Рішення

від 10.02.2023 по справі 908/2114/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/146/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2023 Справа № 908/2114/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС (49000 м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. В`ячеслава Липинського, 18, офіс 303, ідентифікаційний код 39880947)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖИ ЕФ СІ (69123 м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, ідентифікаційний код 39219777)

про стягнення 80490 грн. 47 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖИ ЕФ СІ 64 372 грн. 50 коп. заборгованості, 1 645 грн. 94 коп. 3 % річних, 14 472 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2114/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.11.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

11.11.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 80 490 грн. 47 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2114/22. Присвоєно справі номер провадження 27/146/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвала суду, яка була надіслана на адресу відповідача, що вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові повернулась до суду з відміткою пошти: «за закінчення терміну зберігання».

Таким чином, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 10.02.2023.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як посилається позивач та встановлено судом, рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.10.2020 у справі № 908/1963/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ ЕС ФРЕШ ФЕКТОРІ» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Джи Еф Ес Фреш Фекторі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Профі Плюс заборгованість в сумі 713325 грн., пеню в сумі 26408 грн. 21 коп., 3% річних в сумі 4915 грн. 11 коп., інфляційні витрати в сумі 7519 грн. 53 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 11282 грн. 52 коп.

16.03.2021 вказане рішення набрало законної сили.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

01.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ ЕС ФРЕШ ФЕКТОРІ» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИ ЕФ СІ» (Новий Боржник) було укладено Договір про переведення боргу №12021/20 (Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Первісний боржник переводить свій борг (обов`язки) у сумі 447372 грн. 50 коп., який виник за Договором № 2811-АУ/СПП-19 від 28.11.2019 (основний договір), укладений між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник заміняє Первісного кредитора у зобов`язаннях, що виникають із зазначених вище Договорів і приймає на себе обов`язки щодо сплати Кредиторові грошового боргу у сумі 447372 грн. 50 коп. за основним договором.

Пунктом 1.2 Договору узгоджено, що Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі щодо сплати грошового боргу (зобов`язання) у сумі 447372 грн. 50 коп. і підписуючи зі своєї сторони цей договір дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору встановлено, що з моменту набуття чинності цим Договором у Кредитора виникає право вимоги до Нового боржника в сумі, зазначеній в п.п. 1.1, 1.2 цього Договору.

Сторони визначили, що Новий боржник зобов`язаний сплатити цю суму Кредитору в строк до 31.12.2021 наступними сумами: до 30.04.2021 55000 грн., до 30.05.2021 55000 грн., до 30.06.2021 55000 грн., до 30.07.2021 55000 грн., до 30.08.2021 - -55000 грн., до 30.09.2021 55000 грн., до 30.10.2021 55000 грн., до 30.11.2021 55000 грн., до 30.12.2021 7372 грн. 50 коп.

Відповідач своє зобов`язання за Договором виконав частково в сумі 383000 грн. , суму заборгованості в розмірі 64372 грн. 50 коп. не оплатив.

Позивачем 28.05.2022 було надіслано відповідачу вимогу вих. № 915 від 20.05.2022 щодо сплати заборгованості за Договором. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану вимогу.

Таким чином, невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати заборгованості позивачу в сумі 64372 грн. 50 коп. стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Дослідивши зміст вказаних положень договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором щодо заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу).

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 Цивільного кодексу України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав своє зобов`язання та не оплатив суму боргу відповідачу за Договором в сумі 64372 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належними чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 58065 грн. 46 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 31.10.2021 по 13.10.2022 (по кожному платежу окремо) про стягнення 1645грн. 94 коп. 3 % річних та з листопада 2021 по вересень 2022 втрат від інфляції в розмірі 14472 грн. 03 коп.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов Договору, є вірними та не суперечать нормам діючого законодавства України.

За таких обставин, судом підлягає задоволенню сума 3 % річних загальний період з 31.10.2021 по 13.10.2022 (по кожному платежу окремо) 1645грн. 94 коп. та за період з листопада 2021 по вересень 2022 втрат від інфляції в розмірі 14472 грн. 03 коп.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖИ ЕФ СІ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖИ ЕФ СІ (69123 м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9, ідентифікаційний код 39219777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС (49000 м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 18, офіс 303, ідентифікаційний код 39880947) 64372 (шістдесят чотири тисячі триста сімдесят дві) грн. 50 коп. заборгованість, 1645 (одну тисячу шістсот сорок п`ять) грн. 94 коп. 3 % річних, 14472 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 14.02.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.