Рішення

від 08.02.2023 по справі 916/2206/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2206/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Ігнатишеній А.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТТРАНС"

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та виключення з реєстру відомостей

за участю представників

від позивача - Фомін А.І.

від відповідача - не прибули

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТТРАНС" з двома позовними вимогами:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТТРАНС", оформлене протоколом загальних збоів учасників ТОВ "ПОСТТРАНС" № 05.05.15 від 05.05.2015 про призначення ОСОБА_1 директором ТОВ "ПОСТТРАНС";

2) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу "Відомості про органи управління юридичної особи", відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТТРАНС" (ідентифікаційний код юридичної особи 31997832).

Ухвалою від 22.09.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвала про відкриття провадження, надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Одеса провулок Нахімова 3, повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 99-2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані поштові відправлення з позначкоюСудова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 04.11.2022 відкладено підготовче засідання на 23.11.2022 та продовжено строк підготовчого провадження.

22.11.2022 реєстраційна служба надала витребувані ухвалою від 04.11.2022 документи.

Засідання 23.11.2022 не відбулось через відсутність постачання електроенергії до суду, через що суд призначив підготовче засідання на 14.12.2022.

14..12.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.01.2023

За клопотанням відповідача 18.01.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 08.02.2023.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в засідання не прибув, відзиву на позов не надав.

Заслухавши представника позивача, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

встановив:

ОСОБА_1 (далі Позивач) у позові стверджує, що в 2005 році зі своєю дружиною створили Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТТРАНС» (далі відповідач, товариство). Крім ОСОБА_1 та його дружини інших засновників (учасників) в ТОВ «ПОСТТРАНС» не було. За спільним рішенням гр. ОСОБА_2 був призначений на посаду директора цього Товариства. В 2011 році позивач та його дружина передали свої частки в статутному капіталі ТОВ «ПОСТТРАНС» третім особам. Як результат, 29.04.2011 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни, а саме змінено склад учасників на тих осіб, які отримали частки в статутному капіталі ТОВ «ПОСТТРАНС». Одночасно зі зміною складу учасників Товариства гр. ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади директора і на цю посаду новими власниками було призначено іншу людину. Згодом, а саме в 2018 році, Позивач випадково дізнався, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань ОСОБА_1 зазначений директором ТОВ «ПОСТТРАНС». Позивач звертає увагу суду, що з 2011 року більше не мав жодного відношення з ТOB «ПОСТТРАНС» і його учасників. Більше того, Позивачем не надавалася згода про призначення його директором даного Товариства і заяву з даного приводу він не писав.

За твердженням Позивача, директор в будь-якому товаристві є найманим працівником, який не може бути призначений на дану посаду без його згоди і відповідної заяви, якою він просить призначити його на цю посаду. Також з директором повинен бути укладений контракт, згідно якого повинна нараховуватись і виплачуватись заробітна плата, з якої підприємство повинно сплачувати податки в державу. Позивач у позові наполягає, що в порушення законодавства України вищевказані вимоги не виконувались, оскільки прийняте рішення згідно Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ПОСТТРАНС» №05.05.15 від 05.05.2015р. про призначення Позивача директором було завідомо незаконним, про що Позивач звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до Приморського ОП ГУНП України в Одеській області, в якій описав вищевикладені обставини та те, що ОСОБА_1 глибоко переконаний, що невідома йому особа, яка всупереч його волі підробила пакет документів і подала їх державному реєстратору, вчинила кримінальне правопорушення і повинна понести передбачене законодавством України покарання.

Позивач зазначає, що неодноразові звернення до Одеської міської прокуратури №3 не захистили його прав як громадянина, тому він був вимушений звернутись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТТРАНС» про скасування рішення загальних зборів ТОВ «ПОСТТРАНС» про призначення Позивача директором та внесення відповідних змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У ч.ч.1,2 ст.21 КЗпП визначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії. права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Відповідно до ч.4 ст. 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Проте, з Позивачем не було укладено контракту та всупереч його волі, без повідомлення та без отримання його згоди призначено на посаду директора ТОВ «ПОСТТРАНС», що, на його думку, є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства №05.05.15 від 05.05.2015 р. про призначення ОСОБА_1 директором.

Заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, - суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступник підстав.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, врегульовано у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України), Господарському кодексі України (далі - ГК України) та Законі України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства" (чинного на час прийняття оспорюваного позивачем рішення загальних зборів).

Ці нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому суд застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 81 ГК України та частини першої статті 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За змістом частин першої, третьої статті 167 цього Кодексу корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачені у статті 10 Закону України "Про господарські товариства".

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього (стаття 23 цього ж Закону).

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону України "Про господарські товариства", яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до цих норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення (частини перша, третя статті 99 ЦК України).

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 ГПК України - справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч. 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України).

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року N 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27 липня 2012 року ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників ТОВ «ПОСТТРАНС». Вищевкзане підтверджується нотаріально оформленою Заявою про вихід зі складу товариства (а.с.130) та Протоколом загальних зборів товариства №6 від 27.07.2012 р. (а.с.111).

Враховуючи викладене, суд констатує, що ОСОБА_1 не є корпоративним учасником ТОВ "ПОСТТРАНС» і не був станом на 05.05.2015р.

Згідно приписів ст..2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст.ст. 11, 12, 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

З підстав викладеного господарський суд не встановив порушень вимог законодавства за оспорюваним рішенням, які б порушували корпоративні права позивача у справі з огляду на їх відсутність у нього.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу "Відомості про органи управління юридичної особи", відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТТРАНС".

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі та відсутність підстав для їх задоволення.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача у справі.

На підставі викладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 ГПК України, - суд

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк, встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова