Постанова

від 08.02.2023 по справі 902/50/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року Справа № 902/50/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Кравчук О.М.

за участю представників сторін:

відповідача 1: Тунік Ю.М. (в режимі відеоконференції)

відповідача 2: Бірючова О.М. (в режимі відеоконференції)

прокурор Кривецька-Люліч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлік Мастер" та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 07.11.2022, повне рішення складено 25.11.2022, у справі № 902/50/21

за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлік Мастер", м. Київ

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Вище професійне училище № 11 м.Вінниці

про визнання договору оренди недійсним та повернення орендованого майна

В січні 2021 року заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі Міністерство) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлік Мастер" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі Регіональне відділення ФДМ України), в якій просив визнати недійсним договір оренди № 2069-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності, та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці (далі ВПУ № 11), укладений 06.11.2019 між Регіональним відділення ФДМ України та ТОВ "Гідравлік Мастер" (далі спірний договір оренди); зобов`язати ТОВ "Гідравлік Мастер" повернути ВПУ № 11 згідно з актом приймання-передавання нерухоме майно нежитлові вбудовані приміщення (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, одноповерхової будівлі магазину (літ.А), за адресою: 21034, м. Вінниця, Немирівське шосе, 78 (далі спірні об`єкти).

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що спірний договір оренди укладений з порушенням положень Закону України "Про освіту", оскільки спірне майно за договором не може бути об`єктом оренди для використання його у підприємницькій діяльності. Тому на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати його недійсним та зобов`язати відповідача-1 повернути спірні об`єкти ВПУ № 11.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 позов заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідача-1 ТОВ "Гідравлік Мастер" до відповідача-2 Регіонального відділення ФДМ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Вище професійне училище № 11 про визнання договору оренди недійсним та повернення орендованого майна задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна № 2069-НМ, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці, укладений 06.11.2019 між Регіональним відділенням ФДМ України та ТОВ "Гідравлік Мастер".

Зобов`язано ТОВ "Гідравлік Мастер" повернути Вищому професійному училищу № 11 м. Вінниці за актом приймання-передавання нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, одноповерхової будівлі магазину (літ.А), за адресою: 21034, м. Вінниця, Немирівське шосе, 78.

Стягнуто з ТОВ "Гідравлік Мастер" на користь Вінницької обласної прокуратури 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Регіонального відділення ФДМ України на користь Вінницької обласної прокуратури 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору /т. 2 а.с. 152-163/.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурором доведено порушення вимог Закону України "Про освіту" у процесі укладення договору оренди, а також порушення інтересів позивача, що в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди № 2069-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці, укладеного 06.11.2019 між Регіональним відділенням ФДМ України та ТОВ "Гідравлік Мастер".

Також беручи до уваги ч. 1 ст. 216 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Гідравлік Мастер" повернути Вищому професійному училищу № 11 м. Вінниці за актом приймання-передавання нерухоме майно підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний акт приймання-передавання, за яким орендовані приміщення повернуті Вищому професійному училищу № 11.

Відповідач-1 ТОВ "Гідравлік Мастер", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити /т. 3 а.с. 1-5/.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає:

- Вище професійне училище № 11 м. Вінниці є установою, яка надає освітні послуги і яка не має можливості здійснювати підприємницьку діяльність, в тому числі торгівельну діяльність, а це означає що приміщення магазину-павільйону, передане в оренду, не використовувалося та не може використовуватись у освітній діяльності суб`єкта освіти;

- обмеження, встановлені Законом України "Про освіту", відносяться не до усього майна, яке знаходиться на балансі об`єктів освіти, а виключно до тієї його частини, яка використовується за цільовим призначенням його діяльності - для надання освітніх послуг;

- в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про право власності на приміщення павільйону-магазину, а також в матеріалах інвентарної справи на спірне майно відсутні документи щодо прийняття його в експлуатацію, а тому приміщення павільйону-магазину не відноситься до матеріально-технічної бази об`єкту освіти і тому до нього не можливо застосовувати вимоги ст. 80 Закону України "Про освіту";

- в матеріалах справи відсутній правовстановлюючий документ відповідно до якого Міністерство освіти і науки України набуло право власності на павільйон-магазин, який є об`єктом договору оренди;

- судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено належним чином свідоцтво про право власності № 48 від 09.04.2003, відповідно до якого нерухоме майно Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці закріплено за училищем на праві повного господарського відання, також не взято до уваги позицію Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці, яке заперечує проти позову;

- прокуратурою не доведено факт порушення інтересів Міністерства освіти, так як задоволення позовних вимог залежить від аналізу обставин набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, і тому є всі підставі про залишення позову без розгляду, про що просила третя особа у справі.

Таким чином, на думку скаржника, рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 є незаконним та не обгрунтованим, висновки викладені у рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.

Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.

Листом № 902/50/21/6883/22 від 21.12.2022 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

Відповідач-2 Регіональне відділення ФДМ України, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити /т. 3 а.с. 91-97/.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:

- за результатами розгляду заяви ТОВ "Гідравлік Мастер" від 06.03.2019 керівництво Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці звернулося до Департаменту освіти і науки Вінницької облдержадміністрації з листом № 01/124 від 12.03.2019, в якому просило Департамент підняти клопотання перед Міністерством освіти і науки України про надання згоди на оренду нерухомого майна, частини магазину-павільйону, одноповерхової будівлі, загальною площею 98 м2, по Немирівському шосе, 78, у м. Вінниця, балансоутримувачем якого є ВПУ № 11, з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу автотоварів ТОВ "Гідравлік Мастер";

- крім того ВПУ № 11 звернулося з цього питання з відповідним листом № 04/155 від 28.03.2019 до Регіонального відділення ФДМ України, в якому зазначило, що не заперечує проти передачі в оренду ТОВ "Гідравлік Мастер" нежитлових вбудованих приміщень (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, які знаходяться в одноповерховій будівлі павільйону-магазину за адресою: м. Вінниця, Немирівеьке шосе, 78, з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу автотоварів;

- 01.04.2019 до Регіонального відділення ФДМ України звернулося із заявою ТОВ "Гідравлік Мастер" з проханням укласти договір оренди вказаного державного нерухомого майна строком на 2 роки 11 місяців із зазначеною вище метою;

- 02.04.2019 Регіональним відділенням ФДМ України отримано лист Департаменту освіти і науки облдержадміністрації № 01-21/665 від 19.03.2019, в якому Департамент зазначив, що не заперечує щодо надання дозволу на передачу зазначеного вище нерухомого,майна в оренду ТОВ "Гідравлік Мастер";

- ініціатива щодо укладення договору оренди № 2069-НМ виходила від балансоутримувача нерухомого майна - ВПУ № 11 і ТОВ "Гідравлік Мастер", у зв`язку з чим Регіональне відділення ФДМ України, яке є орендодавцем державного нерухомого майна, звернулося до органу управління зазначеним нерухомим майном - Міністерства освіти і науки України, із запитом № 11-06/1074 від 03.04.2019 щодо надання згоди на укладення договору оренди цього майна з ТОВ "Гідравлік Мастер".

- у відповідь на вказаний запит Міністерство освіти і науки України надало відповідь № 1/11-5426 від 11.06.2019 про надання дозволу на передачу в оренду державного нерухомого майна - нежитлових приміщень одноповерхової будівлі магазину-павільйону (літ. А), площею 98 м2, по Немирівському шосе, 78, у м. Вінниця, з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів терміном до 3-х років;

- на підставі даного дозволу, дотримуючись законом встановленої процедури, Регіональним відділенням 06.11.2019 укладено з ТОВ "Гідравлік Мастер" відповідний договір оренди № 2069-НМ;

- судом першої інстанції не взято до уваги те, що позов подавався в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, однак, в оскаржуваному рішенні суду не вказано, які саме інтереси Міністерства порушено;

- судом першої інстанції не взято до уваги лист Міністерства освіти і науки України № 1/11-5426 від 11.06.2019 про надання дозволу на передачу в оренду, в якому Міністерство вказало на те, що під час передачі приміщення в оренду Міністерство зобов`язує керівників ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу;

- судом першої інстанції не було встановлено фактів, що діяльність орендаря з продажу непродовольчих товарів у нежитловому приміщенні одноповерхової будівлі магазину-павільйону (літ. А) спричинила (могла спричинити) небезпечні умови роботи ВПУ № 11;

- позивачем у позовній заяві вказано, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, їх матеріальної бази та забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці, однак позивачем не наведено, яким чином порушені права дітей на отримання освіти від укладеного договору оренди № 2069-НМ.

Таким чином, на думку скаржника Регіонального відділення ФДМ України, рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 є незаконним та не обгрунтованим, висновки викладені у рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.

Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.

Листом № 902/50/21/6970/22 від 26.12.2022 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

02.01.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 902/50/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Гідравлік Мастер" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.02.2023 об 12:00 год. /т. 3 а.с. 29-30/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.02.2023 об 12:00 год. /т. 3 а.с. 137-138/.

18.01.2023 (вх. № 469/23) від Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційні скарги ТОВ "Гідравлік Мастер" та Регіонального відділення ФДМ України, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 залишити без змін /т. 3 а.с. 35-51/.

24.01.2023 від Регіонального відділення ФДМ України надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Гідравлік Мастер", в якому просить апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 скасувати /т. 3 а.с. 69-71/.

Ухвалою суду від 25.01.2023 задоволено заяву (вх. № 353/23) представника Регіонального відділення ФДМ України про участь в судовому засіданні 08.02.2023 в режимі відеоконференції /т. 3 а.с. 151-152/.

Ухвалою суду від 01.02.2023 задоволено клопотання/заяву (вх. № 439/23) представника ТОВ "Гідравлік Мастер" про участь в судовому засіданні 08.02.2023 в режимі відеоконференції /т. 3 а.с. 88-89/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

08.02.2023 (вх. № 1129/23) на адресу суду від представника третьої особи надійшла заява про відкладення розгляду справи, в обгрунтування якої заявник посилається на участь 08.02.2023 у судових засіданнях у двох інших справах у Вінницькому міському суді Вінницької області та Вінницькому районному суді Вінницької області, що підтверджується судовими повістками.

Відповідно до ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Як вбачається з заяви представника третьої особи, останній вказує на неможливість прибуття в судове засідання 08.02.2023 у зв`язку з тим, що він задіяний у двох інших справах у Вінницькому міському суді Вінницької області та Вінницькому районному суді Вінницької області.

Враховуючи, що ухвалами суду апеляційної інстанції від 09.01.2023, від 23.01.2023 явка представників сторін в судове засідання 08.02.2023 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника третьої особи, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що третя особа - Вище професійне училище № 11 м. Вінниці своєчасно 09.01.2023 та 23.01.2023 повідомлене про дату, час і місце розгляду справи - 08.02.2023, про що свідчать довідка про доставку електронного листа та витяг з електронного направлення ухвали суду від 23.01.2023 /т. 3 а.с. 31, 139/, відповідно, у третьої особи було достатньо часу щоб надати письмові пояснення по суті спору або забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Отже клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні 08.02.2023 представники відповідачів підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг, просили оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор надав заперечення щодо апеляційних скарг ТОВ "Гідравлік Мастер" та Регіонального відділення ФДМ України з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників ТОВ "Гідравлік Мастер", Регіонального відділення ФДМ України та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 ТОВ "Гідравлік Мастер" звернулося до Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці (надалі - ВПУ № 11) із заявою, в якій просило надати в оренду нерухоме майно: магазин-павільйон, одноповерхову будівлю, загальною площею 98 м2, за адресою: Немирівське шосе, 78, м. Вінниця. Мета використання: розміщення торгівельного об`єкту з продажу автотоварів /т. 1 а.с. 64/.

12.03.2019 ВПУ № 11 звернулося до Департаменту освіти і науки Вінницької облдержадміністрації із листом № 01/124 від 12.03.2019, в якому просило ініціювати клопотання перед Міністерством освіти і науки України про надання згоди на оренду нерухомого майна, частину магазину - павільйону, одноповерхової будівлі, загальною площею 98 м2 по Немирівському шосе, 78, яке незадіяне і не використовується в навчальному та виробничому процесі, - ТОВ "Гідравлік Мастер". Одночасно у листі зазначено, що мета використання: розміщення торгівельного об`єкту з продажу автотоварів; ВПУ № 11 не заперечує, щоб орендодавцем виступило Регіональне відділення ФДМ України по Вінницькій області /т. 1 а.с. 63/.

19.03.2019 Департамент освіти і науки Вінницької облдержадміністрації листом № 01-21/665 від 19.03.2019 повідомив ВПУ № 11 про те, що не заперечує проти надання дозволу на передачу в оренду відповідачу 2 нерухомого майна, а саме: частину магазину-павільйону, одноповерхової будівлі, загальною площею 98 м2, яке знаходиться за адресою: м.Вінниця, Немирівське шосе, 78 для розміщення торговельного об`єкту з продажу автотоварів /т. 1 а.с. 62/.

28.03.2019 Вище професійне училище № 11 звернулося до Регіонального відділення ФДМ України з листом № 04/155 від 28.03.2019, в якому повідомило про те, що не заперечує проти передачі в оренду ТОВ "Гідравлік Мастер" нежитлових вбудованих приміщень (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, які знаходяться в одноповерховій будівлі павільйону-магазину за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 78. Також у листу зазначено, що павільйон-магазин знаходиться на балансі ВПУ № 11 /т. 1 а.с. 67/.

01.04.2019 ТОВ "Гідравлік Мастер" звернулося до Регіонального відділення ФДМ України із заявою № 190401/1 від 01.04.2019, в якій просило укласти договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових вбудованих приміщень (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, які знаходяться в одноповерховій будівлі павільйону-магазину за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 78, та перебуває на балансі ВПУ № 11, строком на 2 роки 11 місяців, з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу автотоварів /т. 1 а.с. 68/.

03.04.2019 Регіональне відділення ФДМ України звернулося до Міністерства освіти і науки України із листом "про передачу в оренду державного нерухомого майна" за № 11-06/1074 від 03.04.2019 з приводу отримання дозволу на передачу в оренду (строком на 2 роки 11 місяців) ТОВ "Гідравлік Мастер" державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 98,0 м2, одноповерхової будівлі магазину (літ. А), за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 78 /т. 1 а.с. 69/.

11.06.2019 листом № 1/11-5426 від 11.06.2019 Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень одноповерхової будівлі магазину-павільйону (літ. А) площею 98,0 м2 за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 78, з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів, відповідно до законодавства терміном до 3-х років за умови врахування пропозицій орендаря щодо орендної плати /т. 1 а.с. 70/.

06.11.2019 між Регіональним відділенням ФДМ України (орендодавець) та ТОВ "Гідравлік Мастер" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 2069-НМ (надалі - договір), що належить до державної власності та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 11 /т. 1 а.с.21-27/.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, одноповерхової будівлі магазину (літ. А), за адресою: 21034, м. Вінниця, Немирівське шосе, 78 (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності 03065891.1.АААБИД254), що перебуває на балансі Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці і є державною власністю. Вартість орендованого майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 31.08.2019, і становить 551 936,00 грн.

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 06.11.2019 до 04.11.2022 включно (п.10.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу автотоварів.

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передавання, погодженого з орендодавцем.

У відповідності до п. 2.2 та п. 2.5 договору, передача орендованого майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на орендоване майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Приватизація орендованого майна заборонена.

Розділом 3 договору визначено порядок розрахунку та сплати орендної плати.

06.11.2019 на виконання договору між орендодавцем, орендарем та Вищим професійним училищем № 11 м. Вінниці, як балансоутримувачем, підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, відповідно до якого балансоутримувач передав, орендар прийняв, а орендодавець погодив передачу на термін оренди нерухомого майна - нежитлових вбудованих приміщень (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, одноповерхової будівлі магазину (літ. А), за адресою: 21034, м. Вінниця, Немирівське шосе, 78 (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності 03065891.1. АААБИД254) (надалі - нежитлове приміщення; об`єкт оренди), що перебуває на балансі третьої особи і є державною власністю /т. 1 а.с. 27/.

Враховуючи, що визначена договором діяльність орендаря не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням та не пов`язана із наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а також враховуючи, що Міністерство освіти і науки України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вживало дій, спрямованих на захист інтересів держави щодо визнання договору оренди № 2069-НМ від 06.11.2019 недійсним та повернення об`єкта оренди, заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до Господарського суду Вінницької області із даним позовом.

07.11.2022 Господарським судом Вінницької області за наслідками розгляду позову заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури постановлено оскаржуване рішення у справі № 902/50/21 /т. 3 а.с. 152-163/.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 287 ГК України вбачається, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Аналогічні приписи містить ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Найм будівлі або іншої капітальної споруди врегульовано положеннями статей 793-797 ЦК України. Змістом зазначених статей ЦК України передбачено найм як будівлі або іншої капітальної споруди, так і їх окремої частини.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік майна, яке не може бути об`єктами оренди.

Таким чином, предметом оренди може бути оборотоздатне майно, оренда якого не заборонена законом та не суперечить меті його використання.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Статтею 49 Закону України "Про власність" передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Як вбачається з матеріалів справи спірні приміщення, як майно середніх спеціальних навчальних закладів, відповідно до Закону України "Про власність" на підставі свідоцтва № 48 від 09.04.2003 були оформлені за державою в особі Верховної Ради України /т. 1 а.с. 79-82/.

20.06.2007 вступив в дію Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України", відповідно до якого втратив чинність Закон України "Про власність".

Статтею 75 Конституції України встановлено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституційний суд України в рішенні від 17.10.2002 у справі № 17/рп/2002 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначив, що Верховна Рада України визначена в ст. 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Конституційний суд України в рішенні від 01.07.1998 № 9-рп зазначив, що аналіз положень Конституції і законів України, інших нормативних актів свідчить, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника в межах, визначених Основним Законом України, а Кабінет Міністрів України конституційно визнаний тим органом, на який покладено управління державним майном відповідно до закону.

Правові засади управління об`єктами державної власності в Україні було встановлено Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Таким чином, з дати вступу в силу Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України" управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Вищевикладене свідчить, що саме Міністерство освіти і науки є уповноваженим органом управління спірним майном, враховуючи його будівництво та первісну інвентаризацію закладом освіти.

В свою чергу, відповідно до положень статуту ВПУ № 11 м. Вінниці, Вище професійне училище є неприбутковим закладом, режим майна училища визначено шляхом його закріплення на праві оперативного управління, що є відмінним від права власності /т. 1 а.с. 28-38/.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Майно державного некомерційного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління (ч. 2 ст. 75(1) ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ГК України, власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Отже враховуючи викладене, належне ВПУ № 11 майно є державною власністю, контроль за використання якої здійснює профільне міністерство, тобто училище не є самостійним суб`єктом права власності, а лише реалізує статутні цілі шляхом використання відповідного майна.

В силу ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону від 01.07.2004), право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація є дише державною функцією, підтвердженням державного виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що в свою чергу гарантується Конституцією України.

Тобто набуття права власності підтверджується первинними документами та вчиненням юридичних дій як особливим правовим складом правовідношення щодо набуття права власності. Прийняття нерухомого майна до експлуатації, як підстава набуття права власності, є обов`язковою лише у випадку передбачення такої вимог у нормативно-правовому акті, котрий був чинний станом на момент завершення будівництва (створення майна).

Отже істотним для вирішення даного спору є визначення моменту створення нерухомого майна, набуття права власності, застосування законодавства, чинного на момент виникнення даних юридичних фактів.

Згідно з ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У господарський процес введено стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 906/1222/19).

Так згідно із довідкою ВПУ № 11 № 04/156 від 28.03.2019 та експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку літ. А по вул. Немирівське шосе, 78 у м. Вінниця, передані в оренду нежитлові вбудовані приміщення є частиною одноповерхової будівлі павільйону-магазину, загальною площею 136,2 м2, яка безпосередньо призначена для здійснення торгівельної діяльності, використовувати цю будівлю іншим чином, зокрема, з навчальною та виробничою метою, не є можливим.

Вiдповiдно до iнформацiї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власностi на нерухоме майно, Державного реєстру Iпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктiв нерухомого майна, право власності або оперативного управління на нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№ 1 (70,2 м2), № 2 (11,5 м2), № 3 (3,0 м2), № 4 (6,9 м2), част. № 5 (4,6 м2) за даними БТІ), загальною площею 98,0 м2, одноповерхової будівлі магазину (за матеріалами інвентаризаційної справи літ. Г колишня літ. А), за адресою: 21034, м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, не зареєстровано.

Власником об`єктів нерухомого майна - учбових корпусів у м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, є держава в особі Верховної Ради України, будівлі знаходяться у оперативному управлінні закладу - Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці.

Водночас право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №0510100000:03:017:0044 та № 0510100000:03:017:0043, для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, зареєстровано за державою в особі Міністерства освіти і науки України; право постійного користування земельними ділянками зареєстровано за Вищим професійним училищем № 11 /т. 1 а.с. 79-82/.

Судом апеляційної інстанції також досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 3239 відносно об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, та встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності № 48 від 09.04.2003, власником будівель за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, що перебувають у повному господарському віданні ВПУ № 11, є Верховна Рада України /т. 1 а.с. 217-229/.

Підставою видачі свідоцтва стало звернення директора ВПУ № 11 від 21.03.2003 та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 534 від 08.04.2003 про оформлення права загальнодержавної власності в особі Верховної Ради України на будівлі за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, які перебувають у повному господарському віданні закладу - ВПУ № 11.

14.05.2003 видано реєстраційне посвідчення з приводу реєстрації права власності на майно за державою, в особі Верховної Ради України /т. 1 а.с. 229/.

Тобто дійсно видане свідоцтво та реєстраційне посвідчення не містять інформації про реєстрацію права власності на приміщення павільйону-магазину (літ. А), розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78.

Однак матеріали реєстраційної справи містять окремий том щодо будівлі "літ. Г" (колишня "літ. А"), згідно з матеріалами якого 31.10.2002 директор ВПУ № 11 звернувся до ВООБТІ із листом № 252 щодо проведення замірів павільйону-магазину, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78.

План будівлі складено технічними працівниками БТІ 02.12.2002, експлікацію та план зовнішніх обмірів складено 03.12.2002, акт вартості будівель та споруд магазину оформлено 16.12.2002.

Довідкою № 299 від 16.12.2002 підтверджено перебування павільйону-магазину, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, площею 136,2 м2, на балансі ВПУ №11, балансовою вартістю станом на 01.07.1997 р. в розмірі 212 077 грн.

Первісну інвентаризацію павільйону-магазину, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78 проведено у грудні 2002.

В свою чергу за наслідком проведеної технічної інвентаризації магазину "літ. Г" у лютому 2020 р. встановлено, що приміщення складається з торгівельної зали, підсобного приміщення, коридору, санвузла, загальною площею 137,6 кв. м.

Згідно з актом поточних змін та технічного паспорту від 19.02.2020 обстежено приміщення магазину "літ. Г (А)", встановлено внесення змін внаслідок внутрішнього перепланування та заміни матеріалу стін, що не відноситься до самочинного будівництва.

Також у ході обстеження визначено дату зведення будівлі у 1992 році, яке є державною власністю, тому не потребує введення в експлуатацію.

Відомості щодо дати будівництва павільйону-магазину, який знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, у 1992 році внесено до акту поточних змін та технічного паспорту від 19.02.2020.

Після проведеної технічної інвентаризації було укладено договір оренди № 2069-НМ від 06.11.2019 між ТОВ "Гідравлік Мастер" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Таким чином, матеріали справи не містять інших відомостей, окрім як спорудження магазину у 1992 році та проведення технічної інвентаризації будівлі у 2002 році. У процесі інвентаризації констатовано, що оформлення права на нерухоме майно не потребує окремого введення в експлуатацію.

Враховуючи встановлену у процесі технічної інвентаризації дату будівництва павільйону-магазину, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78, саме у 1992 році, питання набуття права власності на нерухоме майно було врегульовано Інструкцією "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР" від 31.01.1966, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР.

Держава з метою виконання державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомості створила державні підприємства БТІ у складі Мінкомунгоспу, на які поклала функції реєстратора.

Згідно з Інструкцією від 31.01.1966, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

В подальшому, Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995 № 56, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 31/105619.01.1996, які втратили чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, розроблені з метою впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 27.02.1995 встановлювали порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходилися у власності юридичних та фізичних осіб.

Згідно з п. 1.4 вказаних Правил, державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснювали державні підприємства БТІ місцевих органів державної виконавчої влади.

Відповідно до п.1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 399/2839 від 26.06.1998, яка втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 36 від 15.02.2002 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна здійснювали Державні комунальні підприємства БТІ.

Таким чином, органи бюро технічної інвентаризації здійснювали функцію державних реєстраторів до 01.01.2013, внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" № 1878-VI від 11.02.2010.

Відповідно до п. п. 12, 13 Інструкції "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР" від 31.01.1966, для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації:

а) оглянути будинок (домоволодіння);

б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з`ясувати хто являється його власником;

в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості;

г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток N 2 та 2-а).

При винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення (додаток № 3 та 3-а).

З огляду на викладене, підставою набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, споруджені до 1995 року було проведення технічної інвентаризації даного об`єкта. За матеріалами справи таку інвентаризацію вперше проведено 02.12.2002 на підставі заяви директора ВПУ №11 від 31.10.2002.

Отже право власності держави в особі Верховної Ради України виникло за фактом будівництва даного нерухомого майна та засвідчено шляхом проведення його технічної інвентаризації у грудні 2002 року. Введення даного об`єкта нерухомого майна в експлуатацію не передбачалося нормативними документами, чинними на момент набуття права власності.

Крім того у провадженні Господарського суду міста Києва (справа № 902/413/21) перебував спір за позовом ТОВ Гідравлік Мастер та фізичної особи-підприємця Григоренка Олександра Сергійовича до Вищого професійного училища № 11 та Міністерства освіти і науки України про визнання права спільної часткової власності на 48/100 часток об`єкта нерухомості та зобов`язання до вчинення дій за зустрічним позовом Вищого професійного училища № 11 до ТОВ Гідравлік Мастер та фізичної особи-підприємця Григоренка Олександра Сергійовича про визнання права державної власності в цілому на об`єкт нерухомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 902/413/21, яке набрало законної сили 12.01.2022, встановлено, що нежитлові вбудовані приміщення (№ 1 (70,2 кв. м), № 2 (11,5 кв. м), № 3 (3,0 кв. м), № 4 (6,9 кв. м), № 5 (4,6 кв. м) та част. № 5 (4,6 кв. м), № 6 (33,6 кв. м) за даними БТІ), загальною площею 136,2 кв. м, одноповерхової будівлі магазину (літ. А) є державною власністю, управління яким здійснює Міністерство освіти і науки України, а балансоутримувачем цього майна є Вище професійне училище №11 м. Вінниці.

Отже оцінивши наявні у справі докази у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх доказів, якими доведено набуття права державної власності на спірний павільйон-магазин, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78.

Крім того відсутність відомостей про право власності у державному електронному реєстрі, не видача окремого свідоцтва про таке право не скасовує фактів його виникнення, існування та визнання, в силу приписів ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону від 01.07.2004).

Щодо можливості використання належного на праві оперативного управління майна закладом освіти у комерційних цілях шляхом передачі в оренду з цільовим призначенням, яке виходить за предмет освітнього процесу, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статуту ВПУ № 11 саме Міністерство освіти і науки є уповноваженим органом управління спірним майном, враховуючи його будівництво, первісну інвентаризацію та перебування на балансі закладу освіти. В силу положень статуту, ч. 5 ст. 22, ч. 2 ст. 75 (1), ч. 2 ст. 137 ГК України, належне ВПУ № 11 майно є державною власністю, училище не є самостійним суб`єктом права власності, а лише реалізує статні цілі шляхом використання відповідного майна.

Згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди від 26.09.2019) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

На підставі ч. 6 ст. 15 Закону України "Про освіту", заклади професійної (професійно-технічної) освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також за угодами з підприємствами, установами, організаціями, окремими фізичними та/або юридичними особами.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Відповідно до імперативних вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти (постанови КГС ВС від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17).

Отже за змістом положень ч. 1, 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.

При цьому саме собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, аніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Згідно з ч. 6 ст. 80 Закону України "Про освіту", майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до ст. 81 цього Закону (державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки).

У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (Постанова КГС ВС від 14 квітня 2021 року у справі № 917/782/20).

Такий режим використання встановлено не лише щодо нерухомого, а також будь-якого іншого майна, яке перебуває у володінні закладу освіти, тому введення приміщень у експлуатацію, відсутність реєстрації права власності, за наявності у матеріалах справи неспростовних доказів обліку майна на балансі ВПУ №11, не впливає на висновки суду та не виключає застосування обмежень, визначених Законом України "Про освіту", відносно пов`язаності використання орендованого майна з навчально-виховним процесом, відповідного навчального закладу.

Законодавцем встановлено наступні форми використання майна закладами освіти: самостійно; оренда; спільна діяльність; державно-приватне партнерство. Водночас, передачу майна в оренду дозволено виключно за умови одночасного дотримання наступних обставин: пов`язаність використання майна з навчально-виховним процесом; надання освітніх послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти; такі освітні послуги пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, приміщення тимчасового не використовуються закладом освіти; коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

За встановлених судом обставин, договір оренди укладено щодо приміщень державного закладу освіти з визначенням цільового призначення його використання здійснення господарської (підприємницької) діяльності (торгівлі автотоварами). Тобто мета використання орендованого майна не відповідає меті освітнього (навчально-виховного чи наукового) призначення, що свідчить про недотримання вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".

Колегія суддів зазначає, що оспорюваний договір не містить положень щодо форми використання орендованих приміщень одночасно у навчальних цілях, доступу викладачів чи студентів ВПУ № 11 до приміщення у процесі освітньої діяльності.

Разом з тим наявна в матеріалах справи довідка керівника ВПУ № 11 щодо не використання приміщень у освітніх цілях не може змінювати визначену законом мету використання нерухомого майна та виключати застосування нормативних обмежень щодо передачі майна в оренду з комерційною метою, яка не пов`язана з освітнім процесом /т. 1 а. с. 164/.

Тобто у процесі укладення оспорюваного договору сторонами дотримано лише одну умову передачі майна в оренду (тимчасове невикористання приміщення), однак не дотримано чотирьох інших істотних умов, котрі у своїй сукупності формують правову підставу для укладення договору оренди закладом освіти.

Колегія суддів зазначає, що наявність листа Міністерства освіти і науки України № 11-06/1074 від 03.04.2019 про надання дозволу на укладення договору оренди ще не свідчить про надання дозволу на проведення відповідної комерційної діяльності, не може бути підставою для використання об`єкта освіти не за цільовим призначенням, оскільки така господарська діяльність порушує імперативні приписи Закону України "Про освіту". Зокрема, у відповідному листі Міністерством звернуто увагу на необхідність врахування напрямку діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу /т. 1 а.с. 70/.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17).

Враховуючи наведені вище обставини та оцінені судом докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладенні оспорюваного договору оренди сторонами не дотримано вимог Закону України "Про освіту", тому передача майна освітнього закладу в оренду не відповідає вимогам нормативно-правових актів та меті здійснення освітнього процесу.

Крім того Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління державним майном у даній сфері правовідносин (про що зазначено вище), є зацікавленою особою, інтереси якої щодо належного використання нерухомого майна порушено.

Суд констатує, що судовому захисту підлягає не лише порушене право, але й майновий інтерес (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004).

Отже прокурором доведено порушення вимог законодавства у процесі укладення договору оренди, а також порушення інтересів позивача, що в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди №2069-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці, укладеного 06.11.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ТОВ "Гідравлік Мастер".

З огляду на встановлені судом обставини у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Гідравлік Мастер" повернути Вищому професійному училищу № 11 за актом приймання-передавання нерухоме майно.

Колегія суддів вважає посилання ТОВ "Гідравлік Мастер" та Регіонального відділення ФДМ України, викладені ними в апеляційних скаргах, такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом першої інстанції обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлік Мастер" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідравлік Мастер" та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.11.2022 у справі № 902/50/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 902/50/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "14" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.