Рішення

від 13.02.2023 по справі 910/8897/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2023Справа № 910/8897/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участі секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд»

про стягнення 626 177, 07 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 13.02.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» про стягнення 626 177, 07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором від 11.08.2021 № 11/08-21ВР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.10.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити.

26.10.2022 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Призначено судове засідання для розгляду справи за правилами загального позовного провадження на 19.12.2022.

Також, вказаною ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано у позивача для огляду оригінали видаткових накладних № 857 від 24.11.2021, № 880 від 26.11.2021, № 894 від 01.12.2021, № 901 від 02.12.2021, № 915 від 06.12.2021 та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 30.01.2023.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 02.01.2023 по 16.01.2023.

В підготовче судове засідання 30.01.2023 з`явились представники сторін. Суд після заслуховування пояснень представників сторін, протокольною ухвалою вирішив закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляду справи по суті на 13.02.2023, що підтверджується відповідною розпискою, підписаною учасниками справи у судовому засідання 30.01.2023.

08.02.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення експертизи, в якій відповідач просив призначити у справі судову (почеркознавчу та технічну) експертизу документів.

В судовому засіданні 13.02.2023, господарський суду, заслухавши доводи відповідача щодо призначення експертизи, протокольною ухвалою відмовив в задоволені клопотання про призначення вказаної експертизи.

Представник позивача у судове засідання 13.02.2023 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2023 надав усні пояснення по справі та просив в задоволені позову відмовити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.02.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, додаткові заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

11.08.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 11/08-21ВР.

Предметом вказаного договору є обов`язок постачальника виготовити та передати у визначений цим договором строк у власність покупця товар, а саме збірні залізобетонні вироби, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Асортимент товару, його кількість, ціна, та інші умови зазначаються в специфікації (специфікаціях), яка (які) є невід`ємним додатком до цього договору. Форма передачі товару - самовивіз (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість виготовлення погоджується в специфікації (специфікаціях), яка (які) є невід`ємним додатком до цього Договору.

Згідно п. 3.4.1. Договору попередня оплата для придбання матеріалів складає 70 (сімдесят) % вартості товару.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору повна оплата за виготовлення товару здійснюється покупцем після виготовлення продукції, при цьому товар відпускається постачальником тільки після 100 % оплати його покупцем.

Розрахунки по даному Договору здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, підписання покупцем видаткової накладної свідчить про те, що покупець перевірив якість, кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.

Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару покупцю (п. 4.5. Договору).

Пунктом 6.3. Договору визначено, що наявність форс-мажорних обставин не є основою для відмови покупцем від оплати за товар, переданий до їх наявності.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами підписано Специфікацію № 1 від 11.08.2021, за якою постачальник зобов`язався виготовити, а покупець - прийняти та оплатити товар за переліком, що міститься у специфікації, загальною вартістю 3 240 000, 00 грн.

На виконання п. 3.4.1 договору покупець перерахував постачальнику попередню оплату за товар згідно зі Специфікацією № 1, а саме: платіжним дорученням № 2276 від 12.08.2021 в розмірі 1 500 000, 00 грн, платіжним дорученням № 2294 від 13.08.2021 в розмірі 876 000, 00 грн та платіжним дорученням № 2330 від 18.08.2021 в розмірі 864 000, 00 грн.

Постачальник на виконання умов договору відвантажив покупцю товар у кількості та асортименті відповідно до Специфікації № 1 до Договору на загальну суму 3 240 000, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 591 від 13.08.2021, № 592 від 16.08.2021, № 597 від 16.08.2021, № 603 від 17.08.2021, № 606 від 18.08.2021, № 608 від 18.08.2021, № 609 від 20.08.2021, № 611 від 25.08.2021 та № 617 від 25.08.2021.

Також, між сторонами підписано Специфікацію № 2 від 24.09.2021 до Договору, за якою постачальник зобов`язався виготовити, а покупець - прийняти та оплатити товар за переліком, що міститься у специфікації, загальною вартістю 1 722 240, 00 грн.

На виконання п. 3.4.1 договору покупець перерахував постачальнику попередню оплату за товар згідно зі Специфікацією № 2 в розмірі 1 205 568, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2687 від 01.10.2021.

У свою чергу постачальник на виконання умов договору за видатковими накладними № 777 від 22.10.2021, № 787 від 26.10.2021, № 794 від 28.10.2021, № 805 від 03.11.2021, № 809 від 05.11.2021, № 815 від 09.11.2021, № 826 від 10.11.2021, № 827 від 12.11.2021, № 828 від 13.11.2021, № 835 від 17.11.2021, № 856 від 23.11.2021, № 857 від 24.11.2021, № 880 від 26.11.2021, № 894 від 01.12.2021, № 901 від 02.12.2021, № 915 від 06.12.2021 відвантажив покупцю товар у кількості та асортименті відповідно до Специфікації № 2 до Договору на загальну суму 1 722 240, 00 грн.

Однак, покупець не виконав свого обов`язку за договором щодо повної оплати товару за договором, поставленого згідно зі Специфікацією № 2, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 516 672, 00 грн (1 722 240, 00 грн - 1 205 568, 00 грн).

Позивач вважає, що товар на суму попередньої оплати за Специфікацією № 2 в розмірі 1 205 568, 00 грн є таким, що оплачений своєчасно.

Враховуючи черговість відвантаження окремих партій товару, належним чином оплаченими є партії товару, поставлені згідно з видатковими накладними № 777 від 22.10.2021, № 787 від 26.10.2021, № 794 від 28.10.2021, № 805 від 03.11.2021, № 809 від 05.11.2021, № 815 від 09.11.2021, № 826 від 10.11.2021, № 827 від 12.11.2021, № 828 від 13.11.2021, №835 від 17.11.2021, № 856 від 23.11.2021 (на загальну суму 1 194 240 грн).

Товар на суму 92 160, 00 грн, що поставлений за видатковою накладною № 857 від 24.11.2021, оплачений покупцем частково, в розмірі 11 328, 00 грн (1 205 568, 00 грн - 1 194 240, 00 грн). Тому, заборгованість за товар поставлений за видатковою накладною № 857 від 24.11.2021 становить 80 832, 00 грн (92 160, 00 грн - 11 328, 00 грн).

Відповідно до умов договору остаточний розрахунок за товар повинен був бути здійснений покупцем до моменту відвантаження товару. Відтак, останнім днем строку оплати кожної партії товару постачальник вважає дату відвантаження цієї партії товару. Відповідно строк оплати кожної неоплаченої покупцем партії товару є порушеним з наступного дня після дати відвантаження цієї партії товару (включно).

Таким чином, заборгованість за товар поставлений за видатковою накладною № 857 від 24.11.2021 в сумі 80 832, 00 грн виникла з 25.11.2021.

Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 880 від 26.11.2021 в сумі 184 320, 00 грн виникла з 27.11.2021.

Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 894 від 01.12.2021 в сумі 92 160, 00 грн виникла з 02.12.2021.

Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 901 від 02.12.2021 в сумі 92 160, 00 грн виникла з 03.12.2021.

Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 915 від 06.12.2021, в сумі 67 200, 00 грн виникла з 07.12.2021.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати поставленого позивачем товару за договором, у відповідача перед позивачем утворилась основна сума заборгованості за поставлений, але неоплачений товар у розмірі 516 672, 00 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, за відсутності доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 516 672, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 11 637, 87 грн 3 % річних та 97 867, 20 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 97 867, 20 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 11 637, 87 грн.

Щодо доводів відповідача про відсутність оригіналів ВН № 857 від 24.11.2021, № 880 від 26.11.2021, № 894 від 01.12.2021, № 901 від 02.12.2021, № 915 від 06.12.2021, що наявні в матеріалах справи як копії, які завірені директором позивача, господарський суд зазначає наступне.

Позивачем у судове засідання 19.12.2022 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 про витребування від позивача оригіналів вказаних видаткових накладних, було надано для огляду оригінали видаткових накладних.

Господарський суду міста Києва, оглянувши оригінали видаткових накладних вказує, що вони ідентичні з видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи та які завірені директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія».

Щодо інших доводів викладених у відзиві на позов, господарський суд зазначає, що вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 74, 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРГЛОБАЛБУД» (01042, місто Київ, МАРІЇ ПРИМАЧЕНКА БУЛЬВАР, будинок 1/27, офіс 423, ідентифікаційний код 42231747) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІСТІНДУСТРІЯ» (03045, місто Київ, пров. Віто-Литовський, будинок 14, ідентифікаційний код 42935330) заборгованість у розмірі 516 672 (п`ятсот шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 97 867 (дев`яносто сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 20 коп., 3 % річних у розмірі 11 637 (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 87 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9392 (дев`ять тисяч триста дев`яносто дві) грн 66 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.02.2023

Суддя І.В. Алєєва