Постанова

від 13.02.2023 по справі 922/1737/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1737/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2022

у справі № 922/1737/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"

до Селянського (фермерського) господарства "Дружба"

про стягнення 3 162 714, 88 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Дружба" (далі - відповідач) про стягнення 3 162 714,88 грн, з яких: 2 163 158 грн попередньої оплати за договором поставки товару №2102ПС від 21.02.2022, 506 356,77грн 48% річних та 493 200,11 грн штрафу.

Також у порядку статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив наклаcти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми стягнення 3 162 714,88 грн, які знаходяться на всіх рахунках та інших фінансово-кредитних установах.

Заява обґрунтована тим, що спірна заборгованість відповідачем не погашена, не зважаючи на багаторазові спроби позивача врегулювати спір, а грошові кошти, сплачені позивачем в якості попередньої оплати за товар, безпідставно використовуються відповідачем. Небажання відповідача добровільно повертати кошти дає підстави вважати, що останній буде ухилятися і від виконання рішення суду про стягнення коштів. При цьому забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог пов`язані з предметом позову та є розумним і адекватним способом його забезпечення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми стягнення 3 162 714,88 грн, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.

Ухвала мотивована тим, що: наведені позивачем у заяві обставини становлять обґрунтовану загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду; заявлені вимоги про забезпечення позову є адекватними, тобто, співмірними заявленим вимогам, на забезпечення яких вони вживаються та прямо стосуються предмету спору (про стягнення грошових коштів); застосований захід забезпечення не обмежує прав відповідача та інших осіб, оскільки має тимчасовий характер.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (колегія суддів: Попков Д.О. - головуючий, Стойка О.В., Зубченко І.В.) ухвалу суду першої інстанції скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів ймовірності вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог) та навіть не зазначив про такі обставини в тексті заяви, вказавши лише на значний характер суми заявлених позовних вимог та небажання відповідача добровільно повертати заборгованість. При цьому оцінка правомірності дій відповідача щодо повернення суми попередньої оплати може бути здійснена тільки під час розгляду спору по суті, а не на етапі вжиття заходів забезпечення позову. Місцевий суд в оскаржуваній ухвалі на вказав та не встановив фактичних обставин та доказів, що підтверджують обґрунтованість вжитих ним заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що в порушення приписів статей 13, 86 ГПК України апеляційний суд проігнорував аргументи позивача щодо недобросовісної поведінки відповідача та не врахував, що саме відповідач має доводити недоцільність та неспівмірність заходів забезпечення, чим нівелював баланс інтересів сторін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 03.02.2023.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

При цьому касаційний суд зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

З урахуванням зазначеного, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та зважаючи на положення ст. 73 ГПК України, надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення боргу за договором поставки.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд констатував не доведення позивачем жодними доказами наявності обставин, які дають підстави для обґрунтованого припущення про вчинення відповідачем дій, спрямованих на створення передумов для утруднення виконання судового рішення. Зміст заяви позивача зводиться лише до констатації факту непогашення боргу відповідачем, чого не достатньо для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Заперечуючи висновки апеляційного суду, позивач будує свою позицію на тому, що обов`язок доведення необґрунтованості вжитих заходів забезпечення покладений на відповідача, який останній не виконав.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач мав довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а саме існування обставин, які дають підстави для обґрунтованого припущення про наявність передумов для утруднення виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову.

Проте наявності таких обставин та доказів, що їх підтверджують, судом апеляційної інстанції встановлено не було, що і стало підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

З огляду на наведене доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувану постанову прийнято із додержанням норм процесуального права, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оскільки Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 922/1737/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.