Рішення

від 30.01.2023 по справі 607/7428/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2023 Справа №607/7428/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Ромазана В.В.

з участю секретаря Івашків О.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та відшкодування майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася всуд зпозовом до ОСОБА_4 ,у якомуіз урахуваннямподаної заявипро зменшенняпозовних вимог,просить встановити право безстрокового безоплатного користування (сервітуту) частиною належної ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0275 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0073, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки щодо якої встановлюється сервітуту 0,0033 га, межі якого вказані на Плані встановлення сервітуту, виготовленому в 2021 році в СМП «Геодезія» для проходу та проїзду на велосипеді до сусідньої земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0277 га, кадастровий номер 6110100000:08:002:0073 і житлового будинку, що належить ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, просить стягнути з ОСОБА_4 заподіяну майнову шкоду у розмірі 6636 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відповідачу ОСОБА_4 та метрі позивача ОСОБА_5 належав на праві спільної часткової власності по частці кожній житловий будинок загальною площею 87,1 кв.м., житловою 52,1 кв.м. з відповідною частиною надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 . В технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому 01.03.1995 року Тернопільським МБТІ, передбачено для співвласників спільний вхід з АДРЕСА_1 по цій же вулиці. 09.06.2006 року розпорядженням начальника управління містобудування та архітектури №145 сторонам у справі надано дозвіл на реконструкцію власних частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з добудовою та надбудовою мансардного поверху. 19.07.2005 року рішенням сесії Тернопільської міської ради №4/16/66 на підставі плану встановлених меж про розподіл земельної ділянки площею 0,0554 га передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0275 га, кадастровий номер 6110100000:08:002:0073. 23.05.2007 року на підставі договору дарування частки житлового будинку, укладеного з ОСОБА_5 , позивач набув у власність частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 . 21.06.2007 року право власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд по АДРЕСА_1 зареєстровано ТзОВ «МБТІ». 07.07.2007 року рішенням сесії Тернопільської міської ради №5/10/32 на підставі плану встановлених меж про розподіл земельної ділянки площею 0,0554 га, передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0277 га. 28.08.2007 року, ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №204455 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0277 га, кадастровий номер 6110100000:08:002:0072. В 2014 році за згодою сторін по справі, ними проведено реконструкцію та добудову до належних їм часток житлового будинку. 05.06.2014 року реєстраційною службою видано позивачу свідоцтво про право власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . 05.06.2014 року право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0277 га, кадастровий номер 6110100000:08:002:0072, зареєстровано реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 24.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір про поділ житлового будинку з метою виділення часток в натурі, за яким виділено у власність ОСОБА_1 59/100 частин вказаного житлового будинку та якому присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 виділено у власність 41/100 частин вказаного житлового будинку. 12.03.2015 року реєстраційною службою видано позивачу свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Зазначив, що під час поділу земельної ділянки між сторонами, не було враховано, що з АДРЕСА_1 до належних ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:08:002:0072 і будинку по АДРЕСА_1 є єдиний прохід через земельну ділянку ОСОБА_4 . Зазначив, що оскільки, ОСОБА_1 іншим способом пройти до земельної ділянки і житлового будинку або влаштувати інший прохід не може, єдиним способом задовольнити свої потреби в користуванні земельною ділянкою і житловим будинком на АДРЕСА_1 є встановлення сервітуту на право проходу через земельну ділянку ОСОБА_4 22.01.2020 року висновком експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження №1270/19-22 Тернопільського відділення КНДІСЕ встановлено, що поділ земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:08:002:0072, на підставі якого виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 виконаний не у відповідності до вимог чинного земельного законодавства та вимог будівельних норм і стандартів, зокрема: відсутність проходу від вулиці до частини земельної ділянки ОСОБА_1 , внаслідок чого повинен бути встановлений земельний сервітут. В 2001 році СМР «Геодезія» виготовило План встановлення сервітуту на право проходу ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_4 , кадастровий номер 6110100000:08:002:0073 (площа сервітуту 0,0033 га).12.02.2021 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу листа з пропозицією укласти договір сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді до свого будинку через частину її земельної ділянки, але ОСОБА_4 відмовилась отримувати листа. Таким чином, вважає, що встановлення земельного сервітуту для проходу ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 до належних йому земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:08:002:0072 і житлового будинку по АДРЕСА_1 через земельну ділянку ОСОБА_4 кадастровий номер 6110100000:08:002:0073 може бути на підставі рішення суду. Також, позивач зазначив, що відповідач самовільно влаштувала вхід до належної їй квартири АДРЕСА_2 через належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку та з цією метою, 03.06.2020 року демонтувала частину встановленої позивачем огорожі, чим створила йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_3 відзиву на позов не подавали.

15.09.2022 року у даній справі закрито підготовче провадження, за наслідками якого справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Свірський Т.В в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити з підстав наведених у позові, врахувавши висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічного дослідження від 22.01.2020 року за №1270/19-22, а також кошторис, яким підтверджено заподіяння позивачу шкоди на загальну суму 6636 грн..

Представник відповідача адвокат Бочан І.П. в судовому засіданні вважає, що позов про встановлення земельного сервітуту, а також відшкодування шкоди не підлягає до задоволення. Так зазначив, що потреби позивача для проходу та проїзду на велосипеді до належної йому земельної ділянки площею 0,0277 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0073 та його житлового будинку по АДРЕСА_1 можуть бути задоволені іншими трьома способами, без ущемлення прав власності відповідача. Першим способом є прохід та проїзд на велосипеді позивача ОСОБА_1 до своєї земельної ділянки та житлового будинку з АДРЕСА_1 через його власний гараж, який саме виходить на АДРЕСА_3 способом для проходу і проїзду на велосипеді позивача є територія його власної земельної ділянки шириною один метр, на які він влаштував бетонну відмостку уздовж усієї довжини свого будинку зі сторони будинковолодіння по АДРЕСА_4 . Третім способом для проходу і проїзду на велосипеді позивача є неприватизована територія прилеглої земельної ділянки до будинковолодіння по АДРЕСА_4 , що вздовж межує з територією (відмосткою) і господарським двором позивача та виходить на АДРЕСА_5 способом для проходу представник відповідача вважає, що такий прохід і заїзд з території земельної ділянки Тернопільської дирекції залізничних перевезень (проспект С.Бандери,6), який уже спільно використовувався сторонами зі згоди керівництва підприємства під час реконструкції житлового будинку. Крім цього, просить не брати до уваги наданий позивачем зведений кошторис на проведення робіт та матеріалів, який складений інженером проектувальником, оскільки у ньому зазначено, що вартість збитків складає 6636 тис.грн. Відтак, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі не можуть бути задоволені.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, встановив.

Рішенням шістнадцятої сесії четвертого скликання Тернопільської міської ради від 19.07.2005 року №4/16/66 «Про розгляд земельних спорів», передано ОСОБА_4 проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 275,0 кв.м. для обслуговування частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із копії договору дарування частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу від 23.05.2007 року, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар належну ОСОБА_1 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що знаходиться під номером АДРЕСА_1 . Загальна площа житлового будинку становить 87,1 кв.м., житлова 52,1 кв.м.

Рішенням десятої сесії п`ятого скликання Тернопільської міської ради від 07.06.2007 року №5/10/32, передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 277 кв.м.

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №204455 виданого 28.08.2007 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0277 га, яка розташована у АДРЕСА_1 на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування.

Як вбачається із нотаріально-посвідченої заяви приватним нотаріусом Тернопільського міського округу від 26.05.2008 року, ОСОБА_4 , власник частини житлового будинку АДРЕСА_1 дає свою згоду на реконструкцію і добудову до належної ОСОБА_1 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , при умові перенесення водопроводу та каналізації з належної їй земельної ділянки.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.06.2014 року, ОСОБА_1 є власником частки у спільній частковій власності житлового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2014 року №22648031.

24 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір про поділ житлового будинку з метою виділення часток в натурі, відповідно до якого співвласники домовились про поділ у натурі між собою житлового будинку АДРЕСА_1 , та зазначили, що 1/2 частка ОСОБА_4 , складає 41/100 частки та частка ОСОБА_1 , що становить 59/100 часток вказаного будинку.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 12.03.2015 року, індексний номер 34829041, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 222,6 кв.м., житловою 96 кв.м.

Позивачем до матеріалів справи долучено його лист від 12.02.2021 року, адресований ОСОБА_4 , який відправлено рекомендованим з описом про вкладення, у якому зазначено пропозицію ОСОБА_1 через відсутність іншої можливості потрапити до належного йому житла та земельної ділянки укласти між сторонами договір сервітуту для проходу і проїзду на велосипеді через частину земельної ділянки ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 22.01.2020 року №1270/19-22, складений на замовлення ОСОБА_1 з приводу проведення земельно-технічного дослідження на предмет відповідності розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та на вирішення якого було поставлено питання: - провести земельно-технічне дослідження на предмет відповідності розподілу земельної ділянки від 2007 року та її використання, в частині розташування зведеного житлового будинку із північної сторони земельної ділянки наявне накладання земельної ділянки ОСОБА_4 на земельну ділянку ОСОБА_1 . Земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:08:002:0072 використовується не у відповідності до плану меж земельної ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку. Таким чином, поділ земельної ділянки, на підставі якого виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 виконаний не у відповідності до вимог чинного земельного законодавства та вимог будівельних норм і стандартів, а саме: не врахована площа земельної ділянки в частині розташування підвалу, яка повинна надатись у спільне користування; - із північної сторони житлового будинку не надано відповідної площі для обслуговування житлового будинку; - відсутність проходу від вулиці до частини земельної ділянки ОСОБА_1 , внаслідок чого повинен бути встановлений земельний сервітуту або, і іншому випадку повинна надаватись земельна ділянка в спільне користування. У випадку, якщо між межами земельної ділянки, визначеними документацією із землеустрою (внесеними в базу даних Державного земельного кадастру) та межами земельної ділянки відповідно до фактичного користування існують розбіжності, то поділ земельної ділянки проводиться до меж, визначених документацією із землеустрою (внесених в базу даних Державного земельного кадастру).

Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердив складений ним висновок, зазначивши на запитання суду, що ним не вирішувались усі можливі варіанти проходу та проїзду ОСОБА_1 з метою доступу до свого житлового будинку та земельної ділянки. Також, зазначив про відсутність проходу від вулиці до частини земельної ділянки ОСОБА_1 , внаслідок чого повинен бути встановлений земельний сервітут, проте, у якому місці ним не встановлювалось.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначив суду, що він є сусідом сторін у справі та впродовж тривалого часу існував прохід до будинку та земельної ділянки позивачу, через земельну ділянку відповідача, який чомусь був закритий відповідачем ОСОБА_4 . Аналогічні показання у судовому засіданні надали свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зазначивши, що сторони у справі разом проводили реконструкцію будинку та мали разом один вхід, яким тривалий час користувались спільно. Також зазначили, що іншого доступу позивача до належної йому земельної ділянки та будинку, як ходити через земельну ділянку відповідача, у нього відсутні.

Судом також із даних відеофіксації встановлених камер на подвір`ї позивача, яке надано позивачем у якості електронного доказу, встановлено факт пошкодження 03 червня 2020 року відповідачем ОСОБА_4 огорожі ОСОБА_1 , яка була встановлена на його земельній ділянці. Зазначені дії представник відповідача пояснює тим, що ОСОБА_4 улаштована позивачем огорожа перешкоджала доступу до входу у належний їй будинок, однак належних та допустимих доказів щодо цього, суду не надав.

Як вбачається із довідки від 28.01.2021 року про пошкодження огорожі, складеної інженеромбудівельником ОСОБА_10 , останнім 28.01.2021 року проведено обстеження пошкодженої огорожі за адресою: АДРЕСА_6 , що належить гр.. ОСОБА_1 . При обстеженні встановлено, що було пошкоджено дві штуки металевих стовпчиків, два металевих ригеля, профнастил, загальною площею 1,9 м.кв. Зазначена особа, яка проводила обстеження має кваліфікаційний сертифікат від 29.05.2015 року, виданий атестаційною архітектурно-будівельною комісією серії АТ №003567 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури та є інженером з технічного нагляду.

Крім цього, як вбачається із локального кошторису на ремонті роботи (ремонт огорожі) складений інженером проектувальником ОСОБА_11 , кошторисна вартість робіт по ремонту огорожі ОСОБА_1 станом на 27.01.2021 року складає 4723 грн., з яких: -розробка грунту вручну в траншеях - 93 грн.; улаштування бетонних фундаментів - 1518 грн., збирання та розбирання блочної опалубки 173 грн., установлення металевих конструкцій каркасів та огорожі -400 грн., улаштування огорожі глухої при установлених стовпах -367 грн., всього 2551 грн. Крім цього, вартість пошкодженого відповідачем профнастилу площею 1,9 м.кв. складає 422 грн. грн.

Як вбачається із письмової розписки ОСОБА_1 від 06.01.2023 року, яку ним підтримано у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_4 повернула йому металеві конструкції від частини зруйнованої нею 03.06.2020 року огорожі, а саме металевий стовпчик 1 шт., металеві перемички 2 шт. Зазначені конструкції не пошкоджено та вони придатні до повторного використання.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення міститься й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до вимог ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою, яке здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Згідно ст.99ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а)право проходута проїздуна велосипеді; б)право проїздуна транспортномузасобі понаявному шляху; в)право нарозміщення тимчасовихспоруд (малихархітектурних форм); в-1)право набудівництво тарозміщення об`єктівнафтогазовидобування; в-2)право нарозміщення об`єктівтрубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбаченістаттею 98цього Кодексу; в-4)право прокладаннята експлуатаціїліній електропередачі,електронних комунікаційнихмереж,трубопроводів,інших лінійнихкомунікацій; г)право прокладатина своюземельну ділянкуводопровід ізчужої природноїводойми абочерез чужуземельну ділянку; г-1)право розміщення(переміщення,пересування)об`єктів інженерноїінфраструктури меліоративнихсистем; ґ)право відводуводи зісвоєї земельноїділянки насусідню абочерез сусіднюземельну ділянку; д)право заборуводи зприродної водойми,розташованої насусідній земельнійділянці,та правопроходу доприродної водойми; е)право поїтисвою худобуіз природноїводойми,розташованої насусідній земельнійділянці,та правопрогону худобидо природноїводойми; є)право прогонухудоби понаявному шляху; ж)право встановленнябудівельних риштуваньта складуваннябудівельних матеріалівз метоюремонту будівельта споруд; ж-1)право набудівництво тапроходження інженерних,кабельних,трубопровідних мереж,необхідних дляповноцінного функціонуванняіндустріальних парків; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Відповідно до положень ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснено в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, з наступними змінами від 19 березня 2010 року № 2, вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об`єкта і не залежить від власників цих об`єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК). Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідність ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 своєї п, розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з системного аналізу наведених законодавчих норм, а також провівши аналіз і оцінку доказів, що надали сторони, оцінивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та відшкодування майнової шкоди, слід задовольнити частково. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині вимог про встановлення земельного сервітуту не підлягають до задоволення. Так, у зазначеному вище висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 22.01.2020 року №1270/19-22, складеного на замовлення ОСОБА_1 , експертом не вирішувалось питання чи є можливість позивачу безперешкодного доступу (проходу, проїзду) до належного йому будинку та земельної ділянки взагалі, та у випадку його відсутності, експертом не визначались усі можливі варіанти такого доступу до його житлового будинку та земельної ділянки, які були б менш обтяжливі для відповідача, а також у випадку необхідності земельного сервітуту, не визначались його межі. Зазначені обставини були підтверджені у судовому засіданні самим експертом ОСОБА_6 . Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що потреби позивача для проходу та проїзду на велосипеді до належної йому земельної ділянки площею 0,0277 га кадастровий номер 6110100000:08:002:0073 та його житлового будинку по АДРЕСА_1 можуть бути задоволені іншими способами, без ущемлення прав власності відповідача, а саме з АДРЕСА_1 через його власний гараж, який саме виходить на вулицю Татарську, можливості проходу та проїзду територією своєї власної земельної ділянки шириною один метр, на які він влаштував бетонну відмостку уздовж усієї довжини свого будинку зі сторони будинковолодіння по АДРЕСА_4 , а також неприватизованою територією прилеглої земельної ділянки до будинковолодіння по АДРЕСА_4 , що межує з територією (відмосткою) і господарським двором позивача та виходить на вулицю Татарську, проходу та заїзду з території земельної ділянки Тернопільської дирекції залізничних перевезень (проспект С.Бандери,6), який уже спільно використовувався сторонами. Зазначені обставини підтверджені наданими представником відповідача фототаблицями, які було оглянуто в судовому засіданні та які було долучено до матеріалів справи. Однак, такі твердження представника відповідача, позивачем не його представником, у тому числі шляхом призначення відповідної експертизи, не спростовані. З вказаних підстав, суд при вирішенні спору не бере до уваги показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відтак, суд вважає, що позивачем не доведено неможливість задоволення власних потреб щодо користування належним йому майном в інший спосіб, ніж встановлення обтяження суміжної земельної ділянки (сервітуту), яка належить відповідачу, а тому його позов у цій частині, суд вважає таким, що не підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає. що такі вимоги слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 2973 грн. заподіяної майнової шкоди, завданої відповідачем внаслідок пошкодження належної позивачу частини металевої огорожі. При цьому, визначаючи розмір шкоди, суд ураховує, що відповідач добровільно повернула позивачу металевий стовпчик та металеві перемички, які були демонтовані нею самовільно, що підтверджено розпискою позивача від 06.01.2023 року, а тому враховує лише вартість робіт пов`язаних із відновленням огорожі на суму 2973 грн., які підтверджені локальним кошторисом на ремонті роботи (ремонт огорожі). Так, зазначеним локальним кошторисом підтверджено вартість наступних робіт: розробка грунту вручну в траншеях - 93 грн.; улаштування бетонних фундаментів - 1518 грн., збирання та розбирання блочної опалубки 173 грн., установлення металевих конструкцій каркасів та огорожі -400 грн., улаштування огорожі глухої при установлених стовпах -367 грн., що всього складає 2551 грн. Крім цього, із даного кошторису суд враховує вартість пошкодженого відповідачем профнастилу площею 1,9 м.кв. вартість якого складає 422 грн. грн. Задовольняючи позовні вимоги позивача частково у цій частині, суд констатує, що відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували вартість робіт, пов`язаних із відновленням пошкодженої позивачу огорожі, суду не надано. Не надано й суду доказів, які б підтверджували, що дії пов`язані із пошкодженням майна позивача були правомірними та таку шкоду завдано не з вини відповідача.

Крім цього, в силу вимог ст..141 ЦПК України, суд вважає, що слід стягнути із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 908 грн. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту та відшкодування майнової шкоди, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 2973 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. заподіяної майнової шкоди.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Судове рішення у повному обсязі складено 09 лютого 2023 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан