Рішення

від 24.01.2023 по справі 910/1285/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2023Справа № 910/1285/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"</a>;

до Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві;

про виселення.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Лепень О.В., адвокат, ордер серії АІ № 1238034 від 07.06.2022;

Від відповідача: Ратич Х. О., адвокат, довіреність № б/н від 09.11.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві про виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1285/22, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 01.03.2022.

До господарського суду від Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"</a> до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1285/22 до судового розгляду по суті на 16.08.2022.

17.08.2022 до господарського суду від Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить визнати за відповідачем право оренди на нежитлові приміщення загальною площею 470 кв. м., розташовані на другому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (на підставі договору оренди нежитлових приміщень №к-204 від 15.10.2019).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 зустрічний позов і додані до нього документи повернуто заявнику.

31.08.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 у справі № 910/1285/22, відповідно до резолютивної частини якої витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1285/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 зупинено провадження у справі № 910/1285/22 до завершення розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/1285/22 та повернення матеріалів справи № 910/1285/22 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 задоволено апеляційну скаргу Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/1285/22; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/1285/22; справу № 910/1285/22 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття зустрічної позовної заяви Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"</a> про визнання права оренди до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 зустрічну позовну заяву Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строку для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

20.12.2022 до суду від Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" надійшло клопотання про долучення зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 у задоволенні клопотання Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві про поновлення строку на подання зустрічного позову відмовлено, зустрічну позовну заяву Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві і додані до неї документи повернуто заявнику.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 24.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2023 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

24.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - позивач, орендодавець) та Територіальною організацією політичної партії "Європейська Солідарність" у місті Києві (далі - відповідач, орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень № № к-204 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в п. 1.2. договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Нерухомим майном, що передається в оренду за даним договором, є нежитлові приміщення загальною площею 470 кв. м., розташовані на другому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі по тексту - "приміщення") (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, орендодавець передає орендарю приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Як встановлено п. 3.1. договору, орендар використовує приміщення для розміщення власного офісу на умовах, визначених даним договором. Орендар самостійно отримує дозвільні документи, якщо вони є необхідними для роботи офісу орендаря, розміщеного у приміщеннях.

Згідно п. 4.2. договору, строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується 31.12.2019.

По закінченню календарного року, цей договір автоматично пролонговується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення відповідного календарного року (п. 4.3. договору).

Тобто п. 4.3. договору передбачено, що вказаний договір продовжує свою дію лише за умови, якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення.

Порядок повернення приміщення визначений в розділі 5 договору оренди.

В п. 5.1. сторони погодили, що протягом 3 (трьох) робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного в п. 4.2. даного договору, орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю, а орендодавець прийняти їх на підставі акту приймання-передачі приміщень, що підписується сторонами.

Пунктами 5.2., 5.3. та 5.4. договору встановлено, що при припиненні договірних відносин за цим договором всі ключі повинні бути передані (повернуті) орендодавцю. Орендар залишає приміщення у стані згідно опису, вказаному в додатку № 3 до цього договору, з урахуванням нормального зносу. У разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути приміщення орендодавцю у стані, в якому вони перебували на момент передачі їх в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем невід`ємних поліпшень, які неможливо відокремити від приміщення без заподіяння їм шкоди, та нормального зносу за період строку дії договору.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим п. 4.3. договору направив відповідачеві повідомлення № 246 від 30.11.2021 про відсутність наміру продовжити договірні відносини на 2022 рік та припинення дії договору оренди 31.12.2021 та про необхідність повернути приміщення за актом приймання-передачі (повернення) в порядку, визначеному в розділі 5 договору.

Однак, позивач вказує, що 04.01.2022 о 09:00 прибувши для проведення огляду та повернення приміщення, представники ТОВ "Підприємство "Київ" виявили, що представники відповідача не з`явилися.

При цьому, позивач вказує, що про причини неявки представниками відповідача не повідомлено, жодних інших дат чи часу для повернення приміщення не запропоновано.

Представниками позивача на місці було проставлено на проекті акту приймання-передачі відмітку про неявку представників відповідача, а також складено акт фіксації неявки представників орендаря для повернення орендних приміщень за договором оренди № к-204 від 15.10.2019, копія якого міститься в матеріалах справи.

В подальшому, 13.01.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із листом за вих. № 08, в якому заперечив щодо подальшого користування Територіальною організацією політичної партії "Європейська Солідарність" у місті Києві приміщенням у зв`язку із припиненням договору оренди 31.12.2021 та вимагав добровільно повернути його за актом приймання-передачі (повернення) до 19.01.2022.

Однак і дане звернення було проігноровано відповідачем, та відповідно Територіальна організацією політична партія "Європейська Солідарність" у місті Києві й надалі продовжує користуватись спірним приміщенням без належних правових підстав.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивач не направляв йому повідомлення про припинення договору оренди, а з доказів наданих до суду, разом з позовною заявою, не можливо встановити який саме був зміст листа № 246 від 30.11.2021, який був вкладений у конверт із штрих-кодовим ідентифікатором 0101509337242.

Також відповідач вказує, що у орендованих приміщеннях під час робочого дня постійно знаходяться його представники, а тому твердження позивача про те, що представники відповідача не з`явилися для підписання акту приймання-передачі не відповідають дійсності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 01.11.2019 нежитлові приміщення загальною площею 470 кв. м., розташовані на другому поверсі будівлі (літ. "Н"), які знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, були передані орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019, який підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Судом також встановлено, що 30.11.2021 позивач у відповідності до п. 4.3. договору, направив відповідачу повідомлення за вих. № 246 від 30.11.2021 про відсутність наміру продовжувати договірні відносини на 2022 рік та припинення дії договору оренди 31.12.2021 та про необхідність повернути приміщення за актом приймання-передачі (повернення) в порядку, визначеному в розділі 5 договору оренди.

У даному повідомленні позивачем також було запропоновано надати інформацію щодо представників з боку Територіальної організації політичної партії "Європейська Солідарність" у місті Києві, які будуть приймати участь в огляді орендованих приміщень під час їх повернення та підписуватимуть відповідні документи, повідомлено точну дату та час для здійснення такого повернення та підписання акту (04.01.2022 о 09:00), попросив надати підтвердження щодо таких запропонованих дати та часу.

Докази надіслання листа за вих. № 246 від 30.11.2021 відповідачу 30.11.2022 за адресою: вул. Лаврська, 16, м. Київ, 01015, а саме, опис вкладення в цінний лист, поштова накладна та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0101509337242) містяться в матеріалах справи.

Із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0101509337242) вбачається, що дане відправлення орендарем було отримано 01.12.2021.

При цьому, суд відзначає, що таке повідомлення було направлене позивачем за 1 (один) календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.

В той час, відповідач фактично користується нежитловими приміщеннями загальною площею 470 кв. м., які розташовані на другому поверсі будівлі (літ. "Н") та знаходяться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, без належних правових підстав, а саме, договору оренди, оскільки, договір оренди нежитлових приміщень № к-204 від 15.10.2019 припинив свою дію 31.12.2021, адже, позивач скористався наданим йому правом (передбаченим п. 4.3. договору) та заявив письмово про його припинення.

Оскільки, відповідач втратив статус орендаря, ним протиправно не були виконані вимоги повідомлення за вих. № 246 від 30.11.2021, а також, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України щодо повернення приміщення позивачу після припинення договору оренди за акту приймання-передачі приміщень.

При цьому, суд вказує, що відповідач у відзиві не наводить жодних заперечень щодо наведених позивачем правових підстав позову, правового обґрунтування щодо припинення договору, незаконного користування відповідачем приміщенням та наявності підстав для його виселення.

Заперечення відповідача зводяться лише до направлення повідомлення за вих. № 246 від 30.11.2021 про припинення договору, щодо документів, наданих позивачем на підтвердження його направлення та їх вручення відповідачу.

Однак, такі заперечення відхиляються судом, оскільки, відповідачем не вказується про те, що таке повідомлення ним не отримувалось, та відповідно не представлено суду більш вірогідних доказів, щоб свідчили про неотримання такого повідомлення, або ж отримання його іншою організацією, аніж, ТО ПП "Європейська Солідарність" у місті Києві, адже, як було встановлено судом вище, лист за вих. № 246 від 30.11.2021 направлявся відповідачу за адресою: вул. Лаврська, 16, м. Київ, 01015 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0101509337242) з описом вкладення в цінний лист, які містяться в матеріалах справи, а також, наявна поштова накладна.

Окрім того, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0101509337242) вбачається, що дане відправлення відповідачем було отримано 01.12.2021.

Разом з тим, відповідно до п. 61 "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, на яку посилається сам відповідач у відзиві, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відтак, перевірка відповідності вкладення в цінний лист опису здійснюється працівником пошти в момент відправки, тобто, опис вкладення є належним доказом направлення саме листа № 246 від 30.11.2021.

Якщо ж відповідач отримав від позивача якесь інше повідомлення із таким же вихідним номером та датою, то він не був позбавлений можливості надати його суду.

Втім, доказів, щоб свідчили про протилежне відповідачем суду не надано.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод v здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписи ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Територіальну організацію політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, ідентифікаційний код 39154804) з нежитлового приміщення площею 470 кв. м., розташованого на другому поверсі будівлі (літ. «Н») за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 16.

3. Стягнути з Територіальної організації політичної партії "Європейська солідарність" у місті Києві (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, ідентифікаційний код 39154804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"</a> (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, ідентифікаційний код 00308146) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.02.2023.

Суддя О.В. Мандриченко