Ухвала

від 13.02.2023 по справі 440/9354/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 лютого 2023 року

м. Київ

справа №440/9354/21

адміністративне провадження №К/990/3007/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СААДА 77» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 440/9354/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "СААДА 77", про визнання протиправними та скасування наказів,-

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "СААДА 77", у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5312-СГ від 21 лютого 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5343-СГ від 21 лютого 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5351-СГ від 21 лютого 2020 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 21 лютого 2020 року № 5312-СГ, № 5343-СГ, № 5351-СГ.

Не погоджуючись із рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 440/9354/21, Товариство з обмеженою відповідальністю «СААДА 77» оскаржило їх у касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставою для оскарження рішення судів попередніх інстанцій скаржник зазначає п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 814/152/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14, від 03 грудня 2020 року у справі № 820/2819/18, від 05 травня 2022 року у справі 240/10663/20, від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених Верховним Судом у вищевказаних постановах, оскільки дана справа та постанови, на які посилається третя особа, стосуються різних правовідносин та не є подібними.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких саме норм права та подібність правовідносин.

Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Також за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні.

Відтак, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу мають вказувати особи, які подають касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.

Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом зазначення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення згідно пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України та з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СААДА 77» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 440/9354/21 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій