Постанова

від 07.02.2023 по справі 917/1089/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Харків Справа № 917/1089/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

прокурор Полякова С.О.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1089/21 (суддя Іванко Л.А.; повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021),

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Міністерства освіти і науки України,

Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва,

до відповідачів:

1.Фізичної - особи підприємця Закладної Наталії Володимирівни, м. Полтава,

2.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава,

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України, Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва із позовом до фізичної - особи підприємця Закладної Наталії Володимирівни та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання недійсним договору оренди № 45/09-Н від 27.07.2009 державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 39,69 кв.м, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, та зобов`язання повернути приміщення балансоутримувачу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог Закону України «Про освіту».

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1089/21 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди № 45/09-Н від 27.07.2009 державного нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлового приміщення площею 39,69 кв.м, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Закладною Наталією Володимирівною.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Закладну Наталію Володимирівну (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути балансоутримувачу - Полтавському фаховому коледжу транспортного будівництва державне нерухоме майно площею 39,69 кв.м, розміщене на першому поверсі в будівлі гуртожитку за адресою: вул. Пролетарська, 8 (наразі вулиця Кукоби, 8) міста Полтава шляхом підписання акту приймання- передачі.

Стягнуто з фізичної - особи підприємця Закладної Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок UА 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2270,00 грн.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, ідент. код 42769539) витрати на сплату судового на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, реєстраційний рахунок UА 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2270,00 грн.

11.01.2022 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1089/21, у якій відповідач-2 просить рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також скаржник просить здійснювати розгляд справи за участю представника Регіонального відділення.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт зазначає, що при укладанні спірного договору оренди Регіональне відділення керувалось ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», який не передбачав обмежень щодо передачі майна в оренду в частині мети використання цього майна. Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час укладання договору оренди не дотримано вимоги ч. 5 ст. 63 ЗУ «Про освіту», відповідно до якої об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням є помилковим і таким, що не відповідає чинному на той час законодавству, оскільки в контексті приписів ч. 1,4 ст. 61 ЗУ «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду, зокрема, приміщень, споруд. Так, п. 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами передбачено такі інші послуги як здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов`язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді. Отже, на думку апелянта, на момент виникнення спірних правовідносин щодо укладання договору заборони щодо оренди нежитлового приміщення гуртожитку не існувало.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 917/1089/21 з розгляду апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2021. Призначено справу № 917/1089/21 до апеляційного розгляду на 15.03.2022.

Проте, судове засідання, призначене на 15.03.2022 у справі не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 призначено справу № 917/1089/21 до розгляду на 07.02.2023.

02.05.2022 від Полтавської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заступник керівника проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 07.02.2023, з`явився прокурор, представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо представництва прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для звернення до господарського суду за захистом інтересів держави за цим позовом обґрунтовано нормами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та пов`язується з тим, що органами, уповноваженими державою управляти майном та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжито заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання.

А саме, відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до господарського суду прокурором самостійно визначено, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Згідно зі ст. 49 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту об`єкти права власності закріплюються засновником за професійно- технічним навчальним закладом державної або комунальної форми власності або установою професійно-технічної освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійно-технічної освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Оскільки засновником Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва є Міністерство освіти і науки України, яке також є власником відповідного майна, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

У відповідності до ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Полтавська обласна прокуратура на підставі та в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернулась до Міністерства освіти і науки України з відповідним листом від 13.05.2021за вих. № 24-386вих-21, в якому повідомлено про факт укладення оспорюваного договору оренди від 27.07.2009 та його невідповідність вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України Про освіту. У даному листі також висловлювалось прохання повідомити про вжиття Міністерством, як уповноваженим органом управління, заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним вищезазначеного договору або висловлення іншої правової позиції з даного питання.

Станом на 22.06.2021 на адресу Полтавської обласної прокуратури надійшла відповідь (№1/11-4181 від 10.06.2021), в якій Міністерство освіти і науки України повідомило, що з позовом до суду не зверталось.

У відповідності до вимог ст. 49 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту, п.7.9 Статуту Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України №259 від 25.02.2021, майно закріплено за Полтавським фаховим коледжем транспортного будівництва на праві оперативного управління. Полтавською обласною прокуратурою направлено лист (17.06.2021) балансоутримувачу в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо вжиття заходів на усунення порушень вимог законодавства про освіту.

23.06.2021 надійшла відповідь Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, зі змісту якої не вбачається намірів звернення останнього до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.

Разом з тим, з тим, саме РВФДМУ по Полтавській області є стороною оспорюваного договору, а тому набуває статусу відповідача.

У відповідності до правової позиції, що містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави), які є достатньою підставою для реалізації органами прокуратури представницьких функцій інтересів держави в суді, полягає у тому, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту цих інтересів, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Отже, колегією суддів встановлено, що підставою для представництва прокурором в цьому випадку є порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України, що полягало в укладенні договору оренди стосовно нерухомого майна державного закладу освіти, яке має використовуватись виключно за освітнім призначенням, проте, було передано в оренду з іншою метою, внаслідок чого, цей договір суперечить вимогам Закону України "Про освіту" у відповідній редакції. При цьому, прокурором обгрунтовано з наданням підтверджуючих доказів невчинення органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження дій, спрямованих на відновлення порушених прав держави, що є підставою для його звернення з позовом в цій справі.

Розглянувши справу по суті, колегією суддів встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

27.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Закладною Наталією Володимирівною (орендар) укладено договір оренди № 45/09-Н нерухомого майна (далі - Договір), що належить до державної власності та перебуває на балансі Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва (балансоутримувач).

Відповідно п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі гуртожитку № 2 (Об`єкт оренди). Об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пролетарська, 8. Загальна площа об`єкту оренди складає 39,69 кв.м.

Згідно п.1.6 Договору майно передається в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету.

Передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами Договору та оформлюється актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору. В акті прийому-передачі вказується вартісна характеристика об`єкта оренди на момент передачі майна орендарю (п.2.1 Договору).

Актом приймання-передачі від 27.07.2009 РВ ФДМУ по Полтавській області (орендодавець) передав, а ФОП Закладна Н.В.(орендар) прийняла в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: нежитлове приміщення на першому поверсі гуртожитку №2,що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пролетарська, 8, загальною площею 39,69 квадратних метрів, вартість якого визначена згідно звіту з незалежної оцінки станом на 28.02.2009 і становить 125487,00 грн. Об`єкт оренди знаходиться на балансі Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва (Наказом Міністерства освіти № 425 від 23.03.2020 Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва перейменовано на Полтавський фаховий коледж транспортного будівництва).

Відповідно до п. 8.1 цей Договір укладено строком на 1 (один) рік і діє з 27 липня 2009 року до 27 липня 2010 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору (п.8.5 Договору).

У подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору оренди від 27 липня 2009 року № 45/09н, а саме:

- додаткова угода № 1 від 13.01.2010;

- додаткова угода № 2 від 24.06.2010;

- додаткова угода № 3 від 27.05.2013;

- зміни № 1 до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 27.05.2013;

- додаткова угода № 4 від 12.05.2016;

- зміни №2 до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 12.05.2016;

- додаткова угода № 5 від 05.04.2018;

- договір про внесення змін № 6 від 09.09.2019;

- зміни № 3 до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 09.09.2019.

Вказаними змінами уточнено зміну назв вулиці, на якій розміщено об`єкт Оренди, вартість орендованого майна, права та обов`язки сторін, та продовжено строк дії договору до 24.02.2022 року включно.

Вартість орендованого державного майна станом на 30.06.2019 становить 357 600 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва є Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до п. 1.10 Статуту Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України № 259 від 25.02.2021 (далі - Статут), останнє є юридичною особою публічного права, засноване на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Фаховий коледж є правонаступником Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва.

Відповідно до п. 7.7 Статуту до майна Фахового коледжу належить: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі та споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно закріплюється за Фаховим коледжем на праві оперативного управління (п.7.9 Статуту).

Згідно з приписами ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту"(в редакції, чинній на момент укладення договору) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вид економічної діяльності орендаря ФОП Закладної Н.В. - стоматологічна практика, яка не пов`язана з навчально-виховним процесом та освітнім призначенням зазначеного закладу.

За викладених у позовній заяві обставин, посилаючись на порушення вимог, зокрема, ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення договору), прокурор просить визнати договір оренди № 45/09-Н від 27.07.2009 державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 39,69 кв.м, що перебуває на балансі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва недійсним, як такий, що суперечить законодавству та повернути приміщення балансоутримувачу.

Відповідач - РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях у поданому суду відзиві, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, вказуючи на дотримання ним при укладенні Договору оренди від 27.07.2009 № 45/09-Н вимог чинного на той період Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, зазначає, що в червні 2009 року до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, надійшла заява від потенційного Орендаря - фізичної особи-підприємця Закладної Наталії Володимирівни укласти договір оренди на користування нерухомим майном, що належить до державної власності - нежитловим приміщенням площею 39,69 кв.м за адресою: вул. Пролетарська, 8 (на теперішній час - вул. А. Кукоби, 8) у м. Полтава, що обліковується на балансі Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва (далі - Балансоутрнмувач) з метою розміщення стоматологічного кабінету.

Балансоутримувач відповідного майна листом від 12.03.2009 №9 162 надав згоду на передачу в оренду майна та надав для укладення договору всі необхідні документи.

На звернення РВ до органу, уповноваженого управляти відповідним майном, Міністерством освіти і науки України листом від 19.05.2009 № 1/11-3559 надана згода на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 39,69 кв.м, за адресою: вул. А. Кукоби, 8, м. Полтава.

Таким чином, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Закладною Н.В. укладено Договір оренди державного майна № 45/09-Н від 27.07.2009, відповідно до якого, Регіональне відділення (Орендодавець) передає, а ФОП Закладна Н.В. (Орендар) приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення на першому поверсі гуртожитку № 2 загальною площею 39.69 кв.м, за адресою: вул. Пролетарська, 8, м. Полтава, що обліковується на балансі Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва.

Майно передано в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету (акт приймання - передавання орендованого майна від 27.07.2009).

При цьому відповідач відмічає, що при укладанні договору оренди Регіональне відділення керувалося Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII Про оренду державного та комунального майна, відповідно до якого обмежень щодо передачі майна в оренду в частині мети використання передбачено не було.

Відповідач (ФДМ) не погоджувався із цими запереченнями, виходячи з наступного.

За умовами оспорюваного договору оренди, майно навчального закладу передається в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету.

Згідно інформації Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, ФОП Закладна Н.В. використовує частину нежитлового приміщення на першому поверсі гуртожитку. Діяльність ФОП Закладної Н.В. при використанні об`єкту оренди ніяким чином не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Отже, використання навчальним закладом спірного приміщення для цілей, не пов`язаних із навчальним процесом, є підставою для визнання договору неправомірним, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

З викладеного випливає недійсність договору в силу невідповідності наведеним вище вимогам законодавства. Наявність погодження Міністерства освіти і науки України на передачу спірного майна в оренду, на яке посилається відповідач у відзиві, жодним чином не спростовує зазначені у позовній заяві факти та підстави недійсності договору.

Відповідач - ФОП Закладна Н.В. у поданому суду першої інстанції відзиві просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на зміст положень Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (далі -Постанова №796) зазначає, про можливість залучати як додаткове джерело фінансування навчальних закладів, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Вказує, що єдиним застереженням надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні у навчальному процесі, було те, що їх використання, мало не погіршувати соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Пунктом 1.8 Положення про студентський гуртожиток Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва встановлено, що гуртожитки, крім основного призначення, можуть надавати за окрему плату додаткові послуги з харчування, медичного обслуговування, телефонного, телефаксного зв`язку, а також різноманітні послуги за рахунок використання приміщень нежитлового фонду (цокольні, підвальні приміщення).

Стоматологічний кабінет, розміщений у будівлі гуртожитку № 2 по вул. Кукоби, 8 в м. Полтаві створений для надання медичної (стоматологічної допомоги громадянам як заклад охорони здоров`я, а отже, на думку відповідача, керівництво Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва при укладенні оскаржуваного прокуратурою договору оренди, під час передачі приміщень в оренду ФОП Закладній Н.В. не тільки дотрималось норм чинного законодавства, а й виконало вимоги Міністерства освіти і науки України, викладені в листі № 1/11-3559 від 22.05.2009, де зазначено, що напрям діяльності орендаря не має завадити умовам безпечної роботи закладу.

Крім цього, у відзиві ФОП Закладна Н.В. повідомила, що ніякого відношення до переобладнання приміщень державного майна та зміни цільового призначення кімнат, які необхідні для проживання студентів, як зазначено прокурором в позовній заяві, не має. Облаштування окремого входу було проведено Коледжем до передачі спірного майна в оренду ФОП Закладній.

В цій частині, спростовуючи твердження відповідача, позивач доводив до суду, що положення п. 8 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально- виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, мають застосовуватись лише в контексті норм Закону України «Про освіту», який є спеціальним по відношенню до норм Закону України «Про оренду державного і комунального майна», а тому має вищу юридичну силу. Тобто будь-яке майно навчального закладу може передаватися в оренду за умови дотримання вимог Закону України "Про освіту" щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.

Крім цього, при укладенні спірного договору оренди державного майна порушені вимоги Законів України Про освіту та Про професійну (професійно-технічну) освіту в частині забезпечення державними гарантіями здобувачів освіти.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 56 Закону України Про освіту особи, які здобувають освіту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, на період навчання забезпечуються гуртожитками, стипендіями, спеціальним одягом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти надається у вигляді, зокрема, безоплатного проживання в гуртожитку.

Відповідно до п. 1.2 Положення про студентський гуртожиток Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва (надалі - Положення), затвердженого Наказом Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва від 02.09.2013 № 76-0, розглянутий та погоджений засіданням педагогічної ради 02.09.2013, протокол № 1 студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання іногородніх студентів на період навчання.

Згідно з п. п. 1.7, 1.8 Положення проживання в студентських гуртожитках сторонніх осіб, розміщення підрозділів навчального закладу, а також інших організацій забороняється.

Гуртожитки, крім основного призначення, можуть надавати за окрему плату додаткові послуги з харчування, медичного обслуговування, телефонного, телефаксного зв`язку, а також різноманітні послуги (перукарні, ремонт одягу, взуття тощо, бібліотечні, копіювально-множинні та інші) за рахунок використання приміщень нежитлового фонду (цокольні, підвальні приміщення). В той же час, передане в оренду спірне нежитлове приміщення знаходиться на першому поверсі гуртожитку.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК, відповідно до частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до положень ст.215 Цивільного кодексу України при вирішенні судом питання щодо визнання правочину (зокрема, договору) недійсним, суд повинен надати правову оцінку додержання сторонами договору вимог закону (відповідності положень та умов договору вимогам закону), саме, на момент укладення договору.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту».

Полтавський фаховий коледж транспортного будівництва (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 23.03.2020 № 425 Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва перейменований на Полтавський фаховий коледж транспортного будівництва), є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки.

Майно закріплюється за Фаховим коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, приватизації або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради Фахового коледжу та загальних зборів трудового колективу Фахового коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.

Серед зареєстрованих видів економічної діяльності Фахового коледжу: фахова передвища освіта, загальна середня освіта, вища освіта, професійно-технічна освіта.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 468167653101 зареєстровано право державної власності на гуртожиток за адресою: м. Полтава, вул. Кукоби Анатолія, 8, власником якого є Держава в особі Міністерства освіти і науки України.

В листі від 19.05.2009 № 1/11-3559 Міністерство освіти і науки України повідомило РВФДМУ про надання дозволу на передачу в оренду терміном до одного року приміщення гуртожитку № 2 (вул.Пролетарська,8), що знаходиться на балансі Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва площею 39,69 кв.м..

Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного у справі договору), визначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Отже, об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб`єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов`язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Як вбачається з умов оспорюваного договору оренди, майно навчального закладу передається в оренду з метою розміщення стоматологічного кабінету.

Приміщення, яке передане в оренду є частиною нежитлового приміщення на першому поверсі гуртожитку Фахового коледжу, а отже, - може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом навчального закладу.

В цій частині колегія суддів підкреслює, що спірне приміщення не використовувалося для лікування студентів коледжу, а використовувалося для здійснення підприємницької діяльності ФОП Закладної Н.В.

З огляду на встановлені обставини, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Закладною Наталією Володимирівною (орендар) договір оренди № 45/09-Н нерухомого майна суперечить вимогам п.5 ст.63 Закону України "Про освіту"(у відповідній редакції), оскільки, вказаною нормою передбачено, що об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним і науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.

Об`єкт оренди за оспорюваним договором передано ФОП Закладній всупереч забороні, встановленій законодавством, оскільки спірне майно передано в оренду з метою розміщення суб`єктом господарювання стоматологічного кабінету, тобто для діяльності не пов`язаної з освітнім (навчально-виховним чи науковим) процесом навчального закладу.

Зазначену відповідачем обставину, що розміщення стоматологічного кабінету не перешкоджає здійсненню навчально-виховного процесу, колегія суддів вважає безпідставною, оскільки невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Посилання відповідача - ФОП Закладної Н.В. на необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, колегією суддів відхиляються, оскільки постанова Кабінету Міністрів України має підзаконний характер і має застосовуватися лише з урахуванням (в контексті) відповідних норм Закону України «Про освіту» (у відповідній редакції), який має вищу юридичну силу. Тобто, за умови дотримання імперативних вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту".

При цьому за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Однак у даній справі, яка розглядається, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких обставин передачі спірного приміщення в оренду для його використання, пов`язаного саме з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, і відповідачами, належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

Заперечення відповідача - РВ ФДМУ проти позову з посиланням на дотримання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у контексті дотримання порядку укладення договорів оренди державного майна, у тому числі з огляду на отримання відповідного погодження на укладення такого договору з Міністерством освіти і науки України, колегія суддів вважає недоречними, оскільки попереднє надання Міністерством освіти і науки України як органом, уповноваженим управляти майном Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва дозволу РВ ФДМ на передачу спірного приміщення в оренду ФОП Закладній Н.В. жодним чином не спростовує невідповідність оспорюваного договору оренди вимогам частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту» (у відповідній редакції), оскільки само по собі дотримання відповідачем процедури погодження договору оренди не спростовує факту використання майна із порушенням вимог закону.

Отже, виходячи з викладеного, оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства про освіту, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання цього договору недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину.

Щодо посилань апелянта на положення ч.ч. 1,4 ст. 61 ЗУ «Про освіту» колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 4 частини 4 ст. 61 ЗУ «Про освіту» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (частини перша та четверта статті 61 Закону).

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (частина перша статті 63 Закону).

Згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України «Про освіту» майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень.

У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Крім того, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові ВПВС від 27.11.20158 у справі № 905/1227/17, постанові ВС у складі КГС від 14.04.2021 у справі № 917/782/20), у справі № 917/1934/17, 05 серпня 2020 року у справі № 913/152/18, 10 квітня 2019 року у справі № 904/2056/18.

З огляду на викладене, вимоги прокурора про зобов`язання ФОП Закладної Н.В. звільнити орендоване приміщення та повернути балансоутримувачу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За висновками судової колегії, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані учасниками процесу. Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1089/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1089/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 13.02.2023.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко