Рішення

від 09.02.2023 по справі 911/1054/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2023Справа № 911/1054/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипроінбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсістем"

про стягнення 526 100,00 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №934/22 від 06.07.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипроінбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсістем" про стягнення заборгованості у розмірі 526 100,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду №101ВР-2.3/15/03/17 від 15.03.2017, щодо частини виконання будівельно-монтажних робіт по встановленню технічних дверей на об`єкті будівництво другої черги І мікрорайону, що входить до складу мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к VI у багатофункціональному житловому районі на вулиці Маршала Гречка та проспекті Правди у Подільському районі міста Києва ж/б № 2.3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2022 (суддя Саванчук С.О.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипроінбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торсістем" про стягнення заборгованості, разом з доданими до неї документами, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Положеннями частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами, є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із цим процесуальним правом на подання відзиву відповідач не скористався. Жодних клопотань та заяв по суті справи не заявив.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2017 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено договір підряду № 101ВР-2.3/15/03/17 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає підряднику, а підрядник зобов`язується на свій ризик за рахунок своїх та/або залучених сил і ресурсів (будівельних та інших матеріалів, обладнання комплектуючих виробів, систем, інструментів та устаткування тощо), у відповідності до даного Договору, Проектної документації та Законодавства виконати будівельно-монтажні роботи по встановленню технічних дверей на Об`єкті будівництво другої черги І мікрорайону, що входить до складу мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VІ у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва ж/б № 2.3., за цінами та характеристиками, визначеними у Додатках до даного Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору роботи мають бути розпочаті Підрядником протягом 10 робочих днів з моменту настання всіх перерахованих нижче подій:

-отримання від Замовника частини Проектної документації, в обсязі, необхідному для початку виконання Робіт за Договором;

-передачі замовником Будівельного майданчику (фронту робіт) по акту приймання-передачі;

-перерахування Замовником авансового платежу згідно з умовами даного Договору.

Згідно з п. 3.4.1. Договору Замовник, за заявкою на фінансування, зобов`язаний сплачувати аванс у розмірі до 100% вартості Ресурсів Підрядника, в обсязі, що відповідає умовам укладених Договорів на поставку, купівлі-продажу Ресурсів протягом 1 календарного місяця з моменту погодження Замовником відповідної заявки на фінансування.

В п. 4.2.4.2. Договору зазначено, що Замовник має право відмовитися від Договору у випадку порушення Підрядником строку початку чи порушення строків виконання Робіт більше ніж на 20 календарних днів.

Також Замовнику надано право відмовитися від виконання договору, якщо Підрядник при виконанні робіт не дотримується вимог Проектної документації, державних будівельних норм і правил, відступив від умов Договору, що погіршило результати Робіт, або допустив інші недоліки в Роботах, чи якість ресурсів та/або Робіт є незадовільною (п. 4.2.4.3. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Замовник перерахував на рахунок Виконавця аванс в розмірі 526 100 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками: № 2269 від 20.03.2017 р. на суму 19 100 грн., № 2310 від 27.03.2017 р. на суму 7 000 грн., № 2429 від 11.04.2017 р. на суму 200 000 грн., № 2508 від 25.04.2017 р. на суму 300 000 грн.

24.06.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 397, у якій зазначено, що у зв`язку з невиконанням Підрядником протягом тривалого терміну робіт повідомив останнього про розірвання Договору та вимагав у семиденний строк повернути йому кошти у розмірі 526 100,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про те, що відповідач протягом тривалого проміжку часу не виконує зобов`язання за Договором та не реагує на надіслану претензію, що, на думку позивача, свідчить про небажання відповідача виконати свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача перераховані за договором кошти в сумі 526 100 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору, який є змішаним договором, що містить елементи договору надання послуг та підряду.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, перерахував на користь відповідача суму попередньої оплати у розмірі 526 100 грн., що підтверджується банківською випискою.

Отже, позивач (як замовник) належним чином виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача (як підрядника) попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проте, належних і допустимих доказів повного або часткового виконання відповідачем робіт та надання послуг у передбачений договором строк матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки, відповідач не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, позивач звертався до контрагента з претензією та вимогою щодо повернення авансового платежу, зазначивши зі свого боку про розірвання договору.

Водночас відповідач не відреагував на повідомлення замовника та не здійснив повернення грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень та умов договору суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання ним договірних зобов`язань з виконання підрядних робіт та подальшого неповернення попередньої оплати на суму 526 100 грн. через правомірну відмову позивача від договору.

Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 526 100 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню на користь останнього.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути позивачу грошові кошти, сплачені за роботи, які фактично виконані не були, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРСІСТЕМ» (Україна, 08122, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Шпитьки, 1-Й КМ ДОРОГИ ЛИЧАНКА-ГОРБОВИЧІ, будинок 1, кімната 11, ідентифікаційний код 40065021) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДИПРОІНБУД» (Україна, 04136, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНО-СИРЕЦЬКА, будинок 1-3, ідентифікаційний код 33296568) заборгованість у розмірі 526 100,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 891,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2023.

Суддя І.В. Приходько