Рішення

від 09.02.2023 по справі 910/5175/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2023Справа № 910/5175/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МХП"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА АЙРОНБУД"

про стягнення 403 380,00 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МХП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА АЙРОНБУД" про стягнення заборгованості у розмірі 403 380,00 грн. (з урахуванням уточнення ціни позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором підряду №БВ0109 від 01.09.2021, внаслідок чого позивача відмовився від договору. У свою чергу, відповідач не повернув авансовий платіж, що був сплачений позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із цим процесуальним правом на подання відзиву відповідач не скористався. Жодних клопотань та заяв по суті справи не заявив.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між позивачем (МХП, замовник) та відповідачем (контрагент, підрядник) було укладено договір № БВ0109 (далі - договір), на виконання п. 1.1 якого контрагент взяв на себе обов`язок у встановлені строки за завданням МХП виконати роботи, зазначені в додатках до договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені роботи.

Згідно із п.2.1. договору загальна вартість робіт вказується у Додатку № 2 до цього договору.

Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що вартість окремих видів та/або етапів робіт, що є предметом цього договору, визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт та не може перевищувати загальну вартість робіт.

Відповідно до умов, що викладені у Додатку № 2 до договору, предметом договору є поточний ремонт, будівельно-монтажні роботи по вул. Миру у м. Києві (п. 1,2). МХП здійснює оплату робіт шляхом перерахування на поточний банківський рахунок контрагента у наступному порядку: авансовий платіж в розмірі 30% від вартості замовлених робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання договору на підставі отриманого рахунку-фактури; остаточний платіж 70% вартості виконаних робіт, вказаної у відповідному акті приймання-передачі по закінченню 22 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 4).

Згідно з підписаною сторонами Договірною ціною станом на 01.09.2021 загальна вартість комплексу робіт склала 1 344 600,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив контрагентові попередню оплату 30% договірної ціни у розмірі 403 380,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2745240006 від 10.09.2021.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що контрагент приступає до виконання робіт з моменту підписання договору, якщо інше не визначено графіком виконання робіт.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання у строк передбачений договором не виконав, результати виконаних робіт не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач надіслав на адресу позивача лист від 11.10.2021 № 11/01, в якому зазначив, що постачальники відповідача збільшили відпускні ціни на бітум та асфальтобетонну суміш, вище, ніж зазначено у Договірній ціні. Також відповідач направи на адресу позивача лист від 20.10.2021 № 2010/01, в якому констатував, що контрагент не готовий виконувати роботи за договором з давальчих матеріалів МХП.

Листом від 21.10.2021 №211021/1 МХП звернувся до контрагента з претензією, в якій вимагав перерахувати суму штрафу у розмірі 5 000 000 грн. та суму попередньої оплати у розмірі 403 380,00 грн., посилаючись на односторонню відмову контрагента від виконання договірних зобов`язань.

У відповідь на претензію позивача, відповідач направив лист, в якому зазначив про передчасність вимоги позивача, готовність продовжити виконання робіт за договором і вказав на те, що контрагентом жодного разу не заявлялося про відмову від зобов`язань.

Листом від 29.10.2021 позивач повідомив контрагента про те, що МХП відмовляється змінювати погоджені сторонами умови договору та просить повернути сплачений аванс у розмірі 403 380,00 грн.

Листом б/н від 23.05.2022, посилаючись на невиконання робіт, позивач повідомив відповідача про розірвання умов договору та вимагав повернути аванс у розмірі 403 380,00 грн.

Водночас відповідач не відреагував на повідомлення замовника та не здійснив повернення грошових коштів.

Оскільки відповідач не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати у розмірі 403 380,00 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягненням з відповідача цих грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору, який є змішаним договором, що містить елементи договору надання послуг та підряду.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до договору сторонами погоджено, що позивач сплачує відповідачу попередню оплату, що є 30 % від вартості робіт. Враховуючи, що згідно з підписаною сторонами Договірною ціною станом на 01.09.2021 загальна вартість окремого комплексу робіт склала 1 344 600,00 грн., попередній платіж мав складати 403 380,00 грн.,

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, перерахував на користь відповідача суму попередньої оплати у розмірі 403 380,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2745240006 від 10.09.2021.

Отже, позивач (як замовник) належним чином виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача (як підрядника) попередньої оплати у розмірі 30% від вартості робіт.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов Додатку № 4 до договору, тривалість виконання робіт - 30 календарних днів з дати авансування. Таким чином, роботи мали бути виконані відповідачем до 10.10.2021 включно.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проте, належних і допустимих доказів повного або часткового виконання відповідачем робіт та надання послуг у передбачений договором строк матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки, відповідач не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, МХП звертався до контрагента з претензією та вимогами щодо повернення авансового платежу.

Крім того, листом від 29.10.2021 позивач повідомив контрагента про те, що МХП відмовляється змінювати погоджені сторонами умови договору та просить повернути сплачений аванс у розмірі 403 380,00 грн.

Водночас відповідач не відреагував на повідомлення замовника та не здійснив повернення грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень та умов договору суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання ним договірних зобов`язань з виконання підрядних робіт та подальшого неповернення попередньої оплати на суму 403 380,00 грн. через правомірну відмову позивача від договору.

Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 403 380,00 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню на користь останнього.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути позивачу грошові кошти, сплачені за роботи, які фактично виконані не були, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА АЙРОНБУД» (Україна, 03022, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 28, ідентифікаційний код 43468847) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МХП» (Україна, 08800, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул.Елеваторна, будинок 1, ідентифікаційний код 25412361) заборгованість у розмірі 403 380,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 050,70 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2023.

Суддя І.В. Приходько