Постанова

від 23.05.2023 по справі 906/823/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/823/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Онищука В. М. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022 (суддя Тимошенко О. М.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Олексюк Г. Є., Гудак А. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСоіл"

про стягнення 1 187 754,00 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСоіл" (далі - ТОВ "УкрСоіл") 1 187 754,00 грн збитків.

2. Позов мотивовано тим, що відповідно до пункту 3.1 договору про закупівлю робіт його ціна визначається на підставі кошторису, наведеного у додатку № 2 до цього договору, і складає 7 126 524,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 187 754,00 грн; за змістом пункту 3.4 договору підрядник зобов`язався надати замовнику податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, в результаті чого позивач позбавився права включити ПДВ у сумі 1 187 754,00 грн до складу податкового кредиту та зазнав збитків.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі № 240/10127/21, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач вжив усіх передбачених законом заходів для реєстрації накладної, однак у зв`язку з неправомірними діями Головного управління ДПС у Житомирській області накладну від 22.10.2020 № 4 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливості включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу № 906/823/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, у зв`язку з чим неправильно застосував норми матеріального права, а саме пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статтю 22 Цивільного кодексу України та порушив норму процесуального права, а саме пункт 4 статті 75 ГПК України.

Скаржник вважає, що хоча рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі № 240/10127/21, задоволено позов ТОВ "УкрСоіл", визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 26.11.2020 № 2172219/41364910 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4, зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ "УкрСоіл" податкову накладну від 22.10.2020 № 4 датою її подання, однак станом на момент подання касаційної скарги податкова накладна від 22.10.2020 № 4 Державною податковою службою України не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, тому зі спливом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (22.10.2020), позивач позбавиться права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 187 754,00 грн, а відтак і захистити в судовому порядку свої порушені права.

Позивач наголошує, що виключно в межах цієї справи позивач може захистити свої порушені права, шляхом стягнення з відповідача 1 187 754,00 грн збитків, наявність рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/10127/21 не спростовує вини відповідача у його протиправних діях, оскільки відповідач не надав жодних доказів фактичної реєстрації податкової накладної від 22.10.20 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, що в свою чергу обґрунтовано підтверджує наявність вини відповідача. Таким чином, на думку скаржника, позивач підтвердив повний склад правопорушення, який є умовою відшкодування позивачеві збитків у сумі 1 187 754,00 грн, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача цих коштів є обґрунтованими та правомірними.

Крім цього, як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив положення статей 2, 7, 11, 13, 42, 73- 80, 86, 236, 237, 238 ГПК України, оскільки під час постановлення оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконної оскаржуваної постанови та оскаржуваного рішення.

Зокрема, як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на преюдиціальність обставин, встановлених у судовому рішенні у справі № 240/10127/21, ухилилися від самостійного дослідження обставин справи щодо фактичної реєстрації/не реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, фактично не з`ясував дійсного обсягу прав та обов`язків сторін, не дослідив та не надав оцінку документам, на яких ґрунтуються вимоги саме позивача у справі, що у наведеному випадку має значення для правильного вирішення спору, зважаючи на предмет і підстави позову.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від ТОВ "УкрСоіл" до Суду не надійшло.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.05.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 10.12.2019 між АТ "Укртрансгаз" (замовник) та ТОВ "УкрСоіл" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 1912000139, за умовами якого:

- підрядник зобов`язується на свій ризик та власними засобами виконати роботи, зазначені у пункті 1.2 цього договору (далі - роботи), що полягають у вирощуванні рослинницької продукції врожаю 2020 року, збору та передачі цього врожаю замовникові, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити зазначені роботи (пункт 1.1);

- ціна цього договору визначається на підставі кошторису, наведеного у додатку № 2 до цього договору і складає 7 126 524,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 187 754,00 грн (пункт 3.1);

- приймання виконаних підрядником робіт здійснюється замовником відповідно до умов договору, вимог додатків до договору та чинного законодавства України (пункт 5.5);

- замовник протягом 5-ти календарних днів з дня отримання від підрядника акта здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам договору, підписує всі примірники акта здачі-приймання виконаних робіт, та один примірник цього акта повертає підряднику. Підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з підрядником (пункт 5.6).

10. За результатами виконання умов договору сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт від 22.10.2020 № 3.

11. Між сторонами підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.11.2020 № 2011000041, за змістом якої зобов`язання АТ "Укртрансгаз" у сумі 7 126 524,00 грн, що виникло за договором про закупівлю робіт від 10.12.2019 № 1912000139 та актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.10.2020 № 3 припинилося у сумі 7 126 524,00 грн (пункт 7.1).

12. На підставі акта здачі-приймання виконаних робіт від 22.10.2020 № 3 ТОВ "УкрСоіл" 29.10.2020 складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну від 22.10.2020 № 4 на загальну суму 7 126 524,00 грн, у т. ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн.

13. 29.10.2020 Державна податкова служба України прийняла податкову накладну від 22.10.2020 № 4, однак її реєстрацію зупинила відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

14. 26.11.2020 Державна податкова служба України прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4 на загальну суму 7 126 524,00 грн, у т. ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.22 у справі № 240/10127/21, яке набрало законної сили, задоволено позов ТОВ "УкрСоіл": визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 26.11.2020 № 2172219/41364910 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ "УкрСоіл" податкову накладну від 22.10.2020 № 4 датою її подання.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

17. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

18. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду викладених у постановах від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

19. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків як неотриманого позивачем податкового кредиту через відсутність в діях відповідача таких складових правопорушення як протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) та вина.

20. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішення податкової служби про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4 на загальну суму 7 126 524,00 грн, у т. ч. ПДВ - 1 187 754,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних було оскаржене ТОВ "УкрСоіл" в адміністративному суді.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 240/10127/21, яке набрало законної сили, позов ТОВ "УкрСоіл" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 26.11.2020 № 2172219/41364910 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, подану ТОВ "УкрСоіл" податкову накладну від 22.10.2020 № 4 датою її подання.

У зазначеному рішенні також встановлено, що відповідач вжив усіх передбачених законом заходів для реєстрації податкової накладної, однак у зв`язку з неправомірними діями Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області податкову накладну від 22.10.2020 № 4 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України, та порушення норм процесуального права, а саме пункт 4 статті 75 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 03.08.2018 у справі №917/877/17, з огляду на таке.

22. У постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20 (на яку посилається скаржник) міститься правовий висновок про те, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

23. Розглядаючи вимоги про стягнення збитків за порушення відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі неотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції щодо недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, враховуючи таке.

24. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

25. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).

26. Згідно зі статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20.

27. Така позиція в цілому відповідає і правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, коли колегія судів дійшла висновку, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних (коли вони не були подані взагалі) все одно має бути доведена та підтверджена належними та допустимими доказами. Такими доказами є акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки (пункт 38 постанови).

28. Колегія суддів звертає увагу на те, що як у справі № 917/877/17, так й у справі № 908/76/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, за встановлених обставин стосовно невиконання відповідачем обов`язку, встановленого зокрема пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, Верховний Суд розглянув ці справи по суті доводів сторін щодо наявності/відсутності податкового правопорушення, які не ґрунтувались на акті (довідці) перевірки або рішенні контролюючого органу, втім Верховний Суд у цих справах виходив з обставин порушення податкового законодавства по факту взагалі неподання на реєстрацію податкових накладних.

При цьому, правову позицію, викладену Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18 суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, що вбачається зі змісту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 у справі, яка розглядається (№ 906/823/21), та акцентував на тому, що у зазначених справах відповідачі свого обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України не виконували повністю.

29. З огляду на те, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції набрало законної сили рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 240/10127/21, яким, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 26.11.2020 № 2172219/41364910 про відмову в реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4, за встановлених обставин подання ТОВ "УкрСоіл" відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкової накладної від 22.10.2020 № 4, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем протиправної поведінки та вини відповідача, що полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних, яке має бути доведено та підтверджено належними та допустимими доказами.

30. За таких обставин, враховуючи недоведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 1 187 754,00 грн.

31. Враховуючи викладене у цій постанові Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правовий висновок щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечить висновкам, викладеним у справі, на які посилається скаржник у пункті 6 цієї постанови, колегія суддів не заперечує, що позивач мав право звернутись до суду господарської юрисдикції за стягненням збитків зі свого контрагента (відповідача), який допустив податкове правопорушення.

32. При цьому, колегія суддів зазначає про помилковість доводів скаржника про необхідність дослідження господарським судом змісту вчинених відповідачем дій в сфері оподатковування, оскільки дослідження обставин, які засвідчують факти наявності/відсутності податкових правопорушень, не відноситься до господарської юрисдикції.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

33. Крім того, скаржник посилається на те, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій ухилилися від самостійного дослідження обставин справи щодо фактичної реєстрації/не реєстрації податкової накладної від 22.10.2020 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, фактично не з`ясували дійсного обсягу прав та обов`язків сторін, не дослідили та не надали оцінки документам, на яких ґрунтуються вимоги саме позивача у справі.

34. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

36. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

37. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

38. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

39. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки Верховного Суду

40. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

43. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 906/823/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай