Рішення

від 13.02.2023 по справі 353/682/22

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/682/22

Провадження № 2/353/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,

позивачки - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ткачука С.В.,

представника відповідача: Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Олійник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 30.06.2022 року її звільнено з посади асистента вчителя у зв`язку з скороченням посади (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Вважає таке звільнення незаконним, оскільки закінчення закладу учнем з особливими освітніми потребами не є підставою для її звільнення, адже вона перебувала на посаді асистента вчителя, який є педагогічним працівником, а не на посаді асистента учня. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця повинно відбуватись у відповідності до вимог ст. 42 КЗпП України, оскільки договір з нею був укладений на невизначений строк. Зокрема, при звільненні відповідач не прийняв до уваги той факт, що їй присвоєно 12 тарифний розряд, знехтував тим, що особи з однаковою продуктивністю праці і нижчою кваліфікацією залишились працювати на посаді асистента вчителя в навчальному закладі. Також з 06.06.2022 року по 30.06.2022 року включно вона перебувала у щорічній основній оплачуваній відпустці. Проте, всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП України, відповідач не запропонував їй вакантні посади в навчальному закладі та звільнив її з посади асистента вчителя 30.06.2022 року, тобто в день її перебування у щорічній основній оплачуваній відпустці. Трудова книжка на час звернення до суду їй не видана, а повний розрахунок проведений з нею 29.06.2022 року. У зв`язку з цим просить суд: скасувати наказ директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 29.06.2022 року № 06-01/102-к «Про звільнення асистента вчителя Тлумацького ліцею № 1 ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади п. 1 ст. 40 КЗпП України»; поновити ОСОБА_2 на роботі в Тлумацькому ліцеї № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з дати звільнення на посаді асистента вчителя; стягнути з Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі. Також просила стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 24.08.2022 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачці встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також відповідачу роз`яснено про право пред`явити зустрічний позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

20.09.2022 року представник відповідача Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Олійник Л.В. подала до суду відзив та пояснення на позовну заяву, в яких просила в задоволенні позову відмовити та судові витрати покласти на позивачку. Зокрема зазначила, що згідно наказу директора Тлумацької ЗОШ І-ІІІ ступенів В.Посацького за № 07-01/56-К від 02.09.2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду асистента вчителя на час організації інклюзивного навчання учня ОСОБА_3 з 02.09.2019 року. Тобто позивачка була прийнята на роботу за строковим трудовим договором. Наказом директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. за № 06-01/45-К від 01.04.2022 року ОСОБА_1 під розписку повідомлено про звільнення з роботи асистента вчителя з 30.06.2022 року в зв`язку із закінченням навчального закладу учнем 9-В класу ОСОБА_3 , тобто в зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Таким чином, позивачку було завчасно повідомлено про припинення з нею трудових відносин за строковою трудовою угодою. Наказом директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. за № 06-01/102-К від 29.06.2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади асистента вчителя з 30.06.2022 року у зв`язку із закінченням строкової угоди, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Проте, у вказаному наказі допущено описку підстав звільнення з посиланням на п. 1 ст. 40 КЗпП України.

20.01.2023 року представник відповідача Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Олійник Л.В. долучила до матеріалів справи копію наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. № 06-01/12-К від 20.01.2023 року, яким внесено зміни до наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. за № 06-01/102-К від 29.06.2022 року, а саме в пункті 1 виправлено допущену описку підстав звільнення ОСОБА_1 , а саме «п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади» змінено на «п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору».

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

В судових засіданнях під час розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ткачук С.В. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, позивачка ОСОБА_1 ствердила, що вона була прийнята на посаду асистента вчителя на невизначений строк. Крім цього вважає, що відповідачем не враховано її переважне право на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Також звільнення її з посади асистента вчителя відбулось 30.06.2022 року, тобто в день коли вона перебувала у відпустці. До цього ж, у день звільнення з нею було невчасно здійснено повний розрахунок та не видано трудової книжки. Повний розрахунок з нею було здійснено 29.07.2022 року, шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок. При цьому розмір компенсаційних виплат вона не оспорює, як не оспорює і той факт, що середньомісячний розмір її заробітної плати становить 11468,75 грн. Просила також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору та за надання професійної правничої допомоги. Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Ткачук С.В. вважає, що позивачку було прийнято на постійне місце роботи, що підтверджується штатним розписом. Також позивачці не було запропоновано іншої посади. Вважає, що ОСОБА_1 має має переважне право на залишення на роботі, однак таких доказів не надав. Також вказав, що відповідач у своєму відзиві визнав факт допущеного порушення під час звільнення позивачки. Крім цього, представник позивачки вказав, що позивачка була прийнята на постійне місце роботи, а не по строковому трудовому договору. Просив врахувати, що з моменту звільнення позивачки до моменту видачі наказу про виправлення описки пройшов значний період часу, який протягом цього періоду був незаконним. Також позивачка та її представник просили стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області - Олійник Л.В. в судових засіданнях просила в задоволенні позову відмовити. Вказала, що позивачку було прийнято на посаду асистента вчителя за строковим трудовим договором, а саме на час організації інклюзивного навчання учня ОСОБА_3 . По завершенню навчання учня ОСОБА_3 позивачку було завчасно повідомлено про припинення з нею трудових відносин за строковою трудовою угодою. На момент її звільнення у ліцеї не було вакантних посад. Перевірка на продуктивність праці та кваліфікацію в ліцеї не проводилась, оскільки ОСОБА_1 звільнялась не за п. 1 ст. 40 КЗпПП України, а за п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору. Ствердила, що до Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області входять філії, що розташовані в наступних селах: Колінці , Гринівці, Надорожна та Вікняни . Визнала той факт, що з позивачкою було невчасно здійснено повний розрахунок при звільненні, однак їй 29.07.2022 року було виплачено 10947,41 грн. компенсації. Ствердила, що допущена у наказі про звільнення позивачки описка, що стосується підстав її звільнення, була виправлена, шляхом винесення 20.01.2023 року наказу про внесення відповідних змін. Також представник відповідача уточнила, що посада асистента-вчителя, яку займала ОСОБА_1 , після закінчення її строкового договору, була виведена зі штатного розпису, про що свідчить копія штатного розпису Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області станом на 07.06.2022 року.

Заслухавши пояснення сторін по справі, їх представників, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту права, яке вважає порушеним та зобов`язаний довести обставини, на які посилається, правову та фактичну підставу своїх вимог. У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено, що 02.09.2019 року на підставі наказу директора Тлумацької ЗОШ І-ІІІ ступенів В.Посацького № 07-01/56-К від 02.09.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду асистента вчителя на час організації інклюзивного навчання учня ОСОБА_3 з 02.09.2019 року (а.с. 7). Згідно довідки Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 84 від 22.07.2022 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 (позивачка) складала 11468,75 грн. (а.с. 14).

Рішенням четвертої сесії Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області восьмого скликання від 28.01.2021 року № 225-4/2021 заклад освіти «Тлумацький ліцей Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області» (колишня назва - Тлумацька ЗОШ І-ІІІ ступенів) перейменовано на «Тлумацький ліцей № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області», затверджено статут ліцею та положення про філії ліцею, які розташовані в наступних селах: АДРЕСА_1 (а.с. 104-105). Наказом відділу освіти, культури, молодіжної політики та спорту Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 03-04/44-к від 25.06.2021 року Олійник Л.В. призначено на посаду директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 34).

Наказом директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. № 06-01/45-К від 01.04.2022 року вирішено попередити про можливе вивільнення асистентів вчителів Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та філій ліцею в с. Гринівці та с. Вікняни у зв`язку із зменшенням кількості учнів у Тлумацькому ліцеї № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та його філіях в с. Гринівці та с. Вікняни та закінченням навчального закладу учнем 9-В класу ОСОБА_3 (а.с. 8). ОСОБА_1 (позивачка) була попереджена про можливе вивільнення, як асистента вчителя Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (закінчення навчання учнем ОСОБА_3 ), про що свідчить її особистий підпис у списку попереджених асистентів вчителів (а.с. 8 зворот). Відповідно до копії штатного розпису Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області станом на 01.01.2022 року кількість штатних одиниць на посаді асистента-вчителя становило 11 посад (а.с. 9, 96).

Відповідно до копії наказу Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 06-02/60м від 03.06.2022 року внесено зміни у наказ «про відпустки працівників закладу», в т.ч. затверджено графік відпустки асистента-вчителя ОСОБА_1 (позивачка), а саме: початок відпустки 07.06.2022 року, закінчення відпустки 30.06.2022 року, приступити до роботи 01.07.2022 року (а.с. 11-12).

Згідно копії витягу із протоколу засідання педагогічної ради вчителів Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 06.06.2022 року та копії наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. № 01-26/110 від 07.06.2022 року вирішено випустити учнів з Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, видати їм свідоцтво про базову загальну середню освіту звичайного зразка здобувачів освіти, в т.ч. і учня 9-В класу ОСОБА_3 (а.с. 35-36, 97-99, 100-103).

Наказом Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 06-01/102-К від 29.06.2022 року ОСОБА_1 (позивачка) звільнено з посади асистента-вчителя з 30.06.2022 року «у зв`язку із скороченням посади згідно п. 1 ст. 40» (а.с. 13).

Судом встановлено, що остаточний розрахунок в день звільнення з ОСОБА_1 проведений не був. Так, відповідно до копій розрахункових листів за період з травня по липень 2022 року, копій платіжних доручень № 150 від 27.06.2022 року та № 164 від 27.07.2022 року, копії виписки по картковому/банківському рахунку ОСОБА_1 (позивачка) та копії довідок про доходи ОСОБА_1 за період з 2021-2022 років вбачається, що позивачці щомісячно була нарахована та виплачена заробітна плата, в т.ч. позивачці було виплачено: у травні 2022 року - 9232,31 грн. заробітної плати з врахуванням всіх доплат та надбавок; у червні 2022 року - 13674,83 грн., до складу якої входять нарахування за щорічну відпустку, матеріальна допомога, оклад, вислуга років та інші доплати; у липні 2022 року - 21008,23 грн., до складу якої входить компенсація за невикористану відпустку (8403,77 грн.), матеріальна допомога (6746,0 грн.) та компенсація за час затримки виплати розрахункових при звільненні (10947,41 грн.) (а.с. 65-66, 75-81).

Також в судовому засіданні було встановлено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений 29.07.2022 року, шляхом перерахування на її рахунок 21008,23 грн. Позивачкою та її представником сума компенсаційних витрат не оспорювалась.

Згідно копій штатних розписів Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області станом на 07.06.2022 року кількість штатних одиниць на посаді асистента вчителя становило 10 посад, станом на 01.09.2022 року - 5 посад, а станом на 07.10.2022 року - 4 посади (а.с. 93-95). Відповідно до копії атестаційного листа педагогічного працівника ОСОБА_1 від 22.03.2021 року за результатами атестації позивачці присвоєно 12 тарифний розряд (а.с. 10).

В ході судового розгляду представник відповідача Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. долучила до матеріалів справи копію наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. № 06-01/12-К від 20.01.2023 року, відповідно до якого внесено зміни до наказу Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 06-01/102-К від 29.06.2022 року «Про звільнення асистента вчителя ОСОБА_1 », а саме в пункті 1 наказу виправлено допущену описку підстав звільнення, а саме: з «п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посади» виправлено на «п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору» (а.с. 92).

Суд звертає увагу, що внесення змін у накази з метою виправлення помилок чи зміни дати звільнення не може бути підставою для визнання такого звільнення незаконним. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 23.12.2022 року по справі № 511/466/19.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частиною 2 статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки по вагітності і пологах, догляду за дитиною, особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же як і за безстроковим. Але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 13.09.2017 року у справі № 6-254цс17.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В даному випадку трудова угода, укладена 02.09.2019 року між позивачкою та відповідачем, розцінюється судом як строковий трудовий договір, оскільки в наказі про прийняття на роботу зазначено час дії такого договору - протягом інклюзивного навчання учня ОСОБА_3 , що відповідає вищевказаним положенням Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року, тобто обидві сторони реалізували взаємне волевиявлення на укладення саме строкового трудового договору.

Суд при цьому зазначає, що зміст оформленого відповідачем наказу № 07-01/56К від 02.09.2019 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу, з яким остання ознайомилась, про що свідчить її підпис, за яким позивачка була прийнята на посаду асистента вчителя на час організації інклюзивного навчання учня ОСОБА_3 , не суперечить законодавству, позивачка після ознайомлення з наказом працювала та не мала щодо цього заперечень.

Як вже було встановлено вище, стороною відповідача було завчасно повідомлено позивачку про припинення трудових стосунків у зв`язку із закінченням строкової угоди, а саме по закінченню навчального закладу учнем 9-В класу ОСОБА_3 , що свідчить про небажання відповідача на продовження трудових стосунків з ОСОБА_1 (позивачка).

Таким чином суд вважає, що звільнення позивачки проведено на законних підставах, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, строк трудового не продовжувався, трудовий договір не вважався безстроковим та вона не працювала понад строк, визначений у наказі про прийняття на роботу, а була звільнена з посади асистента вчителя по завершенню навчання учнем, на час навчання якого вона була прийнята на роботу.

Також суд не приймає до уваги посилання позивачки та її представника на те, що позивачку було неправомірно звільнено з посади асистента вчителя 30.06.2022 року, тобто в останній день щорічної основної оплачуваної відпустки.

Згідно ч. 3 ст. 40 КЗпАП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 у відповідності до наказу Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 03.06.2022 року № 06-02/60м у період з 07.06.2022 року по 30.06.2022 року перебувала у щорічній основній оплачуваній відпустці, відповідач правомірно звільнив позивачку з посади асистента вчителя у зв`язку із закінченням строку трудового договору в останній день відпустки.

При поданні позову позивачкою були заявлені вимоги про скасування наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 29.06.2022 року № 06-01/102-к «Про звільнення асистента вчителя Тлумацького ліцею № 1 ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади п. 1 ст. 40 КЗпП України», поновлення її на роботі в Тлумацькому ліцеї № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з дати звільнення на посаді асистента вчителя, та стягнення з Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі. Ці ж вимоги були підтримані нею та її представником в судовому засіданні. Основною підставою на обґрунтування позовних вимог було її незаконне звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір,

укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Однак, під час судового розгляду судом було встановлено, що фактично позивачка була звільнена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору, а при винесенні оспорюваного наказу Тлумацьким ліцеєм № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (відповідачем) була допущена помилка у зазначенні підстави звільнення, яка була виправлена під час розгляду справи в суді, шляхом винесення наказу про внесення виправлень в оспорюваний наказ. Отже звільнення позивачки відбулось на законних підставах, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки про незаконне звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, встановлення порядку і дослідження умов такого звільнення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18.12.2009 р. №11 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 р., та «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р. неодноразово вказувалось, що «оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Олійник Л.В. № 06-01/102-К від 29.06.2022 року та поновлення на роботі на посаді асистента вчителя. Позовна вимога про стягнення середнього заробітку у зв`язку з вимушеним прогулом є похідною від позовної вимоги про поновлення на роботі, а тому суд вважає, що вона також не підлягає задоволенню.

Крім того суд звертає увагу, що ні на момент подачі позову, ні в судовому засіданні позивачкою не заявлялось вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за невидачу трудової книжки, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог, в т.ч. вирішувати це питання самостійно.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 6, 7 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200,0 грн. позивачкою було додано договір про надання правової допомоги від 19.07.2022 року (а.с. 44), Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 19.07.2022 року про вартість послуг (робіт), що надається адвокатом (а.с. 82), акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) за договором про надання правової допомоги, складений 24.10.2022 року (а.с. 83).

За вимогою про скасування наказу директора Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 29.06.2022 року № 06-01/102-к «Про звільнення асистента вчителя Тлумацького ліцею № 1 ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади п. 1 ст. 40 КЗпП України» позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн. (квитанція № 49 від 22.08.2022 року, а.с. 24).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що додані до матеріалів справи докази на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, є належними, підтверджують загальну суму таких витрат та їх сплату.

Враховуючи те, що позов був направлений до суду 09.08.2022 року, а зміни до оскаржуваного наказу про звільнення позивачки були внесені відповідачем 20.01.2023 року, шляхом внесення виправлення описки у підставі звільнення позивачки, що потягнуло за собою визнання такого звільнення законним, представником відповідача клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявлялось, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За вимогами про поновлення на роботі та про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивачки, судовий збір в частині цих вимог слід покласти на рахунок держави.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 36, ст.ст. 5-1, 21, 23, 40, 233, 234, 235 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про відпустки», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 16, 19, 81, 89, 137, 141, 174, 178, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, розташованого по вул. Макуха, 11, м. Тлумач Івано-Франківської області, ЄДРПОУ № 23806540, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з Тлумацького ліцею № 1 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, розташованого по вул. Макуха, 11, м. Тлумач Івано-Франківської області, ЄДРПОУ № 23806540, на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , - 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) понесених позивачкою судових витрат по сплаті судового збору та 9200,0 грн. (дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу.

Решту судового збору покласти на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення складено 13.02.2023 року.