Постанова

від 31.01.2023 по справі 910/21353/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. Справа№ 910/21353/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко К.П. за ордером;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Геращенко В.І. самопредставництво;

від відповідача 3: Геращенко В.І. самопредставництво;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зодіак"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 (повний текст складено 05.09.2022)

у справі №910/21353/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зодіак"

до 1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

2. Київської міської державної адміністрації

3. Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зодіак" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач 1, Держгеокадастр), Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач 2, КМДА) та Київської міської ради (далі - відповідач 3, КМР), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Держгеокадастру №556 від 30.11.2021 "Про задоволення скарги та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки" (далі - оскаржуваний наказ);

- зобов`язати Держгеокадастр поновити в Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, місце розташуванням: м.Київ, Дарницький район, в урочищі Бортничі, площа: 74,4527 га, цільове призначення: 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - спірна земельна ділянка).

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним актом від 24.02.1946 сільськогосподарській артілі ім.Ворошилова (с.Дмитрівка, Києво-Святошинського району) було передано у вічне користування земельну ділянку площею 1217,3 га, і в подальшому правонаступником цієї артілі стало КСП "Шпитьківський", яке отримало у колективну власність земельні ділянки радгоспу "Шпитьківський", зокрема, площею 74,46 га у межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі). У подальшому КСП "Шпитьківський" було реорганізоване у ТОВ "Агрофірма Зодіак" та ТОВ "Шпитьківське", і позивач виступив правонаступником цього КСП у тому числі щодо права користування спірною земельною ділянкою. 10.09.2021 до Державного земельного кадастру, за заявою позивача, внесено запис про земельну ділянку площею 74,4527 га з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:96:001:0040, однак оскаржуваним наказом, за скаргою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), було скасоване рішення про державну реєстрацію цієї земельної ділянки. Оскаржуваний наказ прийнятий Держгеокадастром з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у нього відсутня компетенція для розгляду скарги і прийняття рішення; було порушено 30-ти денний строк оскарження рішення і скарга мала бути повернута; наявний судовий спір щодо земельної ділянки; діяли заходи забезпечення позову під час прийняття оскаржуваного наказу.

Держгеокадастр у відзиві на позов, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що під час прийняття оскаржуваного наказу він діяв у законодавчо визначений спосіб та правомірно встановив протиправність дій державного кадастрового реєстратора з реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки у останнього були відсутні повноваження на вчинення таких дій.

КМДА у відзиві на позов, заперечуючи проти позовних вимог, посилалась на те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідно до норм чинного законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачем 1 процедури розгляду скарги. Також зазначено, що Київська міська рада як власник та розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень щодо передачі у власність або користування спірної земельної ділянки не приймала, а позивачу у 2019 році було відмовлено у розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж такої ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зодіак" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки скарга КМДА на рішення державного кадастрового реєстратора була подана через 52 календарних дні, що перевищує встановлений 30-ти денний строк, оскаржуваний наказ не містить відомостей про поновлення цього строку, а КМР, як власнику земельної ділянки, мало бути відомо про внесення запису щодо спірної земельної ділянки; Держгеокадастр мав повернути скаргу у зв`язку із пропуском строку її подання; Держгеокадастр не має повноважень щодо скасування рішень державного кадастрового реєстратора; є неспроможними аргументи суду про недоведеність позивачем порушення права внаслідок прийняття оскаржуваного наказу, оскільки право постійного користування земельною ділянкою було набуто позивачем у зв`язку із реорганізацією сільськогосподарської артілі ім.Ворошилова; позивачем з метою проведення державної реєстрації земельної ділянки були виконані вимоги чинного законодавства і у державного кадастрового реєстратора не було підстав для відмови у проведенні відповідної державної реєстрації, а твердження відповідача 2 щодо неправомірної реєстрації повинні досліджуватись за наслідками подання ним позову (а не скарги); посилання суду на наказ Мін`юсту від 04.11.2021 №3964/5 не впливає на правомірність чи незаконність оскарженого наказу Держгеокадастру, а вказаний наказ Мін`юсту оскаржується позивачем у справі №910/18193/21; Держгеокадастр не мав права розглядати скаргу відповідача 2, оскільки був наявний судовий спір у справі №910/18193/21, учасниками якого є КМДА та КМР, і діяли заходи забезпечення позову.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що КМДА подало скаргу у межах встановленого строку; Держгеокадкастр має повноваження розглядати скарги на рішення державних кадастрових реєстраторів; позивачем не доведено підстав набуття ним права постійного користування на спірну земельну ділянку і не надав жодних документів, про те, що артіль імені Ворошилова (користувач по державному акту) було реорганізовано/перетворено у ТОВ "Агрофірма Зодіак", тому ним не доведено порушення його прав; на момент прийняття оскаржуваного наказу у Держгеокадастру була відсутня інформація про наявність судового спору, оскільки позивач подав відповідну ухвалу вже після винесення оскаржуваного наказу.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що строк подання скарги обліковується з моменту, коли особа дізналась про порушення її прав, а КМР, як власник спірної земельної ділянки, дізнався про рішення державного кадастрового реєстратора 01.11.2021 і в цей же день була подана відповідна скарга до Держегокадастру; Держгеокадастр має повноваження розглядати скарги на рішення державного кадастрового реєстратора; відсутні підтвердження належності та правомірності земельної ділянки користувачу - ТОВ "Агрофірма Зодіак" (відсутні докази правонаступництва артілі ім.Ворошилова); земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 розташована в межах м.Києва, відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва і не передавалась у користування будь-яким особам, а земельна ділянка, яка надавалась артілі ім.Ворошилова по державному акту, знаходиться у Києво-Святошинському районі.

В процесі розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання - чи утворена земельна ділянка площею 74,4527 га, кадастровий номер 8000000000:96:001:0040, в результаті поділу з земельної ділянки площею 1217,3 га, право постійного (довічного) користування щодо якої було надано сільськогосподарській артілі ім.Ворошилова, згідно з державним актом на вічне користування землею колгоспами №548357 від 24.02.1946 року?

Представником КМДА та КМР були подані заперечення щодо клопотання про призначення експертизи, в яких вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 не була утворена шляхом поділу іншої земельної ділянки, а була зареєстрована за позивачем без волевиявлення власника земельної ділянки і з порушенням норм чинного законодавства; під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не зазначалось про такі обставини, як у клопотанні відповідачів 2 і 3; не вбачається будь-якої потреби у спеціальних знаннях для вирішення даного спору.

У письмових поясненнях від 23.01.2023 представник позивача просить врахувати судові рішення у справі №640/36503/21, якими встановлено правомірність дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права постійного користування на земельну ділянку за позивачем, законність набуття ним цього права, безпідставність висновків Мін`юсту про наявність очевидних порушень і неврахування наявності судового спору.

Сторони неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на повідомлені ними адреси електронної пошти, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача 1 і третьої особи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав клопотання про призначення судової експертизи, також підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідачів 2, 3 у судовому засіданні заперечила проти призначення судової експертизи, також заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Апеляційним господарським судом відхилено клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях для вирішення даного спору з підстав, які наведені у мотивувальній частині даної постанови.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідачів 2, 3, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.09.2021 до Державного земельного кадастру за заявою ТОВ "Агрофірма Зодіак" державним реєстратором відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області внесено інформацію про земельну ділянку площею 74,4527 га, яка розташована - м.Київ, Дарницький район, в урочищі Бортничі, із присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:96:001:0040, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.09.2021 (том 1 а.с.242-250).

Держана реєстрація зроблена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.06.2021, ФОП Ткаченко Н.В.

У розділі "Право постійного користування земельною ділянкою" зазначено, що власником є Виконавчий комітет Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих, документ, що посвідчує право - Державний акт від 24.02.1946 №548357.

Також 10.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько Мар`яною Володимирівною було зареєстровано за Товариством право постійного користування земельною ділянкою площею 74,4527 га з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно (том 1 а.с.54-58).

Підставою для реєстрації вказано Державний акт №548357, виданий 24.02.1946, видавник - Виконавчий комітет Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих.

01.11.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Держгеокадастру зі скаргою на рішення державного реєстратора відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.09.2021 про державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 (том 2 а.с.225).

Скарга була мотивована тим, що ТОВ "Агрофірма Зодіак" 16.12.2019 було відмовлено у наданні згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки, документація із землеустрої щодо її відведення до Департаменту не надходила, Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування.

Наказом Держгеокадастру №556 від 30.11.2021 "Про задоволення скарги та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки" (надалі - "Наказ") задоволено скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.11.2021 №05702-29535 та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040. Також наказано державним кадастровим реєстраторам Департаменту ведення державного земельного кадастру Держгеокадастру внести до програмного забезпечення Державного земельного кадастру інформацію про скасування рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 (том 1 а.с.20).

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд визнати його протиправним та скасувати, а також зобов`язати Держгеокадастр відновити в Державному земельному кадастрі запис про спірну земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок ряду реорганізацій і перетворень різних сільськогосподарських підприємств до нього, в порядку правонаступництва, перейшло право постійного користування земельною ділянкою за державним актом №548357 від 24.02.1946 та державним актом №108 від 18.08.1999, у зв`язку із чим за його замовленням було виготовлено технічну документацію та внесено до Державного земельного кадастру запис про земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номеру, однак рішення про реєстрацію було неправомірно скасовано оскаржуваним наказом. При цьому, на думку позивача, було порушено процедуру та порядок прийняття оскаржуваного наказу, а саме: прийнято наказ поза межами компетенції відповідача 1 всупереч приписам ст.ст. 16, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"; прийнято Наказ за наявності спору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040; не було повернуто скаргу відповідача 2 відповідно до п. 230 Порядку у зв`язку з пропуском строку для її подання.

На підтвердження наявності у нього права постійного користування спірною земельною ділянкою позивач посилався на наступні обставини:

- 24.02.1946 на підставі державного акту на вічне користування землею колгоспами № 548357 сільськогосподарській артілі імені Ворошилова с.Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області було передано у вічне користування землю в кількості 1217,3 га;

- у 1959 році на базі сільськогосподарських артілей сіл Шпитьки, Горбовичі, Личанка було створене державне сільськогосподарське підприємство радгосп "Шпитьківський", до складу земель якого ввійшла частина заплавних черезсмужних земель колишніх сільськогосподарських артілей ім. Ворошилова "Жовтень";

- у серпні 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 04.09.1997 № 1922, код 00849445, радгосп "Шпитьківський" був перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство "Шпитьківське".

- цього ж року, інститутом землеустрою Української академії аграрних наук складено технічний звіт по коригуванню планових матеріалів зйомок минулих років державного сільськогосподарського підприємства радгоспу "Шпитьківський" Києво-Святошинського району Київської області, згідно з яким на земельній ділянці знаходиться землекористування радгоспу "Шпитьківський";

- КСП "Шпитьківське" отримало у колективну власність земельні ділянки, належні радгоспу "Шпитьківський", зокрема, земельну ділянку площею 74,46 га в межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі) на підставі Державного акту на право колективної власності на землю за №108 від 18.08.1999;

- в подальшому КСП "Шпитьківське" було реорганізовано в ТОВ "Агрофірма Зодіак" та ТОВ "Шпитьківське";

- рішенням Загальних зборів засновників ТОВ "Агрофірма Зодіак" від 30.03.2000, яке оформлено протоколом № 1, було прийнято рішення про створення ТОВ "Агрофірма Зодіак" в с. Шпитьки, Києво-Святошинського району Київської області на базі частини майна КСП "Шпитьківське";

- позивач стверджує, що ТОВ "Агрофірма Зодіак" виступило правонаступником КСП "Шпитьківське" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, зокрема, права користування земельною ділянкою площею 74,46 га в межах м. Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі ), що підтверджується листом Києво-Святошинської РДА №07-22-11/7 від 21.03.2006 та п. 1.2. Статуту ТОВ "Агрофірма Зодіак";

- 28.10.2004 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА було затверджено технічний звіт земельно-кадастрової інвентаризації ТОВ "Агрофірма Зодіак";

- відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж кварталу № 96:001, земельна ділянка площею 748014.95 кв.м. за адресою: в межах Дарницького району м. Києва в міському земельному кадастрі обліковується за ТОВ "Агрофірма Зодіак";

- 10.09.2021 приватним нотаріусом Бутько М.В. за Товариством було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 74.4527 га за кадастровим номером 8 000000000:96:001:0040.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний наказ був прийнятий Держгеокадастром у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним, також відсутні підстави для зобов`язання Держгеокадастру поновити в Державному земельному кадастрі запис про спірну земельну ділянку, оскільки позивачем не доведено, що він є правонаступником юридичної особи, якій, за його доводами, ця земельна ділянка була надана у постійне користування.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), згідно із частиною другою якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач просить визнати оскаржуваний наказ Дергеокадастру протиправним та скасувати його, оскільки, за доводами позивача, цей наказ порушує його право щодо постійного користування земельною ділянкою, а також просить відновити у Державному земельному кадастрі запис про цю земельну ділянку.

Отже, до предмету доказування у даній справі входить як встановлення законності чи незаконності оскаржуваного наказу Держгеокадастру, так і наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Щодо доводів позивача про те, що він є правонаступником особи, якій земельна ділянка була надана в постійне користування, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конституції УРСР від 30.01.1937 року було встановлено, що земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв`язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинотракторні станції і т.п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто, всенародним добром.

Згідно статті 8 Конституції УРСР від 30.01.1937 року земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.1946 виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих був виданий Державний акт на вічне користування землею колгоспами за №548357, згідно якого сільськогосподарській артілі імені Ворошилова с.Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області було передано у вічне користування землю в кількості 1217,3 га (том 1 а.с.23-28).

У розділі опис меж сільськогосподарської артілі імені Ворошилова зазначено: від А до Б з землями Ірпінського лісництва, Ірпінського лісгоспу; від Б до В з землями с-г артілі Більшовик с.Шпитіьки Києво-Святошинського району; від В до Г з землями Бучанської торфорозробки; від Г до Д з землями Ірпінського лісництва Ірпинського лісгоспу; від Д до Е з землями І.Т.К.; від Е до Є з землями Ушосдор-У; від Є до Ж з землями Святошинського комунального; від Ж до З з землями с-г артілі "Перемога" с.Гореничи Києво-Святошинського району.

На плані земель, який є додатком до акту, зазначені чотири ділянки - А(Е)-Б-В-Г-Д, Е(І)-Є-Ж-З, К-Л-М-Н-(О)І та О-П-Р-С (том 1 а.с.25).

Однак, при цьому на сторінці Доповнення до державного акту №548357 (том 1 а.с.27) відсутні будь-які відомості про зміну розміру та меж земельних ділянок, які надавались вказаній артілі.

Отже, зі змісту вказаного державного акту вбачається, що артілі ім.Ворошилова була передана земля площею 1217,3 га, яка розташована у Києво-Святошинського району Київської області, тобто на правому березі ріки Дніпро.

Позивач вказує, що у 1959 році на базі сільськогосподарських артілей сіл Шпитьки, Горбовичі, Личанка було створене державне сільськогосподарське підприємство радгосп "Шпитьківський", до складу земель якого ввійшла частина заплавних черезсмужних земель колишніх сільськогосподарських артілей ім. Ворошилова "Жовтень", однак не надав доказів того, яка саме частина земель із переданих по державному акту перейшла до радгоспу "Шпитівський".

Статтею 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", в редакції, чинній у серпні 1997 року, було визначено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

09.09.1997 розпорядженням голови Києво-Святошинської державної адміністрації було затверджено Статут колективного сільськогосподарського підприємства "Шпитівське", з якого вбачається, що підприємство створено у відповідності з рішенням зборів трудового колективу шляхом перетворення радгоспу "Шпитьківський" (том 1 а.с.73-82).

У пункті 1.2 Статуту КСП зазначено, що діяльність підприємства базується на викупленому у держави майна і переданій у колективну власність землі з подальшим розподілом цієї власності на майнові та земельні паї з занесенням у пайові книжки земельних сертифікатів.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі - ЗК України 1990р.) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 ЗК України 1990 р.).

Згідно зі ст. 60 ЗК України 1990р. землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЗК України 1990р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Позивач вказує, що КСП "Шпитьківське" отримало у колективну власність земельні ділянки належні радгоспу "Шпитьківський", зокрема, земельну ділянку площею 74,46 га в межах міста Києва (урочище Бортничі у Дарницькому районі) на підставі Державного акту на право колективної власності на землю за №108 від 18.08.1999.

Однак, матеріали справи не містять Державного акту на право колективної власності на землю за №108 від 18.08.1999, на який посилається позивач.

При цьому, урочище Бортничі знаходиться у Дарницькому районі міста Києва та розташоване на лівому березі ріки Дніпро, тобто на значній відстані від Києво-Святошинського району Київської області, де знаходиться земельна ділянка, яка передавалась у постійне користування сільськогосподарській артілі імені Ворошилова по державному акту №548357 від 24.02.1946, що взагалі виключає можливість того, що спірна земельна ділянка була частиною земель, які передавались за державним актом на вічне користування землею колгоспами від 24.02.1946.

Крім того, на плані земельної ділянки сільськогосподарської артілі імені Ворошилова, доданому до акту на право постійного користування землею від 1946 року, земельна ділянка є суцільною, але на ній відсутнє графічне позначення р.Дніпро, яка географічно відділяє землі правобережного Києво-Святошинського району від лівобережних земель, на яких розташоване оз.Тягле, що віднесені до спірної земельної ділянки.

З огляду на вказані обставини відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Пунктом 7.1 Статуту КСП "Шпитьківське" встановлено, що виключно загальні збори членів підприємства (збори уповноважених) приймають рішення про припинення діяльності товариства.

Позивач вказує, що КСП "Шпитьківське" було реорганізовано в ТОВ "Агрофірма Зодіак" та ТОВ "Шпитьківське", однак не надав відповідних рішень загальних зборів членів підприємства щодо його припинення шляхом реорганізації.

Також матеріали справи не містять переліку виділеного майна в натурі колишнім членам КСП для передачі його засновникам новоствореного товариства.

У матеріалах справи наявний протокол №1 загальних зборів засновників ТОВ "Агрофірма Зодіак" від 31.03.2000 (том 1 а.с.86-88), з якого вбачається, що АТВТ "Святошино", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вирішили створити ТОВ "Агрофірма Зодіак" в с.Шпитьки Києво-Святошинського району на базі частини майна КСП "Шпитківське", згідно з розподільчим балансом, складеним КСП "Шпитківське".

Статутний фонд між засновниками розподілений наступним чином: АТВТ "Святошино" - вносить грошима 7528,23 та володіє 51,01% статутного фонду; ОСОБА_1 вносить свій майновий пай у загальному пайовому фонді КСП "Шпитківське" в сумі 2411,00, належний йому на підставі свідоцтва про право на майновий пай №367 від 22.02.2000 та володіє 16,33%; статутного фонду, ОСОБА_2 вносить свій майновий пай у загальному пайовому фонді КСП "Шпитківське" в сумі 2411,00, належний йому на підставі свідоцтва про право на майновий пай №333 від 22.02.2000 та володіє 16,33%; статутного фонду, ОСОБА_3 вносить свій майновий пай у загальному пайовому фонді КСП "Шпитківське" в сумі 2411,00, належний йому на підставі свідоцтва про право на майновий пай №426 від 22.02.2000 та володіє 16,33%; статутного фонду.

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР (у відповідній редакції станом на час створення позивача у 2000 році), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Нормами Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ГК України) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов`язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що за приписами наведених норм законодавства, чинного на час створення позивача, розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Однак, матеріали справи також не містять розподільчого акту (балансу) або передаточного акту (балансу).

Посилання позивача на те, що у його Статуті зазначено про те, що він є правонаступником прав та обов`язків "Шпитівське", обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки єдиним належним підтвердженням факту реорганізації КСП "Шпитьківське" є відповідне рішення загальних зборів його членів або зборів уповноважених про реорганізацію, або рішення суду чи арбітражного суду.

Рішення загальних зборів ТОВ "Агрофірма Зодіак" від 30.03.2000, яке оформлене протоколом №1, не є рішенням членів КСП "Шпитівське", а на вказаних загальних зборах взагалі не були присутніми всі члени КСП "Шпитьківське", а лише три окремі особи, які начебто володіли майновими паями у загальному пайовому фонді КСП "Шпитківське".

При цьому суду не надані докази повного складу учасників КСП "Шпитьківське" на момент його реорганізації та належності йому майнових прав, зокрема, на земельну ділянку, що з 1946 року належала на праві постійного користування сільськогосподарській артілі імені Ворошилова.

Лист Києво-Святошинської РДА №07-12-11/7 від 21.03.2006 (том 1 а.с.83) не є належним і допустимим доказом реорганізації КСП "Шпитівське", оскільки така реорганізація згідно із законодавством повинна бути підтверджена рішенням зборів членів підприємства.

Враховуючи зміст зазначених доказів, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Агрофірма Зодіак" було створено не як правонаступник КСП "Шпитківське", а як об`єднання трьох громадян та АТВТ "Святошин", шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За відсутності у матеріалах справи розподільчого балансу, з якого можливо було б встановити, які саме частки могли перейти до новоствореного підприємства, є недоведеним факт того, що земельна ділянка перейшла у користування ТОВ "Агрофірма Зодіак".

Також є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що посилання у статуті позивача на те, що товариство є правонаступником КСП "Шпитківське", не може вважатись належним та допустимим доказом правонаступництва, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Аналогічні правові висновки щодо порядку реорганізації КСП та необхідності прийняття відповідного рішення вищого органу управління викладено також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 по справі №907/29/19, постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 21.09.2021 у справі №925/1176/20, постанові Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 03.06.2020 у справі №917/841/19, у постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2009 у справі №3/155-08-3093, постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2010 у справі №7/49/08, постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014 у справі №911/3588/13.

Поданий позивачем державний акт, який посвідчує право постійного (довічного) користування земельною ділянкою виданий на земельну ділянку площею 1217.3 га для сільськогосподарської артілі імені Ворошилова, в той же час, відомості з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки містять відомості про площу розміром 74,4527 га та її власника (користувача) - Виконавчий комітет Київської-Святошинської районної Ради депутатів трудящих.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення зазначених органів.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Водночас, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 розташована в межах м. Києва та відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва, за доводами відповідачів, які не спростовані позивачем, Київська міська рада як власник та розпорядник земель комунальної власності на території міста Києва жодних рішень щодо передачі у власність або користування будь-яким фізичним чи юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0040 не приймала.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт набуття ним права постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва від КСП "Шпитьківське", як щодо земельної ділянки площею 1217,3 га у Києво-Святошинському районі Київської області, так і площею 74,4527 га у Дарницькому районі міста Києва.

За таких обставин Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що право позивача спірним наказом не порушене у зв`язку з відсутністю у нього права на вказану земельну ділянку, реєстрація якої є предметом спірного наказу, отже, позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, а тому позов не підлягає задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зодіак" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.02.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко