Постанова

від 12.04.2023 по справі 925/1238/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 925/1238/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Андрощук С.В.,

від відповідача - Севастьянова А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 (повний текст рішення складено 13.02.2023)

у справі № 925/1238/22 (суддя Зарічанська З.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт"

до Фермерського господарства "Арій"

про встановлення договору розірваним та стягнення 1 806 688,36 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Арій" про встановлення договору розірваним та стягнення 1 806 688,36 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не в повному обсязі повернуто аванс за договором купівлі-продажу від 22.02.2022 року № П-35, який, за його твердженням, відповідач погодився розірвати 28.02.2022 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога про встановлення Договору розірваним з 28.02.2022 року є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту. Також місцевим господарським судом встановлено чинність Договору, тобто нерозірвання його за згодою сторін, а думка позивача про припинення зобов`язань за Договором у зв`язку зі спливом строку отримання товару не підтвердилася в ході розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції встановив, що повернення часткової оплати відповідачем в сумі 500 000 грн. не є підставою вважати Договір розірваним/припиненим. Отже, місцевий господарський суд встановив, що у ТОВ "Компанія-Профіт" відсутнє право на стягнення з ФГ "Арій" 1 500 000 грн., які відповідач правомірно отримав на виконання дійсного та чинного Договору, а тому відповідач не міг порушити таке право.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 року в частині відмови у стягнення авансу, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення авансу, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що спірний договір через неузгодженість істотних умов є не укладеним. Скаржник також наголошує, що відповідач ніколи не інформував позивача про готовність в будь-який з днів після 23.02.2022 року здійснити відвантаження будь-якої кількості товару по договору. Скаржник переконаний, що відповідач не був здатен відвантажувати кукурудзу до 05.03.2022 року (і пізніше) через військові дії. Також скаржник стверджує, що відповідач визнав необхідність повернути отримані від позивача кошти. На думку скаржник в строк до 05.03.2022 року договір не міг бути виконаний, а тому в силу закону він припинився. Відтак, скаржник вважає, що утримання відповідачем грошових коштів позивача з 28.02.2022 року є неправомірним так як з 05.03.2022 року немає правових підстав для такого утримання. Окрім цього, на думку скаржника лист №67 від 24.02.2022 року є офертою про розірвання спірного договору, а відсутність будь-якого заперечення з боку відповідача після здійснення платежу 28.02.2022 року вказує на те, що відповідач акцептував оферту безумовно.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

07.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 року, витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1238/22.

14.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №925/1238/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 року, розгляд справи призначено на 12.04.2023 року.

30.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Арій", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 року клопотання Фермерського господарства "Арій" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

В судовому засіданні 12.04.2023 року представник позивач надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 22.02.2022 року ФГ "Арій" (Продавець) та ТОВ "Компанія-Профіт" підписано Договір купівлі-продажу № П-35. (далі - Договір; а.с. 6-7)

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець, зокрема, гарантує, що він є власником Товару, зазначеному у цьому договорі; він є виробником Товару, зазначеному у цьому договорі, у розумінні п. 14.1.235 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1.2. Договору, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Пунктом 1.3. договору передбачено найменування товару: кукурудза урожаю 2021 року (Код товару згідно УКТ ЗНД 1005).

Також, пунктом 1.4. договору встановлено місцезнаходження товару: Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Драбове-Барятинське.

В пункті 2.1. договору сторони погодили, що одиницею виміру кількості товару є тона.

Договором встановлюється загальна кількість товару, що складає 300,00 т. (+/- 10%). (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п. 4.1. договору продавець зобов`язаний поставити партію товару до "05" березня 2022 р. включно з дня укладення Договору.

Згідно з п. 4.2. договору сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару.

Також відповідно до п. 5.1. договору ціна за одиницю виміру товару складає 8000 грн. 00 коп.

Умовами п. 5.2. договору передбачено, що загальна вартість товару за Договором складає 3 400 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 1 294 736 грн. 84 коп.

В пункті 6.1. договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату товару у розмірі 86% на розрахунковий рахунок Продавця у день надання машин під погрузку, решта 14 % оплачується після реєстрації податкової накладної.

У п. 7.1. Договору передбачено Права та обов`язки Продавця:

7.1.1. Продавець зобов`язується в строки, передбачені у Договорі, передати Покупцю у власність товар, визначений у п. 1.2.

7.1.2. Продавець зобов`язується передати Покупцю товар у власність в кількості, передбаченій п. 2.2. цього Договору.

7.1.3. Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження.

7.1.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця.

7.1.5. Продавець має право отримати від Покупця оплату за товар в строки та у кількості, передбачені у Договорі.

7.1.6. Продавець має право у разі порушень Покупцем зобов`язань щодо оплати та прийняття товару вимагати їх виконання.

У свою чергу, відповідно до п. 7.2.1. Договору, Покупець має право, зокрема, в строки, визначені у Договорі, оплатити Продавцю товар.

Покупець у разі отримання товару неналежної якості, а саме: рожево-забарвленого та протравленого до посіву зерна, сторонніх запахів, карантинних рослин та масового зараження, внаслідок чого було повернення товару з пункту розвантаження, отримує від продавця 100% повернення коштів на свій розрахунковий рахунок за цю продукцію, при цьому ця продукція буде повернута на пункт завантаження за рахунок продавця. (п. 7.2.3. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п. 8.2. договору за порушення Продавцем строку поставки товару, зазначеного в п. 4.1. Договору, що сталося з його вини, Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 1% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочки.

У випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін інших зобов`язань за цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду. (п. 8.3. Договору)

Пунктом 8.4. договору передбачено, що сплата неустойки не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань в натурі.

Усі спори, що пов`язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. (п. 9.1. Договору).

Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до договірної підсудності. (п. 9.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. договору зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Також в пункті 10.3. договору сторони погодили, що покупець має право розірвати цей Договір в наступних випадках:

- при наявності в роботі Продавця істотних відступів від Договору або істотних недоліків.

- якщо Продавець не приступив своєчасно до поставки товару або виконував свої зобов`язання настільки повільно, що закінчити її в строк стає неможливим.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення від 23.02.2022 року № 231, яким позивач перерахував на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: авансовий платіж за кукурудзу згідно рах. № 1 від 22.02.2022р. в т. ч. ПДВ 14% - 245 614,04 грн. (зворот а.с. 7).

Також в матеріалах справи наявний лист №67 від 24.02.2022 року наступного змісту: «"Просимо Вас повернути сплачені грошові кошти за кукурудзу в сумі 2 000 000,00 грн 00 коп.». (зворот а.с. 8).

З наявної в матеріалах справи банківської виписки АТ "Райффайзен Банк" за рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що 28.02.2022 року ФГ "Арій" здійснило платіж на користь позивача у сумі 500 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "повернення коштів за кукурудзу згідно листа №67 від 24.02.2022р. у т.ч. ПДВ 14% - 61 403,51 грн." (а.с. 8).

В подальшому, 06.09.2022 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 26 з проханням перерахувати у добровільному порядку в термін не пізніше 10 днів з моменту отримання даної претензії заборгованість у сумі 1 500 000,00 грн. (а.с. 9).

Відповідач в свою чергу 05.10.2022 року направив позивачу відповідь на претензію щодо повернення 1 500 000 грн. № 24 наступного змісту: "…Відповідно до укладеного із ТОВ "Компанія-Профіт" Договору купівлі-продажу № П-35 від 22.02.2022 року ФГ "Арій" отримало від ТОВ "Компанія-Профіт" авансовий платіж в сумі 1 500 000 грн за кукурудзу, яку у відповідності до умов договору ТОВ "Компанія-Профіт" мала забрати до 05.03.2022 року включно. У ФГ "Арій" до цього часу на складі зберігається кукурудза в кількості, яка передбачена у вищезазначеному договорі та за яку ТОВ "Компанія-Профіт" здійснено авансовий платіж. Виходячи з вище викладеного ФГ "Арій" пропонує ТОВ "Компанія-Профіт" здійснити доплату у відповідності до умов договору, в сумі 564 000 грн. та повідомити письмово наше господарство про дату та орієнтовний час прибуття автотранспорту (вказавши кількість одиниць, марку, номерні знаки та ПІБ водіїв і уповноваженої особи) за отримання кукурудзи зі складу. Також звертаємо Вашу увагу, що у вищезазначеному договорі купівлі-продажу зазначена загальна вартість товару на суму 3 400 000 грн. з ПДВ, тому повідомляємо Вас, що ФГ "Арій" готове додатково надати 125 тон кукурудзи, яка в господарства є в наявності, по ціні яка зазначена в договорі купівлі-продажу щоб кількість проданої продукції відповідала загальній вартості по даному договору.» (а.с. 10).

Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідачем 23.02.2022 року зареєстровано податкову накладну № 1 за постачальником - ФГ "Арій", отримувачем - ТОВ "Компанія-Профіт" на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 2 000 000,01 грн. Така податкова накладна зареєстрована в ЄРПН та затверджена контрагентом, тобто позивачем, що підтверджується відповідними відмітками на податковій накладній. (а.с. 65-66).

Крім цього, 28.02.2022 року відповідачем зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 23.02.2022, за якою усього підлягають коригуванню обсяги постачання без урахування податку на додану вартість, що оподатковуються за ставкою 14% (-) (+) (код ставки 14) - 438 596,49, сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту за ставкою 14% (-) (+) - 61 403,51. Код причини - 102 (зміна кількості). Такий розрахунок зареєстрований в ЄРПН та прийнятий контрагентом, тобто позивачем, що підтверджується відповідними відмітками на розрахунку коригування та накладеними електронними підписами керівників відповідача Чабаном М.Г. та позивача Молдованової І.В. (а.с. 67-68).

Крім цього в матеріалах справи наявний лист від 30.09.2022 року № 28 в якому відповідач просив позивача повідомити причини не підтвердження розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 28.02.2022 року, що блокує повернення Вам коштів згідно вимоги. (зворот а.с. 10).

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що Договір є розірваним з 28.02.2022 року, тому позивач просив суд це встановити, а також стягнути з відповідача 1 500 000 грн. суми авансу у зв`язку з відсутністю зобов`язань за Договором, так як останній є розірваним з 28.02.2022 року та просив стягнути суму 3% річних у розмірі 31 438,36 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 275 250 грн., що нараховані на суму 1 500 000 грн. за період 06.03.2022 року - 15.11.2022 року.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як визначено статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосудця, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Колегія суддів звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способу захисту у формі визнання факту розірвання договору цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом (а не визнання судом факту припинення правовідношення, яке відбулося до моменту звернення з позовом до суду), який реалізовується шляхом розірвання чинного договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст.

Колегія суддів звертається до подібних за змістом правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 у справі №914/393/19 та від 28.02.2023 року у справі №909/899/21.

Отже, заявлений у даній справі позов в частині встановлення, що Договір є розірваним з 28.02.2022 року, фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення та не стосується захисту права цивільного.

Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16.

З огляду на викладене вище, колегія суддів зазначає, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги - встановлення Договору розірваним з 28.02.2022 року є правомірним, оскільки такий спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3, ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Також, колегія суддів зазначає, що порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено в Господарському кодексі України, зокрема статтею 188, якою визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

На думку позивача лист № 67 від 24.02.2022 року є офертою щодо розірвання спірного договору, яку відповідач прийняв повернувши 500 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, керуючись вимогами ст. 654 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спірний договір вчинений у письмовій формі за підписом обох сторін - керівників підприємств та скріплений печатками, тому саме в такому вигляді - у формі письмових документів, що підписані керівниками підприємств можливе і розірвання Договору.

При цьому, щодо доводів скаржника, що лист № 67 від 24.02.2022 року є офертою щодо розірвання спірного договору колегія суддів зазначає, що такі доводи є помилковими, оскільки даний лист не містить будь-яких посилань, як на спірний договір, так і вимог та умов щодо розірвання договору, а лише містить прохання повернути грошові кошти.

Тому, думка позивача, що даний лист є офертою про розірвання спірного договору є припущенням позивача, до якого відповідач, як сторона правовідносин не може беззаперечно припуститися отримавши листа № 67 від 24.02.2022 року.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що спірний Договір не є розірваним за згодою сторін, позивач не звертався до суду із позовом про розірвання Договору у зв`язку з істотним порушенням Договору відповідачем, право на односторонню відмову Покупця від Договору не передбачено ні умовами Договору ні чинним законодавством, з винятком умов передбачених у п. 10.3. договору, які в даному випадку не настали.

Щодо доводів скаржника, що строк дії договору сплив 05.03.2022 року, оскільки умовами договору не встановлено строку дії договору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 і 4 статті 631 цього Кодексу передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, доводи скаржника, що договір припинив свою дію у зв`язку з спливом строку договору, а саме строку отримання товару є помилковими.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Місцевим господарським судом цілком доцільно встановлено, що позивачем здійснено оплату у сумі 2 000 000 грн., що є 83,33% від суми 2 400 000 грн., 92,59% від мінімальної суми Договору - 2 160 000 грн. (2 400 000 - 10%) та 75,76% від суми 2 640 000 грн. (2 400 000 + 10%), тобто в середньому і є 86% від визначеної сторонами в Договорі суми 2 400 000 грн. в межах визначеної сторонами похибки (+/- 10%).

В пункті 6.1. договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату товару у розмірі 86% на розрахунковий рахунок Продавця у день надання машин під погрузку, решта 14 % оплачується після реєстрації податкової накладної.

При цьому, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що Сторони погодили у Договорі купівлю-продаж саме 300 тонн кукурудзи по ціні 8 000 грн, що в загальній сумі складає 2 400 000 грн (+/- 10%), оскільки вони в договорі виклали детальне зазначення загальної кількості товару та вартості за одиницю товару.

Отже, сплативши авансовий платіж в розмірі 2 000 000, 00 грн., позивач взяв на себе обов`язок надати транспорт під завантаження, а відповідач в свою чергу вивантажити кукурудзу, а тому спірний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В той же час у матеріалах справи відсутні повідомлення позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань по отриманню товару за Договором відповідно до ч. 2 ст. 205 ГК України.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги доводи позивача, що Договір втратив для нього сенс у зв`язку з військовою агресією рф з 24.02.2022 року, оскільки втрата сенсу не є підставою для припинення виконання зобов`язань за Договором в односторонньому порядку відповідно до чинного законодавства.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4.2. договору сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару.

Водночас, позивачем не надано доказів того, що він намагався отримати товар, а відповідач в свою чергу відмовив йому у видачі товару.

При цьому, доводи скаржника, що відповідачем не надано доказів того, що він готовий передати товар позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки умовами договору не передбачено обов`язку відповідача повідомляти позивача про готовність видачі товару.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник помилково трактує умови договору вказуючи, що відповідач в порушення пунктів 7.1.1.-7.1.3. договору не повідомив позивача про готовність до 05.03.2022 року здійснити відвантаження товару, оскільки даними пунктами передбачено інше, а саме:

« 7.1.1. Продавець зобов`язується в строки, передбачені у Договорі, передати Покупцю у власність товар, визначений у п. 1.2.

7.1.2. Продавець зобов`язується передати Покупцю товар у власність в кількості, передбаченій п. 2.2. цього Договору.

7.1.3. Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження.»

Тобто, в будь-якому випадку для встановлення ймовірного факту порушення відповідачем умова пунктів 7.1.1.-7.1.3. договору, позивач в першу чергу повинен приїхати до місцезнаходження товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач в листі №24 від 05.10.2022 року повідомляв позивача, що кукурудза зберігається на складі, та відповідач чекає повідомлення від позивача, коли він зможе отримати товар. (а.с. 10).

Тобто, колегія суддів вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він вжив усіх залежних від нього заходів щодо вчасного отримання продукції по договору (до 05.03.2022 року) та не підтвердив, що несвоєчасна поставка товару є виключно наслідком неправомірних дій зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

В даному випадку, колегія суддів враховує обов`язок позивача самостійно здійснити вивіз товару, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності з боку відповідача порушення умов договору.

Щодо доводів скаржника, що він впевнений в тому, що товару на складі відповідача немає, а тому позивач не хоче витрачати кошти на транспорт, колегія суддів зазначає, що це є припущенням позивача, яке не підтверджується будь-яким доказом.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не вчинив жодних дій щодо отримання товару (не направлено транспорт на завантаження, не здійснено самовивіз Товару) ні у передбачений Договором строк (до 05.03.2022 року) ні пізніше, а тому відповідач не може вважатись таким що порушив свої зобов`язання щодо постачання товару за Договором, оскільки внаслідок прострочення Покупця, Продавець не міг виконати свій обов`язок щодо завантаження товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на п. 7.2.3. договору, яким передбачено, що покупець у разі отримання товару неналежної якості, а саме: рожево-забарвленого та протравленого до посіву зерна, сторонніх запахів, карантинних рослин та масового зараження, внаслідок чого було повернення товару з пункту розвантаження, отримує від продавця 100% повернення коштів на свій розрахунковий рахунок за цю продукцію, при цьому ця продукція буде повернута на пункт завантаження за рахунок продавця.

Відтак, позивач відправивши транспорт не на склад відповідача не несе будь-яких ризиків, оскільки в разі відсутності товару на складі, буде наявне порушення зобов`язань відповідачем, що буде підставою для розірвання договору та вимагання повернення грошових коштів, а в разі наявності товару неналежної якості у позивача також буде право вимагати повернення грошових коштів.

З врахуванням викладеного вище, та встановленого факту дії договору, місцевий господарський суд також вірно дійшов висновку про неможливість для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у ТОВ "Компанія-Профіт" відсутнє право на стягнення з ФГ "Арій" 1 500 000 грн., які відповідач правомірно отримав на виконання дійсного та чинного Договору, відповідач не міг порушити таке право, а тому слід відмовити у задоволенні позову про стягнення сплаченої суми за товар у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Черкаської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Профіт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 року у справі №925/1238/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2023 року у справі № 925/1238/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1238/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз