Постанова

від 31.01.2023 по справі 5011-24/724-2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 5011-24/724-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,

учасники справи:

заявник касаційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро",

представник скаржника - не з`явився,

позивач - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (Державна інспекція архітектури та містобудування України),

представник позивача - Фалько М.М., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ",

представник відповідача - Беркут М.С., арбітражний керуючий,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради - не з`явився,

Київська міська рада - не з`явився,

Акціонерний банк "Київська Русь" - не з`явився,

за участю:

Київська міська прокуратура - Семенчук М.А., Офіс Генерального прокурора, прокурор відділу

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро",

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.04.2012

у складі колегії суддів: Мандичева Д.В. (головуючий), Ягічевої Н.І., Гончарова С.А.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 03.10.2022

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Полякова Б.М., Остапенка О.М.

у справі за позовом

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (Державна інспекція архітектури та містобудування України)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ"

за участі

Київської міської прокуратури

та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

Київська міська рада

Акціонерний банк "Київська Русь"

про зобов`язання знести самовільно збудовані нежитлові будівлі

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України, далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксекспрес-ІІ" (далі - ТОВ "Люксекспрес-ІІ", відповідач) про зобов`язання знести самовільно збудовані нежитлові приміщення.

2. В обґрунтування вимог позову позивачем наведено обставини проведення 16.09.2011 перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, за результатом якої встановлено експлуатацію самочинно збудованих нежитлових будівель та видано припис з вимогою знесення самовільно збудованого об`єкту; 18.01.2012 за результатом повторної перевірки встановлено невиконання вимог припису від 20.09.2011 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ "Люксекспрес-ІІ" знести самовільно збудовані нежитлові будівлі на вул. Причальній, 1 у Дарницькому районі міста Києва, а саме:

знести самовільно збудовану будівлю адмінпромислового корпусу, що включає офіс, автосалон та станцію технічного обслуговування автомобілів "Хонда" (позначена у технічному паспорті БТІ як літ. «А») загальною площею 1238.9 м. кв. та розташована на земельній ділянці під кодом 90:106:005 згідно з витягом із бази даних Державного земельного кадастру;

знести самовільно збудовану будівлю корпусу, що включає автосалон та СТО автомобілів "Нісан» (позначена у технічному паспорті БТІ як літ. «Б») загальною площею 1155,0 м. кв. та розташована на земельній ділянці під кодом 90:106:005 відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру;

знести самовільно збудовану будівлю корпусу мікроринку (позначена у технічному паспорті БТІ як літ. «В») загальною площею 699,5 м. кв., розташовану на самовільно зайнятій земельній ділянці, що прилягає до земельної ділянки під кодом 90:106:005 згідно з витягом з бази даних Державного земельного кадастру.

3.1. Господарський суд дійшов висновку, що спірні будівлі є самочинним будівництвом, тому наявні підстави для застосування наслідків, передбачених приписами статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо знесення самочинної збудованого об`єкта.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 апеляційну скаргу ТОВ "Люксекспрес-ІІ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 - без змін.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2012 касаційну скаргу ТОВ "Люксекспрес-ІІ" від 22.06.2012 залишено без задоволення, постанову від 07.06.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-24/724-2012 господарського суду міста Києва залишено без змін.

5.1. Суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій цілком правомірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство приписи Інспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо знесення самочинно збудованих спірних будівель не виконало.

5.2. Додатково зауважив, що рішенням від 14.03.2012 Господарського суду м. Києва, залишеним без змін Постановою від 05.06.2012 Київського апеляційного господарського суду, у справі № 5011-62/2113-2012 зобов`язано відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, на яких збудовано спірні об`єкти, розірвано договір на право тимчасового довгострокового користування земельними ділянками від 19.02.1998 (строк оренди 49 років) та судом встановлено, що у другого договору оренди від 19.02.1998 зі строком оренди 10 років строк його дії закінчився.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "ФК "Кантієро") звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просило рішення господарського суду першої інстанції від 12.04.2012 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

6.1. В обґрунтування апеляційної скарги заявник доводив, що:

06.05.2020 ТОВ "ФК "Кантієро" набув право вимоги до боржника за кредитним договором № 101305/3 від 17.03.2005, в забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено договір іпотеки від 17.03.2005;

оскаржуваним рішенням господарського суду вирішено питання про права та інтереси апелянта, як іпотекодержателя майна боржника;

господарським судом не враховано, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2004 у справі № 2-3692/1/04 за боржником визнано право власності на новостворене майно - спірні будівлі.

6.2. Апеляційна скарга ТОВ "ФК "Кантієро" була подана в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) як особою, яка не приймала участь у розгляді справи та вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та інтереси.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Кантієро" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 залишено без змін.

8. Постанова мотивована тим, що:

Господарським судом встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно відповідачем у встановленому законом порядку не було зареєстровано;

апеляційною інстанцією також встановлено, що апелянтом не було проведено державної реєстрації переходу відповідного права іпотеки, тому таке право у апелянта не виникло, а його перехід не відбувся.

9. Під час апеляційного провадження встановлено:

9.1. Відповідно до Договору кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005 акціонерний банк "Синтез" відкрив ТОВ "Люксекспрес-ІІ" кредитну лінії з лімітом заборгованості 450 000 тис. доларів.

9.2. Відповідно до Договору іпотеки від 17.03.2005 (п.1.5.) (далі - договір іпотеки) в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005 ТОВ "Люксекспрес-ІІ" (іпотекодавець) передало в іпотеку належне на праві власності нерухоме майно:

об`єкт незавершеного будівництва адмінистративнопромисловий корпус, розташований за адресою м. Київ, вул. Причальна, 1, має 95 (дев`яносто п`ять) відсотків готовності згідно довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна "24" січня 2005 р. за № 8. Вказаний об`єкт незавершеного будівництва належить ІПОТЕКОДАВЦЮ на підставі рішення Дніпровського районного суду від „18" жовтня 2004 р.;

об`єкт незавершеного будівництва СТО "Нісан" розташований за адресою м. Київ, вул. Причальна, 1, має 95 (дев`яносто п`ять) відсотків готовності згідно довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна "24" січня 2005 р. за № 7. Вказаний об`єкт незавершеного будівництва належить ІПОТЕКОДАВЦЮ на підставі рішення Дніпровського районного суду від "18" жовтня 2004р.".

9.3. Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 15.03.2010 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Синтез" відступив акціонерному банку "Київська Русь" права за договором іпотеки (п. 1.1. договору іпотеки).

9.4. Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 22.04.2020 Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" відступив ТОВ "Ю-Бейс" права вимоги, зокрема за договором кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

ТОВ "Ю-Бейс" як новий кредитор набув прав вимоги, зокрема за іпотечними договорами (п.1 договору відступлення прав вимоги від 22.04.2020).

9.6. Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 06.05.2020 ТОВ "Ю-Бейс" відступив ТОВ "ФК "Кантієро" права вимоги, зокрема за договором кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

ТОВ "ФК "Кантієро" як новий кредитор набув прав вимоги, зокрема за іпотечними договорами (пункт 1 Договору відступлення прав вимоги від 06.05.2020).

9.7. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9211/20 про банкрутство ТОВ "Люксекспрес-ІІ"; визнано ТОВ "ФК "Кантієро" кредитором ТОВ "Люксекспрес-ІІ" на загальну суму 320 494,14 грн.

9.8. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2020 ТОВ "ФК "Кантієро" визнано кредитором ТОВ "Люксекспрес-ІІ" на загальну суму 42 041469,93 грн., з яких: 67 731,00 грн. - вимоги першої черги, 41 973 738,93 грн. - вимоги четвертої черги.

9.9. Постановою Господарського суду м. Києва від 27.10.2020 визнано ТОВ "Люксекспрес-ІІ" банкрутом.

10. За висновками апеляційного господарського суду питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ "ФК "Кантієро" суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. ТОВ "ФК "Кантієро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі №5011-24/724-2012, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовити в повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5011-24/724-2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоуса В.В., суддя - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022.

13. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 призначено до розгляду касаційну скаргу ТОВ "ФК "Кантієро", датою проведення судового засідання визначено 31.01.2023.

14. 19.01.2023 до Верховного Суду від Київської міської прокуратури надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою касаційне провадження закрити.

15. 19.01.2023 від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшов Відзив з вимогою у задоволенні касаційної скарги ТОВ "ФК "Кантієро" відмовити повністю.

16. 26.01.2023 засобами поштового зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від Державної інспекції архітектури та містобудування України, надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 5011-24/724-2012 в режимі відеоконференції17. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX), Верховний Суд розглядає справу № 908/1974/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

18. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (31.01.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 31.01.2023.

19. Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України в судовому засіданні 31.01.2023 (в режимі відеоконференції) проти касаційної скарги ТОВ "ФК "Кантієро" заперечила з підстав, викладених у Відзиві на касаційну скаргу.

20. Ліквідатор ТОВ "Люксекспрес-ІІ" арбітражний керуючий Беркут М.С. в засіданні суду 31.01.2023 повністю підтримав вимоги касаційної скарги ТОВ "ФК "Кантієро" з підстав викладених у ній. Просив вимоги скаржника задовольнити.

21. Представник прокуратури в судовому засіданні 31.01.2023 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав викладених у Відзиві на касаційну скаргу Київської міської прокуратури.

22. Інші учасники провадження у справі, зокрема, заявник касаційної скарги у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

23. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро")

24. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.08.2020 у справі № 924/924/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Доводи позивача

(Державна інспекція архітектури та містобудування України)

25. Позивач доводить:

- у ТОВ "ФК "Кантієро" не виникло права іпотеки, його перехід не відбувся;

- предмет іпотеки був знесений в рамках виконавчого провадження №33047027 на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 13.06.2012 №5011-24/724-2012.

Доводи прокуратури

(Київська міська прокуратура)

26. Прокурор доводить:

- спірні будівлі згідно частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України є об`єктами самочинного будівництва, на які у ТОВ "Люксекспрес - ІІ" не виникло права власності у встановленому законом порядку;

- ТОВ "ФК "Кантієро" не було стороною правовідносин щодо законності будівництва нерухомого майна, що є предметом спору у справі № 5011-24/724-2012;

- питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ "ФК "Кантієро" суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував;

- розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

28. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

29. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

30. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

31. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

32. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

33. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

34. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

35. Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України, судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

36. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

37. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

38. З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

39. Відповідно до положень частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

39.1. Права та обов`язки учасників справи визначенні положеннями статті 42 ГПК України.

39.2. За змістом статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

39.3. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

39.4. Верховний Суд констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.

40. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2012 залучено до участі у справі № 5011-24/724-2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Банк Київська Русь".

40.1. Підставою залучення стало наявність інтересів Банку щодо спірного майна, оскільки ПАТ "Банк Київська Русь" набуло право вимоги до боржника (ТОВ "Люксекспрес-ІІ") за Договором кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, Договором іпотеки від 17.03.2005, Договором застави № 170305/4 від 17.03.2005 за Договором відступлення права вимоги від 15.03.2010.

40.2. Представник ПАТ "Банк Київська Русь" приймав участь у розгляді справи, у судових засіданнях, надавав відповідні пояснення та заперечення.

Судові рішення у справі не оскаржував.

41. Особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо права на апеляційне оскарження судового рішення, викладеної, зокрема, в постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011.

41.1. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

41.2. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

41.3. У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

41.4. Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).

42. Отже процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

43. ТОВ "ФК "Кантієро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

43.1. Підставою такого звернення заявником визначено набуття ТОВ "ФК "Кантієро" права вимоги до боржника за кредитним договором № 170305/3 від 17.03.2005, в забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено Договір іпотеки від 17.03.2005.

43.2. За твердженням ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро", оскаржуваним рішенням господарського суду вирішено питання про права та інтереси апелянта, як іпотекодержателя майна боржника.

44. Відтак, постало питання визначення процесуального статусу ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро": чи є ця особа правонаступником АК "Банк Київська Русь" у справі № 5011-24/724-2012 або особою, яка участі у справі не брала, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків.

45. З`ясовуючи таке питання, слід виходити з того чи набуло ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро" права іпотекодержателя спірних об`єктів.

45.1. Так, суд апеляційної інстанції у постанові від 03.10.2022, посилаючись на пункт 1 Договору відступлення прав вимоги від 06.05.2020, укладеного між ТОВ "Ю-Бейс" та ТОВ "Фінансова компанія "Кантієро", встановив, що останній як новий кредитор набув прав вимоги, зокрема, за іпотечними договорами (пункт 9 цієї Постанови).

45.2. Відповідно до пункту 1 Договору № 1 про відступлення права вимоги від 06.05.2020: "За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор відступає Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Кредитора ….. за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або іншими контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору…".

45.3. Відтак, загальні положення Договору конкретизують правочини, за якими Новому кредитору передаються права вимоги, у відповідних додатках.

45.4. Згідно з Додатком № 1 (доданий до матеріалів справи заявником апеляційної скарги) до вказаного Договору "Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників за такими договорами" до Нового кредитора переходить право стягнення з боржників усіх сум пені, штрафів, неустойок відповідно до умов відповідного кредитного договору:

пункт 3.1. Договір кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005 року, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

46. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

46.1. Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

46.2. Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

46.3. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

46.4. Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

46.5. При цьому згідно зі статтею 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

46.6. За змістом положень статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

46.7. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

46.8. З викладеного убачається, що відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, а відтак виникнення прав у нового іпотекодержателя за вказаним договором може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 26.02.2020 у справі № 751/2322/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 569/16312/17-ц, від 12.10.2020 у справі № 15/148-10-4045, від 02.06.2021 у справі № 495/5578/17, від 14.09.2022 у справі № 922/1714/21.

50. Наведеного вище суд апеляційної інстанції не врахував.

50.1. З аналізу положень вказаного вище договору відступлення прав вимоги та додатку № 1 до нього (пункти 45.2 - 45.4 цієї Постанови) не вбачається умов щодо передачі прав іпотекодержателя за Договором іпотеки від 17.03.2005 (зареєстровано в реєстрі за № 2276). Договір відступлення прав вимоги стосується лише правовідносин між ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" та ТОВ "ФК "Кантієро" щодо продажу останньому належних ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" права вимог до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору, включаючи право вимоги за Договором кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

50.2. У свою чергу, Договір іпотеки від 17.03.2005 (зареєстровано в реєстрі за №2276) не є додатком до Договору кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, за яким було передано право вимоги ТОВ "ФК "Кантієро", а є окремим правочином.

50.3. При цьому, апеляційним господарським судом не було досліджено наявність окремого договору на передачу прав заставодержателя, як і не було досліджено належних та допустимих доказів, які б свідчили про імовірність укладання такого договору або передачу прав заставодержателя як від ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" так і від ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" до ТОВ "ФК "Кантієро".

50.4. Відтак, висновки суду апеляційної інстанції, що ТОВ "ФК "Кантієро" як новий кредитор набув прав вимоги, зокрема, за іпотечними договорами (пункт 9 цієї Постанови), є передчасними.

51. Встановивши, на підставі належних доказів з урахуванням викладеного вище, статус ТОВ "ФК "Кантієро" (пункт 44 цієї Постанови), суд апеляційної інстанції має врахувати наступне.

51.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, в разі звернення до суду (у цій справі) правонаступника ПАТ "Банк "Київська Русь" у правовідносинах щодо спірних об`єктів суд має відмовити у відкритті провадження у справі, а якщо провадження було відкрите - закрити провадження.

Слід зауважити, що повторний розгляд справи, вже вирішеної судом, зокрема апеляційний перегляд, на тій підставі, що сторона у справі (в цьому випадку - третя особа) відступила право вимоги особі яка звертається з апеляційною скаргою, чи то іншій особі шляхом вчинення ланцюгу відступлень прав вимоги - не передбачений процесуальним законом.

51.2. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 16.07.2021 у справі № 908/570/20, від 29.06.2022 у справі № 910/6065/18.

51.3. При цьому, закриття апеляційного провадження є виключно повноваженнями суду апеляційної інстанції.

51.4. Слід також зауважити на тому, що матеріали справи містять в собі (том 4 арк. справи 130) клопотання Київської міської прокуратури про закриття апеляційного провадження, проте, таке клопотання та відповідні доводи залишені апеляційним судом поза увагою та вмотивованого рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. З огляду на неповне дослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин справи в частині визначення статусу особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, неврахування правових позицій Верховного Суду (за текстом цієї Постанови), колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без урахування вимог статей 86, 236, 238 ГПК України.

54. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права є обов`язковими для місцевого та апеляційного судів під час нового розгляду.

Щодо судових витрат

55. У зв`язку із скасуванням прийнятої судом апеляційної інстанції постанови та направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до апеляційного суду, питання розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішувалось, так як розгляд спірних вимог по суті не завершено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 5011-24/724-2012 скасувати.

3. Справу № 5011-24/724-2012 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський