Постанова

від 31.01.2023 по справі 925/1427/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. Справа№ 925/1427/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Кирман В.О. (довіреність від 02.01.2023 №8-01-21 (в режимі відеоконференції)

від відповідача 1: не з`явились

від відповідача 2 : не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича

на рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022

у справі №925/1427/21 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до 1) фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича,

2) державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича

про визнання незаконним рішення та припинення права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 27.05.2019 №47052483 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, літ А-1, загальною площею 24 кв.м., що розташована за адресою: вул.Смілянська/вул.Вернигори у м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838165071101);

- припинення права власності фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича на нежитлову будівлю, літ А-1, загальною площею 24 кв.м, що розташована за адресою: вул.Смілянська/вул.Вернигори у м.Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838165071101).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1 в установленому законом порядку із заявами про надання йому дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо спірного об`єкта нерухомості не звертався, жодні відповідні дозвільні документи йому не видавались, що свідчить про те, що такий об`єкт нерухомості збудований відповідачем самочинно, а відтак, відповідне рішення про державну реєстрацію права власності на такий об`єкт прийнято відповідачем 2 з порушенням вимог ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є підставою для визнання незаконним та скасування такого рішення, а також припинення права власності відповідача 1 на вказане самочинно збудоване нерухоме майно.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач 1 та відповідач 2 участі у справі не приймали, жодних відзивів на позов та будь-яких інших заперечень/пояснень по суті спору не подавали.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.01.2022, повний текст якого складений 12.01.2022, по справі № 925/1427/21 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції:

- встановивши, що, з огляду на звернення відповідача 1 через подання заяви в ЦНАП до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0024 га кадастровий номер 7110136700:05:018:0034 - під нежитлову будівлю в оренду на 49 років, позивачем за результатами моніторингу відкритої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі право власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що відповідач 1 зареєстрував за собою право приватної власності на будівлю загальною площею 24 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори/Смілянська, а відповідне рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 27.05.2019 державним реєстратором виконкому Рацівської сільської ради Чигиринського району (наразі Чигиринська ОТГ) Цьопою Богданом Анатолійовичем, реєстраційний номер запису права власності 47052483 на підставі технічного паспорту серія номер 17-85, виданий 17.07.2018 ФОП Вдовиченко С.І.;

- врахувавши те, що за змістом положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, проте відповідачі не надали суду та позивачеві доказів щодо підстав набуття прав власності на спірне нерухоме майно, що свідчить про те, що відповідач 2 не мав правових підстав для реєстрації за відповідачем відповідного права власності;

- дійшов висновку про законність позовних вимог, врахувавши при цьому те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у новій редакції, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» такий спосіб захисту як скасування запису про проведену державну реєстрацію на підставі судового рішення не може призвести до настання реальних наслідків щодо відновлення права позивача, з огляду на що одночасно належить припинити речове право власності відповідача 1 на спірне майно з відповідним записом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що не є зміною вимоги позивача.

Не погоджуючись з судовим рішенням, фізична особа-підприємець Чернишов Олександр Геннадійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що, в свою чергу, призвело до невідповідності висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що

- наданими апелянтом документами підтверджується те, що земельна ділянка площею 0,0024 га (кадастровий номер 7110136700:05:018:0034), що знаходиться за адресою вул. Смілянська/вул. Вернигори на якій розташований спірний об`єкт нерухомості перебуває у комунальній власності Черкаської міської ради та передана у користування апелянту;

- за змістом положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості з Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому законом;

- оригінали документів, які стали підставою для прийняття державним реєстратором спірного рішення та які підтверджують правомірність набуття права власності на спірну нежитлову будівлю, містяться в реєстраційній справі; вказані документи були подані відповідачем 1 держаному реєстратору в оригіналах та не повернуті; при розгляді цієї справи судом першої інстанції не витребовувалась реєстраційна справи та, відповідно, не проводилась оцінка документів, які стали підставою для проведення державної реєстрації права власності, що свідчить про те, що судом першої інстанції припинено речове право власності на об`єкт нерухомого майна без оцінки документів на підставі яких виникло право власності, що є неправомірним;

- судом першої інстанції невірно визначені сторони у даній справі, так як за висновками Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі;

- судом першої інстанції безпідставно стягнуто з апелянта витрати по сплаті судового збору, так як він є інвалідом ІІ групи та за змістом п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт, з посиланням на те, що розгляд вказаної справи відбувався без його участі так як він змінив місце проживання та, з огляду на вказані обставини, не був обізнаний про розгляд та слухання цієї справи та не мав можливості надати процесуальні документи, відзив на позовну заяву, повідомити про обставини, які мають значення для розгляду справи та докази, якими ці обставини підтверджуються, просив, для забезпечення рівності учасників судового процесу, врахувати при розгляді апеляційної скарги такі докази:

- викопійовку з плану міста з показом земельної ділянки площею 24 кв.м. на розі вул. Смілянська/вул. Вернигори на 3 аркушах;

- постанову господарського суду Черкаської області від 19.02.2008 по справі № 04/608а за позовом приватного підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича до виконавчого комітету Черкаської міської ради про скасування рішення на 2 аркушах;

- схему генплану міста з показом спірної будівлі;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2019 на 1 аркуші;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на розі вулиць Смілянська/Вернигори від 21.12.2018 на 3 арк.;

- технічний паспорт на нежитлову будівлю на розі вулиць Смілянська/Вернигори на 3 арк.

Скаржник в апеляційній скарзі також звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні, із змінами Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 10.05.2022 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №925/1427/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 витребувано з господарського Черкаської області матеріали справи №925/1427/21.

23.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1427/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 фізичній особі-підприємцю Чернишову Олександру Геннадійовичу поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21, відкрито апеляційне провадження у справі №925/1427/21, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, призначено справу до розгляду на 18.07.2022 о 14 год. 30 хв.

Наданий апелянтом витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2019 є тотожнім за змістом наданій позивачем інформаційній довідці 219523621 від 07.08.2020, а відтак не може вважатися додатковим доказом по справі.

В свою чергу інформація щодо судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, факти та обставини, які встановлені судовими рішеннями не можна вважати додатковими доказами по справі, а відтак додана апелянтом до апеляційної скарги копія постанови господарського суду Черкаської області від 19.02.2008 по справі № 04/608а також не є додатковим доказом по справі.

Щодо решти доказів, а саме належним чином засвідчених копій: викопійовкок з плану міста з показом земельної ділянки площею 24 кв.м. на розі вул. Смілянська/вул. Вернигори від 04.02.2000, від 26.01.2001 та від 16.08.2019; схеми генплану міста з показом спірної будівлі; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на розі вулиць Смілянська/Вернигори від 21.12.2018 та технічного паспорту на нежитлову будівлю на розі вулиць Смілянська/Вернигори, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що причиною неподання таких доказів до суду першої інстанції є те, що розгляд вказаної справи відбувався без його участі, так як він змінив місце проживання та, з огляду на вказані обставини, не був обізнаний про розгляд та слухання цієї справи та не мав можливості надати процесуальні документи, відзив на позовну заяву, повідомити про обставини, які мають значення для розгляду справи та докази, якими ці обставини підтверджуються.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає.

Як слідує з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду з цим позовом вказано адресу відповідача 1: 18016, м. Черкаси, вул. Припортова, 9, кв. 15, яка відповідачем 1 зазначена як власна у поданій до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради заяві від 02.09.2019.

В свою чергу у апеляційній скарзі відповідач 1 зазначає про те, до вказана адреса є адресою реєстрації, проте фактично він проживає за іншою адресою: 18007, м. Черкаси, вул. Десантників, 1, кв. 7.

Доказів про те, що відповідач 1 повідомляв позивача про зміну місця проживання матеріали справи не містять.

Водночас колегія суддів враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи всі процесуальні документи судом першої інстанції направлялись за адресою реєстрації відповідача 1 та не були йому вручені, окрім рішення від 11.01.2022 (кореспонденція з штрихкодовим ідентифікатором 1801605193460)

З відомостей, які містяться на он-лайн сервісі Укрпошти «Відстеження поштових пересилань» щодо кореспонденції з штрихкодовим ідентифікатором 1801605193460, слідує, що відділенням Укрпошти 18005 вказану кореспонденцію було перенаправлено до іншого відділення за місцем обслуговування адресата (відділення Укрпошти 18018) де вона і була вручена відповідачу 1 (а.с. 106).

В свою чергу на он-лайн сервісі Укрпошти «Відстеження поштових пересилань» відомості про трекінг іншої поштової кореспонденції, яка направлялась судом першої інстанції на адресу відповідача 1 (штрихкодові ідентифікатори 1801605095891 та 1801605015528), відсутні, а вказана кореспонденція повернулась до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що не дає можливості встановити чи відбувалась перенаправлення такої кореспонденції за місцем обслуговування відповідача 1.

Вказане, на думку колегії суддів, свідчить про те, що відповідач 1 повідомляв поштове відділення за місцем своєї реєстрації про свою фактичну адресу, проте за такою адресою йому не було доставлено всі процесуальні документи крім рішення, чим його фактично було позбавлено можливості реалізувати в суді першої інстанції свої процесуальні права, зокрема щодо подання доказів на спростування позовних вимог.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що суд першої інстанції при розгляді спору дотримався всіх встановлених вимог процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача 1 про розгляд вказаної справи, серед іншого, розміщуючи відповідні повідомлення про розгляд цієї справи на сайті господарського суду Черкаської області.

За обставин що склалися колегія суддів вважає за доцільне прийняти додані відповідачем до апеляційної скарги докази та здійснювати розгляд справи з їх урахуванням.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду належним чином засвідчені копії викопійовкок з плану міста з показом земельної ділянки площею 24 кв.м. на році вул. Смілянська/вул. Вернигори від 04.02.2000, від 26.01.2001 та від 16.08.2019, схеми генплану міста з показом спірної будівлі, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на розі вулиць Смілянська/Вернигори від 21.12.2018 та технічного паспорту на нежитлову будівлю на розі вулиць Смілянська/Вернигори приймаються колегією суддів як додаткові докази по справі.

04.07.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався за клопотаннями позивача.

У судовому засіданні, 31.01.2023 представник позивача, в режимі відео конференції заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись (а.с.226-230), про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 1 та 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.09.2019 відповідач 1 через Центр надання адміністративних послуг звернувся до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради з заявою в якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0024 га кадастровий номер 7110136700:05:018:0034 - під нежитлову будівлю в оренду на 49 років. (а.с.10)

Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

З огляду на отримання вказаної заяви Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради за результатами моніторингу відкритої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановив, що за відповідачем 1 зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 24 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори/Смілянська.

Вказаний факт сторонами не заперечується та підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою №219523621 від 07.08.2020 (а.с.9) зі змісту якої слідує, що рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 27.05.2019 державним реєстратором виконкому Рацівської сільської ради Чигиринського району (наразі Чигиринська ОТГ) Цьопою Богданом Анатолійовичем, реєстраційний номер запису права власності 47052483 на підставі технічного паспорту серія номер 17-85, виданого 17.07.2018 фізичною особою-підприємцем Вдовиченко С.І.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що відповідач 1 не звертався в установленому законом порядку з заявами про надання йому дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, жодних відповідні дозвільні документи йому не видавались, а відтак спірна будівля збудована відповідачем 1 самочинно, а спірне рішення відповідачем 2 прийнято з порушенням вимог ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є підставою для визнання такого рішення незаконним та скасування, а також припинення права власності відповідача 1 на самочинно збудоване нерухоме майно.

Суд першої інстанції визнав вказані позовні вимоги законними та задовольнив їх, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено вище земельна діяльна на якій розташований спірний об`єкт нерухомості перебуває у комунальній власності.

За змістом положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/1279/17, від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 922/3403/20, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, в межах якої розміщено об`єкт незавершеного будівництва іншої особи, права осіб, що мають право на таку земельну ділянку, у такій ситуації порушуються, до таких правовідносин слід застосовувати положення статті 391 ЦК України.

Спірними у цій справі були правовідносини щодо захисту прав власника земельної ділянки внаслідок реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці, що відповідає критерію подібності правовідносин, визначеному в пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

У наведеній постанові Верховного Суду по справі № 922/3403/20 також міститься висновок про те, що позивач (міська рада) для поновлення своїх порушених прав має право після скасування державної реєстрації права власності відповідача на незавершене будівництво пред`явити позов про звільнення земельної ділянки особою, яка перешкоджає в користуванні або (та) розпорядженні нею. Зазначене свідчить про ефективність та достатність такого способу захисту як скасування державної реєстрації права власності у такій категорії спорів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав, серед іншого, є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

У відповідності ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

З наведених положень вбачається, що під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, які вважаються достовірними та можуть використовуватись у спорі з третьою особою, поки не будуть скасовані у встановленому законом порядку.

Водночас державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

За змістом положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

В інформаційній довідці №219523621 від 07.08.2020 (а.с.9) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься інформація про реєстрацію за відповідачем 1 права приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 34 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська/Вернигори.

Запис про право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна №1838165071101 внесений державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Богданом Анатолійовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47052483 від 27.05.2019. (а.с.9)

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідне рішення про реєстрацію за відповідачем 1 право власності на спірне нерухоме майно прийнято на підставі технічного паспорту серія номер 17-85, виданий 17.07.2018 фізичною особою-підприємцем Вдовиченко С.І. (а.с.101-104)

Водночас технічний паспорт не відноситься до визначених ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів на підставі яких можливо проведення реєстрації права власності.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріли справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів набуття відповідачем 1 у встановлений чинним законодавством спосіб права власності на будівлю загальною площею 24 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори/Смілянська.

Так, відповідачем 1 не надано доказів того, що ним у встановленому законодавством порядку отримувались відповідні дозвільні документи на виконанні підготовчих, будівельних робіт і прийняття в експлуатацію будівлі загальною площею 24 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори/Смілянська.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що:

- на виконання рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.08.2001 № 956 «Про надання земельної ділянки приватному підприємцю Чернишову Олександру Геннадійовичу» 03.04.2002 укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.142-144) за яким відповідачу 1 строком на три роки передано у користування земельну ділянку площею 24 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул.. Вернигори/Смілянська;

- 25.03.2004 відповідач 1 звернувся до позивача з заявою про продовження терміну оренди вказаної земельної ділянки проте рішенням позивача № 8-720 від 22.11.2015 «Про відмову приватному підприємцю Чернишову Олександру Геннадійовичу у наданні земельної ділянки в оренду на розі вул. Вернигори/Смілянській» відповідачу 1 відмовлено у продовженні договору оренди спірної земельної ділянки;

- постановою господарського суду Черкаської області від 19.02.2008 по справі № 04/608а вказане рішення позивача № 8-720 від 22.11.2015 «Про відмову приватному підприємцю Чернишову Олександру Геннадійовичу у наданні земельної ділянки в оренду на розі вул. Вернигори/Смілянській» скасовано;

- в подальшому відповідач 1 продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, що зокрема підтверджується наданими ним викопійовками з плану міста з показом земельної ділянки площею 24 кв.м. на році вул. Смілянська/вул. Вернигори від 04.02.2000, від 26.01.2001 та від 16.08.2019, а також збудував на вказаній земельній ділянці будівлю загальною площею 24 кв.м.

При цьому жодних доказів на підтвердження законності проведення ним такого будівництва відповідачем 1 суду не надано, а наданий ним технічний паспорт на нежитлову будівлю таким документом не є.

Колегія суддів зауважує відповідачу 1 на тому, що сам лише факт передачі йому у 2002 році у користування спірної земельної ділянки не свідчить про наявність у нього права на будівництво на такій ділянці об`єкта нерухомості та наявності підстав для визнання за ним права власності та такий об`єкт.

До того ж, як слідує з матеріалів справи, а саме зі змісту постанови господарського суду Черкаської області від 19.02.2008 по справі № 04/608а (а.с.94,95) та викопійовок з плану міста з показом земельної ділянки площею 24 кв.м. на розі вул. Смілянська/вул. Вернигори від 04.02.2000 та від 26.01.2001 спірну земельну ділянку відповідачу 1 передано для використання її для розміщення відкритого літнього майданчику, що використовується у літній період для виїзної торгівлі, а відповідач 1 зобов`язується при першій вимозі інженерних служб міста перемістити такий майданчик протягом трьох годин. (а.с.91-93)

В свою чергу за змістом положень ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

При цьому колегія суддів, з огляду на предмет позову у цій справі не досліджує та не встановлює наявності у відповідача 1 на даний час правових підстав для користування спірною земельною ділянкою так як вказані обставини не впливають на вирішення спору сторін по суті.

За змістом положень ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про те, що будівля загальною площею 24 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Вернигори/Смілянська побудована відповідачем 1 самочинно, а відтак, в силу положень ч. 2 ст. 376 ЦК України якою встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, відповідач 1 не набув права власності на таке майно.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що оспорюване рішення державного реєстратора від 27.05.2019 №47052483, в порушення вимог ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято на підставі документів, які не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна

В свою чергу відповідачем 1 не доведено набуття ним спірного об`єкта нерухомості у власність у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 27.05.2019 №47052483 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, літ А-1, загальною площею 24 кв.м., що розташована за адресою: вул.Смілянська/вул.Вернигори у м. Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838165071101);

- припинення права власності фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича на нежитлову будівлю, літ А-1, загальною площею 24 кв.м, що розташована за адресою: вул.Смілянська/вул.Вернигори у м.Черкаси (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838165071101).

Посилання відповідача 1 на те, що судом першої інстанції невірно визначені сторони у даній справі, так як за висновками Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі колегією суддів до уваги не приймаються так як предметом розгляду у справі № 523/9076/16-ц був спір, який виник з корпоративних відносин, а у вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувались питання підвідомчості такого спору, а відтак вказана постанова винесена за інших фактичних обставин справи, аніж у справі, яка переглядається.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Посилання відповідача 1 на те, що при розгляді цієї справи судом першої інстанції не витребовувалась реєстраційна справи спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме ухвалами суду від 29.10.2021, від 01.12.2021 та від 13.12.2021 якими суд першої інстанції витребовував у відповідача 2 реєстраційну справу щодо спірного об`єкта нерухомості.

В свою чергу невиконання відповідачем 2 вимог суду не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо витрат позивача про сплаті судового збору колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу ч. 9 ст. 129 ГПК України надає суду право у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що, оскільки спір у цій справі виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача 1, вказане є підставою для покладення саме на відповідача 1 всіх витрат позивача по сплаті судового збору.

Водночас згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, інваліди I та II груп.

Відповідачем 1 до апеляційної скарги додано копію пенсійного посвідчення № 2668012313,серії ААІ виданого Пенсійним фондом України на підтвердження ІІ групи інвалідності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Приписами ч. 3 ст. 129 ГПК України передбачено компенсування судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 в частині стягнення з відповідача 1 судового збору в сумі 4 540,00 грн. підлягає скасуванню, а відповідні витрати позивача по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Враховуючи обставини, які викладені вище, вимоги апеляційної скарги та те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку за наслідками розгляду позовних вимог по суті, а зміна рішення в частині розподілу витрат по сплаті судового збору обумовлена відсутністю у матеріалах справи станом на дату винесення оспорюваного рішення доказів, які підтверджують звільнення відповідача 1 від сплати судового збору, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича на рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича судового збору в сумі 4 540,00 грн. та виключити резолютивної частини рішення абзаци 7, 8, якими присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Чернишова Олександра Геннадійовича на користь платника: Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 4 540,00 грн. судового збору.

3. Доповнити резолютивну частину рішення абзацом 7 наступного змісту: Стягнути з Державного бюджету України на користь платника: Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 38715770, номер рахунку в банку невідомий) 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. судового збору.

4. В решті рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 залишити без змін.

5. Поновити дію рішення господарського суду Черкаської області від 11.01.2022 у справі №925/1427/21 в частині, яка залишена без змін.

6. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи №925/1427/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 09.02.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна