ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2023 р. Справа№ 910/8897/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Безрук Д.Д.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.07.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (повний текст рішення підписаний 14.02.2023)
у справі №910/8897/22 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд»
про стягнення 626 177, 07 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» про стягнення 626 177, 07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором від 11.08.2021 № 11/08-21ВР.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8897/22 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія» заборгованість у розмірі 516 672 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 97 867 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 11 637 грн. 87 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 392 грн. 66 коп.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача 02.03.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою (сформовано в системі "Електронний суд"), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та прийнятим з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- надані позивачем суду оригінали видаткових накладних викликають сумніви щодо їх справжності та належності проставлених підписів особами в них зазначених, а саме Рудомини Р.М.;
- клопотання про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи вищезазначених документів судом відхилено;
- у листі-відповіді на претензію відповідач не підтверджував наявність заборгованості в розмірі, що є предметом позову;
- відсутність у відповідача первинних бухгалтерських документів, а саме видаткових накладних №857 від 24.11.2021, №880 від 26.11.2021, №894 від 01.12.2021, №901 від 02.12.2021, №915 від 06.12.2021, які є доказами розміру заборгованості відповідача перед позивачем, а також сумніви у достовірності, належності та допустимості доказів, які надані позивачем, зважаючи на те, що відпуск товару постачальником відповідно до п.3.4.1 договору здійснюється тільки після 100% оплати його покупцем, вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу не підлягають задоволенню;
- нарахування будь-яких штрафних санкцій, у тому числі відповідальності за порушення грошових зобов`язань у період дії форс-мажорних обставин не здійснюється, а тому вимоги позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Барсук М.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барсук М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 № 09.1-07/246/23 у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Барсук М.А. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.49, підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у справі № 910/8897/22 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 у справі №910/8897/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8897/22.
Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8897/22.
10.04.2023 матеріали справи №910/8897/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8897/22, справу призначено до розгляду на 25.05.2023.
25.05.2023, у зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, судове засідання у справі №910/8897/22 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 призначено розгляд справи на 06.07.2023.
06.07.2023, у зв`язку з відсутністю можливості авторизації в особистому кабінеті Електронного суду, що, в свою чергу, призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань, судове засідання у справі №910/8897/22 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 призначено розгляд справи на 20.07.2023.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції по справі оголошувалась перерва, останній раз на 15.06.2023.
Під час апеляційного провадження до справи від позивача отримано пояснення на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у поясненнях на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції жодного разу не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 20.07.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
11.08.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір №11/08-21ВР.
Предметом вказаного договору є обов`язок постачальника виготовити та передати у визначений цим договором строк у власність покупця товар, а саме збірні залізобетонні вироби, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).
Асортимент товару, його кількість, ціна, та інші умови зазначаються в специфікації (специфікаціях), яка (які) є невід`ємним додатком до цього договору. Форма передачі товару - самовивіз (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість виготовлення погоджується в специфікації (специфікаціях), яка (які) є невід`ємним додатком до цього Договору.
Згідно п. 3.4.1. Договору попередня оплата для придбання матеріалів складає 70 (сімдесят) % вартості товару.
Відповідно до п. 3.4.2. Договору повна оплата за виготовлення товару здійснюється покупцем після виготовлення продукції, при цьому товар відпускається постачальником тільки після 100 % оплати його покупцем.
Розрахунки по даному Договору здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі (п. 3.6. Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору, підписання покупцем видаткової накладної свідчить про те, що покупець перевірив якість, кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.
Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару покупцю (п. 4.5. Договору).
Пунктом 6.3. Договору визначено, що наявність форс-мажорних обставин не є основою для відмови покупцем від оплати за товар, переданий до їх наявності.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами підписано Специфікацію №1 від 11.08.2021, за якою постачальник зобов`язався виготовити, а покупець - прийняти та оплатити товар за переліком, що міститься у специфікації, загальною вартістю 3 240 000, 00 грн.
На виконання п.3.4.1 договору покупець перерахував постачальнику попередню оплату за товар згідно зі Специфікацією № 1, а саме: платіжним дорученням №2276 від 12.08.2021 в розмірі 1 500 000, 00 грн, платіжним дорученням №2294 від 13.08.2021 в розмірі 876 000, 00 грн та платіжним дорученням №2330 від 18.08.2021 в розмірі 864 000, 00 грн.
Постачальник на виконання умов договору відвантажив покупцю товар у кількості та асортименті відповідно до Специфікації № 1 до Договору на загальну суму 3 240 000, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними №591 від 13.08.2021, №592 від 16.08.2021, №597 від 16.08.2021, №603 від 17.08.2021, №606 від 18.08.2021, №608 від 18.08.2021, № 609 від 20.08.2021, №611 від 25.08.2021 та №617 від 25.08.2021.
Також, між сторонами підписано Специфікацію №2 від 24.09.2021 до Договору, за якою постачальник зобов`язався виготовити, а покупець - прийняти та оплатити товар за переліком, що міститься у специфікації, загальною вартістю 1 722 240, 00 грн.
На виконання п. 3.4.1 договору покупець перерахував постачальнику попередню оплату за товар згідно зі Специфікацією №2 в розмірі 1 205 568, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2687 від 01.10.2021.
У свою чергу постачальник на виконання умов договору за видатковими накладними № 777 від 22.10.2021, №787 від 26.10.2021, №794 від 28.10.2021, №805 від 03.11.2021, № 809 від 05.11.2021, №815 від 09.11.2021, №826 від 10.11.2021, №827 від 12.11.2021, № 828 від 13.11.2021, №835 від 17.11.2021, №856 від 23.11.2021, №857 від 24.11.2021, № 880 від 26.11.2021, №894 від 01.12.2021, №901 від 02.12.2021, №915 від 06.12.2021 відвантажив покупцю товар у кількості та асортименті відповідно до Специфікації №2 до Договору на загальну суму 1 722 240, 00 грн.
Однак, покупець не виконав свого обов`язку за договором щодо повної оплати товару за договором, поставленого згідно зі Специфікацією №2, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 516 672, 00 грн (1 722 240, 00 грн - 1 205 568, 00 грн).
Позивач вважає, що товар на суму попередньої оплати за Специфікацією № 2 в розмірі 1 205 568, 00 грн є таким, що оплачений своєчасно.
Враховуючи черговість відвантаження окремих партій товару, належним чином оплаченими є партії товару, поставлені згідно з видатковими накладними №777 від 22.10.2021, №787 від 26.10.2021, №794 від 28.10.2021, №805 від 03.11.2021, №809 від 05.11.2021, №815 від 09.11.2021, №826 від 10.11.2021, №827 від 12.11.2021, №828 від 13.11.2021, №835 від 17.11.2021, № 856 від 23.11.2021 (на загальну суму 1 194 240 грн).
Товар на суму 92 160, 00 грн, що поставлений за видатковою накладною № 857 від 24.11.2021, оплачений покупцем частково, в розмірі 11 328, 00 грн (1 205 568, 00 грн - 1 194 240, 00 грн). Тому, заборгованість за товар поставлений за видатковою накладною № 857 від 24.11.2021 становить 80 832, 00 грн (92 160, 00 грн - 11 328, 00 грн).
Відповідно до умов договору, остаточний розрахунок за товар повинен був бути здійснений покупцем до моменту відвантаження товару. Відтак, останнім днем строку оплати кожної партії товару постачальник вважає дату відвантаження цієї партії товару. Відповідно строк оплати кожної неоплаченої покупцем партії товару є порушеним з наступного дня після дати відвантаження цієї партії товару (включно).
Таким чином, заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 857 від 24.11.2021 в сумі 80 832, 00 грн, виникла з 25.11.2021.
Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 880 від 26.11.2021 в сумі 184 320, 00 грн, виникла з 27.11.2021.
Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 894 від 01.12.2021 в сумі 92 160, 00 грн, виникла з 02.12.2021.
Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 901 від 02.12.2021 в сумі 92 160, 00 грн, виникла з 03.12.2021.
Заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 915 від 06.12.2021, в сумі 67 200, 00 грн виникла з 07.12.2021.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повної оплати поставленого позивачем товару за договором, у відповідача перед позивачем утворилась основна сума заборгованості за поставлений, але неоплачений товар у розмірі 516 672, 00 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, за відсутності доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 516 672, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 11 637, 87 грн 3 % річних та 97 867, 20 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом перевірено розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, та правильно визначено про стягнення інфляційних втрат в сумі 97 867, 20 грн.
Розрахунок до стягнення суми 3 % не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 11 637, 87 грн.
Доводи відповідача про відсутність оригіналів ВН № 857 від 24.11.2021, № 880 від 26.11.2021, № 894 від 01.12.2021, № 901 від 02.12.2021, № 915 від 06.12.2021, що наявні в матеріалах справи як копії, які завірені директором позивача, судом обґрунтовано відхилені через те, що позивачем у судове засідання 19.12.2022 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 про витребування від позивача оригіналів вказаних видаткових накладних, було надано для огляду оригінали видаткових накладних.
Суд, оглянувши оригінали видаткових накладних, зазначив про їх ідентичність з видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи та які завірені директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Містіндустрія».
Відповідач не заперечує факт отримання від позивача вказаного майна, наявність відбитку печатки відповідача на усіх видаткових накладних, не оспорюється відповідачем та не ставиться під сумнів.
Позивач акцентує на тому, що відповідач підтвердив факт отримання товару на повну суму, оскільки саме таке отримання дає право на податковий кредит на суму поставленого товару.
Видаткові накладні були оформлені серпнем 2021,, жовтнем 2021, листопадом 2021, груднем 2021, тобто за два місяці до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, право власності на товар виникло у відповідача в момент його отримання, у зв`язку з чим доводи апелянта про неможливість нарахування будь-яких штрафних санкцій, у тому числі відповідальності за порушення грошових зобов`язань у період дії форс-мажорних обставин колегією суддів відхиляються.
Посилання апелянта на відхилення судом клопотання про проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи вищезазначених документів, не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8897/22.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8897/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/8897/22 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрглобалбуд».
4. Матеріали справи №910/8897/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 12.09.2023 після виходу членів колегії суддів з відпустки.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2023 |
Оприлюднено | 20.09.2023 |
Номер документу | 113549523 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні