Ухвала

від 20.01.2023 по справі 492/1035/22

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1035/22

провадження № 2-з/492/2/23

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

20 січня 2023 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Петрова Євгена Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачки про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договорами позики на загальну суму 70000,00 доларів США (в гривневому еквіваленті 2559802,00), а також судові витрати, посилаючись на те, що 17 травня 2017 року відповідачка позичила у позивача грошові кошти у сумі 35000,00 доларів США для придбання нерухомого майна та зобов`язалася повернути зазначену суму до 01 вересня 2021 року, про що написала власноруч позивачу розписку у присутності свідків. Також, 21 лютого 2021 року відповідачка позичила у позивача грошові кошти у сумі 35000,00 доларів США на розвиток бізнесу та зобов`язалася повернути вказану суму після збору вражаю, про що написала власноруч позивачу розписку у присутності свідка. Після спливу вказаних строків повернення позики відповідачка не повернула позивачеві позичені грошові кошти за договорами позики, ухиляється від добровільного повернення позики, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Одночасно зі зверненням до суду з зазначеною позовною заявою представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 23 листопада 2022 року була повернута.

Згідно ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 24 листопада 2022 року зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки вона була подана з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

15 грудня 2022 року до суду надійшла позовна заява з виправленими недоліками та ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 16 січня 2023 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначений у порядку загального позовного провадження.

19 січня 2023 року до суду від представника позивача адвоката Петрова Є.В. надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого мана, які належать відповідачці на праві приватної власності, а саме на: земельну ділянку кадастровий номер: 5120480500:02:001:0206, адреса: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер: 5120480500:02:001:0205, адреса: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер: 5120480500:01:001:0548, адреса: Одеська область, Арцизький район, с/рада. Веселокутська; земельну ділянку кадастровий номер: 5120480500:02:001:0112, адреса: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що позивач неодноразово в усному порядку звертався до відповідачки з проханням повернути борг, але відповідачка відмовляється повернути борг в добровільному порядку. Посилаючись на те, що відповідачка буде ухилятися від виконання рішення суду та створювати перешкоди для його виконання, в тому числі відчуженням належного їй майна, а саме земельних ділянок: кадастровий номер: 5120480500:02:001:0206, кадастровий номер: 5120480500:02:001:0205 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 5120480500:01:001:0548 за адресою: Одеська область, Арцизький район, с/рада. Веселокутська; кадастровий номер: 5120480500:02:001:0112 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач зазначив, що позов відповідачкою не визнано, не вчинено дій по поверненню грошових коштів, сума, яка підлягає стягненню є істотною та вважає, що накладення арешту на належне відповідачці майно є співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову зможе потягти відчуження відповідачкою вказаного нерухоме майно, що може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також, позивач зазначив, що необхідності вирішувати питання зустрічного забезпечення не має, оскільки позивач зареєстрований та проживає на території України, а також доказів, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження його майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачці, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові відсутні, внаслідок чого невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить в подальшому майнових прав відповідачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали, додані до заяви, оцінивши доводи представника позивача про необхідність забезпечення позову, і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачки з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачки або пов`язаних із нею інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Положеннями ст. 150 ЦПК України закріплені види забезпечення позову. Одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, при оцінці зазначеної співмірності, слід враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд прийшов до висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки не є необхідним та виправданим, оскільки представник позивача не обґрунтував у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про стягнення заборгованості за договорами позики, а також співмірність обраних заявником заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та не мотивував, яка реальна загроза існує невиконанням чи утрудненням виконання можливого рішення суду про задоволення позову та співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Крім того, представник позивача не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, які належать відповідачці, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких представник позивача звернувся до суду.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про те, що заявником не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказані земельні ділянки у наявній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, а також, що зазначені заходи є співмірними із позовними вимогами, які заявив позивач.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням правових позицій, які викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині наявної ухвали.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 149-153, 247, 258-261, 263, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Петрова Євгена Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині наявної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.