Рішення

від 01.02.2023 по справі 905/911/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.2023 Справа №905/911/22

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Павлюкові Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» (49001, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок №93; код ЄДРПОУ 43440562)

до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок №2; код ЄДРПОУ 32001618)

про стягнення 956 949,63 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 956 949,63 гривень, з яких: 769 337,60 гривень сума заборгованості, 238,49 гривень пеня, 23,84 гривень штраф, 19 602,30 гривень 3% річних 167 747,40 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови договору 157/2021 від 30.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. На підставі викладеного позивачем нараховані пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/911/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.12.2022.

Ухвалою суду від 21.12.2022 відкладено підготовче засідання на 04.01.2023.

Враховуючи, що судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2023.

До суду 05.01.2023 надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 05.01.2023 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Від представника позивача 31.01.2023 надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також заяву про відшкодування судових витрат.

Представник відповідача у судове засідання 02.02.2023 не з`явився, про дату та чаас розгляду справи повідомлявся завчасно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» (далі Продавець, позивач) та Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі Покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №157/2021, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця шини (далі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.

Ціна цього договору становить 1 099 053,60 гривень з ПДВ, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості Товару та послуг з його перевезення (п.3.1. договору).

За умовами п.4.3. договору Сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватись з Постачальником за отриманий Товар протягом 30 днів з моменту отримання партії товару та отримання рахунку на оплату. Покупець має право здійснити 30% попередню оплату, відповідно до заявки.

Відповідно до п.5.1. договору строк (термін) поставки (передачі) Товару за Договором: Продавець здійснює поставку Товару в строк 5 робочих днів.

Після передачі Товару між Сторонами Оформлюється Акт приймання-передачі Товару, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін (п.5.4. договору).

Датою передачі Товару від Продавця Покупцю, вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару (п.5.5. договору).

Згідно з п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

У разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово) (п.7.3.7. договору)

Нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання (п.7.3.8. договору).

У відповідності до п.7.3.9. договору Сторони домовились та підтверджують, що загальний розмір відповідальності Покупця за цим Договором не може перевищувати 0,01% від загальної вартості порушених зобов`язань Покупця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку та передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 1 099 053,60 гривень, що підтверджується видатковими накладними №831 від 28.10.2021 на суму 1 010 493,60 гривень, №939 від 23.11.2021 на суму 73 800,00 гривень, №984 від 03.12.2021 на суму 14 760,00 гривень, та товарно-транспортною накладною №Р831 від 28.10.2021.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача уповноваженою особою -Карташовою І.В. (довіреність на отримання цінностей №603 від 12.10.2021, №646 від 16.11.2021, № 662 від 01.12.2021.

Відповідачем проведено часткову оплату в сумі 329 716,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №1903 від 07.10.2021. Залишок неоплаченої суми поставленого товару склав 769 337,60 гривень.

На адресу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» направлялась вимога про сплату заборгованості в розмірі 769 337,60 гривень. Вказана вимога відправлена заказним листом (номер поштового відправлення №4912701851297).

Згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення за №4912701851297 вручене 20.10.2022.

Проте, вимога позивача залишена без відповіді.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

Відповідач заперечень щодо розміру заборгованості не надав, так само й не надав доказів проведення повної оплати отриманого товару, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню в заявленому розмірі.

За несвоєчасну оплату товару за договором позивачем нараховані і відповідності до умов договору пеня в розмірі 238,49 гривень за період з 03.01.2022 по 02.02.2022 та штраф в сумі 23,84 гривень за період з 03.01.2022 по 02.02.2022.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово) (п.7.3.7. договору)

Нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання (п.7.3.8. договору).

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування пені.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок пені, та штрафу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку, що вони є методологічно та арифметично невірними, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені та порядок обчислення штрафу.

При цьому суд не може виходити за межі визначеного позивачем періоду нарахування пені, а тому обмежений саме визначеним періодом з 03.01.2022 по 02.02.2022.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір пені за порушення строків оплати становить 19,34 гривень, з розрахунку:

за видатковою накладною №831 від 28.10.2021 на суму 680 777,60 гривень оплата мала бути проведена до 27.11.2021; прострочення платежу настало з 28.11.2021 (враховуючи обмеження передбачені п.7.3.8 договору, право на нарахування пені припинилось 27.12.20221); нарахування пені виходить за межі визначеного заявником періоду;

за видатковою накладною №939 від 23.11.2021 на суму 73 800,00 гривень оплата мала бути проведена до 23.12.2021; прострочення платежу настало з 24.12.2021 (враховуючи обмеження передбачені п.7.3.8 договору, право на нарахування пені припинилось 24.01.2022); нарахування за період з 03.01.2022 по 23.01.2022 = розмір пені 14,76 гривень;

за видатковою накладною №984 від 03.12.2021 на суму 14 760,00 гривень оплата мала бути проведена до 03.01.20221; прострочення платежу настало з 04.01.2022 (враховуючи обмеження передбачені п.7.3.8 договору, право на нарахування пені припинилось 03.02.2022); нарахування за період з 03.01.2022 по 02.02.2022 = розмір пені 14,76 гривень.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 232 ГК України).

Позивачем помилково здійснено розрахунок штрафу за певний період часу у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, адже штраф обчислюється одноразово у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, розмір штрафу, за розрахунком у відповідності до умов договору становить 769 337,60 гривень х 0,0001% = 76,93 гривень.

Частиною другою статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі 23,84 гривень.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення оплати позивачем також заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 19 602,30 гривень за період з 03.01.2022 по 08.11.2022 та інфляційні втрати в сумі 167 747,40 гривень за період з 03.01.2022 по 08.11.2022.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично вірним.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат 191 174,53 гривень.

Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат приймаються судом в заявленому розмірі 167 747,40 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 123, частини другої статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з:

5 000,00 гривень професійна правнича допомога;

14 350,95 гривень судового збору.

В подальшому, позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат згідно якої просить, у разі задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача:

5 000,00 гривень витрати на правову допомогу;

винагороду адвоката («гонорар успіху») у розмірі 5% від розміру задоволених позовних вимог, що становить 47 847,48 гривень.

14 350,95 гривень судового збору.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). (частини третя статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження фактичного понесення витрат на правову допомогу та витрат, які ще очікує понести ТОВ «ГП Євротех» до Господарського суду Донецької області надано: договір про надання правової допомоги б/н від 20.10.2022, укладений між адвокатом Бойко Павлом Юрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех»; Додаткова угода №2 від 01.11.2022; Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 15.11.2022; Додаткова угода №3 від 10.11.2022; рахунок б/н від 24.11.2022; виписка по рахунку Бойко П.Ю. за 24.11.2022; ордер на надання правничої правової допомоги серія АЕ №1162485 від 15.11.2022; свідоцтво про право на заняття Бойко П.Ю. адвокатською діяльністю.

Так, 20.10.2022 між та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» (далі Клієнт) та адвокатом Бойко Павлом Юрійовичем (далі Адвокат), який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДП № 3324 від 28.04.2017, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області 25.04.2017 (далі Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі Договір), за умовам пункту 1.1 якого 1.1. Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

За умовами пункту 2.2 Договору Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги, зекрема, представництво інтересів клієнта в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань незалежно від форми власності, керівних органах об`єднань громадян

Для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокат має наступні права, у тому числі: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред`явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.3.1, Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

При визначенні розміру гонорару враховується:

Обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення;

Ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;

Вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;

Необхідність виїзду у відрядження;

Важливість доручення з точки зору інтересів клієнта;

Особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

Характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;

Професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

За надання правничої допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі погодженому додатками до Договору. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.

Додатковий гонорар Адвоката у справах майнового характеру становить 5% від ціни позову та/або майнових вимог, які стягуються на користь Клієнта в судовому та позасудовому порядку за участю Адвоката.

Згідно з пунктом 5.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

Будь-які доповнення до цього Договору мають юридичну силу в разі викладення їх у письмовій формі шляхом укладення Додаткової угоди, такі доповнення набирають чинності з моменту підписання сторонами або їх уповноваженими представниками.

Адвокатом та Клієнтом підписано Додаткову угоду №2 від 01.11.2022 до Договору, якою погоджено:

1.Клієнт доручає адвокату здійснити всі необхідні дії для визначення розміру та стягнення заборгованості з Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а Адвокат приймає дане доручення та зобов`язується визначити найефективніший спосіб стягнення заборгованості.

2.Сторони домовились узгодити розмір гонорару адвоката за складання вимоги про стягнення заборгованості та/або складання позовної заяви, збирання необхідних доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог та інші дії, пов`язані з представництвом та подальшим супроводженням позовної заяви/справи в господарському суді з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення рішення судом першої інстанції або добровільної сплати заборгованості, або укладення та затвердження судом мирової угоди, гонорар адвоката становить - 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. Додатковий гонорар сплачується окремо, відповідно до умов Договору.

3.Гонорар сплачується Клієнтом протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Також, Адвокатом та Клієнтом підписано Додаткову угоду №3 від 10.11.2022 до Договору, якою погоджено:

1. Відповідно до п.4.3.1 додатковий гонорар адвоката (гонорар успіху) у справах майнового характеру, що становить 5% від ціни позову та/або майнових вимог, які стягуються на користь Клієнта в судовому та позасудовому порядку за участю адвоката. Додатковий гонорар сплачується окремо.

2. Сторони домовились, що у справі №905/911/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ціна позову становить 956 949,63 гривень, отже у разі задоволення позовних вимог ТОВ «ГП Євротех», додаткова винагорода адвоката становитиме 5% від ціни позову і становитиме не більше 47 847,48 грн.

3. Додатковий гонорар сплачується Клієнтом протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду.

24.11.2022 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №2 до Договору, зі змісту п.1. якого слідує, що Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято правничі послуги:

Збір та правовий аналіз інформації, що стосується стягнення заборгованості 1 година;

Огляд судової практики ВС, КГС ВС в аналогічних спорах. Розроблення стратегії захисту порушеного права та законних інтересів Клієнта в найбільш ефективний спосіб 1 година;

Підготовка і складення від імені Клієнта позовної заяви до Боржника (Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») про стягнення заборгованості. Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, організація процедури сплати Клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових доказів до позовної заяви 3 години.

2.За надання вищевказаних послуг Клієнт має сплатити 5000,00 гривень.

3.Строк оплати: 7 (сім) робочих днів з дати підписання акту, згідно Додаткової угоди №2 від 01.11.2022.

4.Сторони не мають претензій щодо якості, строків та обсягу наданих послуг.

За інформацією з виписки по рахунку Бойко П.Ю. за 24.11.2022 ТОВ «ГП Євротех» було сплачено за юридичні послуги 10 000,00 гривень згідно виставленого рахунка б/н від 24.11.2022, зокрема за Актом №2 від 15.11.2022.

Надаючи оцінку поданому клопотанню, суд зазначає таке.

Саме лише визначення сторонами договору гонорару в певному розмірі, не є безумовною підставою для відшкодування судом цих витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має відповідати критерію розумності та співмірності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалось, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 904/7347/21.

Відтак, чинним законодавством не обмежено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Дослідивши заяву про судових витрат щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару в розмірі 5 000,00 гривень, суд дійшов висновку що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Проте, з огляду на відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись правом суду , визначеним частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє в присудженні позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всіх його витрати на професійну правову допомогу, а саме додаткового гонорару.

Так Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява 335839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, врахувавши, як зазначалось вище, недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили в твердій сумі.

Судом враховано, що додатковий гонорар 47 847,48 гривень хоча і визначений на рівні 5% від ціни позову, однак майже в 10 разів перевищує розмір основного гонорару при визначені розміру якого сторонами враховано:

Обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення;

Ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;

Вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;

Необхідність виїзду у відрядження;

Важливість доручення з точки зору інтересів клієнта;

Особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

Характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;

Професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (п.4.2. договору).

Крім того, вказана сума є складовою частиною гонорару адвоката, а тому загальний розмір основної і додаткової винагороди, що підлягає покладенню на відповідача, на переконання позивача має становити 52 847,48 гривень, що вочевидь є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, судові витрати ТОВ «ГП Євротех» на професійну правничу допомогу розподілити наступним чином:

Гонорар (основний) в розмірі 5 000,00 гривень покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог;

Додатковий гонорар («гонорар успіху») у розмірі 10 000,00 гривень покласти на відповідача, іншу частину витрат залишити за позивачем.

Суд зауважує, що такі дії не є втручанням суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, оскільки обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 956 949,63 гривень, з яких: 769 337,60 гривень сума заборгованості, 238,49 гривень пеня, 23,84 гривень штраф, 19 602,30 гривень 3% річних 167 747,40 гривень інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок №2; код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» (49001, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок №93; код ЄДРПОУ 43440562) 769 337,60 гривень заборгованості, 19,34 гривень пені, 23,84 гривень штрафу, 19 602,30 гривень 3% річних, 167 747,40 гривень інфляційних втрат, а також 14 350,95 гривень судового збору, 14 998,86 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 01.02.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2023.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГП Євротех» (49001, місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок №93; код ЄДРПОУ 43440562)

Відповідач: Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок №2; код ЄДРПОУ 32001618)

Суддя С.М. Фурсова