Постанова

від 07.02.2023 по справі 906/823/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Справа № 906/823/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022 у справі №906/823/21 (суддя Тимошенко О.М., повний текст рішення складено 25.11.2022)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл"

про стягнення 1187754,00 гривень

за участю представників:

позивача - Оніщук В.М.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022 року у справі №906/823/21 в позові АТ "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" про стягнення 1 187 754 грн збитків - відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі №240/10127/21, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач вжив усіх передбачених законом заходів для реєстрації накладної, однак у зв`язку з неправомірними діями Головного управління ДПС у Житомирській області накладна №4 від 22.10.20 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведене свідчить про відсутність вини ТОВ "Укрсоіл" у невиконанні визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливості включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач АТ "Укртрансгаз" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022 у справі №906/823/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, зокрема, що в порушення норм процесуального права, а саме ст. 75 ГПК України судом першої інстанції не було досліджено та не встановлено фактичної реєстрації податкової накладної №4 від 22.10.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі №240/10127/21, при тому, що позивач не був стороною у справі №240/10127/21 та не міг і не може впливати на хід виконання вказаного рішення, оскільки такі права мають виключно сторони, які приймали участь у даній справі, зокрема ТОВ «Укрсоіл».

Вказує, що наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі №240/10127/21 не спростовує відсутність протиправної поведінки відповідача, оскільки відповідач не надав жодних доказів фактичної реєстрації податкової накладної №4 від 22.10.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних суду першої інстанції, що в свою чергу обґрунтовано підтверджує наявність протиправної поведінки відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву, в судове засідання не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

10 грудня 2019 року між акціонерним товариством "Укртрансгаз" (позивач/ замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоіл" (відповідач/підрядник) укладено договір №1912000139 про закупівлю робіт (а.с.9).

Згідно п. 1.1 договору, підрядник зобов`язується на свій ризик та власними засобами виконати роботи, зазначені п.1.2 цього договору (далі - роботи), що полягають у вирощуванні рослинницької продукції врожаю 2020 року, збору та передачі цього врожаю замовникові, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору визначається на підставі кошторису, наведеного у додатку №2 до цього договору і складає 7 126 524,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 187 754,00 гривень.

Приймання виконаних підрядником робіт здійснюється замовником відповідно до умов договору, вимог додатків до договору та чинного законодавства України (п. 5.5 договору).

Замовник протягом 5-ти календарних днів з дня отримання від підрядника акту здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам договору, підписує всі примірники акту здачі-приймання виконаних робіт, та один примірник цього акту повертає підряднику. Підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з підрядником (п. 5.6 договору).

За результатами виконання умов договору сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт №3 від 22.10.2020 (а.с.23).

Між сторонами підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.11.2020 №2011000041, де згідно п. 7.1. цієї угоди зобов`язання АТ "Укртрансгаз" в розмірі 7 126 524,00 грн, що виникло за договором про закупівлю робіт №1912000139 від. 10.12.2019 та актом здачі-приймання виконаних робіт №3 від 22.10.2020 припинилося в розмірі 7 126 524,00 грн (а.с.24).

На підставі акту здачі-приймання виконаних робіт №3 від 22.10.2020 ТОВ "Укрсоіл" 29 жовтня 2020 складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №4 від 22.10.2020 на загальну суму 7 126 524,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн (а.с.32-35).

29.10.2020 Державна податкова служба України прийняла податкову накладну №4 від 22.10.2020, однак її реєстрацію зупинила відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

26.11.2020 Державна податкова служба України прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 22.10.2020 на загальну суму 7 126 524,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.36).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 1 187 754,00 гривень у вигляді неотриманого позивачем податкового кредиту, оскільки відповідач не виконав встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, та як наслідок АТ "Укртрансгаз" позбулося права відобразити у деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Колегія суддів зазначає, що з наведених вище вимог законодавства вбачається обов`язок відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо її змісту та умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством та така накладна є підставою для відображення позивачем у деклараціях з податку на додану вартість податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 жовтня 2020 ТОВ "Укрсоіл" складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №4 від 22.10.2020 на загальну суму 7 126 524,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн (а.с.32-35).

29.10.2020 Державна податкова служба України прийняла податкову накладну №4 від 22.10.2020, однак її реєстрацію було зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

26.11.2020 Державна податкова служба України прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 22.10.2020 на загальну суму 7 126 524,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.36). Вказане рішення податкової служби було оскаржене ТОВ «Укрсоіл» в адміністративному суді.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі №240/10127/21, яке набрало законної сили, позов ТОВ «Укрсоіл» задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної ГУ ДПС у Житомирській області від 26.11.2020 року №2172219/41364910 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 року №4. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ «Укрсоіл» податкову накладну від 22.10.2020 року №4 датою її подання.

У вказаному рішенні також встановлено, що відповідач вжив усіх передбачених законом заходів для реєстрації накладної, однак у зв`язку з неправомірними діями Головного управління ДПС у Житомирській області накладна №4 від 22.10.20 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі №240/10127/21, оскільки позивач АТ «Укртрансгаз» не був стороною адміністративної справи №240/10127/21, а тому позбавлений можливості впливати на хід виконання вказаного рішення, оцінюються судом апеляційної інстанції критично у зв`язку з тим, що відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

При цьому, предметом розгляду даного спору є стягнення збитків завданих відповідачем позивачу та для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Враховуючи, що при розгляді справи №240/10127/21 встановлено вчинення ТОВ "Укрсоіл" всіх необхідних дій направлених на реєстрацію податкової накладної № 4 від 22.10.2020 року, а рішення податкового органу про відмову в реєстрації вказаної податкової накладної визнано протиправним та скасовано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях відповідача ТОВ "Укрсоіл" таких складових правопорушення, як протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) та вина.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача усіх елементів складу господарського правопорушення та, як наслідок, відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення з ТОВ "Укрсоіл" збитків.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022 у справі №906/823/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складений "13" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.