Ухвала

від 13.02.2023 по справі 160/4100/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 160/4100/21

адміністративне провадження № К/990/3378/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., (далі - Суд): перевіривши касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 160/4100/21 за позовом Дніпровської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», ТОВ «Сучасне комфортне будівництво», про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», ТОВ «Сучасне комфортне будівництво», у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у формі листа від 10.08.2020 №18-4-0.1-5365/2-20 «Про надання інформації для врахування в роботі», у частині визнання недійсними витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 22.05.2019 № 2005-3871, № 2005-3870, № 2005-3689, № 2005-3869, № 2005-3713, № 2005-3714, № 2005-3715, № 2005-3698 №2005-3699, № 2005-3700, № 2005-3688, № 2005-3710, № 2005-3711, № 2005-3712, № 2005-3680, № 2005-3617, № 2005-3716, № 2005-3677 (2005-377), № 2005-3683, № 2005-3695, № 2005-3697 № 2005-3696, № 2005-3682, № 2005-3701, № 2005-3702, № 2005-3703, № 2005-3877, № 2005-3866, № 2005-3867, № 2005-3868; від 10.06.2019 № 1000-1226 (1006-4226); від 07.06.2019 № 2005-3695;

- визнати протиправними висновки комісії Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру, які викладені в акті перевірки деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.07.2020 року, з питань, викладених у скаргах ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» від 20.03.2020 №1-1-23/36 та ТОВ «Сучасне комфортне будівництво» від 19.05.2020 № 1905.

Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, у задоволенні позову відмовлено

Як на підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, а також вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За змістом частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник зобов`язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов`язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Так, надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18, Суд зазначає таке.

Предметом оскарження у справі № 1640/2594/18 є бездіяльність Дергеокадастру щодо нерозгляду заяви фізичної особи про затвердження проєкту землеустрою та прийняття будь-якого рішення за наслідками розгляду такої заяви, тоді як у справі № 160/4100/21 позивачем фактично оскаржуються витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі та відмова Держгеокадастру їх скасувати.

Отже, проаналізувавши наведені справи, Суд дійшов висновку, що вони не є подібними, з огляду на те, що спірні правовідносини у зазначених справах виникли внаслідок інших обставин та правового регулювання.

Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.

Отже, оскільки у справі на, яку посилається скаржник, інші обставини, внаслідок, яких виникли спірні правовідносини, Суд відхиляє указані посилання та не приймає їх до уваги.

Щодо посилання скаржника про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, то такий довід спростовується наявністю висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеного у постанові від 24.11.2021 за результатами розгляду справи № 817/1780/17 у якій зокрема зазначено, що:

«39. Відповідно до пунктів 117, 118, 138 вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051) відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до державного земельного кадастру в разі: внесення змін до відомостей про земельну ділянку; внесення нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, а також виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру.

40. При надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ та листа Управління/Відділу ГУ Держгеокадастру в області у відповідному районі/місті за підписом керівника структурного підрозділу, який надається на запит власника, користувача земельної ділянки або розробника електронного документа з урахуванням матеріалів по формуванню земельної ділянки щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ, Державний кадастровий реєстратор вносить відповідні зміни до відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

41. Відтак, чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, зокрема щодо коду класифікації видів цільового призначення земельної ділянки чи інших значень, що впливають на нормативну грошову оцінку, що і необхідно вчинити позивачу.»

Також у зазначеній справі колегія Верховного Суду зазначила, що:

« 43. Оскільки первісно позивач повинен ініціювати внесення змін до Державного земельного кадастру щодо виду цільового призначення відповідної земельної ділянки. Водночас оскарження рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі позитивно не вплине на права та обов`язки позивача у спірних правовідносинах.

44. Суд звертає увагу на те, що видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), є обов`язковим і розмір цього коефіцієнту має відповідати Порядку № 489.».

Указані висновки були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи і Суд не вбачає підстав для відступу від таких.

Інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 160/4100/21 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити скаржникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

СуддяЛ.Л. Мороз