Ухвала

від 28.06.2023 по справі 5011-24/724-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"28" червня 2023 р. Справа№ 5011-24/724-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від Державної інспекції архітектури та містобудування України: Фалько М.М. - відповідно до виписки з ЄДРПОУ;

від прокуратури: Греськів І.І. (за посвідченням).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 (головуючий суддя Мандичев Д.В., судді: Гончаров С.А., Ягічева Н.І., повний текст рішення складено та підписано - 17.04.2012)

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксекспрес-ІІ»

за участю Київської міської прокуратури

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

2) Київська міська рада

3) Акціонерний банк «Київська Русь»

про зобов`язання знести самовільно збудовані нежитлові будівлі

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України, далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксекспрес-ІІ» (надалі - ТОВ «Люксекспрес-ІІ», відповідач) про зобов`язання знести самовільно збудовані нежитлові приміщення.

На обґрунтування вимог позову позивачем наведено обставини проведення 16.09.2011 перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, за результатом якої встановлено експлуатацію самочинно збудованих нежитлових будівель та видано припис з вимогою знесення самовільно збудованого об`єкту; 18.01.2012 за результатом повторної перевірки встановлено невиконання вимог припису від 20.09.2011 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №5011-24/724-2012 (головуючий суддя Мандичев Д.В., судді: Гончаров С.А., Ягічева Н.І., повний текст рішення складено та підписано - 17.04.2012) задоволено позов; зокрема, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксекспрес-ІІ» знести самовільно збудовані нежитлові будівлі на вул. Причальній, 1 у Дарницькому районі міста Києва, а саме:

- знести самовільно збудовану будівлю адмінпромислового корпусу, що включає офіс, автосалон та станцію технічного обслуговування автомобілів «Хонда» (позначена у технічному паспорті БТІ як літ. «А») загальною площею 1238,9 м2 та розташована на земельній ділянці під кодом 90:106:005 згідно з витягом із бази даних Державного земельного кадастру;

- знести самовільно збудовану будівлю корпусу, що включає автосалон та СТО автомобілів «Нісан» (позначена у технічному паспорті БТІ як літ. «Б») загальною площею 1155,0 м2 та розташована на земельній ділянці під кодом 90:106:005 відповідно до витягу бази даних Державного земельного кадастру;

- знести самовільно збудовану будівлю корпусу мікроринку (позначена у технічному паспорті БТІ як літ. «В») загальною площею 699,5 м2, розташовану на самовільно зайнятій земельній ділянці, що прилягає до земельної ділянки під кодом 90:106:005 згідно з витягом з бази даних Державного земельного кадастру; розподілено судовий збір.

Господарський суд дійшов висновку, що спірні будівлі є самочинним будівництвом, тому наявні підстави для застосування наслідків, передбачених приписами статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо знесення самочинної збудованого об`єкта.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 апеляційну скаргу ТОВ «Люксекспрес-ІІ» залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2012 касаційну скаргу ТОВ «Люксекспрес-ІІ» від 22.06.2012 залишено без задоволення, постанову від 07.06.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-24/724-2012 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій цілком правомірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство приписи Інспекції про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо знесення самочинно збудованих спірних будівель не виконало.

Додатково зауважив, що рішенням від 14.03.2012 Господарського суду м. Києва, залишеним без змін постановою від 05.06.2012 Київського апеляційного господарського суду, у справі № 5011-62/2113-2012 зобов`язано відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, на яких збудовано спірні об`єкти, розірвано договір на право тимчасового довгострокового користування земельними ділянками від 19.02.1998 (строк оренди 49 років) та судом встановлено, що у другого договору оренди від 19.02.1998 зі строком оренди 10 років строк його дії закінчився.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги скаржник доводить, що:

- 06.05.2020 скаржник набув право вимоги до боржника за кредитним договором №101305/3 від 17.03.2005 в забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено договір іпотеки від 17.03.2005;

- оскаржуваним рішенням господарського суду вирішено питання про права та інтереси апелянта, як іпотекодержателя майна боржника;

- господарським судом не враховано, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2004 у справі №2-3692/1/04 за боржником визнано право власності на новостворене майно - спірні будівлі.

Апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кантієро» була подана в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, як особою, яка не приймала участь у розгляді справи та вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та інтереси.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 5011-24/724-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що:

- Господарським судом встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно відповідачем у встановленому законом порядку не було зареєстровано;

- апеляційною інстанцією також встановлено, що скаржником не було проведено державної реєстрації переходу відповідного права іпотеки, тому таке право у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» не виникло, а його перехід не відбувся.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 5011-24/724-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 5011-24/724-2012 скасовано; справу № 5011-24/724-2012 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

21.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 5011-24/724-2012 на новий розгляд.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 5011-24/724-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі №5011-24/724-2012 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 призначено на 05.04.2023.

30.03.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого остання просить суд, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 відмовити повністю, а провадження у справі - закрити.

05.04.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксекспрес-ІІ», арбітражного керуючого Беркута М.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі № 5011-24/724-2012 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід у справі № 5011-24/724-2012 задоволено; матеріали справи № 5011-24/724-2012 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1333/23 від 11.04.2023 у зв`язку із задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід від розгляду даної справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5011-24/724-2012.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі № 5011-24/724-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Доманської М.Л., Сотнікова С.В.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 призначено на 10.05.2023.

28.04.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кантієро», згідно з яким прокуратура просить суд, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

10.05.2023 від судді Північного апеляційного господарського суду Доманської М.Л. надійшла заява про самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 5011-24/724-2012 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Доманської М.Л. про самовідвід від розгляду справи № 5011-24/724-2012 задоволено; відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Доманську М.Л. від розгляду справи № 5011-24/724-2012; справу № 5011-24/724-2012 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1730/23 від 12.05.2023 у зв`язку із задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Доманської М.Л. про самовідвід від розгляду справи № 5011-24/724-2012, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5011-24/724-2012.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 для розгляду справи №5011-24/724-2012 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Хрипун О.О.

Слід зазначити, що головуючий суддя Отрюх Б.В. перебував у відпустці в період з 15.05.2023 по 18.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 5011-24/724-2012 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Хрипун О.О.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 призначено на 28.06.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2215/23 від 22.06.2023 у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 24.06.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5011-24/724-2012.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 5011-24/724-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Тарасенко К.В.

28.06.2023 у судове засідання з`явилися представник Державної інспекції архітектури та містобудування України і прокурор.

У судове засідання 28.06.2023 не з`явилися інші учасники справи; про причини нез`явлення суд не повідомили.

Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України і прокурор у судовому засіданні 28.06.2023 надали пояснення по справі № 5011-24/724-2012 та просили закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012.

Заслухавши думку представника Державної інспекції архітектури та містобудування України і прокурора, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 5011-24/724-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 у справі № 5011-24/724-2012 скасовано; справу № 5011-24/724-2012 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передаючи справу № 5011-24/724-2012 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду зазначив, що судом апеляційної інстанції не було досліджено наявність окремого договору на передачу прав заставодержателя, як і не було досліджено належних та допустимих доказів, які б свідчили про імовірність укладання такого договору або передачу прав заставодержателя як від ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» так і від ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» до ТОВ «ФК «Кантієро». Відтак, висновки суду апеляційної інстанції, що ТОВ «ФК «Кантієро» як новий кредитор набув прав вимоги, зокрема, за іпотечними договорами (пункт 9 цієї Постанови), є передчасними.

Вирішуючи питання щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження, судова колегія зазначає таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

В силу статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому «право на суд» та право на «доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами частини 1 статті 17 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскаржуваного судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв?язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обгрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок. Такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У відповідності до положень частини 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Права та обов`язки учасників справи визначенні положеннями статті 42 ГПК України.

Статтею 52 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду констатує, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 залучено до участі у справі № 5011-24/724-2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «Банк Київська Русь».

Підставою залучення стало наявність інтересів Банку щодо спірного майна, оскільки ПАТ «Банк Київська Русь» набуло право вимоги до боржника (ТОВ «Люксекспрес-ІІ») за Договором кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, Договором іпотеки від 17.03.2005, Договором застави № 170305/4 від 17.03.2005 за Договором відступлення права вимоги від 15.03.2010.

Слід зазначити, що представник ПАТ «Банк Київська Русь» приймав участь у розгляді справи, у судових засіданнях, надавав відповідні пояснення та заперечення. Судові рішення у справі не оскаржував.

Особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо права на апеляційне оскарження судового рішення, викладеної, зокрема, в постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011.

За приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17 та ухвали від 10.07.2018 у справі № 922/665/14.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).

Отже процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кантієро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Підставою такого звернення заявником визначено набуття ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» права вимоги до боржника за кредитним договором № 170305/3 від 17.03.2005, в забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено Договір іпотеки від 17.03.2005.

За твердженням ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро», оскаржуваним рішенням господарського суду вирішено питання про права та інтереси апелянта, як іпотекодержателя майна боржника.

Відтак, необхідно з`ясувати процесуальний статус ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро»: чи є ця особа правонаступником АК «Банк Київська Русь» у справі № 5011-24/724-2012 або особою, яка участі у справі не брала, але судове рішення прийнято щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків.

З`ясовуючи таке питання, слід виходити з того чи набуло ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» права іпотекодержателя спірних об`єктів.

Так, слід зазначити, що відповідно до договору кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005 Акціонерний банк «Синтез» відкрив ТОВ «Люксекспрес-ІІ» кредитну лінію з лімітом заборгованості 450 000 тис. доларів.

Згідно з договором іпотеки від 17.03.2005 (п.1.5.) (надалі - договір іпотеки) в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005 ТОВ «Люксекспрес-ІІ» (іпотекодавець) передало в іпотеку належне на праві власності нерухоме майно:

об`єкт незавершеного будівництва адмінистративнопромисловий корпус, розташований за адресою м. Київ, вул. Причальна, 1, має 95 (дев`яносто п`ять) відсотків готовності згідно довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна « 24» січня 2005 року за № 8. Вказаний об`єкт незавершеного будівництва належить іпотекодавцю на підставі рішення Дніпровського районного суду від 18 жовтня 2004 року;

об`єкт незавершеного будівництва СТО «Нісан» розташований за адресою м. Київ, вул. Причальна, 1, має 95 (дев`яносто п`ять) відсотків готовності згідно довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна « 24» січня 2005 року за № 7. Вказаний об`єкт незавершеного будівництва належить іпотекодавцю на підставі рішення Дніпровського районного суду від 18 жовтня 2004 року».

В силу договору про відступлення прав вимоги від 15.03.2010 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез» відступило Акціонерному банку «Київська Русь» права за договором іпотеки (п. 1.1. договору іпотеки).

У відповідності до договору про відступлення прав вимоги від 22.04.2020 Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» відступило ТОВ «Ю-Бейс» права вимоги, зокрема за договором кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

ТОВ «Ю-Бейс», як новий кредитор набуло прав вимоги, зокрема за іпотечними договорами (п. 1 договору відступлення прав вимоги від 22.04.2020).

Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 06.05.2020 ТОВ «Ю-Бейс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» права вимоги, зокрема за договором кредитної лінії №170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

У пункті 1 Договору № 1 про відступлення права вимоги від 06.05.2020 зазначено: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор відступає Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Кредитора ….. за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або іншими контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору…».

Відтак, загальні положення Договору конкретизують правочини, за якими Новому кредитору передаються права вимоги, у відповідних додатках.

Відповідно до Додатку № 1 (доданий до матеріалів справи заявником апеляційної скарги) до вказаного Договору «Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються та боржників за такими договорами» до Нового кредитора переходить право стягнення з боржників усіх сум пені, штрафів, неустойок відповідно до умов відповідного кредитного договору: пункт 3.1. Договір кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

За змістом частини першою статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

При цьому, у відповідності до статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положеннями ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 24 Закону України «Про іпотеку»).

З викладеного вбачається, що відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством, а відтак виникнення прав у нового іпотекодержателя за вказаним договором може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 26.02.2020 у справі № 751/2322/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 569/16312/17-ц, від 12.10.2020 у справі № 15/148-10-4045, від 02.06.2021 у справі № 495/5578/17, від 14.09.2022 у справі № 922/1714/21.

З аналізу положень вказаного вище договору відступлення прав вимоги та додатку № 1 до нього, не вбачається умов щодо передачі прав іпотекодержателя за Договором іпотеки від 17.03.2005 (зареєстровано в реєстрі за № 2276). Договір відступлення прав вимоги стосується лише правовідносин між ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» та ТОВ «ФК «Кантієро» щодо продажу останньому належних ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» права вимог до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору, включаючи право вимоги за Договором кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною.

Водночас, Договір іпотеки від 17.03.2005 (зареєстровано в реєстрі за №2276) не є додатком до Договору кредитної лінії № 170305/3 від 17.03.2005, за яким було передано право вимоги ТОВ «ФК «Кантієро», а є окремим правочином.

Однак, матеріали справи не містять окремого договору на передачу прав заставодержателя, як і не містять належних та допустимих доказів, що свідчили б про імовірність укладання такого договору або передачу прав заставодержателя як від ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» так і від ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» до ТОВ «ФК «Кантієро».

Відтак, ТОВ «ФК «Кантієро» не доведено, що останнє набуло прав вимоги, зокрема, за іпотечними договорами.

Крім того, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» не вирішувалось.

Тобто, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надавалась правова оцінка правам та обов`язкам скаржника, а також його правовідносинам зі сторонами у справі, а була надана лише оцінка доказам у справі.

При цьому, що повторний розгляд справи, вже вирішеної судом, зокрема апеляційний перегляд, на тій підставі, що сторона у справі (в цьому випадку - третя особа) відступила право вимоги особі яка звертається з апеляційною скаргою, чи то іншій особі шляхом вчинення ланцюгу відступлень прав вимоги - не передбачений процесуальним законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

В силу ч. 2 ст. 264 ГПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що права скаржника оскаржуваним рішенням не порушені, а судове рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, відтак, відповідно, ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» не наділене процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012, а отже, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 234, 255, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 у справі № 5011-24/724-2012 закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 05.07.2023.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

К.В. Тарасенко