Рішення

від 08.02.2023 по справі 703/2311/22

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2311/22

2/703/168/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-ЛК» про розірвання договору оренди землі,

установив:

16 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області звернулось з позовом до ТОВ «Деметра-ЛК» про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3176 га, що розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123787200:02:002:0426.

За життя ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Деметра-ЛК» договір від 02 грудня 2013 року оренди належної їй земельної ділянки строком на 5 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем померлої є її дочка ОСОБА_1 , до неї перейшло і право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після матері.

Маючи намір самостійно здійснювати обробіток землі позивачем було встановлено, що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно винесено відомості про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки становить 10 років, тобто, до 26.02.2024.

Оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки зазначений у примірнику, який було надано ОСОБА_2 , відрізнявся від строку його дії, що зазначений у примірнику, який знаходиться у відповідача та на підставі якого було зареєстровано право оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Деметра-ЛК» про витребування земельної ділянки.

У зв`язку з цим відповідач не сплачував позивачу орендну плату, останній платіж по орендній платі був здійснений товариством в 2019 році.

Оскільки відповідач не сплачував орендну плату у визначені договором строки, а також за весь час користування сплачував її у меншому розмірі без урахування коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель і земельних ділянок, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:02:002:0426, укладений 02.12.2013 між ТОВ «Деметра-ЛК» та ОСОБА_2 , та скасувати рішення про державну реєстрації права оренди від 26.02.2014.

09 вересня 2022 року до суду надійшов відзив ТОВ «Деметра-ЛК», у якому відповідач просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. При цьому зазначив, що 02 грудня 2013 року ОСОБА_2 , як попередній власник земельної ділянки, уклала з товариством строком на 10 років договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7123787200:02:002:0426. Орендна плата була погоджена між сторонами у розмірі 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки та становить 2976 грн. 38 коп. за умовами договору ця плата вноситься орендарем у формі та розмірі 100% грошовій до 31 грудня за кожен рік користування ділянкою. 26 лютого 2014 року товариство зареєструвало право оренди цієї земельної ділянки. Відповідач належним чином виконував свої зобов`язання перед ОСОБА_2 , користувався належною їй земельною ділянкою та своєчасно сплачував орендну плату, внаслідок чого у неї за життя претензії щодо неналежного виконання відповідача умов договору не виникало. Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набула 07 травня 2019 року. З цього часу і аж до її звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, тобто, до 10 червня 2021 року позивач не мала жодних претензій до відповідача, у тому числі і щодо строку дії договору, сплати орендної плати, не висловлювала наміру самостійно обробляти землю. Відповідач стверджує, що свої зобов`язання за договором перед позивачем виконало у повному обсязі та у погоджені сторонами строки. Орендну плату за 2019 рік ОСОБА_1 отримала особисто. Починаючи з 2020 року позивач для отримання орендної плати до відповідача з невідомих причин не прибуває, натомість намагається у будь-який спосіб розірвати договір, незважаючи на його належне виконання зі сторони ТОВ «Деметра-ЛК». У зв`язку з цим відповідач направив на адресу позивача кошти як орендну плату на 2020 та за 2021 роки поштовим переказом через АТ «Укрпошта», однак кошти були повернуті відповідачу у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від їх одержання. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, внаслідок чого задоволенню не підлягають. При цьому просив врахувати, що як позовна заява ОСОБА_1 , так і додані до неї документи не містять проведених позивачем розрахунків заборгованості орендної плати, з яких би вбачалась конкретна сума заборгованості по орендній платі за період часу з 2020року по 2021 рік включно.

20 вересня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначила, що не заперечує факт отримання орендної плати у 2019 році, однак вважає, що невиконання умов договору розпочалось саме з тих дат, коли сума орендної плати не була проіндексована відповідачем і видавалась не в повному розмірі. Договором оренди передбачений обов`язок відповідача сплачувати 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що відповідачем не робилось. Крім того, в 2020, 2021 та 2022 роках відповідачем взагалі не сплачувалась орендна плата. Позивач виклала свої заперечення щодо наданих відповідачем доказів по здійсненню поштового переказу та зазначила, що вони не містять дати приймання коштів а також особи, що їх прийняла. Просила врахувати, що відповідач не вжив всіх можливих дій спрямованих на виконання свого зобов`язання,у тому числі і шляхом внесення орендної плати на депозит нотаріуса, як це передбачено нормами чинного законодавства.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року суд постановив розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача адвокат Мельніченко А.М. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судової повістки.

Враховуючи, що належним чином повідомлений про місце день і час розгляду справи відповідач повторно не направив свого представника у судове засідання та не повідомив про причини його неявки, зважаючи на подану представником позивача заяву, суд постановив розгляд справи провести у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

01 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Деметра-ЛК» було укладено договір оренди землі.

Згідно з п.1 договору ОСОБА_2 надала для ведення товарного сільського господарства, а ТОВ «Деметра-ЛК» прийняло в строкове користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Згідно з п.2,5 договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 7123787200:02:002:0426 загальною площею 3,3176 гектарів, у тому числі ріллі 3,3176 гектарів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 99212,60 гривень.

Згідно з п.8 договору цей договір укладено на десять років.

Відповідно до п.9 договору орендна плата, 3 відсотки від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, становить 2976,38 грн. вноситься орендарем у формі та розмірі: 100% грошовій до 31.12 за кожен рік користування землею.

У пункті 11 договору також визначено,що орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня кожного поточного року.

Як встановлено з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.02.2014 за ТОВ «Деметра-ЛК» 26.02.2014 було зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору, номер запису про інше речове право: 4816496.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Право власності на вказану в договорі земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 07 травня 2019 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №1313.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.05.2019 державним нотаріусом під час реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 було перенесено із запису 4816496 відомості, що стосуються права оренди земельної ділянки, та сформовано номер запису про інше речове право: 31448101.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

В позовній заяві позивач вказаний договір оренди землі ототожнювала із спірним, оскільки, за її твердженням, у примірнику договору, що було надано орендодавцю, строк його дії відрізняється 5 років, а не 10.

Суд зазначає, що недійсність договору, який просить позивач розірвати, прямо не встановлена законом, відтак він може бути оспорений сторонами з метою спростування його дійсності.

Водночас, зазначені позивачем обставини щодо дійсності правочину не є предметом даного позову. Враховуючи відсутність рішення суду про визнання договору недійсним, суд вважає, що презумпція правомірності договору не спростована.

Суд також враховує, що згідно з поясненнями представника позивача, наданими в ході розгляду справи, позов про визнання договору оренди землі недійсним було залишено судом без розгляду за заявою ОСОБА_1 .

Відтак, суд розглядає вимоги про розірвання договору оренди з урахуванням викладених обставин.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Зокрема, зазначено, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується практикою суду касаційної інстанції.

Положеннями статті 39 договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Деметра-ЛК» та ОСОБА_2 , визначено підстави для розірвання договору: за взаємною згодою та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Підставою звернення до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 зазначає невиконання відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати.

Як уже зазначалось вище, сторонами було погоджено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 відсотків від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься у 100% грошовій формі до 31 грудня кожного поточного року.

У позовній заяві позивач стверджує, що з 2014 року по 2019 рік товариство сплачувало орендну плату без урахування індексації грошової оцінки земельної ділянки, а з 2020 року взагалі не сплачувало орендну плату.

Відповідач, заперечуючи проти вказаних вимог, зазначив, що попередній власник земельної ділянки ОСОБА_2 , не мала жодних претензій до товариства з приводу порядку виплати та розміру орендної плати, однак жодного доказу на підтвердження виплати орендної плати за період часу з 2014 по 2018 роки не надав. Позивач не заперечувала факт виплати товариством в цей період орендної плати, однак посилалась на її неповноту. Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала доказів про розмір отриманої за цей період орендної плати, а також не клопотала про витребування цих доказів у відповідача, суд позбавлений можливості перевірити викладені позивачем обставини щодо повноти сплати відповідачем орендної плати за цей період.

На підтвердження виплати орендної плати в 2019 році відповідачем надано видатковий касовий ордер від 26.12.2019, згідно з яким ОСОБА_1 особисто отримала в касі товариства 2395,98 грн. як орендної плати за 2019 рік.

У відповіді на відзив позивач визнала факт отримання цих коштів, однак просила врахувати, що орендну плату було розраховано без урахування індексації грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, в позовній заяві нею наведено власний розрахунок орендної плати, за яким у 2019 році відповідач мав виплатити їй 4460,98 грн. орендної плати.

Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2013 рік 1,0; 2014 рік 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

Оскільки індекс інфляції публікується за попередні періоди (щомісяця та за календарний рік), тому суд враховує, що відповідачу на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий.

А тому, суд, обчислюючи розмір орендної плати, що підлягав виплаті у 2019 році, застосовує для розрахунку індекс інфляції за минулий календарний рік з урахуванням кумулятивності:

орендна плата за 2014 рік - 2976,38х1=2976,38;

орендна плата за 2015 рік 2976,38х1,249=3717,49;

орендна плата за 2016 рік 3717,49х1,2=4460,98;

орендна плата за 2017 рік - 4460,98х1=4460,98;

орендна плата за 2018 рік - 4460,98х1=4460,98;

орендна плата за 2019 рік - 4460,98х1=4460,98.

Таким чином, станом на 2019 рік розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачем за договором від 02 грудня 2013 року, складав 4460,98.

З урахуванням утриманих орендарем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та військового збору за ставкою 1,5%, відповідач мав виплатити у 2019 році позивачу 3591,09 грн. Таким чином, судом встановлено, що в 2019 році відповідачем не доплачено позивачу орендну плату на суму 1195,11 грн. (3591,09-2395,98).

Щодо виплати орендної плати в 2020-2021 роках, то суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи свої заперечення проти заявлених вимог відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 не прибувала до відповідача для отримання орендної плати в 2020 та 2021 роках. Оскільки умовами договору не визначено способу, за яким має бути виплачена орендна плата, товариство мало право самостійно обрати спосіб її виплати. А тому, відповідачем з метою виконання взятих на себе зобов`язань направив орендну плату позивачу в ці роки поштовим переказом через АТ «Укрпошта», однак кошти були повернуті товариству у зв`язку з відмовою позивача від їх отримання.

Частиною 1ст. 532 ЦК Українивизначено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Зі змісту спірного договору оренди земельної ділянки не вбачається місця виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю, тобто сторонами його не було встановлено.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 532 ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора.

Згідно з п.1, 2 ч.1 та ч.2ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Вважаючи, що орендодавець (позивач по справі) ухиляється від отримання орендної плати, або останній відсутній у місці виконання (в даному випадку за місцем проживання), орендар (відповідач по справі) не був позбавлений можливості внести грошові кошти (перерахувати орендну плату) на депозит нотаріуса.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

На підтвердження виплати орендної плати відповідачем було надано суду квитанції про приймання поштового переказу №7/045та №0/1084.

Згідно з цими квитанціями Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» прийняло кошти у сумі 2395 грн. 98 коп., у графі «кому» зазначено ОСОБА_1 , у графі «куди» - с. Ротмистрівка.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» переказ грошових коштів (поштовий переказ) - це послуга поштового зв`язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей, а пересилання поштових відправлень (поштових переказів) - сукупність операцій з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень (поштових переказів).

Згідно пункту 42 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 5 березня 2009 року №270, на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається: 1) найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також якщо відомо посада, ім`я та прізвище адресата.

На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім`я та прізвище адресата.

На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім`я та по батькові адресата зазначаються повністю; за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень); 2) поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.

Суд зазначає, що із наданих відповідачем квитанцій неможливо ідентифікувати особу, яка здійснила поштовий переказ.

Вони також не містять повного ім`я та по батькові особи, яка повинна отримати цей поштовий переказ, а вказана відповідачем адреса для перерахування УДППЗ «Укрпошта» заборгованості з орендної плати є неповною.

Матеріали справи свідчать, що повним зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вказані поштові грошові перекази направлені позивачу відповідачем за допомогою УДППЗ «Укрпошта» не могли бути доставлені через зазначення неповної адреси отримувача.

Більш того, зазначені грошові перекази не містять даних щодо цільової виплати коштів чи то орендна плата, чи то будь-який інший платіж. Якщо ж припустити, що вказані кошти є орендною платою, то за який саме період відповідачем здійснюється оплата, враховуючи, що ним приєднано відривні корінці, датовані 24.12.2021 та 11.02.2022, тобто з різницею у відправці менше 2-х місяців. Виходячи із доводів відповідача, що оплата орендної плати здійснювалася за 2020 (квитанція №0/1084) та за 2021 рік (квитанція №7/045), то сплата орендної плати за 2020 рік проводилася з порушенням строків, передбачених договором, майже на 1 рік. При цьому, розмір перерахованих коштів (з рахуванням того, що коефіцієнт індексації грошової оцінки землі в цей період дорівнював нулю), не відповідає розміру, погоджену сторонами за договором оренди та який повинен становити 3591,09 грн. з урахуванням утриманих податків та обов`язкових платежів.

Згідно пунктів 65-68 Правил поштовий переказ у межах України пересилається лише в національній валюті після внесення відправником суми, призначеної для переказу, та плати за його пересилання в готівковій формі чи шляхом безготівкового розрахунку. Поштові перекази юридичних осіб приймаються для пересилання після надходження коштів, призначених для переказу, та плати за їх пересилання на поточний рахунок переказних операцій об`єкта поштового зв`язку.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження оплати за пересилання поштового переказу, видаткового касового ордеру на здійснення переказу, а також прибуткового касового ордеру на підтвердження повернення грошових коштів,

Згідно з п. 29 Правил поштові відправлення, поштові перекази до моменту вручення їх одержувачам є власністю Відправників.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач відмовилась від отримання поштового грошового переказу, з урахуванням того, що повідомлення про надходження поштового переказу адресоване не позивачу, а ОСОБА_3 .

За таких обставин підстав вважати, що ОСОБА_1 навмисно ухилялася від отримання орендної плати не має. А тому, посилання відповідача на умисні дії позивачки, спрямовані на штучне створення умов для неотримання орендної плати, носять характер припущення.

Докази вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом 11 договору оренди землі, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання позивача або шляхом внесення належних позивачу грошей у депозит нотаріуса, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено систематичність порушення відповідачем умов договору оренди в частині виплати орендної плати за 2019 не в повному розмірі, а також її невиплати за 2020 та 2021 роки, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

При вирішенні вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Законом, який регулює реєстрацію речових прав на нерухоме майно, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як було встановлено судом право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано за відповідачем у відповідному державному реєстрі та правомірність такої реєстрації сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В ході розгляду справи позивачем не оспорювалась дійсність договору оренди землі, як і не оспорювалась правомірність державної реєстрації права оренди на підставі сказаного договору, а відтак суд не вбачає фактичних та правових підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

З огляду на те, що судом встановлено підстави для задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі, відтак відомості про розірвання такого договору підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року по справі №915/127/18.

З урахуванням того, що позивач не просила скасувати запис про державну реєстрацію права оренди, позов ОСОБА_1 в цій частині не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 992 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-ЛК» про розірвання договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди задоволити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:02:002:0426 від 02 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра-ЛК» (код ЄДРПОУ 33327302), як орендарем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра-ЛК" на користь ОСОБА_1 992 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра-ЛК», адреса місця знаходження: Черкаська область, Черкаський район, с. Ротмістрівка, вул. Шевченка, 34а, код ЄДРПОУ 33327302.

Суддя І.Я. Биченко