Ухвала

від 07.02.2023 по справі 904/9705/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 904/9705/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Грачов Є.О. (в режимі відеоконференції),

відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022

у справі № 904/9705/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерго Постач"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія Укренерго» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Енерго Постач» про стягнення заборгованості в розмірі 27 111 374, 86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як учасником ринку електричної енергії у якості сторони, відповідальної за баланс (далі СВБ), зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор договору №2139-01041, дата акцептування 30.08.2021) щодо своєчасної оплати вартості небалансів.

Позивачем 15.02.2022 подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 27 111 374, 86 грн, штраф у розмірі 1 897 796, 23 грн, пеню у розмірі 156 446, 60 грн, 3% річних у розмірі 128 586, 24 грн та інфляційні втрати у розмірі 162 668, 25 грн.

Вказану заяву суд першої інстанції розцінив як заяву про зміну предмету позову та ухвалою від 23.02.2022 прийняв її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27 111 374, 68 грн основного боргу, 156 294, 37 грн пені, 128 461, 12 грн 3% річних, 162 668, 25 грн інфляційних втрат. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 152, 23 грн, 3% річних в розмірі 125, 12 грн, штрафу в розмірі 1 897 796, 23 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Антонік С.Г., Дармін М.О.), якою переглянуто рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 1 897 796, 23 грн, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 залишено без змін.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.

ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго виконує функції оператора системи передачі.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) №307 від 14.03.2018 затверджені Правила ринку. Додатком №1 до цих Правил є Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії. В подальшому, постановами НКРЕКП вносились зміни та доповнення до Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія Укренерго» №303 від 01.06.2021 затверджені умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії та положення заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Енерго Постач» 27.08.2021 підписало заяву приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Листом ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго №01/37652 від 30.08.2021 повідомлено ТОВ «Транс Енерго Постач» про приєднання відповідача до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії за типовою формою, яка розміщена на офіційному сайті позивача за посиланням https://ua.energy/, та долучення до реєстру учасників ринку. Ідентифікатор договору - №2139-01041. Дата акцептування - 30.08.2021.

У цьому повідомленні також зазначено, що з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку, встановленому Правилами ринку та Законом України «Про ринок електричної енергії», учасник ринку набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством.

Таким чином, між ПрАТ «Національна енергетична компанія Укренерго» (оператор системи передачі/скорочено ОСП) та ТОВ «Транс Енерго Постач» (сторона, відповідальна за баланс/скорочено СВБ) був укладений договір врегулювання небалансів електричної енергії №2139-01041 від 30.08.2021.

Відповідно до п. 1.1 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сторона, яка приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Відповідно до п. 1.3 договору за ним СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Пунктами 1.4, 1.5 договору передбачено, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018.

Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором ринку (далі АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно з п.п. 2 п. 3.2 договору ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді.

Відповідно до п.п. 1, 3 п. 3.3 договору ОСП зобов`язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Підпунктами 1, 2, 5 п. 3.5 договору на СВБ покладені обов`язки нести фінансову відповідальність перед ОСП за врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого цією СВБ або учасниками ринку, які входять до балансуючої групи; дотримуватись Правил ринку; здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку.

Згідно з п.п. 5.1, 5.6 5.10 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Якщо СВБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.

Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів з врегулювання у порядку, передбаченому Правилами ринку.

ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП) два примірники акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі - акт), підписані зі своєї сторони до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.

СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акту купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309, Законом України «Про ринок електричної енергії» та чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.1 договору №2139-01041 від 30.08.2021 встановлено, що цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.

З огляду на викладене, договір №2139-01041 від 30.08.2021 був чинним до 31.12.2021.

Згідно з ч. 7 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансійної електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.

Адміністратор ринку надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив адміністратор ринку щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному постачальнику послуг з балансування (далі - ППБ) та стороні, відповідальній за баланс (далі СВБ) і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ.

Розділом VII Правил ринку врегульовані питання виставлення рахунків та платежі.

Пунктами 7.1.1 7.1.3 глави 7.1 розділу VII Правил ринку встановлено, що АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді.

Окремий порядок виставлення рахунків застосовується для розрахунків за ДП, послуги із зменшення навантаження та розрахунків за балансуючу електричну енергію, розрахунків за небаланси електричної енергії, платежів з/на збірні рахунки і плати за невідповідність та інших платежів.

Платіжні документи виставляються із включенням усіх застосовних податків.

Відповідно до пунктів 7.3.1, 7.3.2 глави 7.3 розділу VII Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Платіжний документ повинен містити окрему позицію щодо оплати за управління небалансами міждержавних перетинів (якщо такий небаланс сплачується/зараховується і не розраховується в натуральній формі).

Згідно з пунктом 7.7.3 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Пунктом 7.8.2 глави 7.8 розділу VII Правил ринку за несвоєчасну оплату нараховується пеня за ставкою, що визначається відповідно до діючого законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактури за електричну енергію для врегулювання небалансів, розміщені ОСП в системі управління ринком (ММS), а саме: № 2611202100267 від 26.11.2021 на суму 1 522 254 грн 25 коп; №2611202100502 від 26.11.2021 на суму 1 488 654 грн 85 коп; №2611202100734 від 26.11.2021 на суму 1 336 517 грн 74 коп; №2611202100965 від 26.11.2021 на суму 1 199 540 грн 44 коп; №2611202101197 від 26.11.2021 на суму 1 490 341 грн 45 коп; №2611202101426 від 26.11.2021 на суму 1 479 906 грн 14 коп; №2611202101657 від 26.11.2021 на суму 1 444 414 грн 72 коп; №2611202101887 від 26.11.2021 на суму 1 750 301 грн 50 коп; №2611202102114 від 26.11.2021 на суму 1 670 361 грн 40 коп; №2611202102340 від 26.11.2021 на суму 1 032 445 грн 12 коп; №0712202100268 від 07.12.2021 на суму 1 171 708 грн 21 коп; №0712202100493 від 07.12.2021 на суму 1 406 844 грн 37 коп; №0712202100723 від 07.12.2021 на суму 1 412 510 грн 34 коп; №0712202100952 від 07.12.2021 на суму 1 373 287 грн 91 коп; №0712202101181 від 07.12.2021 на суму 1 569 938 грн 11 коп; №0712202101410 від 07.12.2021 на суму 1 445 798 грн 50 коп; №0712202101637 від 07.12.2021 на суму 983 308 грн 37 коп; №0712202101865 від 07.12.2021 на суму 1 045 848 грн 62 коп; №0712202102098 від 07.12.2021 на суму 1 348 113 грн 82 коп; №0712202102331 від 07.12.2021 на суму 1 349 482 грн 64 коп.

З огляду на пункт 7.7.3 Правил ринку строк оплати виставлених 26.11.2021 рахунків настав 30.11.2021, виставлених 07.12.2021 09.12.2021, відповідно.

Крім того, до матеріалів справи позивачем долучений акт №ВН/21/11-2139 від 30.11.2021 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно договору №2139-01024 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 28 014 452 грн 84 коп. Цей акт підписаний лише позивачем. Разом з тим, відповідач не заявляв заперечень або зауважень щодо показників, зазначених у цьому акті.

В матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем 01.12.2021 суми в розмірі 680 203 грн 82 коп по рахунку №2611202100267 від 26.11.2021 на суму 1 522 254 грн 25 коп. Таким чином, сума боргу за рахунком №2611202100267 від 26.11.2021 дорівнює 842 050 грн 43 коп. Решта рахунків залишена без оплати.

Відповідачем не було виконане зобов`язання з оплати небалансів електричної енергії в розмірі 27 111 374 грн 68 коп. Доказів припинення відповідного зобов`язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права. Крім того, посилаючись на пункт 4.2 договору №2139-01041 від 30.08.2021, за порушення строків оплати небалансів електричної енергії позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 156 446 грн 60 коп за загальний період з 01.12.2022 по 31.01.2022, штраф в розмірі 1 897 796 грн 23 коп згідно з положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, 3% річних у розмірі 128 586 грн 24 коп за загальний період 01.12.2021 31.01.2022 та інфляційні втрати в розмірі 162 668 грн 25 коп за грудень 2021 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов`язання з оплати небалансів електричної енергії в розмірі 27 111 374 грн 68 коп, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості. Перевіривши розрахунок пені суд першої інстанції встановив, що позивач двічі нараховував пеню на суму боргу в розмірі 842 050 грн 43 коп (01.12.2021 та за період 01.12.2021-31.01.2022), у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 152 грн 23 коп, решту вимог про стягнення пені, а саме в розмірі 156 294 грн 37 коп, задовольнив. Аналогічну помилку, але в розрахунку відсотків річних, судом першої інстанції виявлено при перевірці розрахунку позивача. Відтак, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в розмірі 125 грн 12 коп. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 128 461 грн 12 коп та інфляційної складової в розмірі 162 668 грн 25 коп суд задовольнив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу господарський суд виходив з того, що норми ч. 2 ст. 231 ГК України передбачають нарахування штрафу якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Тобто, положення ч. 2 ст. 231 ГК України не застосовується за порушення виконання грошового зобов`язання, яке допущене в даній справі відповідачем. При цьому, договором №2139-01041 від 30.08.2021 не передбачений штраф за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в оскарженій частині (відмови у стягненні штрафу), апеляційний господарський суд зазначив, що у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання. В свою чергу, положення ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються до правовідносин, у яких допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання. Відтак, до спірних відносин не може бути застосована норма ч.2 ст.231 ГК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 1 897 796, 23 грн, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у цій частині.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, згідно з яким надаються послуги врегулювання небалансів, до того ж, надання такої послуги не передбачає жодної операції з постачання електричної енергії, а є лише наданням послуг. Відтак, в даному випадку є усі необхідні підстави для застосування/використання ст. 231 ГК України до спірних відносин.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2021 у справі № 916/1456/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.02.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.01.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.12.2022 не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 13.12.2022 строк.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскарженій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування підстави відкриття касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач посилається на те, що судами не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2021 у справі № 916/1456/21 щодо поняття зобов`язання.

Так у вказаній постанові Верховного Суду (винесена 07.07.2022, а не 07.07.2021, як помилково зазначив скаржник) викладено висновок про те, що поняття "зобов`язання" безпосередньо визначене у ч. 1 ст. 509 ЦК України: зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У нормативно-правових актах термін "зобов`язання" використовується в різних значеннях і може розумітися принаймні: 1) як власне правове відношення між особами; 2) як обов`язок сторони правовідношення (боржника), що є складовою змісту правового відношення; 3) як конкретне право вимоги кредитора до боржника.

Як і будь-яке правовідношення зобов`язання має структуру: суб`єктів, об`єкт та зміст (матеріальний та юридичний). Юридичним змістом зобов`язання є суб`єктивне право кредитора вимагати від боржника вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення та кореспондуючий йому обов`язок боржника таку дію вчинити або утриматися від неї. Зобов`язання як відносне правовідношення зазвичай не передбачає можливості для кредитора задовольнити свій інтерес власними діями, акцентуючи увагу на праві кредитора вимагати таких дій (бездіяльності) від боржника.

Отже, змістом зобов`язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов`язок вчинити дії майнового характеру; юридичний зміст зобов`язання, як і іншого правовідношення, утворюють правомочності та обов`язки його суб`єктів, але, на відміну від інших правовідносин, правомочність набуває форми права вимоги, а обов`язок - форми боргу.

Грошове зобов`язання, як і будь-яке зобов`язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошова вимога складає один із структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов`язання, а не підмінює собою саме зобов`язання.

Отже, грошове зобов`язання є різновидом зобов`язання та визначається через посилання на специфіку предмета виконання за таким зобов`язанням: зміст грошового зобов`язання полягає в обов`язку боржника сплатити на користь кредитора певну суму грошових знаків, що виконують у майновому обороті функцію законного платіжного засобу і засобу обігу з метою погашення грошового боргу, і, відповідно, в праві кредитора вимагати такої оплати.

При цьому вказаний висновок викладено не в контексті дослідження питання застосування положень ст. 231 ГК України (на неправильне застосування якої і посилається скаржник), а під час дослідження змісту грошового зобов`язання у справах про банкрутство задля вирішення питання щодо можливості віднесення основної винагороди приватного виконавця до грошового зобов`язання, визначення підстав її виникнення і розміру у справах про банкрутство.

В свою чергу, суди у справі № 904/9705/21 відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу саме через те, що положення ч. 2 ст. 231 ГК України не застосовується за порушення виконання грошового зобов`язання, яке допущене у даній справі відповідачем.

Відтак, правовідносини у справах № 916/1456/21 та № 904/9705/21 не є подібними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296, 326 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі № 904/9705/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.