Ухвала

від 08.02.2023 по справі 509/2880/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/274/23

Справа № 509/2880/22 1-кс/509/542/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України, в рамках кримінального провадження № 12020160380000272, внесеного до ЄРДР 18.02.2020 року,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджене з процесуальним керівником - прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, в рамках кримінального провадження № 12020160380000272, внесеного до ЄРДР 18.02.2020 року.

Застосовано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби на строк 60 діб, а саме, до 29.03.2023 року.

Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 , інкримінованих кримінальних правопорушень та ризиків, передбачених пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, сторона обвинувачення не довела необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу. Тому, з урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказану ухвалу прокурор Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- слідчим суддею не враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; ухилення особи від явки до органу досудового розслідування; відсутність житла у смт. Овідіополь та Одеській області, що свідчить про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- підозрюваний скоїв кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, що не виключає спроби вчинення інших кримінальних правопорушень.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор та слідчій підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Захисник та підозрюваний заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали, а доводи апеляційної скарги прокурора є надуманими і суперечать фактичним обставинам справи.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12020160380000272, внесене до ЄРДР 18.02.2020 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України.

06 жовтня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, шляхом відправлення відповідного повідомлення згідно ст. ст. 111, 112, ч. 1 ст. 278 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду та учасниками провадження в апеляційному порядку не оскаржується.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 може: переховується від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

На думку апеляційного суду, стороною обвинувачення доведено лише обставини, встановлені в п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на його утриманні; офіційно працевлаштований в ДП «Управління ВОХОР», апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливо шляхом застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, жодним чином не спростовують правильність висновків слідчого судді.

Посилання прокурора на те, що у межах даного кримінального провадження ОСОБА_8 переховувався від органів досудового розслідування та суду, що, на його думку підтверджується зокрема тим, що останньому було заочно повідомлено про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та ухвалою слідчого судді від 12.11.2020 року було надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є голослівними. Апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах, доданих до клопотання, та апеляційної скарги відсутні дані на підтвердження факту умисного вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено обставин, які б свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді, тому апеляційний суд доходить висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Окрім того, прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів того, що з моменту застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, останній вчиняв будь-які спроби щодо переховування від органу досудового розслідування чи суду. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення. Також, апеляційний суд звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_8 за першим викликом апеляційного суду прибув для розгляду апеляційної скарги прокурора, що свідчить про належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді немає.

Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 січня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.ч.3,4 ст.358 КК України, в рамках кримінального провадження № 12020160380000272, внесеного до ЄРДР 18.02.2020 року,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4