Ухвала

від 13.02.2023 по справі 903/119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

13 лютого 2023 року Справа № 903/119/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький ринок, м. Луцьк

про стягнення 361 005 грн. 08 коп.

Cуддя Кравчук А.М.

встановив: 31.01.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький ринок про стягнення 361 005 грн. 08 коп., з яких: 270 000 грн. 00 коп. основного боргу, 39 167 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 46 158 грн. 28 коп. пені, 5 679 грн. 26 коп. 3% річних та судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 31.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

09.02.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах ціни позову 361 005 грн. 08 коп.

Заява обґрунтована тим, що 19.01.2023, 31.01.2023 Господарським судом Волинської області видані судові накази про стягнення з ТОВ «Луцький ринок» заборгованості. В той же час, 27.01.2023 зареєстровано ТОВ «Ритейл Луцьк», одноосібним засновником та учасником якого є ТОВ «Луцький ринок». Статутний капітал новоутвореного товариства складає 2 057 013 грн. 25 коп., адреса реєстрації якого співпадає з адресою ТОВ «Луцький ринок». 01.02.2023 ТОВ «Луцький ринок» передало у власність ТОВ «Ритейл Луцьк» як внесок до статутного капіталу павільйон «Заготівельник» площею 37 м.кв. та єдиний майновий комплекс площею 3 970,1 м.кв., що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 1. Після відчуження вказаних об`єктів у відповідача не залишилося нерухомого майна. Таким чином, після видачі судових наказів про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача, подачі позову та відкриття провадження у даній справі відповідач відчужив всі належні йому об`єкти нерухомості з метою ухилення від виконання рішень суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018, №910/23488/17 від 25.05.2018.

Виконання будь якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Волинська облспоживспілка" про стягнення з ТОВ «Луцький ринок» коштів у сумі 361 005 грн. 08 коп. за договором купівлі-продажу від 22.10.2021.

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів чи майна на зазначену суму, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Судом встановлено, що 19.01.2023 Господарським судом Волинської області видано судовий наказ №903/70/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький ринок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка 123 200 грн. 00 коп. основного боргу, 21 061 грн. 85 коп. пені, 2 318 грн. 01 коп. 3% річних, 17 574 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 268 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, 5 000 витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 169 423 грн. 11 коп. (сто шістдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять три грн. 11 коп. ), яка виникла за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.10.2021.

Ухвалою суду від 07.02.2023 №903/70/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Луцький ринок від 03.02.2023 про скасування судового наказу задоволено, судовий наказ від 19.01.2023 №903/70/23 скасовано.

31.01.2023 на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ «Волинська облспоживспілка» до ТОВ «Луцький ринок» від 27.01.2023 про стягнення 361 005 грн. 08 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 22.10.2021.

Ухвалою суду від 31.01.2023 відкрито провадження у даній справі.

Судом встановлено, що 27.01.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ТОВ «Ритейл Луцьк», одноособовим засновником якого є ТОВ «Луцький ринок» з часткою в статутному капіталі 100%.

01.02.2023 ТОВ «Луцький ринок» передано у власність ТОВ «Ритейл Луцьк» наявне у товариства нерухоме майно, зокрема павільйон «Заготівельник» площею 37 м.кв. та єдиний майновий комплекс площею 3 970,1 м.кв., що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 1, що підтверджується інформаційною довідкою з державних реєстрів від 07.02.2023.

Враховуючи вищевикладене, не вжиття дій щодо погашення заборгованості за спірним договором, відчуження нерухомого майна товариства свідчить про ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань, існування реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду - стягнення з відповідача належних позивачу грошових коштів, адже навіть у випадку задоволення такого позову - грошові кошти можуть бути, в тому числі, виведені з рахунків.

Накладення арешту на кошти та майно у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами та майном відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів та майна, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.

Таким чином, суд вважає, що заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що існуючий стан економіки країни та режим воєнного часу посилюють ризики утруднення чи навіть унеможливлення виконання судового рішення. Натомість, якраз саме реальне виконання рішення суду та захист порушених прав господарюючих суб`єктів є одним з факторів, що здатні забезпечити стабільність економічної ситуації в нашій державі.

Стверджуючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, конкретні заходи забезпечення позову мають бути оцінені з урахуванням критеріїв розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача в межах суми позовних вимог є розумним, обґрунтованим та адекватним способом забезпечення позову з огляду на суть спору та предмет позову - стягнення заборгованості за поставлений товар.

Судом також враховано, що у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову чи з інших передбачених законом підстав.

У Суду відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20.

Верховний Суд у постанові № 911/1695/18 від 19.02.2019 зазначив, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено. Що ж до зустрічного забезпечення, то законом так само не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Про співрозмірність накладення арешту на кошти та майно в межах ціни позову дійшов висновку Верховний Суд у постанові №905/447/22 від 05.08.2022.

Господарський суд, керуючись ст. 73, 80, 136, 137, 234-235 ГПК України,

У Х В А Л И В :

1.Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка» про забезпечення позову задовольнити.

2.Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький ринок» (вул. Глушець, 1, м. Луцьк (3), код ЄДРПОУ 44297658), які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах та майно товариства в межах суми позову 361 005 грн. 08 коп. (триста шістдесят одна тисяча п`ять грн. 08 коп.).

3.Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вул. Ковельська, 13, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01743401).

4.Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький ринок» (вул. Глушець, 1, м. Луцьк (3), код ЄДРПОУ 44297658).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала підписана 13.02.2023.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук