Рішення

від 13.02.2023 по справі 910/7923/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2023Справа № 910/7923/22Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дистрибуція" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, код ЄДРПОУ 42948360)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУД УКРАЇНА" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 39853604)

про стягнення 329 118,07 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша українська дистрибуція» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗБУД УКРАЇНА» про стягнення заборгованості за договором поставки № 6/01 від 03.01.2020 у розмірі 653 393,33 грн, з яких: 579 296,33 грн основного боргу та 74 097,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Відповідно до п. 1.2. договору № 6/01 від 03.01.2020 кількість, асортимент та вартість товару вказуються у рахунках на оплату та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні видаткові накладні, які б підтверджували поставку товару відповідачу та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази часткової оплати відповідачем товару.

З огляду на вищевикладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 суд запропонував позивачу подати належним чином засвідченні копії видаткових накладних та доказів часткової оплати відповідачем товару (платіжні доручення).

22.12.2022 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання, в якому останній зазначає, що на виконання вищезазначеної ухвали суду надає платіжні доручення, що свідчать про часткову оплату за рахунками, та зазначає, що інші докази відсутні у позивача у зв`язку з їх пошкодженням під час пожежі, яка сталася 13.03.2022. До матеріалів справи позивачем долучено акт про пожежу та платіжні доручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша українська дистрибуція" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУД УКРАЇНА" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №6/01.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на товар що поставляється за цим договором, зазначається у рахунках на оплату та видаткових накладних.

Згідно з п. 3.2. договору ціна на товар визначається як загальна суму вартостей товару зазначених у видаткових накладних, виданих покупцю.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за цим договором проводяться у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, наведений у розділі 10 цього договору, або в рахунку на оплату в порядку та терміни (строки), зазначені в договорі.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 14 календарних днів з дати виконання зобов`язань з поставки товару.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання своїх обов`язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань за кожен день прострочення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору протягом всієї дії з дня його укладення позивачем належним чином виконувалися зобов`язання за договором та поставлялися відповідні товари, що були прийняті відповідачем, проте за весь час дії договору покупцем постійно порушувалися строки виконання зобов`язань по оплаті за поставлений товар, а останні поставки товару взагалі не сплачені по сьогоднішній день.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2021 по 16.05.2022.

Позивач у позовній заяві зазначає, що загальна заборгованість по оплаті за договором за період з 01.10.2021 по 16.05.2022 складає 609 238,77 грн.

Так, позивач стверджує, що з метою врегулювати питання заборгованості по оплаті за поставлений товар у досудовому порядку, позивачем 06.07.2022 було направлено на юридичну адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором. Копія вимоги та докази її надсилання відсутні в матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем після отримання такої вимоги було сплачено лише 29 942,44 грн заборгованості (9 942,44 грн - платіж від 22.07.2022; 20 000,00 грн - платіж від 05.05.2022). Тобто, станом на дату подання позовної заяви до суду у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 579 296,33 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач допускав прострочення платежів, у зв`язку з чим має сплатити 74 097,00 грн пені, нарахованих за період прострочення боржника.

З огляду на вищевикладене, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи та акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2021 по 16.05.2022, який підписаний та скріплений печаткою відповідача, вбачається, що станом на 16.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становила 609 238,77 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що в подальшому відповідачем на рахунок позивача була сплачена заборгованість у розмірі 29 942,44 грн, тому розмір заборгованості відповідача перед позивачем за неоплачений товар станом на дату звернення до суду з даним позовом становить 579 296,33 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 13.03.2022 за юридичною адресою позивача сталася пожежа.

Зокрема, з акту про пожежу від 26.03.2022 вбачається, що пожежею знищено цех площею 800 кв. м., обладнання.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з пошкодженням під час пожежі видаткові накладні та інші документи відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 провадження у справі №910/7923/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУД УКРАЇНА" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 324 275,26 грн - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; подальший розгляд у справі за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУД УКРАЇНА" здійснювати про стягнення заборгованості у розмірі 329 118,07 грн, з яких: 255 021,07 грн основного боргу та 74 097,00 грн пені.

З долучених позивачем до матеріалів справи платіжних доручень на загальну суму 414 275, 26 грн вбачається, що до відкриття провадження у справі (29.08.2022) відповідачем погашено борг у загальному розмірі 90 000, 00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №3183 від 04.08.2022 на суму 20 000,00 грн;

- №77297273 від 26.08.2022 на суму 15 000,00 грн;

- №3189 від 12.08.2022 на суму 25 000,00 грн;

- № 77297274 від 26.08.2022 на суму 10 000,00 грн;

- № 3210 від 19.08.2022 на суму 20 000,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУД УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, як свідчать матеріали справи, у відповідача перед позивачем залишається непогашеним борг у розмірі 165 021,07 грн. (579 296,33 грн - 324 275,26 грн - 90 000,00 = 165 021,07 грн).

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 165 021,07 грн, належним чином доведений, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 165 021,07 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення 165 021,07 основного боргу.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача 74 097,00 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.6.2. договору у разі несвоєчасного виконання своїх обов`язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань за кожний календарний день прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 74097,00 грн - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд визнає його арифметично вірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення суми боргу пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУД УКРАЇНА" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 39853604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дистрибуція" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, код ЄДРПОУ 42948360) заборгованість у розмірі 165 021 (сто шістдесят п`ять тисяч двадцять одна) грн 07 коп., пеню у розмірі 74 097 (сімдесят чотири тисячі дев`яносто сім) грн 00 коп. та 3 586 (три тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн 44 коп. витрат на сплату судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.02.2023

Суддя І.О. Андреїшина