Рішення
від 08.02.2023 по справі 380/10983/21
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10983/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Марець В.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Деркача А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про зобов`язання Управління Служби безпеки України у Львівській області, Військово-лікарської комісії військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області, Центральної військово-лікарської комісії Військово-медичного управління Служби безпеки України, вчинити дії.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій з урахуванням уточнених вимог, просить:

- зобов`язати військово-лікарську комісію військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області внести зміни у свідоцтво про хворобу №32 від 15 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині, а саме: «визнаний непридатний до військової служби на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби» на, «визнаний непридатний до військової служби в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби»;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Військово-медичного управління Служби безпеки України затвердити внесені зміни у свідоцтво про хворобу щодо ОСОБА_1 , а саме: «визнаний непридатний до військової служби на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби» на, «визнаний непридатний до військової служби в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби»;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Військово-медичного управління Служби безпеки України винести розпорядчий документ (Постанову, висновок), яким затвердити свідоцтво про хворобу щодо ОСОБА_1 з врахуванням внесених змін.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період 1992-2018 років проходив військову службу в Управлінні Служби Безпеки України у Львівській області (далі-УСБУ у Львівській області) на посаді офіцерського складу.

23.06.2018 звільнений з органів Служби безпеки України на підставі статей 68-а, 39-б, 10-в, 40-в, 41-в, 43-в, 54-в, 56-в, 69-в Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, і визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби. Підставою для звільнення слугувало свідоцтво про хворобу №32 від 15.02.2018 військово-лікарської комісії ВМС в УСБУ у Львівській області складене на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби. При оформленні свідоцтва про хворобу, маючи медичну інформаційну документацію, діагнозів його захворювань, ВЛК ВМС в УСБУ у Львівській області складала його передчасно, необґрунтовано і не врахувала наступне:

1) З 20.10.1983 по 27.04.1985 позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил колишнього Союзу РСР в Демократичній Республіці Афганістан військової частини польова НОМЕР_1 та отримав посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.06.1985 року і набув статусу учасника бойових дій та право на пільги,встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій;

2) Відповідно висновку акту судово-медичного обстеження (дослідження) №1375 Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗМОЗ України у ОСОБА_1 , виявлено: чотири рубці на голові, один рубець на грудях, три рубці на спині, один рубець на лівій нозі, які являються слідами загоєння ран у минулому. Характер та ступінь вираженості рубців вказують на те, що вони утворились давно, могли виникнути від дій уламків вогнепальної зброї під час дій в Афганістані у 1984 році;

3) Витяг з протоколу засідання №342 від 27.06.2012 Військово-лікарської комісії Західного регіону Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм,каліцтв у колишнього військовослужбовця та встановлено, що поранення,контузія, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

4) З 09 січня по 10 лютого 2016 та з 18 червня по 19 серпня 2017 перебував у спецвідрядженні в зоні АТО. 23.06.2017 виконуючи обов`язки військової служби та накази Міністерства оборони України під час Антитерористичної операції на Сході України, в м. Сєвєродонецьк Луганської області, отримав пошкодження передніх поверхонь обох гомілок ніг;

5) Впродовж 1992-2018 років проходив військову службу в УСБУ у Львівській області та після виконання завдань службового характеру неодноразово потрапляв на амбулаторне лікування під час яких встановлювались різні діагнози;

6) Неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні.

Служба безпеки України визначила непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, а не внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та не врахувала: контузію отриману 04.06.1984 під час проходження строкової служби в Афганістані; акт судово-медичного обстеження БСМЕ ГУОЗ МОЗУ №1375 від 25.06.12; витяг з протоколу засідання ВЛК Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця за протоколом від 27.06.2012 №342; медичну картку стаціонарного хворого від 30.06.2017 №1698/888 військової частини ПП НОМЕР_3 Міністерства оборони та отримані хвороби внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби встановлених самою ж Службою.

12.06.2019 встановлено третю групу інвалідності на підставі захворювань встановлених ВЛК ВМС СБУ в УСБ України у Львівській області (пов`язаних з проходженням військової служби, а не з виконанням обов`язків військової служби) ДЗ медико-соціальна експертна комісія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » МОЗ України актом огляду серії НОМЕР_4 від 24.06.2019, проте, помилково вказала, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби, а не з виконанням обов`язків військової служби.

27.08.2019 звернувся до Військово-медичного управління СБ України у Львівській області щодо скерування позивача до Міністерства оборони України для підтвердження факту поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії та в м. Сєвєродонецьк Луганської області при проведенні АТО для визначення ступеню втрати працездатності, проте, відповідь не отримав.

18.05.2021 повторно звернувся до УСБУ у Львівській області щодо скерування позивача до військово-лікарської комісії Військово-медичного управління СБ України у Львівській області, для встановлення хвороби, як такої, яку отримав в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, однак, відповідь так і не отримав.

ВМС УСБУ у Львівській області зобов`язана була врахувати причино-початковий зв`язок хвороб - перенесеної ЗЧМТ (1984), а також те, що під час виконанням обов`язків військової служби приходилось виконувати завдання різного військового характеру, постійні короткочасні та довготривалі відрядження, у тому числі в АТО, що в свою чергу відбилось на здоров`ї та несло довготривалий, ремісійний характер, який пов`язаний з психологічними та фізичними навантаженнями, проте, ВМС УСБУ у Львівській області не здійснила даних дій, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року поновлено строк звернення до суду з позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29 липня 2022 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 07 вересня 2022 року.

Згідно витягу з протоколу судового засідання від 07 вересня 2022 року, розгляд справи відкладено на 28 вересня 2022 року.

Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року у задоволенні клопотання УСБУ у Львівській області про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача: Військово-лікарську комісію військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області та Центральну військово лікарську комісію Військово-медичного управління Служби безпеки України.

Протокольною ухвалою суду від 28 вересня 2022 року відкладено розгляд справи на 02 листопада 2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 02 листопада 2022 року оголошено перерву в судовому засіданні до 09 листопада 2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 09 листопада 2022 року відкладено розгляд справи на 16 листопада 2022 року.

Згідно витягу з протоколу судового засідання від 16 листопада 2022 року, розгляд справи відкладено на 23 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року у задоволенні клопотання УСБУ у Львівській області про залишення позову без розгляду відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 23 листопада 2022 року перенесено розгляд справи на 07 грудня 2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 07 грудня 2022 року оголошено перерву в судовому засіданні до 21 грудня 2022 року.

Згідно витягу з протоколу судового засідання від 21 грудня 2022 року, розгляд справи відкладено на 28 грудня 2022 року.

Управління Служби безпеки України у Львівській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду та просить залишити без розгляду позовну заяву. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що обставини описані позивачем, відбулися 04.06.1984 в Демократичній Республіці Афганістан, тобто 37 років тому. В час отримання поранення, позивач підпорядковувався Міністерству оборони Союзу радянських соціалістичних республік. Після проголошення незалежності України у 1991 році, міністерство оборони СРСР припинило своє існування, а у 2005 році був прийнятий Кодекс адміністративного судочинства України, однак, позивач, ні після проголошення незалежності України, ні після звільнення із військової служби у Міністерстві оборони, ні після вступу в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України у 2005 році не звернувся до суду з метою оскарження лікарських висновків, чи розпорядчих документів Міністерства оборони про його звільнення із констатацією чи не констатацією фактів отриманого ним поранення, зокрема і формулювань у медичних висновках чи наказах (у зв`язку із військовою службою чи під час військової служби).

15.02.2018 військово-лікарською комісією ВМС ВМУ СБУ в УСБУ у Львівській області, за скеруванням відділу кадрового забезпечення УСБУ у Львівській області було видано ОСОБА_1 свідоцтво про хворобу №32 (висновок), яким визнано ОСОБА_1 непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку. На підставі наказу начальника УСБУ у Львівській області №415-ос від 22.06.2018 - 24.06.2018 позивача виключено із списків особового складу Управління.

Зазначає, що позивач був звільнений з військової служби на підставі п. б ч. 1, п. б ч. 3 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за станом здоров`я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, тобто, станом на день прийняття висновку військово-лікарської комісії №32 від 15.02.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу в УСБУ у Львівській області, яка згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України є різновидом публічної служби.

Отже з часу як позивач дізнався чи повинен був дізнатись про рішення суб`єкту владних повноважень (висновок від 15.02.2018, наказ про звільнення від 22.06.2018) до часу звернення до адміністративного суду 07.07.2021 пройшло більше двох років, а отже позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України. Про зміст висновку №32 та змісти наказів про звільнення та виключення із списків особового складу Управління позивачу було відомо, оскільки він із ними ознайомлювався при звільненні, тому зовсім неправильним є трактування позивачем початку перебігу строків звернення до суду з часу скерування ним звернення на адресу Військово медичного управління СБ України, у зв`язку із тим, що дана установа ніби то не надала на звернення відповідь, позивач почав обчислювати шестимісячний строк, встановлений ст. 122 КАС України. Однак строки звернення до суду із даного приводу почали обчислюватись значно раніше - із часу ознайомлення ОСОБА_1 із висновком №32 від 15.02.2018.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військово-лікарської комісії Військово-медичного управління СБ України в УСБУ у Львівській області скласти свідоцтво про хворобу, яку отримав в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, зазначає, що вимога також пред`явлена із пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки вона пов`язана із висновком ВЛК ВМС ВМУ СБУ в УСБУ у Львівській області. Зазначає, що дана позовна вимога не може бути задоволена, оскільки визначення змісту висновку, діагнозу військовослужбовця і обставин, за яких отримано те чи інше захворювання є компетенцією відповідача.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Саме з метою належної оцінки стану здоров`я військовослужбовця, факту придатності, обмеженої придатності чи не придатності його до військової служби у мирний чи воєнний час, та обставин, за яких військовослужбовець міг отримати те чи інше захворювання, збирається військово-лікарська комісія, яка складається із працівників військово-медичної служби, які мають профільну медичну освіту та досвід, є спеціалістами у цій галузі. По аналогії висновок ВЛК можна прирівняти до висновку спеціаліста у медичній сфері. Однак даний документ є результатом колективного рішення, яке приймається не однією особою, а комісійно, групою лікарів.

Позивачем подано заперечення на відзив УСБУ у Львівській області, в обґрунтування якого зазначає, що відповідач не врахував Глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ КАСУ», де у ч.3 ст.264 зазначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом строку їх чинності. Тобто, законодавець говорить, що свідоцтва про хворобу від 15.02.2018 №32 ВЛК ВМС СБУ в УСБ України у Львівській області чинне на даний день і має нормативно-правовий характер індивідуальної дії щодо ОСОБА_1 , і відповідно до ч.3 ст.122 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

Зазначає, що відповідачу було відомо, що у 1984 році під час виконання обов`язків військової служби, де велись бойові дії, отримано мінно-вибухову травму, яка зафіксована у військовому квитку НОМЕР_5 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 та підтверджена витягом з протоколу засідання №342 від 27.06.2012 Військово-лікарської комісії Західного регіону Міністерства оборони України, а також про виписку з епікризу медичної картки стаціонарного хворого від 30.06.2017 №1698\888 військової частини ПП НОМЕР_3 Міністерства оборони України, тому, при складані свідоцтва про хворобу від 15.02.2018 №32 відповідач не міг не бачити або не хотів бачити вищевказаних документів. Проходячи військову лікарську комісію в УСБУ у Львівській області у 2018 році не бачив необхідності доводити ВЛК Управління, що травми пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, де велись бойові дії, так як такі факти були відомі членам ВЛК.

Враховуючи наведене, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

УСБУ у Львівській області надало суду заперечення на заперечення позивача. Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначив, що стаття 264 КАС України розташована у Главі 11 Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ § 1 Розгляд окремих категорій складних справ, та передбачає саме особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Свідоцтво про хворобу, не є нормативно правовим актом індивідуальної дії, як зазначає позивач, оскільки нормативно правовий акт це сукупність норм права, які встановлюють змінюють чи припиняють права та обов`язки. Якщо нормативно-правовий акт спрямований щодо конкретної особи, наприклад указ, наказ, розпорядження тощо, то він є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, оскільки його дія не розповсюджується на інших осіб з приводу аналогічних правовідносин.

Свідоцтво про хворобу, яке оскаржує позивач ніяким чином не встановлює, не змінює і не припиняє права і обов`язки, а отже не є нормативно- правовим актом і не має нормативно-правового характеру, як це стверджує позивач.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Положення статті 264 КАС України ніяким чином не розповсюджується на даний спір.

Зазначає, що свідоцтво про хворобу №32 не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Наголошує, що саме із часу звільнення позивача та надання на ознайомлення документів, що стали підставою для звільнення почався перебіг строків звернення до суду, а не з обставин, про які вказує позивач.

Зазначає, що про довідку №32 позивачу було відомо ще раніше, ніж він був звільнений, оскільки згідно п. 7.8 Інструкції № 772 Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України, військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби на їх прохання за підпунктами «б» (у частині, що стосується звільнення у зв`язку з не придатністю до військової служби за станом здоров`я), «д», «з», «к» пункту 62 Положення та підпунктами «а», «б», «д», «і» пункту 63 Положення виключно на підставі власноруч написаних рапортів.

Отже, ОСОБА_1 , ознайомившись із довідкою №32, особисто звернувся у встановлений законом порядку із власноручно написаним рапортом на звільнення з військової служби, отже із змістом довідки позивач був знайомий задовго до звільнення з органів СБ України.

Враховуючи наведене, просить залишити без розгляду позовну заяву.

Військово-медичне управління Служби безпеки України надало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що постанова ВЛК ВМС УСБУ у Львівській області є розділом 14 Свідоцтва про хворобу від 15.02.2018 №32. Постанова ЦВЛК ВМУ СБУ також є складовою Свідоцтва про хворобу, яка оформлена у вигляді штампу на Свідоцтві. Згідно з Положенням про медичний огляд у Службі безпеки України, що діяло у спірний період, ознайомлення осіб з протоколом ЦВЛК про затвердження постанов ВЛК не передбачено.

12.03.2018 позивач був ознайомлений зі змістом постанови ЦВЛК ВМУ СБУ від 12.03.2018 №22. Згідно з Актом медичного огляду від 15.02.2018 №32 позивачем вчинено запис від 12.03.2018, засвідчений його підписом: «Свідоцтво про хворобу №32 отримав».

На підтвердження факту отримання мінно-підривного поранення голови, грудей, спини, лівої ноги, які отримано 04.06.1984 під час проходження строкової служби в Республіці Афганістан, позивач посилається на запис у військовому квитку серії НОМЕР_5 , нібито вчинений начальником штаба військової частини польова пошта НОМЕР_6 майором Гажа. Натомість, про польову пошту у згаданому вище записі не зазначено, у відбитку печатки, якою засвідчено підпис майора Гажа, номер військової частини відсутній, а запис про назву військової частини на день отримання поранення (04.06.1984) викладено в редакції «в/ч НОМЕР_6 » замість «в/ч польова пошта НОМЕР_6 », тобто без вказівки на те, що військова частина НОМЕР_6 була дислокована на той час поза межами колишнього СРСР (на території Республіки Афганістан). Отже, підпис майора Гажа засвідчено неналежною печаткою. Військова частина вказана як така, що дислокована на території колишнього СРСР.

На підтвердження обставин отримання травми у ході бойового рейсу по підвозу пального 04.06.1984 позивач посилається на показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проходили військову службу в Республіці Афганістан спільно з позивачем.

Поряд з тим, показання свідків спростовуються характеристикою на старшого сержанта ОСОБА_5 1965.р.н., заступника командира взводу військової НОМЕР_6 , складеною командиром роти Скорміліним та погодженою командиром в/ч пп НОМЕР_6 Дубровським 17.06.1985р., підпис якого засвідчений гербовою печаткою вказаної військової частини. Вказані посадові особи вч пп НОМЕР_6 характеризують позивача позитивно, підтверджують його участь у бойових рейсах, але при цьому не повідомляють про бойові поранення (контузії), отримані при виконанні бойових завдань.

Відсутність номера військової частини у відбитку печатки, неправильна назва військової частини за підписом начальника штабу Гажа, відсутність документів про медичний огляд у зв`язку з пораненням (контузією) військовослужбовця-водія на предмет придатності для подальшого проходження військової служби та управління транспортним засобом, відсутність запису у військовому квитку про отримання грошової компенсації у зв`язку з пораненням чи контузією, відсутність запису про одержання державних нагород у зв`язку з отриманням поранення (контузії) у ході бойової операції 04.06.1984 (натомість нагороджено 25.04.1985 в день звільнення зі строкової військової служби нагрудним знаком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (через рік після отримання травми), відсутність відомостей у службовій характеристиці про поранення (контузію), одержане у ході військової служби, вказують у сукупності на наявність ознак недостовірності запису на сторінці 9 військового квитка позивача серії НОМЕР_5 в частині отримання поранень (контузії) 04.06.1984 під час бойових дій.

Звертає увагу, що грошову компенсацію у зв`язку з пораненням чи контузією (п. 70 Постанови Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 № 193) позивач міг отримати лише на підставі довідки медичного закладу, складеної за результатами медичного огляду, якою б підтверджувався факт одержання ним поранення (контузії) під час проходження військової служби.

Крім того, при вступі позивача на військову службу до органів безпеки в Акті медичного огляду від 24.04.1991 №141, складеного Гарнізонною ВЛК Управління КДБ УРСР по Львівській області в розділі «Поранення, контузії, травми, операції» позивач заперечив наявність будь-якої з наведених подій (поранень, контузій, травм, операцій).

Таким чином, запис на сторінці 9 (пункт 22) військового квитка серії НОМЕР_5 , нібито вчинений начальником штаба військової частини польова пошта НОМЕР_6 майором Гажа, про отримання мінно-підривного поранення голови, грудей, спини, лівої ноги не є належним доказом у даній справі.

Позивач перебував на військовій службі в СБУ з 1992 по 2018 рік. Згідно зі свідоцтвом про хворобу №32 від 15.02.2018 у вказаний період військової служби проходив Військово-лікарські комісії у квітні 1991 (при вступі на військову службу) та лютому 2018 (при звільненні з військової служби); поглиблені медичні огляди в рамках диспансеризації щорічно - 16 раз; стаціонарне лікування, госпіталі інвалідів та репресованих, лікарні швидкої допомоги - понад 26 раз, усього 44 стаціонарних обстеження.В ході вищезазначених медичних оглядів та стаціонарного лікування позивач не повідомляв про факти отримання будь-яких контузій у період проходження військової служби.

В Акті судово-медичного обстеження (дослідження) від 25.06.2012, проведеного судмедекспертом ОСОБА_6 є припущення про причину пошкоджень шкіряних покровів, а саме: «могли виникнути від уламків вогнепальної зброї під час бойових дій в Афганістані». Як слідує з Акту від 25.06.2012, документи попередніх медичних оглядів проведених у період з 1992 по 2012 рік, у ході вказаної експертизи ОСОБА_6 не досліджувалися, що призвело судмедексперта саме до висновків про час виникнення тілесних ушкоджень (множинні пошкодження шкіряних покровів та причинний зв`язок травм зі службою в Афганістані).

Згідно з наданими позивачем документами, діагноз «контузія» в медичних документах з`явився лише в Постанові ВЛК Західного регіону Міністерства оборони України (протокол № 342 від 27.06.2012) на підставі припущень, викладених судмедекспертом ОСОБА_6 в Акті судово- медичного обстеження (дослідження) від 25.06 2012.

При цьому, медичний огляд ВЛК Західного регіону проходив з порушенням встановленого для військовослужбовців СБУ порядку: а) шляхом самозвернення без направлення ВМС ВМУ в Управлінні СБУ у Львівській області, що суперечить пунктам 5.15, 5.16 розділу V Положення про проходження медичного огляду в Службі безпеки України;б) всупереч пункту 21.3 глави 21 розділу II Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, згідно з яким причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, визначають штатні ВЛК цих військових формувань.

Щодо причинного зв`язку обставин отримання травми (пошкодження шкіри передніх поверхонь обох гомілок) у червні 2017 року з виконанням обов`язків військової служби зазначає, що відповідно до абзацу четвертого пункту 1 розділу XIII Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, причинний зв`язок травми з виконанням обов`язків військової служби ВЛК встановлює на підставі Акту про нещасний випадок, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, який складається за результатами розслідування нещасного випадку. На період складання Свідоцтва про хворобу від 15.02.2018 №32 й по сьогодні вказаний Акт про нещасний випадок до ВЛК ВМС УСБУ у Львівській області та до ЦВЛК ВМУ СБУ не надходив. На момент медичного огляду 15.02.2018 ВЛК ВМС в УСБУ у Львівській області наслідків пошкодження шкіри передніх поверхонь обох гомілок у позивача не було виявлено.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування Свідоцтва про хворобу від 15.02.2018 № 32, зазначає, що позивач не надав медичних документів, складених на момент отримання травм 04.06.1984, та Акту про нещасний випадок (червень 2017), пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що вказує на відсутність підстав задоволення клопотання про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про хворобу від 15.02.2018 № 32.

Враховуючи наведене, Військово-медичне управління Служби безпеки України просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано заперечення на відзив Військово-медичного управління Служби безпеки України, в обґрунтування якого зазначає аналогічне обґрунтування, що викладено в позовній заяві та запереченнях на відзив УСБУ у Львівській області.

Разом з тим, щодо записів у військовому квитку серії НОМЕР_5 на прізвище ОСОБА_1 , зазначає, що це описка.04.06.1984 військова частина польова пошта НОМЕР_6 дислокувалась в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується службовою характеристикою від 17.06.1985, в якій зазначено, що з травня 1983 по квітень 1985 ОСОБА_1 перебував при виконанні військових обов`язків в Демократичній Республіці Афганістан, про те, чому там не зазначено, що мав травму, не знає, це може слідувати одне - засекреченість, скритість та нерозголошення тих фактів, які відбуваються в Демократичній Республіці Афганістан, а також не бажанням держави здійснювати компенсацією за поранення грошових коштів після звільнення зі служби.

Зазначає, що факт перебування в Демократичній Республіці Афганістан з жовтня 1983 по квітень 1985 та факту отримання поранення 04.06.1984 підтверджують ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Військово-медичне управління Служби безпеки України надало суду заперечення на заперечення позивача. Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Зазначає, що позивач особисто зазначив у позовній заяві, що він був звільнений на підставі постанови військово-лікарської комісії згідно з статей 68-а, 39-6, 41-в, 40-в, 54-в, 56-в, 43-в, 69-в, 10-в, 36-поясн.гр. 1 Розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБ України від 17 вересня 2015 року № 601/ДСК, на підставі яких був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку згідно захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, тому, позивач був звільнений з військової служби відповідно до вимог закону.

Щодо заперечень позивача «Щодо пункту 3 відзиву» зазначає, що вислів позивача, що помилкові записи у військовому квитку «це простий опис - помилка запису» нічим не підтверджуються та є міркуванням позивача, вислів «печатка оригінал» також не змінює зображення його відбитку, у якому відсутній номер військової частини, що не спростовує доводів про її неналежність. Аргументи про те, що службова характеристика позивача від 17.06.1985, була надана КДБ у Львівській області, і у якій була відсутня інформація про травму, про «засекреченість, скритість та нерозголошення тих фактів, які відбуваються в Демократичній Республіці Афганістан, а також не бажанням держави здійснювати компенсацію за порушення грошових коштів після звільнення зі служби» є нікчемними, оскільки не підтверджені належним чином. Позивач стверджує, що під час проходження медичних оглядів при прийомі на військову службу та під час її проходження в СБУ він нічого не скривав, був визнаний придатним за станом здоров`я для подальшого проходження військової служби, натомість інформація про наявність наслідків отримання травми не підтверджена будь-яким документом.

Твердження позивача про те, що ВЛК МОУ по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 (протокол від 27.06.2012 № 342), яка була проведена на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 , не спростовує той факт, що цю військово-лікарську комісію було проведено в порушення встановленого для військовослужбовців СБУ порядку (без направлення ВМС ВМУ в Управлінні СБУ у Львівській області).

Наголошує, що має місце факт, коли за рішенням, прийнятим закладом охорони здоров`я МОУ, на підставі якого позивач намагається в судовому порядку пов`язати отримані травми з виконанням обов`язків військової служби під час проходження строкової військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, виплати одноразової грошової допомоги має здійснювати СБУ, що є неприпустимим.

Щодо заперечень позивача «Щодо пункту 4 відзиву» зазначає, що позивач стверджує, що доповідав після прибуття до постійного місця проходження військової служби в СБУ про перебування в стаціонарі військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , натомість відсутність матеріалів службового розслідування не дозволяє встановити ВЛК причинний зв`язок травми з виконанням обов`язків військової служби, тому, ВЛК здійснюються виключно до розпорядчих актів СБУ і не можуть бути проведеними в інший спосіб.

Щодо заперечень позивача «Щодо пункту 5 відзиву» зазначає, що з міркувань позивача слідує, що визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе визначення «під час виконання обов`язків військової служби», є хибним.

З точки зору закону причинний зв`язок травм, поранень, контузій з виконанням обов`язків військової служби або з проходженням військової служби має різні правові наслідки.

Щодо правових підстав встановлення причинного зв`язку, зазначає, що відповідно до статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби, зокрема військовослужбовців, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються, зокрема при закладах охорони здоров`я Служби безпеки України та інших військових формувань, тому, причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою позивачу може бути встановлений виключно військово-лікарською комісією закладу охорони здоров`я СБУ за результатами проходження поглибленого медичного огляду і не може бути встановлений у судовому порядку.

Військово-лікарська комісія військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_7 .

Позивач в період з 02.11.1992 по 24.06.2018 проходив військову службу в УСБУ у Львівській області, про що свідчить довідка УСБУ у Львівській області від 25.06.2020 та не заперечується сторонами.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_8 , виданого 08.09.2017, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_9 , виданого 10.10.2018, ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_10 , ОСОБА_1 має мінно-вибухове поранення голови, грудей, спини, лівої ноги 04.06.1984, про що зазначено в 22 пункті військового квитка та завірено начальником штаба в/ч93981, майором Гажа.

Згідно акту судово-медичного обстеження (дослідження) №1375 від 25.06.2012, судовим експертом зроблено заключення - «У громадянина ОСОБА_1 виявлено: чотири рубці на голові, один рубець на грудях, три рубці на спині, один рубець на лівій нозі, які являються слідами загоєних ран у минулому. Характер та ступінь вираженості рубців вказують на те, що вони утворились давно, могли виникнути від дії уламків вогнепальної зброї під час бойових дій в Афганістані у 1984 році».

Відповідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №342 від 27.06.2012, поранення, контузія ОСОБА_1 . ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно посвідчень про відрядження УСБУ у Львівській області №000968 від 04.01.2016 та №002354 від 16.06.2017, ОСОБА_1 відряджено до м. Сєверодонецьк Луганської області з 09.01.2016 по 10.02.2016 та з 18.06.2017 по 19.08.2017.

Відповідно витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) №214 д від 29.07.2017, ОСОБА_1 вважати таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 19.06.2017.

Згідно витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей) №235дск від 19.08.2017, ОСОБА_1 вважати таким, що вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з 17.08.2017.

Відповідно довідки УСБУ у Львівській області №240 від 26.03.2018 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 дійсно в період з 11.01.2016 по 10.02.2016 та з 19.06.2017 по 17.08.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Згідно виписного епікризу медичної картки стаціонарного хворого №1698/888, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні військової частини ПП НОМЕР_3 з 23.06.2017 по 30.06.2017 зі скаргами на наявність ран передньої поверхні обох гомілок, набряк і гіперемію в ділянках ран, серозно-гнійні виділення з рани лівої гомілки. В анамнезі виписного епікризу зазначено, що 19.06.2017 близько 08:00 впав в м. Сєверодонецьк і вдарився гомілками об бордюр. Намагався лікуватися самостійно з негативною динамікою. Звернувся за допомогою та госпіталізований в хірургічне відділення в/ч ПП в 2148. В анамнезі: 1984 переніс вибухову ЗЧМТ та СГМ. В 2008 було видалено медіальний меніск лівого колінного суглобу. Хворіє гіпертонічною хворобою, тиск піднімається максимально до 180/110 мм.рт.ст. Діагноз: Інфіковані рани передньої поверхні середньої третини правої гомілки та нижньої третини лівої гомілки. Гіпертонічна хвороба II ст. 3 ст. КВР помірний. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки, стадія ремісія. Рубцева деформація цибулини 12-ти палої кишки. Стеатогепатоз. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Ожиріння I ст., аліментарно-конституційного остонезу. Сечокам`яна хвороба, конкременти правої нирки. Післятравматичний деформуючий остеартроз обох колінних суглобів ІІ-ІІІ ст. Больовий синдром. Комбінована контрактура обох колінних суглобів. Віддаленні наслідки перенесеної ЗЧМТ у вигляді розсіяної органічної симптоматики, вести було-атактичного таантено-вегетативного синдрому. Вертеброгенадорсалгія, стадія нестійкої ремісії.

Впродовж проходження служби в УСБУ у Львівській області, ОСОБА_1 неодноразово потрапляв на амбулаторне лікування, під час якого були встановлені діагнози: деформуючий після травматичний остеоартроз обох колінних суглобів III-ІV ст. Застаріле пошкодження менісків та передніх хрестоподібних зв`язок обох колінних суглобів; ФНС II ст. Гіпертонічна хвороба II ст, гіпертрофія лівого шлуночка; Хронічна дискуляторна гіпертонічна енцефалопатія І з цефалічним та астенічним синдромом; Атеросклеротичний кардіосклероз; Атеросклероз аорти; Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії, з незначним порушенням функцій; Хронічний безкам`яний холецистит, стадія ремісії, з невизначним порушенням функцій; Хронічний геморой з незначним загостренням, ремісія; Остеохондроз шийного відділу хребта з незначним порушенням функцій; Остеохондроз, деформуючий спондилоартроз попереково-крижового відділу хребта з незначним порушенням функцій; Кіста лівої нирки без порушення функцій; Короткозорість слабкого ступеня в 0,5 D правого ока; Двобічна нейросенсорна приглухуватість І-ІІ ст.

Крім того, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, а саме: з 30.11.1989 по 23.12.1989 ВМС УСБУ, з 09.08.1999 по 27.08.1999 ВМС УСБУ, з 21.02.2000 по 10.03.2000 ВМС УСБУ, з 14.03.2001 по 06.04.2001 ВМС УСБУ, з 15.05.2001 по 21.05.2001 госпіталь інвалідів війни та репресованих, 13.02.2002 по 07.03.2002 ВМС УСБУ, з 23.10.2002 по 31.10.2002 ВМС УСБУ, з 23.05.2003 по 11.06.2003 ВМС УСБУ, з 29.09.2003 по 17.10.2003 ВМС УСБУ, з 01.12.2008 по 08.12.2008 госпіталь інвалідів війни та репресованих, з 10.04.2009 по 17.04.2009 ВМС УСБУ, з 20.07.2009 по 07.08.2009 госпіталь інвалідів війни та репресованих, з 29.02.2012 по 19.03.2012 ВМС УСБУ, з 30.08.2012 по 14.09.2012 госпіталь інвалідів війни та репресованих, з 03.07.2013 по 17.07.2013 госпіталь СБ України, з 25.05.2014 по 04.06.2014 ЛШМД, з 18.09.2014 по 26.09.2014 ЛШМД, з 21.09.2015 по 02.10.2015 госпіталь інвалідів війни та репресованих, з 28.03.2016 по 05.04.2016 госпіталь СБ України, з 20.05.2016 по 30.05.2016 ЛШМД, з 22.08.2017 по 08.09.2017 ВМС УСБУ, з 03.04.2017 по 07.04.2017 ВМС УСБУ, з 23.06.2017 по 30.06.2017 в\ч НОМЕР_11 , з 10.06.2017 по 19.06.2017 ЛШМД, з 20.11.2017 по 01.12.2017 госпіталь ВМУ СБ України, з 22.01.2018 по 15.02.2018 МВС УСБУ.

Відповідно до довідки-ВЛК №239 при медичному огляді ВЛК ВМС СБУ в УСБУ у Львівській області 20 листопада 2014 року позивач потребував звільнення від виконання службових обов`язків та надання відпустки в зв`язку з хворобою. Захворювання ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

15.02.2018 військово-лікарська комісія ВМС ВМУ СБУ в України у Львівській області за направленням ВКЗ УСБУ у Львівській області провела медичний огляд ОСОБА_1 1965 року народження, за результатами якого складено свідоцтво про хворобу №32. Постановою ВЛК: на підставі статей 68-а, 39-б, 41-в, 40-в, 54-в, 56-в, 43-в, 69-в, 10-в, 36-поясн.гр.І Розкладу хвороб Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального Управління СБУ від 17.09.2015 року №601/ДСК, ОСОБА_1 визнаний: Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку та зазначено, що захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Свідоцтво про хворобу №32 затверджено постановою Центральної військово-лікарської комісії ВМУ СБУ, протокол №22 від 02.03.2018.

14.03.2018 ОСОБА_1 написав рапорт про звільнення з військової служби СБ України у відставку на підставі п.п. «в» п. 61, п.п. «б» п. 63, п.п. «б» п. 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України. ВЛК ВМС ВМУ СБУ в УСБ України у Львівській області визнаний непридатний до військової служби з виключенням із військового обліку (свідоцтво про хворобу №32 від 15.02.2018).

Наказом від 18.06.2018 №619-ос, ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас СБУ на підставі ст.ст.68-а, 39-б, 10-в, 40-в, 41-в, 43-в, 54-в, 69-в Положення про медичний огляд у Службі безпеки України, затвердженого наказом Центрального УСБ України від 17.09.2015 №601/ДСК і визнаний непридатний до військової служби та виключений з військового обліку на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби, а згідно із наказом УСБУ у Львівській області №415-ос від 22.06.2018 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.06.2018.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0032269, Центральна МСЕК МОЗ України здійснила первинний огляд 24.06.2019 ОСОБА_1 та встановила ІІІ групу інвалідності з 12.06.2019. В виписці зазначено, що захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Інвалідність встановлено безстроково.

ОСОБА_1 заявою від 27.08.2019 звертався до начальника Військово-медичного управління СБ України в якій просив, скерувати заяву до Міністерства оборони України для підтвердження факту поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в Демократичній Республіці Афганістан, країні, де велись бойові дії та в м. Сєверодонецьк Луганської області при проведенні Антитерористичної операції на Сході України для визначення ступеню втрати працездатності та встановлення групи інваліда війни, проте, відповідь на вказаний лист не отримав.

Заявою від 18.05.2021, ОСОБА_1 звернувся до УСБУ у Львівській області в якій просив скерувати його на військово-лікарську комісію військово-медичної служби Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області для встановлення хвороби, як такої, яку отримав в наслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Листом від 18.06.2021 №62/20/Г-342/14, УСБУ у Львівській області повідомило, що Військово-лікарська комісія ВМС СБУ в УСБУ у Львівській області розглянула заяву. Для повторного огляду на ВЛК та встановлення причини-наслідкового зв`язку захворювань просять представити у ВЛК оригінали всіх медичних документів, що підтверджують факт отримання травм на час їх отримання.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідачів щодо невнесення змін до свідоцтва про хворобу №32 від 15.02.2018 щодо зазначення формулювання «захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості, закріплені Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2801-XII від 19.11.1992 року (далі- Закон №2801-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2801-XII, законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 70 Закону №2801-XII встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-ІV від 06.10.2005 (надалі Закон №2961-ІV)

Відповідно до ст. 1 Закону №2961-ІVтерміни, наведені в цьому Законі, вживаються в такому значенні, зокрема:

- особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

- інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

- втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя;

- медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Дія цього Закону поширюється, зокрема, на:

- громадян України, які в установленому порядку визнані особами з інвалідністю;

- військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції, у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень, в частині забезпечення їх медичними виробами, допоміжними засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів чи рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності (ст. 4 Закону №2961-ІV).

Статтею 7 Закону №2961-ІV передбачено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають:

- групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

- види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

- причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

- ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

- ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

- встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

- складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

- вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

- забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю. У разі якщо особа, яка звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд (переогляд) до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, огляд (переогляд) проводиться за місцем її проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

- вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано особами з інвалідністю.

Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я:

- визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

- складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

- надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

- забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317(далі Положення №1317).

Відповідно до пункту 3 Положення №1317медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно із пунктом 5 Положення№1317 комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

За приписами пунктів 11, 12, 14 Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Обласні, центральні міські комісії, зокрема: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Комісії мають право, зокрема: одержувати від державних органів, закладів охорони здоров`я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій.

Пунктом 19 Положення№1317 визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Згідно із пунктом 20 Положення №1317комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Механізм встановлення груп інвалідності регулює Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі - Інструкція), згідно з пунктом 1.10 якої при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, відповідно до пункту 12 якого причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

За змістом цих норм відповідачі мають право, зокрема, витребовувати за необхідності додаткові документи, що підтверджують факт, місце та причини отримання захворювання (інвалідності), в т.ч. й щодо місця праці (проходження служби); враховувати такі документи при проведенні медико-соціальних експертиз.

Разом з тим, законодавство не містить заборон на внесення Комісією відповідних змін до Акта огляду МСЕК та Довідки, в т.ч. й в частині зміни причин інвалідності.

Судом встановлено, що відповідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №342 від 27.06.2012, поранення, контузія ОСОБА_1 . ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно виписного епікризу медичної картки стаціонарного хворого №1698/888, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні військової частини ПП НОМЕР_3 з 23.06.2017 по 30.06.2017 зі скаргами на наявність ран передньої поверхні обох гомілок, набряк і гіперемію в ділянках ран, серозно-гнійні виділення з рани лівої гомілки. В анамнезі виписного епікризу зазначено, що 19.06.2017 близько 08:00 впав в м. Сєверодонецьк і вдарився гомілками об бордюр. Намагався лікуватися самостійно з негативною динамікою. Звернувся за допомогою та госпіталізований в хірургічне відділення в/ч ПП в 2148. В анамнезі: 1984 переніс вибухову ЗЧМТ та СГМ. В 2008 було видалено медіальний меніск лівого колінного суглобу. Хворіє гіпертонічною хворобою, тиск піднімається максимально до 180/110 мм.рт.ст. Діагноз: Інфіковані рани передньої поверхні середньої третини правої гомілки та нижньої третини лівої гомілки. Гіпертонічна хвороба II ст. 3 ст. КВР помірний. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки, стадія ремісія. Рубцева деформація цибулини 12-ти палої кишки. Стеатогепатоз. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Ожиріння I ст., аліментарно-конституційного остонезу. Сечокам`яна хвороба, конкременти правої нирки. Післятравматичний деформуючий остеартроз обох колінних суглобів ІІ-ІІІ ст. Больовий синдром. Комбінована контрактура обох колінних суглобів. Віддаленні наслідки перенесеної ЗЧМТ у вигляді розсіяної органічної симптоматики, вести було-атактичного та антено-вегетативного синдрому. Вертеброгенадорсалгія, стадія нестійкої ремісії.

Таким чином, враховуючи п.12 Положення №1317, матеріали справи, відомості дослідженої медичної книжки позивача, суд дійшов висновку, що Військово-лікарська комісія військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області та Центральна військово-лікарська комісія Військово-медичного управління Служби безпеки України має достатні підстави для прийняття рішення щодо зміни ОСОБА_1 причинно-наслідкового зв`язку отриманого захворювання на «захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби» взявши до уваги отримане поранення, контузію при виконанні обов`язків військової служби в Демократичній Республіці Афганістан та отриманні травми під час виконання військової служби в зоні проведення Антитерористичної операції на Сході України та всі медичні документи ОСОБА_1 , які підтверджують факт отримання травм.

За таких умов відповідачі мають підстави для прийняття рішення щодо зміни причинно-наслідкового зв`язку отриманого захворювання, зокрема внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби згідно з наявними медичними документами у позивача, при тому, що такі документи під час проведення огляду МСЕК відповідачем не витребовувалися та не досліджувалися.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду у справі YvonnevanDuyn v. Home Office (Case 41/74 vanDuyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україна 17.07.1997 прийняла Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» за № 475/97-ВР.

Пунктом 1 цього Закону визначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Частиною 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, у справі «Будченко проти України» у своїх зауваженнях заявник доводив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини концепція майна не обмежувалась існуючим майном, але також могла охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав законні сподівання щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність (рішення у справі Ганс-Адам II проти Німеччини). Суд нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам. У цій справі заявник працював у гірничій промисловості приблизно тринадцять років. Чинне на час подій законодавство звільняло його від оплати за спожиту електроенергію та природний газ. Суд зазначає, що право заявника на таке звільнення було підтверджено національними органами влади та, зокрема, національними судами. Отже, заявник мав визнаний майновий інтерес за статтею 1 Першого протоколу. Суд також зазначав, що, тим не менш, у задоволенні вимог заявника щодо звільнення його від сплати було відмовлено, оскільки не існувало механізму реалізації відповідного законодавчого положення, а це становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд нагадав, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії). Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (рішення у справі Скордіно проти Італії (№ 1).

У справі «Кечко проти України» Суд зауважив, що скарга заявника до національних органів влади щодо періоду між 1 січня та 23 червня 1999 року базувалась на спеціальних та чинних на той період часу положеннях національного законодавства. Надбавка до заробітної плати повинна була бути виплаченою відповідно до єдиної об`єктивної умови - період часу, протягом якого заявник працював вчителем. Оскільки заявником була дотримана умова 10-річного стажу, то можна сказати, що він має якщо не право, то законні сподівання на отримання зазначених коштів.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» Суд, який є керівним у інтерпретації закону, відповідно до обставин справи з`ясував, що скарги мають бути розглянуті відповідно до 1 статті першого Протоколу, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Окремо посилаючись на виплати соціальної допомоги, стаття 1 першого Протоколу не обмежує держав-учасників щодо наявності або конкретної форми схеми соціального захисту, або вибору типу чи розміру пільг, що надаються за цими схемами. Однак, якщо у державі - учаснику існує законодавство, що передбачає виплати у вигляді пільг на соціальне забезпечення, незважаючи на те, чи виплачуються такі пільги за певних умов або у вигляді попередніх виплат, таке законодавство має розглядатись як таке, що формує майнове право, яке гарантується статтею 1 першого протоколу для осіб, які задовольняють його вимоги. Суд визначив, що заяву заявників із вимогою виплати доплати до пенсії, яку не оскаржує відповідач, необхідно розглядати у рамках 1 статті першого протоколу. Доплата до пенсії у даному випадку може розглядатись як майно у розумінні відповідного положення Протоколу. Питанням залишається той факт чи заяви заявників стосовно того, що вони мають право на відповідний розмір доплати складають право власності у розумінні даного положення, і якщо так, то чи порушує невиплата доплати право власності заявників.

Водночас, Суд нагадав, що за певних обставин законні очікування стосовно отримання власності можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантовано, можна вважати як таку, яка має «законні очікування», якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування (рішення Копецьки проти Словаччини). Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами (рішення Анхойзер-Буш Інк проти Португалії). Суд також відзначив, що перша і найбільш важлива вимога 1 статті першого Протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним, і переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що в розумінні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції майнові права позивача перебувають у безпосередній залежності від визначення формулювання отриманого захворювання під час виконання обов`язків військової служби, тому, ОСОБА_1 мав сподівання щодо зазначення (визначення) формулювання «визначення захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби», оскільки був наявний витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону в яким встановлено та зазначено, що поранення, контузія ОСОБА_1 . ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Водночас, суд враховує, що згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, суд зазначає та враховує, що позивач вичерпав усі можливі передбачені законодавством способи захисту свого порушеного права, а застосований судом захід захисту буде ефективним і єдино вірним у спірних правовідносинах.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов`язати Військово-лікарську комісію військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області внести зміни у свідоцтво про хворобу №32 від 15.02.2018 року щодо ОСОБА_1 в частині зміни формулювання з «визнаний непридатний до військової служби на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби» на «визнаний непридатний до військової служби в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби» та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Військово-медичного управління Служби безпеки України затвердити внесені зміни у свідоцтво про хворобу щодо ОСОБА_1 в частині зміни формулювання з «визнаний непридатний до військової служби на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби» на «визнаний непридатний до військової служби в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби» шляхом прийняття постанови.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Управління Служби безпеки України у Львівській області, Військово-лікарської комісії військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області, Центральної військово-лікарської комісії Військово-медичного управління Служби безпеки України, вчинити дії підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Військово-лікарську комісію військово-медичної служби Військово-медичного управління Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Лук`яновича, буд. 9, код ЄДРПОУ 20000195) внести зміни у свідоцтво про хворобу №32 від 15.02.2018 року щодо ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) в частині зміни формулювання з «визнаний непридатний до військової служби на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби» на «визнаний непридатний до військової служби в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби».

3. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Військово-медичного управління Служби безпеки України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 11, код ЄДРПОУ 20000002) затвердити внесені зміни у свідоцтво про хворобу щодо ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) в частині зміни формулювання з «визнаний непридатний до військової служби на підставі захворювань пов`язаних із проходженням військової служби» на «визнаний непридатний до військової служби в наслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби» шляхом прийняття постанови.

4. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13.02.2023.

Суддя Коморний О.І.


Дата ухвалення рішення	08.02.2023
Оприлюднено	03.04.2024
Номер документу	108964098
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби

Судовий реєстр по справі —380/10983/21

Ухвала від 08.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Уханенко С.А.

Ухвала від 18.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Уханенко С.А.

Ухвала від 27.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 02.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Уханенко С.А.