Постанова

від 07.02.2023 по справі 340/1331/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/1331/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (головуючий суддя: Петренко О.С.) по адміністративній справі № 340/1331/22, розглянутої у порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні)

за позовом Приватного акціонерного товариство "СГ Надія Нова" до Головного управління ДПС у області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство "СГ Надія Нова" (далі ПрАТ "СГНН") 14.02.2022 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі ГУ ДПС у Кіровоградській області), у якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС у Кіровоградській області 04.11.2021 року податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №00047780704, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ в сумі 2 750 567,00 грн., в тому числі 1 833 711,00 грн. основного платежу та 916 865,00 грн. штрафних санкцій;

- №00047800704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2019 року в сумі 1 759 139,00 грн.;

- №00047810704 , яким застосовано штраф в розмірі 39 497, 50 грн., в результаті встановленої відсутності складення та / або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних / розрахунків коригування на суму 473 970,00 грн., в тому числі ПДВ;

- №00047860710 від 04.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 37 032,73 грн., в тому числі 26 047,63 грн. основного платежу, 2 604,76 грн. штрафних санкцій та 8380,34 грн. пені;

- №00047840710 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 112 091,46 грн., в тому числі 74 709,46 грн. основного платежу, 7 470,95 грн. штрафних санкцій, 29 911,05 грн. пені;

- №00047830710 , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 339 370,00 грн., в тому числі 237 862,04 грн. основного платежу, 29396,84 грн. штрафних санкцій, 72 111,12грн. пені.;

А також податкову вимогу про сплату боргу №Ю-00047880710 від 04.11.2021 року в розмірі 91 978,40 грн.; та рішення №00047890710 від 04.11.2021 року про застосування штрафних санкцій в сумі 46 797,63 грн. за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операції з придбання товару у контрагентів ФГ "Верес" та ТОВ "Укрграндпостач" є необґрунтованими, ним надані до перевірки первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, які обумовлені економічним змістом, направленим на досягнення розумної кінцевої мети у вигляді отримання доходу.

ПрАТ "СГНН" своєчасно складено зведену податкову накладну, що не суперечить податковому законодавству, зобов`язання по стягненню військового збору, податку на доходи фізичних осіб та нарахування єдиного внеску, зазначені в акті перевірки, протирічать чинному податковому законодавству, а тому підстави для застосування фінансових санкцій відсутні.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням позивачем податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому прийняті рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року адміністративний позов ПрАТ "СГНН" задоволено, визнані протиправними та скасовані прийняті ГУ ДПС у Кіровоградській області 04.11.2021 року податкові повідомлення-рішення №00047780704, №00047800704, №00047810704, №00047860710, №00047840710, №00047830710; вимога про сплату боргу від 04.11.2021 року №Ю-00047880710 в частині суми 91 978,40 грн. та рішення від 04.11.2021 року №00047890710 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування суми 46 694,51 грн.

На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуті судові витрати в сумі 24 810,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі ст.311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами , яких достатньо для прийняття рішення за апеляційною скаргою відповідача, а тому клопотання представника ГУ ДПС у Кіровоградській області про розгляд справи в судовому засіданні задоволенню не підлягає.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, податковим органом у жовтні 2021 року проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "СГНН", якою встановлено порушення товариством пп.192.1.1 п.192 .1 ст. 192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України; п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, пп.164.2.1 пп. 164.2.17 «б» та пп. «е» п.164.2, п.164.5 ст.164, п.168.1.4 п.168.1 ст.168 , пп «а» п.176.2 ст.176 ПК України, пп.14.1.17 п.14.1 ст.14, п.109.1 ст.109, пп.164.2.5, ч. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.188.1 ст.188 ПК України, абз. 1 п.1 ч.1 ст. 7, п. 5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" п.8 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, п.9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та п.2 розд. IV, пп. 3 п.2 розд. VII Наказу Мінфіну "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині донарахування платником єдиного внеску застрахованим особам за попередній звітний період; пп.2.3.4 п.2.3 розд. ІІ Інструкції зі статистки заробітної плати, в результаті чого не сплачено єдиний внесок із сум оплати харчування працівників в сумі 91 978,40 грн. по періодам, за результатами якої складено акт №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 року (т.1 а.с.49-138).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняті 04.11.2021 року податкові повідомлення-рішення №00047780704, №00047800704, №00047810704, №00047860710, №00047840710 №00047830710, вимога про сплату боргу №Ю-00047880710 в частині суми 91 978,40 грн. та рішення №00047890710 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 46 694,51 грн. ,які оскаржені позивачем в судовому порядку.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючі позов, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є реальність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ФГ "Верес" та ТОВ "Укрграндпостач", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та визначено відповідні суми бюджетного відшкодування при декларуванні за червень 2019 року, висновки щодо яких викладені контролюючим органом в акті №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 року, відповідач при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішень про нарахування штрафних санкцій, діяв не у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 - 198.3,198.6 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Зміст акту перевірки свідчить, що ГУ ДПС у Кіровоградській області збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 2 750 567,00 грн., та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2019 в сумі 1 759 139 грн., внаслідок не визнання права ПрАТ "СГНН" на податковий кредит по взаємовідносинам з ФГ "Верес" та ТОВ "Укрграндпо стач".

Посилаючись на порушення контрагентами позивача ФГ "Верес", ТОВ "Укрграндпостач" вимог податкового законодавства щодо ведення ними господарської діяльності, контролюючий орган розцінив надані позивачем до перевірки первинні документи складеними всупереч вимогам чинного законодавства та такими, що не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, а саме: постачання позивачу контрагентами ФГ "Верес"кукурудзи; ТОВ "Укрграндпостач" - насіння соняшника.

Висновок податкового органу щодо нереальності здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з цими контрагентами спростовується наступними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем ПрАТ "СГНН" та ФГ "Верес" 15.10.2018 року укладено договір №15-10/18 поставки кукурудзи 3 класу (т.2 а.с.19-21).

Згідно специфікації №1 до договору №15-10/18 від 15.10.2018 року здійснено поставку товару - 300 т кукурудзи, врожаю 2018 року ± 10%, за ціною 1 484 000,00 грн. за умовами: СРТ термінал МСП Ніка-Тера (т.2 а.с.23), що підтверджено податковими накладними №95 від 19.10.2018року, №96 від 22.10.2018 року, №222 від 29.10.2020 року, №551 від 31.10.2017 року, №2 від 02.11.2018 року, №3 від 02.11.2018 року, №72 від 08.11.2018 року, №9 від 31.01.2019 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних(т.2 а.с.59-75), видатковими накладними №РН-000316 від 22.10.2018 року, №РН-000378 від 08.11.2018 року, №РН-000246 від 19.10.2018 року, №РН-000427 від 29.10.2018 року та №РН-000428 від 02.11. 2018 року (т.2,а.с.24-28) товарно-транспортни ми накладними (т.2,а.с.29,31,33,35,39,41-48).

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведено в безготівковій формі на підставі платіжних доручень на суму 1 657 044,38 грн. (т.2 а.с.49-58).

Суми ПДВ за податковими накладними, складеними ФГ "Верес" , віднесено позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2019 року в сумі 79 101,61 грн. та листопад 2019 року в сумі 197 072,45 грн.

Як зафіксовано в акті перевірки, відповідно до положень п. 85.9 ст.85 ПК України, листом від 27.08.2021 №1674/28-97-03-06-08 (вх. № ГУ ДПС в області №4844/7 від 06.09.2021) ГУ ДПС у Кіровоградській області отримано від СУ Офісу великих платників податків ДФС копії вилучених у ПрАТ "СГНН" первинних документів стосовно фінансово господарських операцій з постачальником ТОВ "Укрграндпостач" за період з грудня 2018 року по І півріччя 2019 року, які досліджені під час перевірки податковим органом, із якого вбачається наступне.

Між ПрАТ "СГНН" та ТОВ "Укрграндпостач" 27.12.2018 року укладений договір №04/12-18 постачання насіння соняшнику у кількості 1 685 тон на загальну суму 19 900 018,50 грн., в тому числі ПДВ 33 16 669,75 грн., на умовах EXW Ex Works/ Франко Завод, складські приміщення ТОВ «Оілпродакшшен» м.Одеса вул.Хаджибейська дорога,38.

Здійснення поставки товару підтверджено податковою накладною № 9 від 31.01.2019 року на загальну суму 19 900 018,50 грн., в тому числі ПДВ 3 316 669,75 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2 а.с.73-75), перехід права власності на товар підтверджено актами про передачу товару: №11/01 від 11.01.2019 року на 120 т на загальну суму з ПДВ 1 417 212,00 грн. ; №09/01 від 09.01.2019 року на 370 т на загальну суму з ПДВ 4 369 737,00 грн.; №21/01 від 21.01.2019 року на 425 т на загальну суму з ПДВ 4 251 636,00 грн., №24/01 від 21.01.2019 року на 410 т на загальну суму з ПДВ 4 842 141,00 грн. , видатковими накладними №ГП -0000005 від 09.01.2019 року, №ГП 0000011 від 11.01.2019 року, №ГП -0000012 від 21.01.2019 року , №ГП-0000013 від 23.01.2019 року, №ГП 0000014 від 24.01.2019 року, товарно-транспортними накладними (т.2 а. с. 81).

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведено в безготівковій формі на підставі платіжних доручень на суму 1 327 100 грн. (т.2 а.с.76-78).

Матеріалами справи підтверджено, що придбане ТОВ "Укрграндпостач" насіння соняшнику передано по складу заводу переробнику ТОВ «Оілпродакшен», з яким укладено договір №20/08-2018 від 20.08.2018 року на переробку давальницької сировини насіння соняшника (т.3 а.с.161-170).

За наслідками надходження / відпуску сировини, виробництва та відвантаження продукції, між ТОВ "Укрграндпостач" та ТОВ «Оілпродакшен» складені та підписані зведені акти з переробки сировини і виробництва готової продукції (т.3 а.с.171-182).

Отримання позивачем вказаних обсягів насіння соняшника від ТОВ "Укрграндпо стач" підтверджується відповідними актами за період з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, та сформованим ТОВ «Оілпродакшшен» реєстром прийнятого насіння соняшника для перероробки ПрАТ "СГНН" від 31.01.2019 року за заліковою вагою (т.2 а.с.95).

Позивачем здійснено частковий розрахунок з ТОВ "Укрграндпостач" за поставлену продукцію в сумі 1 327 100 грн. (т.2 а.с.76-78), ПДВ на загальну суму 3 316 669,75 грн. по взаємовідносинах з контрагентом включено до податкового кредиту за січень 2019 року.

Здійснивши аналіз доказів у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції з придбання ПрАТ "СГНН" товару кукурудзи та насіння соняшника у контрагентів ФГ "Верес" та ТОВ "Укрграндпостач", мали місце та фактично здійснені, суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені первинними бухгалтерськими документами, податковою звітністю, в тому числі податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН. Вказані первинні документи, які надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У ході розгляду справи достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Згідно приписів ч.4 ст.242 КАС України, суд першої інстанції , врахувавши правові позиції Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 24.05.2019 року №826/7423/16, від 31.03.2020 року №200/5932/ 19-а, дійшов вірного висновку, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення відповідних необхідним ресурсів для виконання господарських операцій є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Крім того, необхідно враховувати, що законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, господарських та виробничих можливостей контрагента, а також від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Таким чином, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, як у ситуації по цій справі, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Згідно змісту акту №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 року, у ході перевірки позивача зустрічна звірка з ФГ "Верес" ,ТОВ "Укрграндпостач" з питань підтвердження отриманих від ПрАТ "СГНН" відомостей щодо господарських відносин між ними, контролюючим органом не проводилася.

Натомість відповідач використав податкову інформацію щодо цих контрагентів, наявну в базах даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зробив висновки про відсутність у зазначених підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів тощо.

Оцінюючи результати даних податкової звітності контрагентів позивача з бази автоматизованого контролю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відомості в базах даних ІС ДПС свідчать лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари позивачем не отримувались та не реалізовувались у межах господарської діяльності, в той час як нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, як-то відповідними актами перевірки контрагентів, в тому числі і по ланцюгу постачання, та не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порушення кримінального провадження щодо контрагентів при відсутності вироку по кримінальній справі не може бути доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у справах №826/9561/17 від 09.07.2020 року, №1640/2783/18 від 04.09.2020 року, №817/992/15 від 25.09.2019 року, №820/4403/16від 16.04.2021 року.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ФГ "Верес" , ТОВ "Укрграндпостач" не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про визнання податкових повідомлень-рішень від 04.11.2021 року №00047780704 , №00047800704 протиправними та їх скасування.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2017 року ПрАТ "СГНН" укладено договір поставки з ТОВ «Рітейл Трейд», за яким 09.10.2017року та 10.10.2017 року здійснено поставку насіння соняшника на адресу ТОВ «Рітейл Трейд» в кількості 23 060 кг на суму 242 130 грн., в тому числі ПДВ 40 355 грн., та 22 080 кг на суму 231 840 грн., в тому числі ПДВ 38 640 грн., що підтверджено видатковими накладними №ЗН 0000000174 від 09.10.2017 року , №ЗН-00000000175 від 10.10.2017 року.

Відповідно до положень п.201.4 ст.201 ПК України, згідно з вимогами якої платникам податку, в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем з дотриманням вимог п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну №551 від 31.10.2017 року, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення- рішення №00047810704 від 04.11.2021 року, яким до ПрАТ "СГНН" застосовано штраф в розмірі 39 497,50 грн. за порушення реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкових накладних / розрахунків коригування на суму 473 970,00 грн.

Щодо не нарахування та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходу у вигляді додаткового блага, а саме: безоплатного харчування у сумі 74 709, 46 грн. за винесеними 04.11.2021 року податковим повідомленням - рішенням №00047840710, ЄСВ в сумі 91 978,40 грн. згідно вимоги №Ю-00047880710, військового збору в сумі 6 225,79 грн. за податковим повідомленням - рішенням №00047860710, рішення №00047890710 про застосування штрафних санкцій в сумі 46 797,63 грн. за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ, судом першої інстанції встановлено наступне.

В акті перевірки №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 року зазначено, що ПрАТ "СГНН" відповідно до колективного договору та накладних відомостей про використання талонів на харчування з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року забезпечувало працівників підприємства харчуванням, податковим органом зроблено висновок, що працівниками ПрАТ "СГНН" отримано додаткове благо в розмірі 3 341 173,31 грн. (т.1 а.с.108-109).

Вказане, за висновком акту перевірки, призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни за харчування, безоплатно отриманого платником податків у сумі 74 709, 46 грн., чим порушено вимоги пп.164.2. 1 , пп.164.2.17 «б» та пп. «е» п.164.2, п.164. 5 ст. 164, пп.168.1.4 п.168.1 ст. 168 ПК України, ч. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України.

Зазначені висновки податкового органу спростовуються наступним.

За приписами пп.14.1.47 п. 14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1, ст.168 ПК України, агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу; податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно пп.1.7. п.16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір; звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Положеннями абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-УІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2464-УІ) передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з ЄДРПОУ), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-УІ , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абз.7), ч.1 ст.4 Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Здійснивши аналіз чинного податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що додатковими благами вважаються матеріальні чи нематеріальні цінності, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму, а тому харчування, що надається працівникам роботодавцем у зв`язку із виконанням ними трудових обов`язків, не є додатковим благом, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, не є об`єктом оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В силу викладеного суд першої інстанції правомірно визнав протиправними та скасував прийняті відповідачем 04.11.2021 року податкові повідомлення - рішення №00047840710, №00047860710, рішення №00047890710, та податкову вимогу про сплату боргу №Ю-00047880710.

Щодо не нарахування та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті платником податків доходів у не грошовій формі /натуроплата/ в сумі 237 862,04 грн. згідно прийнятих відповідачем 04.11.2021 року податкового повідомлення рішення №00047830710 , військового збору в сумі 19 821,84 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №00047860710, судом першої інстанції встановлено наступне.

В акті перевірки №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 року зазначено, що відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок ПрАТ "СГНН" здійснювало розрахунки з фізичними особами по орендній платі в грошовій, та натуральній (не грошовій) формі згідно відомостей видачі паїв від 31.12.2017 року, 31.12.2018 року.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.

Суд першої інстанції, застосувавши згідно п.5 ст.242 КАС України правову позицію Верховного Суду по справі №818/309/18 від 21.02. 2019 року, вірно зазначив, що Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" №1877-IV від 24.06.2004 року (далі Закон №1877-IV в редакції, що діяла на момент правовідносин), визначаються основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Приписами п.3.1,3.2 ст. 3 Закону № 1877-IV передбачено, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції . Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.

На виконання Закону № 1877-IV постановою КМ України № 159 від 11.02. 2010 року затверджена Методика визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни об`єкта державного цінового регулювання, і на кожний маркетинговий період наказами Міністерства аграрної політики та промисловості України встановлювалися мінімальні і максимальні інтервенційні ціни.

Системний аналіз наведених норм Закону № 1877-IV свідчить, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції лише в межах організованого аграрного ринку, натомість за межами цього ринку цінове регулювання державою не здійснюється.

Відтак ціни на продукцію (ячмінь озимий, пшениця, кукурудза, соняшник) по операціям ПрАТ "СГНН", що наведені в акті перевірки №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 року, не підлягають державному регулюванню, оскільки правовідносини з їх реалізації не пов`язані з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі, тобто операції здійснювалися за межами організованого аграрного ринку.

В силу викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування відповідачем 04.11.2021 року податкових зобов`язань за податковими повідомленнями - рішеннями №00047830710, №00047860710 протирічать приписам податкового законодавства, визнав їх протиправними та скасував.

Суд першої інстанції правомірно згідно з приписами ст.139 КАС України стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підтверджені документально понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 810,00 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по адміністративній справі № 340/1331/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 30 днів.

Головуючий - суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий