар, літ. Ж; трансформаторна підстанція, літ. 3; бензоколонка 1, 2; водо колонка 3; смотрові колодці 4.5; газоколонка 6. Сторони домовилися, що об`єкт продажу передасться у власність покупця разом із усіма його приналежностями, технологічним обладнанням, інженерними мережами і комунікаціями, обладнанням, стелою, перелік якого визначений в акті приймання-передачі (т.1, а.с.59-61, 137-142).

Об`єкт продажу належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, серія САВ № 053842, номер - б/н, виданого виконкомом Кулиничівської селищної ради 20.05.2008 згідно з рішенням виконкому Кулиничівської селищної ради, дата: 13.05.2008, номер: 157. Право власності па об`єкт продажу за продавцем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав 08.09.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 724222863101, номер запису про право власності 11160872.

Об`єкт продажу розташований на земельній ділянці комунальної власності Харківської міської ради, площею 0,2200 га, кадастровий номер: 6310137500:13:004:0001, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівництва і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Салтівське шосе, земельна ділянка 173, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151887663101, яка знаходиться в оренді па підставі договору оренди землі, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ПП "Фірма "Стратос", зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151887663101, номер запису про інше речове право 18645243.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по Салтівському шосе, 173 у м. Харкові зареєстрована:

- земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:13:004:0001), площею 0,22 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, за адресою: Харківська область, м. Харків, Салтівське шосе, 173, дата державної реєстрації права власності 16.01.2017; форма власності: комунальна; власник: Харківська міська рада (номер запису про права власності 18645138); дата державної реєстрації іншого речового права 16.01.2017; підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 18.09.2007, видавник: Харківська районна державна адміністрація/Приватне підприємство "Фірма "Стратос"; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; орендар: Приватне підприємство "Фірма "Стратос"; орендодавець: Харківська міська рада; зміст, характеристика іншого речового права: строк дії 49 років;

- нежитлова будівля з допоміжними будівлями та спорудами (стаціонарна АЗС та АГЗП), загальною площею 65,4 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Харків, Салтівське шосе, 173 (реєстраційний номер 724222863101); відомості про складові частини: операторська літ. "А-1" загальною площею 65,4 кв.м; навіс літ "Б", бензосховище літ. "В"; зливна яма літ. "Г"; бензомаслоулавлювач літ. "Д"; навіс літ. "Е"; пожарний резервуар літ. "Ж"; трансформаторна підстанція літ. "З"; бензоколонки 1, 2; водоколонка 3; смотрові колодці 4, 5; газоколонка 6; 26.11.2020 право власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Партенс компані" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 4056, виданий 26.11.2020, видавник: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гаража І.П. (а.с. 44, 62).

За твердженням позивача, після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна №4056 від 26.11.2020 між Приватною фірмою "Фірма "Стратос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані", останній набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310137500:13:004:0001, на якій розміщені нежитлова будівля з допоміжними будівлями та спорудами (стаціонарна АЗС та АГЗП), загальною площею 65,4 кв.м (складова частина об`єкта нерухомого майна: операторська літ. "А-1" загальною площею 65,4 кв.м; навіс літ. "Б", бензосховище літ. "В"; зливна яма літ. "Г"; бензомаслоулавлювач літ. "Д"; навіс літ. "Е"; пожарний резервуар літ. "Ж"; трансформаторна підстанція літ. "З"; бензоколонки 1, 2; водоколонка 3; смотрові колодці 4, 5; газоколонка 6), на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, тобто у Приватного підприємства "Фірма "Стратос".

Як зазначає позивач, в ході проведення заходу самоврядного контролю у сфері благоустрою Інспекцією з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради виявлено факт проведення нового будівництва на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 6310137500:13:004:0001), яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 173.

Актом перевірки благоустрою міста Харкова від 13.07.2021 № 664-А, встановлено факт порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою м. Харкова, а саме: на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 6310137500:13:004:0001) по вул. Салтівське шосе, 173 у м. Харкові, проведено підготовчі земляні роботи та проводяться будівельні роботи з нового будівництва споруди. На час проведення перевірки на зазначеній земельній ділянці влаштовано монолітну бетонну подушку, на якій збудовано металевий каркас (опорні колони, балки та металеві ферми), орієнтовними розмірами в плані 12,0 х 12,0 м. Під час перевірки не було надано декларативно-дозвільних документів на розміщення споруди на землях комунальної власності (т.1, а.с. 39-43).

Також як встановлено в акті, у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному вебсайті Держархбудінспекції України (www.dabi.gov.ua), який містить відповідну інформацію стосовно документів, що надають право на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкта. Також інформація відсутня в реєстрі містобудівних умов та обмежень, розміщеному на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету (http://regitry.uga.kharkov.ua/).

Згідно вказаного акта відомості про особу, яка вчинила порушення: Товариство з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" (код ЄДРПОУ 43558550).

У зв`язку із чим, за результатами перевірки благоустрою міста Харкова встановлено порушення: пункту 1 частини 1 статті 16, пункту 1 частини 2 статті18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", пункту 4.2.2, пункту 5.7.1.1, пункту 7.2.5.1 Правил благоустрою міста Харкова.

До акту додано додаток № 1 план - схема розташування об`єкту за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 173, додаток № 2, № 3 фотофіксація об`єкта будівництва в кольоровому зображенні (т.1, а.с. 40-41).

Також до матеріалів позовної заяви додано фотофіксацію земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:13:00460001 по вул. Салтівське шосе, 173 до здійснення самочинного будівництва (взятий з відкритих джерел), фотофіксація земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:13:00460001 по вул. Салтівське шосе, 173 з зазначенням орієнтовного місця розташування об`єкту самочинного будівництва, витяг з публічної кадастрової карти (т.1, а.с. 40-43).

Таким чином на думку позивача, під час дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:13:004:0001, яким встановлено обмеження щодо самовільної забудови земельної ділянки, за відсутності письмової згоди орендодавця, тобто - Харківської міської ради (позивача), відповідачем самовільно було проведено підготовчі роботи та розпочато нове будівництво споруди, без відповідних дозвільних документів, що давали б право на його розміщення .

При цьому, позивач зазначає, що оскільки АЗС та АГЗП відноситься до класу наслідків ССЗ (V категорія складності) та віднесений до потенційно небезпечних об`єктів - об`єктів підвищеної небезпеки, будівельні роботи можуть проводитись виключно після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Проте будь-яких документів дозвільного характеру стосовно об`єкта будівництва за адресою : м. Харків, вул. Салтівське шосе, 173 (замовник - Приватне підприємство "Фірма "Стратос" або Товариство з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані") до Інспекції не надходили. Такі дії відповідача порушують існуючі договірні відносини, а тому самочинно влаштована споруда підлягає знесенню.

Крім того, за твердженням позивача, законодавець допускає розірвання договору на вимогу однієї із сторін, якщо це передбачено умовами договору. Абзацом 2 пункту 37 договору визначено, що перехід права власності на будівлі споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди земельної ділянки з новим власником будівель і споруд. У наведених умовах договорів передбачається можливість розірвання договору, а отже може бути реалізовано в разі наявності відповідного волевиявлення однієї зі сторін.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо дотримання умов договору оренди землі в частині заборони проведення будь-якого будівництва, а саме будучи обізнаним про наявність обмежень, допустив самочинне проведення нового будівництва - споруди, дії відповідача є протиправними та такими, що порушують існуючі договірні відносини, перехід права власності на існуючі будівлі є підставою для розірвання договору, за наведених обставин договір оренди землі підлягає розірванню.

Вищевказані обставини стали підставою звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" про:

- розірвання договору оренди землі б/н від 18.09.2007, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Фірма "Стротос", зареєстрованого у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.09.2007 № 040770300019;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" знести за власний рахунок самочинну збудовану споруду по вул. Салтівське шосе, 173 у м. Харкові, привівши об`єкт благоустрою земельну ділянку комунальної форми власності кадастровий номер 6310137500:13:004:0001 до попереднього стану (т.1, а.с.1-18).

Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву (вх. № 23641) відповідач зазначив про таке: на підставі укладеного між ТОВ "Партенс Компані" та ТОВ "Євро Смарт Пауер" договору оренди від 26.11.2020 №26/11-20 щодо вказаної автозаправної станції, яка розташована на спірній земельній ділянці, господарську діяльність на автозаправному комплексі здійснює ТОВ "Євро Смарт Пауер"; попередній землекористувач відмовився від користування спірною земельною ділянкою та надав згоду на її вилучення з подальшою передачею у власність або платне користування ТОВ "Партенс Компані", яке звернулось до Харківської міської ради з листом про заміну сторони договору, проте рішення не прийнято, а тому на даний час відповідач перебуває на стадії оформлення оренди спірної земельної ділянки; актом перевірки благоустрою міста Харкова від 13.07.2021 № 664-А не встановлено будь-яких порушень у сфері містобудівної діяльності, а отже вказаний акт не є належним доказом на підтвердження таких порушень відповідачем та у позивача були відсутні правові підстави для встановлення обставин наявності або відсутності в діях відповідача порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки цей акт може свідчити лише про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, за порушення якого передбачено конкретну відповідальність; відповідачем не здійснювалось будь-яких будівельних робіт на спірній земельній ділянці, а з доданих до матеріалів доказів можна зробити висновок про розміщення тимчасової споруди контейнерного типу (павільйон), проте оскільки відповідачем не проводились роботи зі встановлення тимчасової споруди, то паспорт прив`язки у товариства відсутній; розміщена на АЗС конструкція відноситься до тимчасових споруд і з урахуванням Закону України "Про автомобільні дороги" є об`єктом дорожнього сервісу, що не суперечить цільовому використанню земельної ділянки; матеріалами справи не підтверджується, що виявлена споруда має фундамент, а тому не потребує дозвільних документів для будівельних робіт; умови договору оренди не містять заборони на розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, і як наслідок, не є підставою для його розірвання; вважає, що відповідач документально не набув прав та обов`язків сторони договору, а тому відсутні правові підстави стверджувати про порушення умов договору (т.1, а.с.106-117).

До суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи ТОВ "Євро Смарт Пауер" (вх. № 23641), яка обґрунтована тим, що станом на день розгляду цієї справи господарську діяльність на автозаправному комплексі здійснює ТОВ "Євро Смарт Пауер" та тимчасову конструкцію на земельній ділянці встановило зазначене товариство, оскільки ТОВ "Партенс Компані" не проводило будь-яких будівельних робіт на вказаній земельній ділянці та йому, як власнику автозаправної станції, невідомі обставини щодо оформлення дозвільних документів на споруду, про яку вказує позивач (т.1. а.с. 122-123).

Також, до місцевого господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 23996) про призначення будівельно-технічної експертизи, яке обґрунтовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність фундаменту споруди, а також чи насправді вказана споруда є капітальною будівлею (об`єктом нерухомості) або тимчасовою спорудою (т.1, а.с. 163-164).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви № б/н від 05.10.2021 відповідача про залучення третьої особи; відмовлено у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. № 23996 від 12.10.2021 року).

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином рішення господарського суду у даній справі про розірвання договору оренди землі та зобов`язання ТОВ "Партенс Компані" знести за власний рахунок самочинну збудовану споруду по вул. Салтівське шосе, 173 у м. Харкові, привівши об`єкт благоустрою земельну ділянку комунальної форми власності кадастровий номер 6310137500:13:004:0001 до попереднього стану, може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною договору оренди землі.

Крім того, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, та наявні в матеріалах справи надані сторонами документи та докази, дійшов висновку, що виходячи із предмету позову, обставин справи, наявності у справі доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх правових позицій щодо позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для призначення будівельно-технічної експертизи, оскільки відповідачем не обґрунтовано підстав щодо дійної необхідності призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. При цьому, судом враховано, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

21.12.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (т.1, а.с.227-238).

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 16, 19, 202, 376, 377, 391, 509, 525, 628, 629, 638, 651, 792 ЦК України, статей 173, 174, 179, 193 ГК України, статей 93, 152 ЗК України, статей 1, 2, 13, 15, 32 Закону України "Про оренду землі" мотивоване тим, що до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України, що спростовує твердження відповідача, що останній документально не набув прав та обов`язків сторони договору оренди землі; оскільки відповідач набув права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю з допоміжними будівлями та спорудами (стаціонарна АЗС та АГПЗ) твердження відповідача, про те що останньому не відомо про проведення вказаних позивачем робіт на земельній ділянці та не відомо, про яку саме споруду йде мова, та те, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, відповідач вважає, що дана споруда є тимчасовою спорудою контейнерного типу (павільйон) не відповідає дійсності, оскільки власник майна у відповідності до вимог статей 317, 319 Цивільного кодексу України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності документів, що надають право відповідачу на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці; відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог; в даному випадку було порушено умови договору оренди землі щодо заборони здійснення самовільної забудови земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору; спірна земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, є комунальною власністю, тому здійснення будь-яких будівельних робіт за відсутності відповідного дозволу (документа), який дає право виконувати будь які будівельні роботи, та належно затвердженого проекту є порушенням права власності територіальної громади міста Харкова.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що акт перевірки благоустрою міста Харкова від 13.07.2021 № 664-А не є належним та допустимим доказом у розумінні приписів статей 76-79 ГПК України, оскільки додані до акта фотознімки є додатками до іншого акта від 12.07.2021, який відсутній в матеріалах справи, та з них неможливо встановити ким, де, в який час та в якому місці було здійснено фотозйомку, чи дійсно на них зображено споруду, яка розташована на спірній земельній ділянці; акт не містить даних про місце розташування споруди, її конфігурації, розмірів, характеристик, доказів наявності або відсутності фундаменту; акт не вручався відповідачу.

Також, відповідач вказує на те, що матеріали справи містять технічні (проектні) документи стосовно споруди, які розроблені ТОВ "Євро Смарт Пауер", яке займалось проектуванням та розміщенням споруди. А отже, оскаржуване рішення стосується прав, інтересів та обов`язків цієї особи.

Зазначає про те, що відповідачем не заперечувалось наявність біля автозаправної станції тимчасової споруди, проте вважає, що висновок суду про розміщення такої споруди на спірній земельній ділянці ґрунтується на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів місця розташування споруди.

За твердженням відповідача, тимчасова споруда не є об`єктом нерухомості та не є власністю відповідача, а тому суд помилково застосував до спірних правовідносин приписи статей 317-318 ЦК України, а також залишив поза увагою відсутність доказів наявності фундаменту споруди. Для встановлення цих обставин відповідач просив призначити експертизу, у проведенні якої було відмовлено, у зв`язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про віднесення такої споруди до нерухомого майна та необхідність отримання дозволу на будівельні роботи.

Вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 86 ГПК України на вищевказане уваги не звернув, помилково вважаючи, що спір виник стосовно нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, тоді як розміщена біля автозаправної станції споруда відносяться до тимчасових споруд і у розумінні положень статті 181 ЦК України є рухомим майном, тоді як реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна.

Крім того, зазначає про те, що під час розгляду справи між сторонами укладено додаткову угоду до спірного договору оренди землі, за якою відповідачу надано земельну ділянку саме для розміщення та експлуатації будівель та споруд, а тому у разі наявності на спірній земельній ділянці тимчасової споруди відповідачем не порушено умови договору, оскільки земельна ділянка надана для вказаної мети.

Вважає позовні вимоги про розірвання договору оренди порушенням принципу добросовісності, оскільки земельна ділянка була надана відповідачу у строкове платне користування під час розгляду даної справи.

Також, на думку апелянта, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі, оскільки такий договір не містить заборони на розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці, і як наслідок, не є підставою для розірвання договору; відсутні докази знищення чи пошкодження земельної ділянки або що тимчасова споруда перешкоджає використанню земельної ділянки у розумінні приписів статті 32 Закону України "Про оренду землі"; з посиланням на приписи статті 377 ЦК України, статті 120 ГК України зазначає про передання нерухомого майна на спірній земельній ділянці в оренду іншій особі, яка з 26.11.2020 здійснює господарську діяльність на АЗС; розміщена біля АЗС конструкція відноситься до тимчасових споруд та в силу Закону України "Про автомобільні дороги" є об`єктом дорожнього сервісу, що не суперечить цільовому використанню земельної ділянки, у разі наявності такої споруди на ділянці; не доведено належними та допустимими доказами, яку саме шкоду завдано позивачу наявністю тимчасової споруди (автомагазину) біля автозаправної станції; відсутність доказів порушень містобудівного законодавства, оскільки в акті перевірки встановлено лише порушення Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою території міста Харкова; ТОВ "ПАРТЕНС КОМПАНІ" не порушувало умов договору оренди землі, який документально оформлено 10.11.2021, та не було ні замовником спірної споруди, ні її власником.

Крім того, на думку скаржника, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про знесення тимчасової споруди, оскільки наведені положення діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, не передбачають такого способу захисту стосовно тимчасових споруди.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є матеріально-правові вимоги про розірвання договору оренди землі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, які обґрунтовані тим, що за відсутності дозвільних документів та письмової згоди орендодавця орендарем було здійснено самочинне будівництво на орендованій земельній ділянці.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 629 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини виникли з договору оренди земельної ділянки, а відповідно до положень частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша та дев`ята статті 93 ЗК України).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондує з приписами частини першої статті 93 Земельного кодексу України, визначено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Законом України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV) визначено порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час укладення договору оренди землі) визначені істотні умови договору оренди землі. Такими істотними умовами є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Щодо змісту прав орендаря земельної ділянки, то приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Зазначене відповідає частині першій статті 628 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України)."

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір оренди, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись, що свідчить як про реалізацію сторонами свободи договору, так і недопущення порушення умов цього договору.

Як вже зазначалося та було встановлено, за умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 18.09.2007 земельну ділянку без розташування на ній об`єктів нерухомого майна було передано в оренду третій особі ПП "Фірма "Стратос" для будівництва та обслуговування стаціонарної АЗС та АГЗП (пункти 3, 4, 14 договору).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини щодо використання спірної земельної ділянки для будівництва стаціонарної АЗС та АГЗП. Зокрема, технічний паспорт на виробничий будинок "Стаціонарна АЗС та АГЗП", виготовлений станом на 04.03.2014, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2020, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражою Н.П., а також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджують обставини щодо розташування на вказаній земельній ділянці на час виникнення спірних правовідносин об`єкта нерухомого майна, а саме стаціонарної АЗС та АГЗП (зі складовими частинами).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що у пункті 16 договору оренди землі сторонами погоджено, що умовою збереження стану об`єкта оренди є використання ділянки здійснювати відповідно до вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм і правил; заборона самовільної забудови земельної ділянки.

Пунктом 29 спірного договору передбачено, що орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Поряд з цим, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з цим договором (для будівництва та обслуговування АЗС та АГЗП); додержання екологічної безпеки землекористування та державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів (пункти 14, 27 договору).

З наявного у матеріалах справи акта перевірки благоустрою міста Харкова від 13.07.2021 №664-А вбачається, що інспекторами з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин встановлено факт порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою м. Харкова, а саме: на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 6310137500:13:004:0001) по вул. Салтівське шосе, 173 у м. Харкові, проведено підготовчі земляні роботи та проводяться будівельні роботи з нового будівництва споруди. На час проведення перевірки на зазначеній земельній ділянці влаштовано монолітну бетонну подушку, на якій збудовано металевий каркас (опорні колони, балки та металеві ферми), орієнтовними розмірами в плані 12,0 х 12,0 м. Під час перевірки не було надано декларативно-дозвільних документів на розміщення споруди на землях комунальної власності (т.1, а.с. 39-43).

До акту додано додаток № 1 план - схема розташування об`єкту за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 173, додаток № 2, № 3 фотофіксація об`єкта будівництва за вказаною адресою. При цьому, на вказаних документах зазначено про те, що останні є додатками до акта №664-А перевірки благоустрою міста Харкова від 12.07.2021, про що зазначає апелянт посилаючись на відсутність в матеріалах справи акта перевірки від 12.07.2021, а отже неналежність цих доказів.

Судова колегія зазначає, що вказані документи містять посилання саме на акт перевірки №664-А, а також в них зазначено адресу фотофіксації об`єкта будівництва та наявні підписи головного спеціаліста - інспектора з благоустрою Єльнікова О.О. та головного спеціаліста - інспектора з благоустрою Швець А.В., якими здійснювалась перевірка території спірної земельної ділянки, за результатами якої було складено акт від 13.07.2021 № 664-А, в акті зазначено про те, що здійснювалась фіксація об`єкта благоустрою та матеріали фотофіксації додаються, а отже допущення технічної помилки щодо дати акта перевірки не свідчить про неналежність цих доказів.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на спростовування обставин щодо розміщення об`єкта на спірній земельній ділянці, який зображено на вказаних додатках.

При цьому, посилання відповідача на те, що Інспекція з благоустрою не могла проводити обстеження земельної ділянки та установити факт самочинного будівництва споруди, оскільки лише у Державної архітектурно-будівельної інспекції наявні відповідні повноваження щодо встановлення факту порушення архітектурно-будівельних норм, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, є Закон України "Про благоустрій населених пунктів".

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (ст. 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, з-поміж іншого, території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів відповідно до статті 10 зазначеного Закону належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, а до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

За змістом статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами (частина 1 статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до частини 2, 3 статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом проведення перевірок території

Таким чином, наведений Закон наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

Матеріалами справи підтверджується, що факт самочинного влаштування споруди був виявлений за результатами здійснення самоврядного контролю інспекторами з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин.

Рішенням Харківської міської ради від 19.08.2020 № 2224/20 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання" в структурі апарату міської ради та виконавчого комітету створено Інспекцію з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі Інспекція) (на підставі рішення від 30.12.2020 № 19/20 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання" перейменовано на Інспекцію з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради).

Згідно з Положенням про Інспекцію з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ряди 8 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання" від 09.12.2020 № 7/20, (далі - Положення) Інспекція є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, входить до складу Департаменту та діє на правах управління без права юридичної особи.

Метою діяльності Інспекції є забезпечення в межах наданих повноважень дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою населених пунктів на території міста Харкова, зокрема Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою території міста Харкова та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в зазначеній сфері (п. 2.1 Положення).

Основними завданнями Інспекції є здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою території міста Харкова та за дотриманням вимог законодавства у сфері благоустрою населених пунктів (п.2.2.1); профілактика та запобігання правопорушень у сфері благоустрою населених пунктів (п. 2.2.4); виявлення фактів порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів (п.2.2.5) та інші.

Відповідно до пункту 3.2 цього Положення, Інспекція має право проводити рейди та перевірки територій та об`єктів (елементів) благоустрою території міста Харкова щодо їх стану та додержання підприємствами, установами та організаціями, фізичними та юридичними особами законодавства у зазначеній сфері (п. 3.2.2); складати акти перевірок благоустрою міста Харкова, акти обстеження, акти про звільнення території відповідно до Правил благоустрою території міста Харкова, видавати обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень Правил благоустрою міста Харкова, а також контролювати їх виконання в установлений строк (п. 3.2.3); здійснювати фото- та/або відео фіксацію фактів порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів (п.3.2.5); виявляти факти самочинного будівництва (п. 3.2.7).

Отже, Інспекція з благоустрою Департаменту територіального контролю Харківської міської ради є виконавчим органом Харківської міської ради, який наділений повноваженнями щодо здійснення функції самоврядного контролю у сфері благоустрою міста Харкова, у тому числі уповноважений на виявлення фактів порушення самочинного будівництва.

При цьому, колегія суддів враховує, що спір у цій справі виник не у зв`язку з реалізацією Інспекцією своїх владно-управлінських функцій щодо нагляду за дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів. Харківська міська рада лише використала зібрані вказаним виконавчим органом фактичні матеріали та докази, у зв`язку з чим звернулась до господарського суду як власник земельної ділянки, а не як орган, що здійснює владно-управлінські функції.

До того ж, як було встановлено в акті від 13.07.2021 №664-А у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному вебсайті Держархбудінспекції України (www.dabi.gov.ua), який містить відповідну інформацію стосовно документів, що надають право на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкта. Також інформація відсутня в реєстрі містобудівних умов та обмежень, розміщеному на офіційному сайті Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету (http://regitry.uga.kharkov.ua/).

З огляду на викладене, складений інспекторами з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин за результатами перевірки акт від 13.07.2021 №664-А є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин щодо виявлення факту самочинного влаштування споруди на земельній ділянці, кадастровий номер 6310137500:13:004:0001, без отримання відповідних дозвільних документів, що давали б право на таке розміщення.

Доказів іншого відповідач суду не надав.

Матеріали справи не містять доказів, що будівництво споруди на земельній ділянці передбачено умовами договору оренди і було здійснено відповідачем за згодою орендодавця. Відсутні докази звернення відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва такої споруди.

Таким чином, в порушення умов пункту 16, пункту 29 договору оренди і вимог законодавства України, за відсутності дозвільних документів і письмової згоди орендодавця проводились будівельні роботи з нового будівництва споруди та здійснено самочинне влаштування споруди на орендованій земельній ділянці.

Щодо посилання апелянта на відсутність оформлення договірних відносин щодо оренди спірної земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин та здійснення господарської діяльності на АЗС з дня набуття відповідачем права власності на нерухоме майно іншою особою ТОВ "Євро Смарт Пауер", колегія суддів зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції враховує, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації) (частина 2 цієї статті).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття права власності на нерухоме майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (частина 6 цієї статті).

У розумінні наведених положень законодавства у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 (пункт 21)).

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнерс Компані" (відповідач) відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна, серія та номер 4056 виданий 26.11.2020, є власником нерухомого майна - нежитлова будівля з допоміжними будівлями та спорудами (стаціонарна АЗС та АГПЗ) номер запису про право власності 39391676 від 26.11.2020 (т.1, а.с. 44).

До того ж, у пункті 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2020 передбачено, що об`єкт продажу розташований на земельній ділянці комунальної власності Харківської міської ради, площею 0,2200 га, кадастровий номер: 6310137500:13:004:0001, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівництва і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Салтівське шосе, земельна ділянка 173. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151887663101, яка знаходиться в оренді па підставі договору оренди землі, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ПП "Фірма "Стратос", зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.01.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1151887663101, номер запису про інше речове право 18645243.

Відповідно до пункту 1.5 цього договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони, керуючись ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, підтверджують, що з моменту набуття покупцем права власності на об`єкт продажу, до покупця переходить право користування земельною ділянкою в розмірах, які зазначені в пункті 1.1 цього договору.

Наведене спростовує твердження відповідача, що останній документально не набув прав та обов`язків сторони договору оренди землі до укладення додаткової угоди про заміну сторони з Харківською міською радою.

При цьому, положення статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України передбачають перехід права користування на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, до особи, яка набула право власності на таке майно, а не право користування на умовах оренди, що свідчить про необґрунтованість тверджень апелянта про подальше передання об`єкта нерухомого майна в оренду іншій особі, яка й здійснює господарську діяльність.

В даному випадку предметом спору є правомірність користування орендованою земельною ділянкою, право оренди на яку належить відповідачу як власнику нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди землі від 18.09.2007, та який несе відповідальність за використання такої земельної ділянки та дотримання умов договору оренди землі.

При цьому, матеріалами справи не підтверджуються обставини передання спірної земельної ділянки іншій особі в суборенду, в тому числі внаслідок передання в оренду нерухомого майна (АЗС та АГЗП), та здійснення іншою особою господарської діяльності на цій земельній ділянці.

З цих підстав колегія суддів відхиляє твердження апелянта про наявність в матеріалах справи технічних (проектних) документів стосовно споруди, які розроблені ТОВ "Євро Смарт Пауер", оскільки саме відповідач є землекористувачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує, а отже крім того що власник щодо своєї власності має відповідні права, право власності покладає на власника певні визначені обов`язки.

При цьому, оскільки відповідач набув права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю з допоміжними будівлями та спорудами (стаціонарна АЗС та АГПЗ), та як наслідок право користування спірною земельною ділянкою, твердження відповідача під час розгляду справи про необізнаність щодо виявлених позивачем будівельних робіт на земельній ділянці та щодо спорудження на ній споруди, яка на його думку, є тимчасовою спорудою контейнерного типу (павільйон), є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про те, що розміщений об`єкт на спірній земельній ділянці не є об`єктом самочинного будівництва та не є нерухомим майном, а є тимчасовою спорудою, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Закон України від 17.02.2011 № 3038-VІІ "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктом 1.4 цього Порядку встановлено, що схема розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1:500 суб`єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив`язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під`їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо); стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв. м.

За змістом цього порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.2); підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1., 2.7); паспорт прив`язки тимчасової споруди - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності (пункт 1.4), типова форма якого поряд з іншими документами затверджено додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення тимчасової споруди.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.12, 2.24 Порядку паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника тимчасової споруди, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним.

У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 202/3788/18 зазначено, що тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

Відповідачем не подано до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин приналежності спірного об`єкта до категорії рухомого майна, тимчасових споруд, а також не доведено наявність правових підстав, встановлених вищенаведеним Порядком, для розміщення на спірній земельній ділянці будь-яких тимчасових споруд, а також не надано доказів на спростування встановлених в акті обставин щодо проведення будівельних робіт з нового будівництва споруди, розміщення на спірній земельній ділянці монолітної бетонної подушки, на якій збудовано металевий каркас, тобто самочинного влаштування споруди.

Водночас, загальні засади отримання права на виконання будівельних та підготовчих робіт визначені статтями 34, 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (частина 2 цієї статті).

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина 7 цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт (частина 3 цієї статті)

Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466) визначено, що: будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту; підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Як вбачається з акта перевірки від 13.07.2021 № 664-А та додатків до нього на спірній земельній ділянці було виявлено проведені роботи з підготовки земельної ділянки для влаштування бетонної подушки, влаштування огородження будівельного майданчика, які за своєю суттю є підготовчими роботами, виконані без належного повідомлення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також встановлено факт проведення будівельних робіт з нового будівництва споруди.

Відповідно до інформації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (листи №807/0/250-21 від 04.08.2021 та № 875/0/250-21 від 16.08.2021) у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному вебсайті Держархбудінспекції України (www.dabi.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищевказаного об`єкта будівництва. Будь-які документи дозвільного характеру стосовно об`єкта будівництва за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 173 (замовник - ПП "Фірма "Стратос" або ТОВ "Партенс Компані") до Інспекції не надходили (т.1, а.с.64-65).

Відповідач не оскаржив та не спростовував обставин, встановлених Інспекцією з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, зокрема в акті від 13.07.2021 № 664-А, щодо проведення нового будівництва та самочинного влаштування споруди на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 6310137500:13:004:0001), яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, 173.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач до суду апеляційної інстанції не звертався із клопотанням про призначення експертизи на підтвердження своїх заперечень щодо характеру спірної споруди, відмова суду першої інстанції у призначенні такої експертизи також не є доводами вказаної апеляційної скарги.

В цій частині варто також враховувати приписи частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18 міститься висновок про те, що згідно з частиною 1 статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна. При цьому, об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18).

Відтак, відсутність доказів отримання відповідачем відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту свідчить про те, що виявлена під час перевірки споруда є об`єктом самочинного будівництва. Відповідач, як користувач земельної ділянки не надав будь-яких доказів про відсутність на земельній ділянці самочинного будівництва.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про порушення відповідачем умов використання земельної ділянки, визначених договором оренди, а саме, розпочато будівельні роботи з нового будівництва споруди та здійснено самовільне розташування споруди на орендованій земельній ділянці за відсутності згоди орендодавця і документів, що засвідчують право на виконання будівельних робіт.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 31 та частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких відсутня така підстава, як факт самочинної забудови переданих в оренду земельних ділянок.

Разом з тим за приписами частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин самочинного будівництва застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України."

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 922/3527/19.

Пунктом 35 договору оренди землі сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем всупереч вимогам статей 13, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" і пунктів 16, 27 договору оренди (щодо заборони здійснення самовільної забудови земельної ділянки та щодо зведення в установленому порядку споруд за письмовою згодою орендодавця), що є істотним порушенням умов договору, здійснено самовільне будівництво споруди на орендованій земельній ділянці за відсутності згоди орендодавця і документів, що засвідчують право на виконання будівельних робіт.

Порушення ТОВ "Партенс Компані" умов використання земельної ділянки та умов збереження стану земельної ділянки, визначених договором оренди, а також норм законодавства, зазначених вище, є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, про що обґрунтовано дійшов висновку суд першої інстанції.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у постанові № 922/3166/20.

При цьому, з урахуванням норм цивільного права, які визначають загальні положення про договір, а саме - статті 627- 629 ЦК України, а також статті 25 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів зазначає, що передаючи в оренду спірну земельну ділянку комунальної власності основний інтерес орендодавця полягав не тільки в отриманні орендної плати, але і в дотриманні умов використання земельної ділянки іншою стороною, зокрема умов збереження стану об`єкта.

Посилання скаржника на помилкове неврахування судом першої інстанції умов договору оренди щодо передання спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування АЗС та АГЗП, а також цільового призначення вказаної земельної ділянки згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в даному випадку підставою для розірвання договору оренди позивачем визначено порушення відповідачем істотних умов договору щодо заборони самовільної забудови та необхідності отримання письмової згоди орендодавця на зведення (будівництво) споруди, а не використання спірної земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню.

До того ж, відповідно до умов пункту 14 договору земельна ділянка передана в оренду для будівництва та обслуговування АЗС та АГЗП, тоді як відповідачем не надано доказів, що будівництво нової споруди відповідає зазначеній умові договору щодо використання земельної ділянки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Партенс Компані" знести за власний рахунок самочинну збудовану споруду по вул. Салтівське шосе, 173 у м. Харкові, привівши об`єкт благоустрою земельну ділянку комунальної форми власності кадастровий номер 6310137500:13:004:0001 до попереднього стану, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення. Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці.

У постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02.01.2020 року у справі №822/2149/18 вказано, що у випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка на якій здійснюється будівництво є комунальною власністю, тому здійснення будь-яких будівельних робіт за відсутності документів, що засвідчують право на виконання будівельних робіт, є порушенням права власності територіальної громади міста Харкова.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованим способом захисту права власності територіальної громади міста Харкова на земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових для задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Партенс Компані" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/3469/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль