Рішення

від 03.02.2023 по справі 925/1238/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1238/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Лепенець К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт",

до відповідача - Фермерського господарства "Арій",

про встановлення договору розірваним та стягнення 1 806 688,36 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Андрощук С.В., адвокат, ордер від 11.11.2022 серія АІ № 1308655;

від відповідача: Севастьянова А.В., адвокат, ордер від 18.12.2022 серія СА № 1043989; Чабан М.Г., керівник.

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" до Фермерського господарства "Арій" з вимогами: встановити, що договір купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022, укладений між Фермерським господарством "Арій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт", є розірваним з 28.02.2022; стягнути з Фермерського господарства "Арій" суму авансу по договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 у розмірі 1 500 000 грн, суму 3 % річних за несвоєчасне повернення суми боргу у розмірі 31 438,36 грн, суму інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу у розмірі 275 250 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неповним поверненням відповідачем авансу за договором купівлі-продажу від 22.02.2022 № П-35, який, за його твердженням, відповідач погодився розірвати 28.02.2022.

Ухвалою від 05.12.2022 господарський суд відкрив провадження у справі № 925/1238/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 22.12.2022 о 09:00 год. Встановив сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвалою від 05.12.2022 господарський суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків. У строк визначений судом, 09.12.2022, за допомогою системи "Електронний суд" позивач надав суду заяву про усунення недоліків, чим виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 12.12.2022 господарський суд продовжив розгляд справи № 925/1238/22, підготовче засідання призначив на 22.12.2022 об 11:00 год.

21.12.2022 від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає, що спірний Договір не є розірваним, всупереч твердженням позивача, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно до п. 6.1 Договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 р. Покупець (Позивач) здійснює оплату товару в розмірі 86% на розрахунковий рахунок Продавця у день надання машин під погрузку, решта 14% оплачується після реєстрації податкової накладної.

Як стверджує відповідач, на виконання зазначеного пункту позивачем було перераховано частину грошових коштів як оплату за товар, відповідно до п. 6.1. Договору. Як зазначає позивач, транспортний засіб під погрузку товару позивачем в цей день надано не було з невідомих причин, що не залежали від відповідача. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що в умовах Договору мова не йде про передоплату чи авансовий платіж, а те що позивач не скористався своїм правом направити транспортний засіб до відповідача під навантаження в день перерахування грошових коштів, не змінює умов Договору та правову природу перерахованих грошових коштів.

Відповідач стверджує, що 24.02.2022 позивач звернувся до останнього з листом (вих. № 67) з вимогою повернення йому грошової суми в розмірі 2 млн. грн. Позивач у тексті позовної заяви зазначає, що "причина формування листа - військовий стан в Україні, запроваджений указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією з боку російської федерації. Виконати Позивачу було Договір до 5.03.2022 неможливо". Проте, як зазначає відповідач, в тексті листа про неможливість виконати умови договору до 05.03.2022 року зазначено не було.

Відповідач посилається на те, що усно, в телефонній розмові, представник позивача повідомив голову ФГ "Арій" про необхідність сплати заробітної плати працівникам позивача, в зв`язку з виїздом їх за кордон через збройну агресію Російської федерації, тому просив повернути хоча б частину грошових коштів, обіцяючи в подальшому розрахуватися повністю. Відповідач зазначає, що враховуючи ситуацію в країні та, у зв`язку з цим, моральний стан сторін, відповідач пішов на поступки та повернув частину грошових коштів за товар.

Відповідач звертає увагу суду на те, що до позовної заяви не додано жодного документу чи іншого підтвердження того, що для позивача Договір втратив інтерес і він не буде виконаний в т.ч. до 05.03.2022 і тим більше, що Договір є розірваним з 24.02.2022 і що відповідач підтвердив 28.02.2022, повертаючи 500 тис. грн, що у відповідача виникло зобов`язання повернути суму залишку в розмірі 1,5 млн грн.

Щодо вимоги позивача про встановлення факту розірвання Договору, відповідач вказує на таке. Позивач зазначає, що відповідач 28.02.2022 визнав і погодився, що Договір є розірваним, проте вказані твердження не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Більше того, у відповіді на претензію, що міститься в матеріалах справи відповідач зазначає, що на його складі зберігається кукурудза в кількості, яка передбачена Договором та що позивач має здійснити доплату в сумі 564 000 грн. та забрати кукурудзу.

Вимога про встановлення того, що договір купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022, укладений між ФГ "Арій" і ТОВ "Компанія-Профіт", є розірваним з 28.02.2022, на думку відповідача, є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту. Крім того, позивач стверджує, що звернувся до відповідача з тим, щоб розірвати Договір і просив, у цьому зв`язку, повернути перераховану суму. Однак, позивач вводить суд в оману, оскільки жодного звернення до відповідача з вимогою розірвати Договір не було. Позивач здійснює підміну понять, оскільки він стверджує, що Договір розірваний ніби-то за згодою сторін, проте фактично позивач відмовляється від Договору в односторонньому порядку.

Відповідач звертає увагу суду на те, що 4 жовтня 2022 року позивач звернувся до нього з вимогою зареєструвати коригування податкової накладної, зазначивши причину коригування за кодом 102, тобто зміна кількості товару в зв`язку із поверненням грошових коштів.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем належними та достовірними доказами не доведено факту порушення ним господарського зобов`язання, внаслідок чого права або законні інтереси позивача були б порушені та як наслідок останній мав би право відмовитись від Договору в односторонньому порядку.

Протокольною ухвалою 22.12.2022 господарський суд на підставі ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 19.01.2023 об 11:00 год.

29.12.2022 від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог, заперечує проти позиції відповідача та зазначає, що: і) Договір був укладений; іі) аванс 23.12.2022 був сплачений і отриманий; ііі) 24.02.2022 була оферта (пропозиція) повернути 2 млн. грн, яку 28.02.2022 відповідач акцептував, повернувши позивачу 500 тис. грн і, в т.ч., 30.09.2022 не заперечив свій намір повернути всю суму отриманого 23.02.2022 авансу, коли коригував свої зобов`язання по податку на додану вартість по податковій накладній № 1 від 23.02.2022; іу) станом на 24.02.2022 для позивача втратив сенс Договір, так як 24.02.2022 відбулась збройна агресія, яка унеможливила його виконання, в т.ч. в частині повної оплати по п. 6.1. Договору, подачі до 5.03.2022 транспорту, щоб забрати товар по Договору. І це при тому, що від відповідача не було повідомлення про те, що до 5.03.2022 він був готовий відвантажити товар, а 28.02.2022 він, окремо, погодив повернення Позивачу авансу в сумі 2 млн. гривень.

Щодо правових норм, які належить застосувати до цих правовідносин, позивач зазначає таке.

Зважаючи на законодавче регулювання фактичних обставин у справі, оферта (пропозиція) позивача від 24.02.2022 була підтверджена зустрічним виконанням відповідача, де останній повернув суму у розмірі 500 тис. грн, пославшись на лист № 67 від 24.02.2022. Відповідач прийняв пропозицію позивача без зауважень. Якщо відповідач погодив дострокове розірвання Договору, то він, в т.ч., взяв на себе обов`язок повернути отримані кошти. Так як правових підстав їх утримувати в себе з 28.02.2022, а тим більше з 5.03.2022 - не існувало. Позивач стверджує, що з 5.02.2022 строк дії Договору припинився, тому він, зважаючи на лист № 67 від 24.02.2022, в строк до 5.03.2022 не планував виконувати своє зобов`язання по п. 6.1. Договору і не сформував, відповідно, 86 % оплати товару, а тому у відповідача не виникло і не могло виникнути обов`язку у поставці обумовленого Договором товару, а якщо і виникло, то відповідач зобов`язаний був до 5.03.2022 повідомити позивача про свою готовність поставити товар, адже направляти транспорт без розуміння про готовність здійснити відвантаження - нерозумно. З іншого боку, відповідач 28.02.2022 прийняв пропозицію позивача про повернення 2 млн. гривень і припинення Договору достроково. На думку позивача, це означає, що сторони Договору 28.02.2022 розірвали його за взаємною згодою. Якщо Договір припинився 28.02.2022, то сторони не можуть застосовувати норми розділу зобов`язання / договору до правовідносин, які стосуються повернення сплаченого авансу. Тобто мова йде про позадоговірні відносини в частині набуття / збереження коштів за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Станом на день подачі позову до Господарського суду Черкаської області, сторонами не було узгоджено іншу правову природу 2 млн. грн, які відповідач отримав 23.12.2022. Такі кошти є авансом, які мали би бути повернуті 28.02.2022, так як з цієї дати відповідач визнав, що Договір є розірваним за згодою сторін.

Стосовно неможливості односторонньої відмови від зобов`язання у зв`язку із воєнним станом, позивач зазначає, що відсутність в умовах Договору питань про форс-мажорні обставини не вказує на можливість застосування в т.ч. положення ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України". За загальним правилом, то все що не врегульовано договором в т.ч. визначається Законом. Немає значення причина, з якої Договір був розірваний за згодою його сторін. Головне те, що 24.02.2022 позивач надав відповідачу листа № 67, в якому просив повернути 2 млн. грн, а 28.02.2022 відповідач із посиланням на цього листа - повернув 500 тис. гривень і до 5.03.2022 не повідомив позивача про інший строк виконання Договору, як і не вказав на свою готовність відвантажити товар.

29.12.2022 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зміну підстав позову, в якій він зазначає, що 28.12.2022 до суду була подана відповідь на відзив відповідача від 18.12.2022, в якій вказувалось, що мається необхідність у тому, щоб змінити підставу позову, так як в т.ч. з відзиву від 18.12.2022 вбачається, що відповідач не бажає повертати залишок від авансу у розмірі 1,5 млн грн і вважає, що строк дії Договору не сплив. Позивач визначає нову підставу позову - ст. 1212 Цивільного кодексу України та стверджує, що відповідач набув за рахунок позивача кошти в розмірі 2 млн грн (з яких 500 тис. грн 28.02.2022 повернув) без достатньої правової підстави. Відповідач, у цьому зв`язку, зобов`язаний повернути позивачу отримані кошти в т.ч. з тих підстав, що Договір з 28.02.2022 є припиненим.

19.01.2023 від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову, які обґрунтовано таким.

По-перше, позивач зазначає, що перерахована ним на розрахунковий рахунок відповідача сума не дорівнювала 86% вартості товару тій оплаті, про яку мова йде у положенні п. 6.1. Договору. Проте, зазначене, як стверджує відповідач, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 2.2. Договору загальна кількість кукурудзи мала становити 300,0 тон (+/- 10 %). Ціна за 1,0 тону кукурудзи становить 8 тис. грн. Таким чином, 300,0 тонн * 8000 = 2 400 000 грн., то 86% вартості товару становить 2 064 000 грн. Отже, позивачем на виконання п.6.1. Договору було перераховано частину грошових коштів як оплату за товар. І як зазначає сам позивач, в день оплати позивачем не було направлено транспортний засіб, так як сама оплата була здійснена 23.02.2022 о 15:05:30.

По-друге, позивач зазначає, що 24.02.2022 він листом (вих. № 67) повідомив відповідача про повернення йому грошової суми в розмірі 2 млн. гривень; цей лист це - оферта позивача про в т.ч. розірвання Договору. Втім, відповідач зазначає, що у вказаному листі зазначено лише прохання повернути кошти. Жодних посилань, що це оферта, жодних умов майбутнього Договору, жодних згадувань про воєнний стан, та про розірвання договору. Таким чином, в розумінні ст. 641 ЦК України зазначений лист не є та не може бути офертою.

По-третє, відповідно до п. 10.1. Договору зміни можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою. Разом з цим розірвання Договору можливе також в односторонньому порядку, яке допускається виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором. Також законодавець передбачає можливість розірвання договору у судовому порядку за ініціативою однієї із сторін договору. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про розірвання договору не з будь-яких підстав, а лише з тих, що передбачені законом або договором. Отже, відповідач вважає, що Договір купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 є чинним, зобов`язання за ним не припинились.

По-четверте, щодо зміни позивачем підстави позову на ст.1212 ЦК України, відповідач зазначає, що ця норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. Тому, якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Протокольною ухвалою 19.01.2023 господарський суд на підставі ст. 46 ГПК України, прийняв заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою від 19.01.2023 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/1238/22 та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.02.2023 о 12:00.

Присутній у судовому засіданні 03.02.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив таке.

22.02.2022 ФГ "Арій" (Продавець) та ТОВ "Компанія-Профіт" підписано Договір купівлі-продажу № П-35. (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець, зокрема, гарантує, що він є власником Товару, зазначеному у цьому договорі; він є виробником Товару, зазначеному у цьому договорі, у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України;

За п. 1.2. Договору, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Найменування товару: кукурудза урожаю 2021 року (Код товару згідно УКТ ЗНД 1005). (п. 1.3. Договору)

Місцезнаходження товару: Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Драбове-Барятинське.

Сторони погодили, що одиницею виміру кількості товару є тона. (п. 2.1. Договору)

Договором встановлюється загальна кількість товару, що складає 300,00 т. (+/- 10%). (п. 2.2. Договору)

Продавець зобов`язаний поставити партію товару до "05" березня 2022 р. включно з дня укладення Договору. (п. 4.1. Договору)

Сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару. (п. 4.2. Договору)

Ціна за одиницю виміру товару складає 8000 грн. 00 коп. (п. 5.1. Договору)

Загальна вартість товару за Договором складає 3 400 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 1 294 736 грн. 84 коп. (п. 5.2. Договору)

Покупець здійснює оплату товару у розмірі 86% на розрахунковий рахунок Продавця у день надання машин під погрузку, решта 14 % оплачується після реєстрації податкової накладної. (п. 6.1. Договору)

У п. 7.1. Договору передбачено Права та обов`язки Продавця:

7.1.1. Продавець зобов`язується в строки, передбачені у Договорі, передати Покупцю у власність товар, визначений у п. 1.2.

7.1.2. Продавець зобов`язується передати Покупцю товар у власність в кількості, передбаченій п. 2.2. цього Договору.

7.1.3. Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження.

7.1.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця.

7.1.5. Продавець має право отримати від Покупця оплату за товар в строки та у кількості, передбачені у Договорі.

7.1.6. Продавець має право у разі порушень Покупцем зобов`язань щодо оплати та прийняття товару вимагати їх виконання.

У свою чергу, відповідно до п. 7.2.1. Договору, Покупець має право, зокрема, в строки, визначені у Договорі, оплатити Продавцю товар.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. (п. 8.1. Договору)

За порушення Продавцем строку поставки товару, зазначеного в п. 4.1. Договору, що сталося з його вини, Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 1% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочки. (п. 8.2. Договору)

У випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін інших зобов`язань за цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду. (п. 8.3. Договору)

Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань в натурі. (п. 8.4. Договору)

Усі спори, що пов`язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. (п. 9.1. Договору)

Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до договірної підсудності. (п. 9.2. Договору)

Зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору. (п. 10.1. Договору)

Покупець має право розірвати цей Договір в наступних випадках:

- при наявності в роботі Продавця істотних відступів від Договору або істотних недоліків.

- якщо Продавець не приступив своєчасно до поставки товару або виконував свої зобов`язання настільки повільно, що закінчити її в строк стає неможливим. (п. 10.3. Договору)

Відповідно до платіжного доручення від 23.02.2022 № 231, позивачем перераховано на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: авансовий платіж за кукурудзу згідно рах. № 1 від 22.02.2022р. в т. ч. ПДВ 14% - 245 614,04 грн.

24.02.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 67 із таким змістом:

«Просимо Вас повернути сплачені грошові кошти за кукурудзу в сумі 2000000,00 грн 00 коп.

Наші реквізити:

р/р НОМЕР_1

в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ

МФО 380805

ЕДРПОУ: 39258161

ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОФІТ»

Керівник ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОФІТ» (підпис, печатка) І.В. Молдованова» (а.с. 8, зі звороту)

Згідно з Випискою АТ "Райффайзен Банк" за рахунком № НОМЕР_1 28.02.2022 ФГ "Арій" здійснило платіж на користь позивача у сумі 500 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів за кукурудзу згідно листа №67 від 24.02.2022р. у т.ч. ПДВ 14% - 61 403,51 грн.»

06.09.2022 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 26, у якій зазначено таке:

«Між ТОВ «Компанія-Профіт» та Вами був укладений Договір купівлі-продажу № П-35 від 22 лютого 2022 р.

Пунктом 4.1. встановлено, що Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару до 5 березня 2022 року.

23 лютого 2022 року відповідно до зазначеного договору здійснено авансовий платіж у розмірі 2000000,00 грн. (два мільйони грн.)

Ми. як постачальних виконали зобов`язання за договором, належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

28 лютого 2022 року Вами було здійснено часткове повернення коштів в розмірі 500000,00 грн (п`ятсот тис.грн.)

Ваша заборгованість за поверненням авансового платежу на даний час складає 1500000,00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч грн.)

Відповідно до п. 8.1. У випадку порушення своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність визначену даним Договором та чинним законодавством України. У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК порушення зобов`язання тягне за собою, зокрема, такий правовий наслідок, як відшкодування збитків.

Згідно ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Крім того, за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В разі невиконання вимог претензій ТОВ «Компанія-Профіт» будемо змушені звернутися із відповідним позовом, що до стягнення коштів, включно із врахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат, втраченої вигоди та витрат на правову допомогу та судових витрат.

Відповідно до ст.ст. 136, 137 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 7 Господарського Процесуального Кодексу України

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов`язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ст.. 6, 7 Господарського Процесуального Кодексу України, ст. 526, 549, 610, 611, 623-625, Цивільного Кодексу України, -

ПРОШУ:

Перерахувати у добровільному порядку в термін не пізніше 10 днів з моменту отримання даної претензії за реквізитами:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт»

…

заборгованість у сумі 1500000,00 грн (один мільйон п`ятсот тисяч грн.)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Профіт» Молдованова І.В. (підпис, печатка)»

05.10.2022 відповідачем направлено позивачу відповідь на претензію щодо повернення 1 500 000 грн № 24, за змістом якої відповідач повідомляє:

«…Відповідно до укладеного із ТОВ «Компанія-Профіт» Договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 року ФГ «Арій» отримало від ТОВ «Компанія-Профіт» авансовий платіж в сумі 1500000 грн за кукурудзу, яку у відповідності до умов договору ТОВ «Компанія-Профіт» мала забрати до 05.03.2022 року включно.

У ФГ «Арій» до цього часу на складі зберігається кукурудза в кількості, яка передбачена у вищезазначеному договорі та за яку ТОВ «Компанія-Профіт» здійснено авансовий платіж.

Виходячи з вище викладеного ФГ "Арій" пропонує ТОВ "Компанія-Профіт" здійснити доплату у відповідності до умов договору, в сумі 564 000 грн. та повідомити письмово наше господарство про дату та орієнтовний час прибуття автотранспорту (вказавши кількість одиниць, марку, номерні знаки та ПІБ водіїв і уповноваженої особи) за отримання кукурудзи зі складу.

Також звертаємо Вашу увагу, що у вищезазначеному договорі купівлі-продажу зазначена загальна вартість товару на суму 3 400 000 грн. з ПДВ, тому повідомляємо Вас, що ФГ «Арій» готове додатково надати 125 тон кукурудзи, яка в господарства є в наявності, по ціні яка зазначена в договорі купівлі-продажу щоб кількість проданої продукції відповідала загальній вартості по даному договору.

Голова Фермерського господарства «Арій» (підпис) Чабан М.Г.»

Відповідачем 23.02.2022 зареєстровано податкову накладну № 1 за постачальником - ФГ "Арій", отримувачем - ТОВ "Компанія-Профіт" на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 2 000 000,01 грн. Така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН та затверджена контрагентом, тобто позивачем, що підтверджується відповідними відмітками на податковій накладній. (а.с. 65-66)

28.02.2022 відповідачем зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 23.02.2022, за якою усього підлягають коригуванню обсяги постачання без урахування податку на додану вартість, що оподатковуються за ставкою 14% (-) (+) (код ставки 14) - 438 596,49, сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту за ставкою 14% (-) (+) - 61 403,51. Код причини 102 (зміна кількості). Такий розрахунок зареєстрований в ЄРПН та прийнятий контрагентом, тобто позивачем, що підтверджується відповідними відмітками на розрахунку коригування та накладеними електронними підписами керівників відповідача Чабаном М.Г. та позивача Молдованової І.В. (а.с. 67-68)

Також у справі наявний лист від 30.09.2022 № 28, направлений відповідачем позивачу такого змісту:

«Просимо повідомити причини не підтвердження розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 28.02.2022 року, що блокує повернення Вам коштів згідно вимоги.»

У судовому засіданні представники відповідача пояснили зміст такого листа: позивач не погоджував коригування податкової накладної, що блокувало повернення відповідачеві суми ПДВ від суми 500000 грн і блокувало належне проведення всієї суми за податковими документами, керівник ТОВ «Компанія Профіт» наполягала саме на зазначенні коду причини коригування 102 зміна кількості товару, та заперечувала проти зазначення коду 103 - повернення товару або авансових платежів.

Позивач, стверджуючи, що Договір є розірваним з 28.02.2022, просить це встановити, а також стягнути з відповідача 1500000 грн суми авансу у зв`язку з відсутністю зобов`язань за Договором, так як останній є розірваним з 28.02.2022 та просить стягнути суму 3% річних у розмірі 31438,36 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 275250 грн, що нараховані на суму 1500000 грн за період 06.03.2022 15.11.2022.

Розглядаючи даний спір суд враховує такі норми чинного законодавства.

Щодо вимоги про встановлення, що Договір є розірваним з 28.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.

При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19 та ін.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що за наведених обставин вимога про встановлення Договору розірваним з 28.02.2022 є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту.

Заявлена позивачем вимога про встановлення факту встановлення Договору розірваним з 28.02.2021 не може самостійно розглядатися, як окрема позовна вимога. Водночас встановлення такої обставини, чи є Договір розірваним з 28.02.2022 є предметом доказування при вирішенні другої вимоги позивача стягнення суми авансу та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги встановлення Договору розірваним з 28.02.2022, оскільки такий спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту.

Щодо вимоги про стягнення суми авансу та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторонами не заперечується, що правовідносини між ними виникли на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач стверджує, що 24.02.2022 він повідомив відповідача листом про повернення йому грошової суми в розмірі 2000000 грн, причина формування листа військовий стан в Україні, запроваджений Указом Президента України № 64/20202 з 24.02.2022 у зв`язку з збройною агресією з боку російської федерації; виконати позивачу було Договір до 05.03.2022 неможливо. Лист від 24.02.2022 був направлений до моменту приїзду транспорту і відвантаження кукурудзи. Даний лист про ініціативу розірвання Договору.

Водночас у такому листі, повний текст якого наведено вище, не йде мова, ні про неможливість отримання кукурудзи до 05.03.2022, ні про воєнний стан, ні про розірвання Договору.

Як встановлено вище, відповідач 28.02.2022 повернув 500000 грн із посиланням на такий лист.

За поясненнями керівника відповідача такі кошти ним повернуті у зв`язку з проханням керівника позивача, оскільки необхідні було виплатити кошти працівникам, оскільки вони виїжджали за кордон у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Позивач вважає, що не має значення причина, з якої Договір був розірваний за згодою його сторін. Головне те, що 24.02.2022 позивач надав відповідачу листа № 67, в якому просив повернути 2 млн. грн, а 28.02.2022 відповідач із посиланням на цього листа - повернув 500 тис. гривень і до 5.03.2022 не повідомив позивача про інший строк виконання Договору, як і не вказав на свою готовність відвантажити товар.

Стаття 651 ЦК України визначає підстави для зміни або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1)

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч. 2)

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. (ч. 3)

Стаття 188 ГК України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. (ч. 1)

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. (ч. 2)

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (ч. 3)

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. (ч. 4)

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. (ч. 5)

Позивач стверджує, що Договір є розірваним за згодою сторін, що випливає із змісту листа позивача № 67 від 24.02.2022 та відповідної дії відповідача стосовно повернення 500000 грн і відсутність його відмови щодо повернення 1500000 грн. Представник позивача у судовому засіданні наголосив, що мають значення дії сторін, а не зміст листів.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки Договір вчинений у письмовій формі за підписом обох сторін керівників підприємств та скріплений печатками, тому саме в такому вигляді у формі письмових документів, що підписані керівниками підприємств можливе і розірвання Договору. Таке розірвання Договору має бути зрозумілим для обох сторін і має містити слова «розірвання Договору», а не «повернення коштів».

Оскільки у тексті листа відсутні конкретні пропозиції ТОВ «Компанія Профіт» щодо розірвання Договору, такий лист не є офертою про розірвання Договору, як помилково вважає позивач, відповідно, повернення відповідачем із посиланням на такий лист частково суми за кукурудзу у розмірі 500000 грн не є акцептом на неіснуючу оферту.

Отже, Договір не є розірваним за згодою сторін, позивач не звертався до суду із позовом про розірвання Договору у зв`язку з істотним порушенням Договору відповідачем, право на односторонню відмову Покупця від Договору не передбачено ні умовами Договору ні чинним законодавством.

Підсумовуючи досліджене, суд дійшов висновку про чинність Договору, тобто нерозірвання його за згодою сторін.

Позивач зазначає, що навіть, якщо Договір не є розірваним строк його дії сплив 05.03.2022, тому у відповідача відсутні підстави утримувати кошти в розмірі 1500000 грн.

Зазначені міркування позивача також є хибними з огляду на таке.

Сторони не визначили строк дії Договору, 05.03.2022 - це строк до якого має бути здійснено поставку товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (ч. 1) До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. (ч. 2). Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. (ч. 3) Управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання. (ч. 4) Зобов`язана сторона має право виконати зобов`язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов`язання. (ч. 5) Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. (ч. 6) Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (ч. 7) Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов`язання, на вимогу зобов`язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов`язання повністю або його частини. (ч. 8)

У ст. 197 ГК України (ч. 1) передбачено, що господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Стаття 202 ГК України визначає загальні умови припинення господарських зобов`язань, так відповідно до ч. 1 господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Відповідно до ч. 3 до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач не довів суду, що зобов`язання за Договором є виконаним, проведеним належним чином, зараховані зустрічні вимоги, відбулося поєднання управленої або зобов`язаної сторони в одній особі чи за згодою сторін.

Водночас позивач стверджує, що він не може виконати зобов`язання за Договором з отримання кукурудзи, оскільки сплив строк на таке отримання, тому зобов`язання є припиненим.

Відповідно до ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1) У разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону. (ч. 2)

Проте неможливість виконання зобов`язання визначається фізичною неможливістю взагалі, а не неможливістю в конкретний строк. Дійсно з 24.02.2022 відбулося повномасштабне вторгнення збройних сил рф до України і у період до 05.03.2022 складно було здійснити вивіз кукурудзи зі складу відповідача. Проте, як 23.02.2022, коли й була здійснена позивачем оплата, так і на теперішній час, коли у областях перебування позивача і відповідача ситуація є відносно стабільною, у позивача відсутні підстави стверджувати про неможливість виконати своє зобов`язання по отриманню товару на складі відповідача.

Також у матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань по отриманню товару за Договором відповідно до ч. 2 ст. 205 ГК України.

Отже, думка позивача про припинення зобов`язань за Договором у зв`язку зі спливом строку отримання товару не підтвердилася в ході розгляду справи.

Сам Договір не містить строку його дії, крім того суд враховує, що закінчення строку дії Договору не може бути підставою для невиконання зобов`язань за Договором, якщо одна зі сторін його належно виконувала. Оцінка належного виконання відповідачем Договору наведена нижче.

Стосовно твердження позивача, що Договір втратив для нього сенс у зв`язку з військовою агресією рф з 24.02.2022, то втрата сенсу не є підставою для припинення виконання зобов`язань за Договором відповідно до чинного законодавства.

Суд встановив, що Договір між сторонами є чинним і позивач сплатив 2000000 грн 23.02.2022. Повернення часткової оплати відповідачем в сумі 500000 грн не є підставою вважати Договір розірваним/припиненим, що досліджено вище.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що 2 000 000 грн сплачені не на виконання умов п. 6.1. Договору, а є авансом, який не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Господарський суд не погоджується із таким твердженням позивача з огляду на таке.

За умовами Договору, встановлюється загальна кількість товару, що складає 300,00 т. (+/- 10%). (п. 2.2. Договору)

Ціна за одиницю виміру товару складає 8000 грн. 00 коп. (п. 5.1. Договору)

Загальна вартість товару за Договором складає 3 400 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 1 294 736 грн. 84 коп. (п. 5.2. Договору)

Покупець здійснює оплату товару у розмірі 86% на розрахунковий рахунок Продавця у день надання машин під погрузку, решта 14 % оплачується після реєстрації податкової накладної. (п. 6.1. Договору)

З викладеного випливає, що

відповідно до п. 2.2., 5.1. Договору загальна ціна договору складає 2 400 000 (+/- 10%) грн (8 000 грн х 300 т.), тобто від 2 160 000 грн (-10%) до 2 640 000 грн (+10%),

а відповідно до п. 5.2. Договору - 3 400 000 грн.

Щодо зазначення у п. 5.2. Договору загальної вартості Договору у сумі 3 400 000 грн, присутній у судовому засіданні голова ФГ "Арій" пояснив, що в дійсності сторони погодили в Договорі продаж товару у кількості 300 тонн, що по ціні 8 000 грн за тонну в цілому складає 2 400 000 грн. Водночас зазначення 3 400 000 грн відбулося за ініціативою Покупця, спричинено можливістю у подальшому внесенням сторонами змін до Договору щодо збільшення кількості товару по ціні, узгодженій в даному Договорі.

Враховуючи детальне зазначення загальної кількості товару та вартості за одиницю товару, суд доходить висновку, що Сторони погодили у Договорі купівлю-продаж саме 300 тонн кукурудзи по ціні 8000 грн, що в загальній сумі складає 2400000 грн (+/- 10%). Пояснення відповідача є більш переконливими і послідовними, ніж твердження позивача, що для визначення 86% необхідно брати суму, зазначену у п. 5.2. Договору (3400000 грн) без урахування кількості узгодженого Сторонами товару.

Водночас, визначаючи у п. 5.2. Договору загальну вартість товару 3400000 грн, сторони не визначили необхідність сплати та отримання товару на таку суму за один раз. Тобто із системного аналізу умов Договору випливає, що покупець здійснює оплату товару у розмірі 86% від вартості товару, який він безпосередньо купує в день прибуття своїм транспортом, таких днів може бути більше ніж один, залежно від сплаченої суми.

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату у сумі 2 000 000 грн, що є 83,33% від суми 2 400 000 грн, 92,59% від мінімальної суми Договору - 2 160 000 грн (2 400 000 - 10%) та 75,76% від суми 2 640 000 грн (2 400 000 + 10%), тобто в середньому і є 86% від визначеної сторонами в Договорі суми 2400000 грн в межах визначеної сторонами похибки (+/- 10%).

За поясненням голови ФГ "Арій" при виконанні договорів купівлі-продажу сипучих продуктів, яким є кукурудза допускається сплата менше передбаченої попередньої оплати, щоб у Продавця не виникало необхідності повертати надлишок сплаченої суми, оскільки під час завантаження товару складно наперед передбачити кількість, яку буде завантажено в машини позивача і остаточний розрахунок 86% вартості мав бути здійснений за результатами завантаження і зважування отриманого товару.

Отже, відповідно до платіжного доручення від 23.02.2022 № 231, позивачем перераховано на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: авансовий платіж за кукурудзу згідно рах. № 1 від 22.02.2022р. в т. ч. ПДВ 14% - 245 614,04 грн.

Позивач зазначає, що дана сума є авансом, яка виконує функцію попередньої оплати і підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Проте суд встановив, що дана сума сплачена на виконання вимог п. 6.1. Договору, відтак позивач 23.02.2022 мав надати транспорт під завантаження, що ним здійснено не було. Жодних пояснень причин неможливості прибуття машин 23.02.2022 позивач не надав.

Водночас, навіть якщо розцінювати здійснений платіж в якості попередньої оплати, як стверджує позивач, то Цивільний кодекс України окремо регулює питання попередньої оплати в правовідносинах купівлі-продажу.

У ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В укладеному Договорі сторони узгодили, що продавець зобов`язаний поставити партію товару до "05" березня 2022 р. включно з дня укладення Договору. (п. 4.1. Договору)

Сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару. (п. 4.2. Договору)

Отже, сторони між собою погодили порядок продажу товару шляхом передачі Покупцю товару на складі Продавця (самовивіз), відтак за вказаним Договором купівлі-продажу обов`язком Покупця є надання транспорту для отримання погодженого умовами договору товару на складі Продавця до 05.03.2022, тобто для забезпечення можливості виконання Продавцем свого обов`язку з передання (відвантаження) відповідного товару.

Одночасно господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази зміни або викладення п. 4.2 Договору купівлі-продажу в іншій редакції, як і будь-які докази щодо обумовлення сторонами такого договору додаткових обов`язків Продавця, крім безпосередньо зазначених у вказаному Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як стверджує позивач та що підтверджує відповідач, позивач вивіз товару не здійснив.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення Покупцем дій, спрямованих на отримання Товару за Договором купівлі-продажу, зокрема в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення на адресу відповідача транспортних засобів позивача для отримання товару. Також у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення Покупцем Продавця про наміри отримати Товар ні у визначений Договором строк ні поза таким строком (листи, повідомлення, пропозиції здійснити видачу Товару тощо).

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що від відповідача не надходило повідомлень про готовність товару, тому позивач не міг надати транспорт під завантаження без такого повідомлення.

Проте такі умови щодо необхідності повідомлення відповідачем позивача про готовність товару не передбачені умовами Договору, навпаки зі змісту Договору випливає, що товар є на складі Покупця і готовий до завантаження:

1) відповідно до п. 1.1. Продавець гарантує, що він є власником і виробником товару;

2) відповідно до п. 1.3. найменування товару: кукурудза урожаю 2021 року;

3) відповідно до п. 1.4. місцезнаходження товару: Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Драбове-Барятинське;

4) відповідно до п. 4.2. покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару;

5) відповідно до п. 7.1.3. продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження.

Отже, на момент укладення Договору, 22.02.2022 товар вже вирощений відповідачем і наявний у нього на складі за конкретно вказаною адресою, за якою позивач мав право безперешкодно отримати товар, прибувши з відповідним транспортом для завантаження. Відтак, уклавши Договір купівлі-продажу, Покупець вже був проінформований про готовність Товару до передання.

Враховуючи викладене, зокрема, що Продавцем не було прострочено зобов`язання щодо передачі Товару за Договором поставки, з огляду на невчинення відповідних дій Покупцем щодо отримання відповідного Товару, не настають наслідки, передбачені нормами ст. 693 ЦК України щодо повернення попередньої оплати, оскільки відповідач вважається таким, що передав позивачеві товар у встановлений строк в розумінні статті п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, оскільки товар готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За поясненнями у судовому засіданні представниками відповідача, товар так і знаходиться на складі відповідача і у будь-який час може бути відвантажений за прибуття транспорту позивача.

Доказів відсутності товару на складі відповідача позивач суду не надав, навпаки, позивач зазначає, що ним не направлено машини для завантаження товару ні до 05.03.2022, як було узгоджено сторонами, ні пізніше, тому у суду відсутні докази порушення відповідачем умов Договору щодо наявності товару на складі.

Водночас, відповідно до п. 7.1.4. Договору Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця.

Відтак обов`язок з передачі товару буде виконаний відповідачем після такого завантаження.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Таким чином, враховуючи те, що Покупець не вчинив жодних дій щодо отримання товару (не направлено транспорт на завантаження, не здійснено самовивіз Товару) ні у передбачений Договором строк (до 05.03.2022) ні пізніше, Продавець не може вважатись таким що порушив свої зобов`язання щодо постачання Товару за Договором, оскільки внаслідок прострочення Покупця, Продавець не міг виконати свій обов`язок щодо завантаження товару.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, у зв`язку з простроченням кредитора (позивача) прострочення боржника (відповідача) не настало, оскільки зобов`язання відповідача з продажу товару не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора неподання транспорту для завантаження товару.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі № 911/2403/18.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, а також стаття 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Однак це не означає, що здійснення таких прав є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина 3 цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Відтак укладення позивачем Договору, сплата на його виконання коштів за товар - попередня поведінка позивача суперечить його позовним вимогам про повернення таких коштів, враховуючи, що відповідач, розумно покладаючись, що позивач сплатив кошти за товар відповідно до Договору і забере його, виконуючи умови Договору, зберігає такий товар на складі, утримує його належним чином (проводить заходи із знезараження, сушіння тощо), чим самим діє собі на шкоду, зазнаючи збитки з такого утримання.

Стосовно зазначення позивачем підстави для повернення коштів - ст. 1212 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до такої статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (ч. 1)

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч. 2)

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. (ч. 3)

Оскільки Договір від 23.02.2022, відповідно до якого відповідачем набуто майно - кошти в сумі 1 500 000 грн, є дійсним, чинним, нерозірваним, тже така підстава не відпала, тому відсутнє підґрунтя для застосування норм цієї статті.

Щодо порушеного права позивача.

Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесенихзакономдо юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбаченихзакономзаходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ч. 2 ст. 4 ГПК України)

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюванийзакономінтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст. 5 ГПК України)

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Оскільки у ТОВ «Компанія-Профіт» відсутнє право на стягнення з ФГ «Арій» 1500000 грн, які відповідач правомірно отримав на виконання дійсного та чинного Договору, відповідач не міг порушити таке право, тому суд відмовляє у задоволенні позову і в частині стягнення сплаченої суми за товар у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані на таку суму.

Стосвоно інших доводів позивача, то суд враховує, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено та підписано 13.02.2023.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА