Постанова

від 06.02.2023 по справі 916/426/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/426/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича - Хлопко В.Ф.;

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022

по справі №916/426/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича

до відповідачів:

- Біляївської районної державної адміністрації Одеської області

-Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна"

-Товариства з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області

про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів,

(суддя першої інстанції: Д`яченко Т.Г., дата та місце ухвалення рішення: 07.09.2022, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Фізична особа-підприємець Клинов Андрій Вячеславович (далі - ФОП Клинов А.В.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Біляївської районної державної адміністрація Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник", у якій просила суд:

1)визнати недійсним та скасувати:

- Розпорядження №1129/2007 від 03.08.2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 47,84 га Товариству з обмеженою відповідальністю „Нова Україна", видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

- Розпорядження про внесення змін та доповнень до Розпорядження №27/2008 від 14.01.2008, видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

- Розпорядження №12/2011 від 12.01.2011 «Про внесення змін до договору купівлі-продажу» від 22.01.2008, видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

- Розпорядження №215/2012 від 30.03.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору купівлі-продажу від 22.01.2008р.»., видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

2) визнати недійсними:

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22.01.2008 року, укладений між Біляївського районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.01.2008 за №457 Криворотенко Л.І. та зареєстрованого у Августівській сільській ради та в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 січня 2008 року за №12.;

-Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 22.01.2008 за реєстровим №457, від 13.01.2011, посвідченого приватним нотаріусом Стецюк О.О. Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №82;

- Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 22.01.2008 за реєстровим №457, від 28.02.2011, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л.І. Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №223;

- Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 22.01.2008 за реєстровим №457, від 18.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л.І. Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №791.

3) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" спірні земельні ділянки площею 35,5205 га, кадастровий №5121080300:01:003:0165; площею 4,7903 кадастровий №5121080300:01:003:0161; площею 0,2766 кадастровий №5121080300:01:003:0163, що розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" повернути дані спірні земельні ділянки у власність Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що відповідно до Протоколу № 3/1 від 01.08.2012 установчих зборів засновників (учасників) Споживчого кооперативу „Вікторія" член Споживчого кооперативу „Вікторія" Клинов Андрій Вячеславович володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді Споживчого кооперативу „Вікторія" наступним майном: Торговельний павільйон №8 площею 56 кв.м. 2000 року будівництва, частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. Протокол засвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОМНО Лукашевою Н.А. 01.08.2012 за реєстровим № 53,54 так як є власником нерухомого майна, що находиться на земельній ділянці загальною площею 46,09 га за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1,1- В, 1-Г, 1-д, 1-Е, 1-Ж, має право на користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 у даній справі у задоволенні позовних вимог ФОП Клинова Андрія Вячеславовича - відмовлено у повному обсязі.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б засвідчували обставини, на які посилається позивач, як на підставу заявлених позовних вимог. Суд вказав, що за час розгляду справи позивачем не було надано до суду докази, які б засвідчували право власності позивача на майно, що визначено у п. 14 Проколу №3/1 установчих зборів (учасників) Споживчого кооперативу „Вікторія" від 01.08.2012.

На переконання суду відсутні будь-які докази, які б давали суду можливість встановити обставини щодо наявності у позивача у даній справі майнових прав щодо майна, визначеного у вищенаведеному протоколі.

Суд вказав, що за відсутності доказів, на які позивач посилався як на підставу своїх заявлених позовних вимог, ним не доведено суду належними та допустимими доказами, якими чином права та інтереси Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича були порушені з боку відповідачів у даній справі, шляхом видачі оскаржуваних розпоряджень та укладанням договору з відповідними змінами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Клинов А.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 по даній справі скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На думку апелянта рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що разом із позовною заявою та відповіддю на відзив до матеріалів справи було надано документи, що підтверджують створення позивачем майна, про що свідчать договори про організацію торговельного місця, паспорти торгового об`єкта, відповідні договори, починаючи з 1999 року, а також договори про організацію об`єкта торгівлі (починаючи з 2004 року). Крім того, додатковими доказами є протоколи випробувань елктромереж, квитанції про сплату оренди. Також було надано протокол, який підтверджує, що вказаним майном володіє позивач на підставі права власності на пай у пайовому фонді Споживчого кооперативу «Вікторія».

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проігноровано обов`язок повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, апелянт вказує, що судом не надано оцінки доводам позивача про те, що протиправність прийняття рішення про продаж земельної ділянки відбулося з порушенням права інших осіб, у тому числі позивача, які також мало право на придбання земельної ділянки.

На переконання заявника, він мав право на придбання спірної земельної ділянки, оскільки у нього на цій земельній ділянці була будівля. Позивач був зацікавлений у тому, щоб у нього була у приватній власності земельна ділянка, однак його цього права позбавили, шляхом продажу земельної ділянки не за аукціоном.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не вмотивував своє рішення та не вказав, якими саме документами згідно вимог законодавства встановлюєються обставини щодо наявності певного права у позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 по справі №916/426/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

20.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/426/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/426/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022.

23.11.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції заишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник» вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у ФОП Клинова А.В. порушеного права та законного інтересу на момент звернення до суду є обгрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича на: 17.01.2023 року о 12-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні 17.01.2023 оголошено перерву по справі №916/426/22 до: 06.02.2023 року до 12-30 год.

В судове засіданні 06.02.2023 з`явився представник апелянта, який підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а скаргу задовольнити.

В судове засідання представники інших учасників справи не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідачів та третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається судом з матеріалів справи, 03.08.2007 Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано Розпорядження №1129/2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на території Августівської сісльскої ради Біляївського району Одеської області.

14.01.2008 Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано Розпорядження №27/2008 „Про внесення змін та доповнень до розпорядження райдержадміністрації від 03.08.2007№1129/2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на території Августівської сісльскої ради Біляївського району Одеської області".

12.01.2011 Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано Розпорядження №12/2011 „Про внесення змін до договору купівлі-продажу ТОВ „Акторинок „Куяльник" (правонабувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна") земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території Августівської сільської ради Біляївського району від 22.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого у реєстрі №457.

30.03.2012 Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було видано Розпорядження №215/2012 „Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення відповідних змін до договору купівлі-продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території Августівської сільської ради, за межами неселених пунктів, Біляївського району Одеської області від 22.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого у реєстрі №457.

Також 22.01.2008 між Біляївською районною державною адміністрацією, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., за номером №457, за умовами якого відповідно до розпоряджень Біляївської районної державної адміністрації Одеської області віл 03.08.2007 за №1129/2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ „Нова Україна" на території Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області та від 14.01.2008 за №27/2008 „Про внесення змін та доповнень до Розпорядження райдержадміністрації від 03.08.2007р. №1129/2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на території Августівської сісльскої ради Біляївського району Одеської області" та рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області за №335/Р-XVIII-V від 17.12.2007 „Про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі, земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 46,09 га, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївськоий район, Августівська сільська рада, Живахова гора 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж та перебуває у постійному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна", та умов цього договору продавець продає, а покупець купує земельну ділянку загальною площею 46,09 га, що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївськоий район, Августівська сільська рада, Живахова гора 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж (за межами населеного пункту), для розміщення ринку та продовольчого ринку змішаної торгівлі, яка на момент укладання цього договору знаходиться в постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії І-ОД №004523, виданого Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №11.

13.01.2011 між Біляївською районною державною адміністрацією, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" було укладено Договір про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стецюк О.О. до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., за номером №457, за умовами якого, зокрема, п. 1.1. визначено, що відповідно до Розпоряджень Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 03.08.2007 за №1129/2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ „Нова Україна" на території Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, від 14.01.2008 за №27/2008 „Про внесення змін та доповнень до розпорядження райдержадміністрації від 03.08.2007 №1129/2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на території Августівської сісльскої ради Біляївського району Одеської області", від 12.01.2011 за №12/2011 „Про внесення змін до договору купівлі продажу Товариству з обмеженою від повільністю „Авторинок Куяльник" (правонабувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна") земельної ділянки несільськогосподарського призначення на території Августівської сільської ради Біляївського району від 22 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кривортенко Л.І., зареєстрованого у реєстрі №457, та рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області за №335/Р-XVIII-V від 17.12.2007 „Про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі, земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 46,09 га, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївськоий район, Августівська сільська рада, Живахова гора 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж та перебуває у постійному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник" (правонабувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна") та умов цього договору продавець передає, а покупець купує земельну ділянку загальною площею 40,5874 га, що розташована за адресою: Одеська обл., Біляївськоий район, Августівська сільська рада, Живахова гора 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж (за межами населеного пункту), для розміщення авторинку та продовольчого ринку змішаної торгівлі, яка на момент укладання цього договору знаходиться в постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Авторинок Куяльник" (правонабувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна") на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії І-ОД №004523, виданого 28 грудня 2001 Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №11.

28.02.2011 між Біляївською районною державною адміністрацією, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" було укладено Договір про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., за номером №457, за умовами якого, п.4.1. викладено у наступній редакції: право власності на земельну ділянку виникає після його державної реєстрації та одержання Державного акту на право власності на землю, який видається покуплю за умовами сплати ним першого платежу за придбану земельну ділянку згідно п.2.2. та п. 2.5. цього договору. До цього моменту правовий режим її використання та розрахунків зберігається у тому вигляді, у якому він був раніше встановлений. До повного розрахунку за придбану земельну ділянку, згідно п. 2.5. цього договору покупець не має право передавати право власності третім особам та/або відчужувати будь-яким іншим способом вказану в цьому договорі земельну ділянку.

Надалі, 18.04.2012 між Біляївською районною державною адміністрацією, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" було укладено Договір про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., за номером №457.

В свою чергу позивач стверджує, що відповідно до Протоколу № 3/1 від 01.08.2012 установчих зборів засновників (учасників) Споживчого кооперативу „Вікторія" член Споживчого кооперативу „Вікторія" Клинов А.В. володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді Споживчого кооперативу „Вікторія" наступним майном: Торговельний павільйон № 8 площею 56кв.м. 2000року будівництва, частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою що знаходиться за адресою Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. Протокол засвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОМНО Лукашевою Н.А. 01.08.2012 за реєстровим № 53,54.

Позивач вважає, що він, як власник торговельного павільйону №8 (нерухомого майна), що находиться на земельній ділянці загальною площею 46,09га за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-д, 1-Е, 1-Ж, має право на користування вищезазначеною земельною ділянкою, а відповідач своїм протиправним розпорядженням №1129/2007 від 03.08.2007 про продаж земельної ділянки, укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки, та як наслідок видачею протиправних державних актів на земельні ділянки на Товариство з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник", порушив законні права та інтереси позивача на користування земельною ділянкою і здійснення підприємницької діяльності.

Вказані обставини стали підставою для звернення ФОП Клинова А.В. до Господарського суду Одеської області з відповідними вимогами про скасування розпоряджень, договорів, а також повернення спірних земельних ділянок відповідачам.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд зауважує на тому, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд повинен виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.

Тобто, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як зазначалося раніше, в обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що відповідно до Протоколу № 3/1 від 01.08.2012 установчих зборів засновників (учасників) Споживчого кооперативу „Вікторія" член Споживчого кооперативу „Вікторія" Клинов Андрій Вячеславович володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді Споживчого кооперативу „Вікторія" наступним майном: Торговельний павільйон № 8 площею 56кв.м. 2000року будівництва, частина асфальтного покриття, частина бетонного забору з плит, частина залізних воріт, частина електронної підстанції, частина асфальтного покриття, частина електроопор, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою що знаходиться за адресою Україна, Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж. Протокол засвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОМНО Лукашевою Н.А. 01.08.2012 за реєстровим № 53,54 та як є власника нерухомого майна, що находиться на земельній ділянці загальною площею 46,09га за адресою: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1,1- В, 1-Г, 1-д, 1-Е, 1-Ж, має право на користування вищезазначеною земельною ділянкою.

При цьому, позивач просив суд першої інстанції:

1)визнати недійсним та скасувати:

- Розпорядження №1129/2007 від 03.08.2007 „Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 47,84 га Товариству з обмеженою відповідальністю „Нова Україна", видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

- Розпорядження про внесення змін та доповнень до розпорядження №27/2008 від 14.01.2008, видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

- Розпорядження №12/2011 від 12.01.2011 «Про внесення змін до договору купівлі-продажу» від 22.01.2008, видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області;

- Ррозпорядження №215/2012 від 30.03.2012 Про затвердження технічної документації із землеустрою та внесення змін до договору купівлі-продажу від 22.01.2008, видане Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області.

2)визнати недійсними:

- Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22.01.2008, укладений між Біляївського районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.01.2008 за №457 Криворотенко Л.І. та зареєстрованого у Августівській сільській ради та в державному реєстрі земель вчинено запис від 28 січня 2008 року за №12.;

-Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 22.01.2008 за реєстровим №457, від 13.01.2011, посвідченого приватним нотаріусом Стецюк О.О. Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №82;

- Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 22.01.2008 за реєстровим №457, від 28.02.2011, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л.І. Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №223;

- Договір про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 22.01.2008 за реєстровим №457, від 18.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л.І. Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за №791.

3) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" спірні земельні ділянки площею 35,5205 га, кадастровий №5121080300:01:003:0165; площею 4,7903 кадастровий №5121080300:01:003:0161; площею 0,2766 кадастровий №5121080300:01:003:0163, що розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова Україна" повернути дані спірні земельні ділянки у власність Біляївської районної державної адміністрації Одеської області.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2020 рок у справі №910/12787/17 (п.п. 6.3, 6.4).

З наявного в матеріалах справи Проколу №3/1 установчих зборів (учасників) Споживчого кооперативу „Вікторія" від 01.08.2012 вбачається, зокрема, що член Споживчого кооперативу „Вікторія" Клинов Андрій Вячеславович володіє на підставі права власності на пай у пайовому фонді Споживчого кооперативу „Вікторія" наступним майном: торгівельний павільйон № 8, площею 56 кв.м 2000 року будівництва, частина асфальтного покриття, частина вартості бетонного забору з плит, частина вартості залізних воріт, частина вартості електронної підстанції, частина вартості асфальтного покриття, частина вартості електроопір, стовпів, електрокабелю та світильників, частина вартості користування земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: Україна, Одеська обл., Біляївський район, Августівська сільська рада, село Котовка, Живахова гора 1, 1-В, 1-Г, 1-Д, 1-Е, 1-Ж.

Проте вказаний протокол за умови відсутності належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, не може бути безперечним доказом права власності позивача на вказане у цьому протоколі майно.

Не можуть бути прийнятими в якості належних доказів права власності Климова А.В. на майно і договори, на які посилається апелянт, як-то: договори про надання послуг, про сумісну діяльність, організацію торговельного місця та об`єкта торгівлі, протокол випробувань електромереж, квитанції про сплату оренди, оскільки зазначені документи не є правовстановлюючими.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять доказів, які б засвідчували обставини, на які посилається позивач, як на підставу заявлених позовних вимог.

Ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не було надано до суду докази, які б засвідчували право власності позивача на майно, що визначено у п. 14 Проколу №3/1 установчих зборів (учасників) Споживчого кооперативу „Вікторія" від 01.08.2012.

Відсутні будь-які докази, які б давали суду можливість встановити обставини щодо наявності у позивача у даній справі речових прав щодо майна, визначеного у вищенаведеному протоколі і як наслідок порушення цих прав чи законних інтересів оскаржуваними розпорядженнями та договорами.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Тобто, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, а тому потребують захисту.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи даний спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до господарського суду.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушеного права, свободи або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідачів, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, з огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, а також вимоги позивача, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку позивачем не було доведено наявність свого порушеного права щодо захисту якого він звернувся до суду.

Крім того, за відсутності доказів, на які позивач посилався як на підставу своїх заявлених позовних вимог, ним не доведено суду належними та допустимими доказами, якими чином права та інтереси Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича були порушені з боку відповідачів у даній справі, шляхом видачі оскаржуваних розпоряджень та укладанням договору з відповідними змінами.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на сформульовані вимоги позивача, незрозуміло яким чином задоволення позовних вимог поновлює права та інтереси ФОП Клинова А.В., з огляду на те, що останній просить суд зобов`язати відповідачів вчинити дії на користь Біляївської районної державної адміністрації, яка є також відповідачем у даній справі.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.01.2008, Товариству з обмеженою відповідальністю „Авторинок „Куяльник" видані Державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ№763977 на земельну ділянку площею 0,2766 га, який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі вчинено запис №512100002000023; серії ЯЛ №763976 на земельну ділянку площею 35,5205 га, який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі вчинено запис №512100002000022; серії ЯЛ №763978 на земельну ділянку площею 4,7903 га, який зареєстровано відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі вчинено запис №512100002000024.

Також довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю „Авторинок Куяльник" №4 від 19.05.2022 підтверджено, що будь-яких договорів оренди з позивачем та Споживчим кооперативом „Вікторія" не укладалось та фінансово-господарських відносин немає; довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю „Авторинок Куяльник" №5 від 19.05.2022 засвідчено, що все асфальтне покриття, яке розміщено на території підприємства за адресою: Одеська обл., Одеський район., с. Латівка, вул. Живахова Гора, 1 знаходиться на балансі підприємства і було придбано за власні кошти і нікому останнім часом не реалізовувалось.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що надані позивачем докази, начебто в підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, не засвідчують виникнення права власності у останнього на майно та не приймаються судом до уваги, оскільки за такими документи не встановлюються обставини щодо наявності певного права у позивача, яке як він вважає було порушено відповідачами.

За таких обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності до норм чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 по справі №916/426/22 задоволенню не підлягає, а рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 по справі №916/426/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 по справі №916/426/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.02.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький