Постанова

від 08.02.2023 по справі 911/1265/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Справа№ 911/1265/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Замніус А.Ю.;

від третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: не прибув;

від третьої особи 3: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРОФІЛЬ"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року (дата підписання повного тексту 18.07.2022 року)

у справі №911/1265/21 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРОФІЛЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАБАНК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича

за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДАБАНК» (далі - відповідач) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьова Володимира Юрійовича (далі - третя особа 1) та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа 2), ОСОБА_2 (далі - третя особа 3) про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: А - склад загальною площею 1106 кв.м, К - колонка, №-огорожа, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 180773732212.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідне майно було незаконно відчужено Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» в особі незаконного складу без належних повноважень ( ОСОБА_3 без згоди на відчуження такого майна) на користь ОСОБА_4 , тому є таким, що вибуло з володіння позивача поза його волею, що є підставою для витребування такого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДАБАНК», яке є останнім набувачем (власником) майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року у справі №911/1265/21 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема не застосував до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі №569/1221/16-ц.

Крім того, скаржник вказав, що учасник Товариства ОСОБА_5 про збори учасників Товариства, оформлені протоколами №3 та №4, обізнана не була, про їх скликання, порядок денний повідомлена не була, участі в них не приймала, протоколів №№3, 4 не підписувала, своєї частки у статутному капіталі ОСОБА_1 не передавала, будь - яких цивільно-правових угод з цього приводу із ОСОБА_1 не укладала, заяви ОСОБА_5 про вихід із складу Товариства з одночасною передачею її частки ОСОБА_1 нотаріус не засвідчував і такої заяви Товариству вона не подавала.

Відтак за твердженням скаржника внаслідок нікчемності правочинів перехід частки статутного капіталу Товариства у 47%, яка належала ОСОБА_5 до ОСОБА_1 не відбувся, перехід часток у 51%, яка належала ОСОБА_1 , та у 2% яка належала ОСОБА_6 , до громадянки ОСОБА_3 30.08..2013 року не відбувся. Відповідно, ОСОБА_7 не набула права власності ні на 53% статутного капіталу, що належали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ні на 47%, які були відчужені ОСОБА_5 ОСОБА_8 .

Тобто, за твердженням скаржника рішення щодо відчуження нерухомого майна (єдиного активу товариства), яке було предметом договору купівлі-продажу від 15.10.2013 року, вищий орган Товариства не ухвалював. Таким чином майно, останнім набувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вадобанк», вибуло із володіння позивача не з його волі, а підстави набуття цього майна не можна вважати законними.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сулім В.В. судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року у справі №911/1265/21 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року у справі №911/1265/21 своєю ухвалою 26.09.2022 року.

18.10.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року у справі № 911/1265/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРОФІЛЬ" - без задоволення.

Крім того, представник відповідача, зокрема у відзиві зазначив, що відповідач придбав майно за відплатним договором, належним чином здійснив оплату за ним, вчиняє всі необхідні та можливі дії щодо обслуговування майна, і тим більше не знав та не міг знати про наявність будь-яких дефектів при відчуженні майна позивачем у 2013 році. Окрім того, позивачем не надано жодних доказів того, що майно вибуло з власності поза його волею.

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, в межах предмету доказування при розгляді індикаційного позову прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність виведення ОСОБА_5 зі складу учасників.

17.11.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач, зокрема зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення по даній справі суд першої інстанції вірно встановив та зазначив, що «Позивачем не подано і матеріали справи не містять доказів визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ «Сервіс Профіль» №3 від 02.07.2012 року та рішення загальних зборів ТОВ «Сервіс Профіль» №4 від 30.08.2013 року, внаслідок прийняття яких ОСОБА_3 набула прав на частку Товариства та була призначена директором Товариства».

14.12.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких скаржник, зокрема зазначив, що обізнаність відповідача щодо обставини виведення майна із власності позивача спростовує його добросовісність.

Крім того, 14.12.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи повідомлення приватного нотаріуса КМНО Присяжнюк О.М. від 18.01.2022 року.

Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до п. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Матеріали справи не містять доказів подання разом із позовною заявою долучених позивачем додаткових доказів. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

У відповідності до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм ч. 3 ст, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 21.06.2018 року у справі №906/612/17, від 22.08.2018 року у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 року у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України вказані докази позивач мав би надати суду, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, представником позивача не надано доказів неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника, як і не надано клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів.

Отже, у задоволені клопотання позивача від 14.12.2022 року про долучення додаткових доказів слід відмовити; повідомлення приватного нотаріуса КМНО Присяжнюк О.М. від 18.01.2022 року колегією суддів до розгляду не приймається.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити - без змін.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 08.02.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибули.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРОФІЛЬ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалі справи, 15.11.2006 року була проведена державна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» (Товариство), місцем реєстрації визначено: Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Артема, 50.

Засновниками Товариства були: ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі 51%, ОСОБА_5 із часткою 47% та ОСОБА_6 із часткою 2% (керівник).

Згідно з Протоколом № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» від 02.07.2012 року, учасник Товариства ОСОБА_5 була виведена зі складу учасників Товариства з посиланням на її власну заяву про вихід. В результаті виходу частка учасника ОСОБА_5 перейшла до ОСОБА_1 , відповідно його частка збільшилася до 98% статутного капіталу Товариства; частка другого учасника - ОСОБА_6 залишилась у розмірі 2%.

Так, Товариство обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» було власником майна, а саме нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: А - склад загальною площею 1106 кв.м, К - колонка, №-огорожа, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 180773732212, розташоване на земельній ділянці площею 0,50 га із цільовим призначенням: будівництво цеху ПВХ виробів.

15.10.2013 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. був посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» продало, а ОСОБА_2 купила за 128 100 грн вказане нерухоме майно.

Відповідач в свою чергу, придбав вказане спірне майно у ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі-складу) від 26.07.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Бурлакою О.В., зареєстровано в реєстрі за № 3658. Договірна ціна, за якою відчужувалося нерухоме майно, становила 475 518,72 грн.

Як вбачається із змісту договору купівлі продажу від 15.10.2013 року, від імені продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» в особі директора Бєлінської Г.І., діяв ОСОБА_1 за довіреністю, посвідченою Відутою О.В., приватним нотаріусом КМНО 20.09.2013 року за реєстровим № 3043.

За вимогами ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Призначення (обрання) та звільнення (відкликання) директора Товариства належить до виключної компетенції загальних зборів Товариства (п.п. 7.2. Статуту).

Постановою від 10.03.2015 року, додатковою постановою від 22.09.2015 року у справі Харківського окружного адміністративного суду № 820/1050/15 скасовано реєстраційні дії стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль», а саме: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що пов`язані зі змінами до установчих документів, та внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами до установчих документів. При розгляді зазначеної адміністративної справи судом встановлено, що 11.12.2012 року ОСОБА_5 написала заяву про припинення своєї участі у Товаристві у зв`язку з відчуженням своєї частки громадянину ОСОБА_8 .

Як зазначає позивач, на виконання вищезазначеного рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/1050/15, 07.09.2015 року та 26.10.2015 року внаслідок скасування реєстраційних дій державним реєстратором, участь ОСОБА_5 в Товаристві та Статут Товариства, який був чинним на момент складення протоколу зборів учасників № 3, були відновлені.

Проте, відновлений внаслідок скасування реєстраційних дій у 2015 році склад учасників Товариства змінився, оскільки учасники ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вийшли із Товариства 30.08.2013 року. Рішенням зборів учасників Товариства у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , оформленим протоколом № 4 від 30.08.2013 року, 100% статутного капіталу (в тому числі і частка у 47%, яку привласнив ОСОБА_1 ), були передані ОСОБА_3 , яку призначили директором Товариства.

Також позивач зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2017 року у справі № 642/3206/17 було встановлено факт виходу ОСОБА_6 і ОСОБА_1 із складу учасників Товариства 30.08.2013 року, що стало підставою для проведення відповідних реєстраційних дій, 10.04.2018 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано законний склад учасників та призначений керівник Товариства - ОСОБА_8

21.09.2018 року загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль», перевіривши обставини скликання, проведення та прийняття рішень зборів учасників Товариства, оформлених протоколами № 3 від 02.07.2012 року та № 4 від 30.08.2013 року, визнали зазначені рішення недійсними (протокол № 7).

Так, за твердженням скаржника про проведення 02.07.2012 року загальних зборів, про порядок денний цих зборів ОСОБА_5 повідомлена не була, участі в зборах не брала, в реєстрі учасників зборів не розписувалась, Протоколу № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІЛЬ» від 02.07.2012 року не підписувала, заяви про свій вихід із Товариства не подавала, цивільно-правову угоду щодо відчуження своєї частки іншому учаснику - ОСОБА_1 не укладала.

Так, на підтвердження вищевказаного, скаржник, зокрема, зазначив, що згідно з повідомленням приватного нотаріуса КМНО Пономарьова В.Ю. за № 27/01-16 від 19.05.2014 року заяви громадянки ОСОБА_5 про вихід із складу Товариства та передачу своєї частки ОСОБА_1 він не виготовляв та справжність її підпису не засвідчував, оскільки 02.07.2012 року нотаріальні дії ним взагалі не вчинялись, вказаний в заяві реєстровий номер 214/13 з виготовленням знаку «/» (дріб) нотаріусом ОСОБА_10 у нотаріальній діяльності не використовувався, підпис на заяві абсолютно відрізняється від оригінального підпису нотаріуса, а бланк, на якому виготовлена заява ОСОБА_5 , із зазначеним у ньому серією та номером нотаріусом ОСОБА_10 взагалі не використовувався, а був використаний іншими нотаріусами. Крім того, у заяві про вихід із Товариства вказана адреса реєстрації заявниці: АДРЕСА_2 . Насправді з 20.07.2011 року ОСОБА_5 була зареєстрована у м. Почаїв, що підтверджується відповідним штампом на 13 сторінці її паспорту, оригінал якого був оглянутий суддею в судовому засіданні. Із зазначеного випливає, що особа, які виготовляли заяву про вихід та протокол №3, паспорту ОСОБА_5 під час їх виготовлення не бачили, а отже ОСОБА_5 не була присутня як при написанні від її імені заяви так і при складенні протоколу №3.

Як зазначає позивач, насправді ОСОБА_5 відчужила свою частку ОСОБА_8 , а не ОСОБА_1 .

Враховуючи що на зборах 02.07.2012 року були присутні тільки два учасника ( ОСОБА_6 і ОСОБА_1 ), які володіли лише 53% статутного капіталу, зазначені збори не мали повноважень для вирішення будь-яких питань Товариства, а відтак їх рішення є недійсними, як і наступні рішення зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 4 від 30.08.2013 року, які також були прийняті без участі власника частки статутного капіталу у 47%.

Крім того, грошові кошти від продажу нерухомого майна на рахунок Товариства не надходили.

Таким чином, за твердженням скаржника, продаж майна за договором купівлі-продажу від 15.10.2013 року відбувся в особі неналежного власника та директора Товариства ОСОБА_7 та без згоди на відчуження такого майна повноважним складом учасників Товариства. У зв`язку з чим, вважає наявними достатні підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, вибуття майна з власності Товариства відбулось за укладеним ним правочином - договором купівлі-продажу від 15.10.2013 року.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, матеріали справи не місять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.10.2013 року, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідний правочин є чинним і слугує підставою вибуття майна з власності Товариства, допоки недійсність такого правочину не буде встановлена у визначеному законодавством порядку.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять також і будь-яких доказів визнання недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» № 3 від 02.07.2012 року та рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» № 4 від 30.08.2013 року, внаслідок прийняття яких ОСОБА_3 набула прав на частку Товариства та була призначена директором Товариства.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що у справі № 922/4211/19, що розглядалася Господарським судом Харківської області, за позовом ОСОБА_5 предметом позову було визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства «Сервіс Профіль», оформлених протоколами № 3 від 02.07.2012 року та № 4 від 30.08.2013 року, якими виведено ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства на підставі нотаріально посвідченої заяви про вихід шляхом передачі належної їй частки 47% статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_1 ; розподілено частки учасників таким чином: частка ОСОБА_1 - 98%, ОСОБА_6 - 2% статутного капіталу Товариства; затверджено статут у новій редакції. У вказаній справі, рішенням першої інстанції (Господарського суду Харківської області) - відмовлено у задоволенні позову. Постановою Східного апеляційного господарського суду - рішення суду першої інстанції залишено без змін, та відмовлено у задоволенні апеляційної скарги. Верховним Судом - закрито касаційне провадження.

У справі № 922/1262/18 Господарського суду Харківської області предметом позову було визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» та ОСОБА_2 з підстав його укладення без згоди загальних зборів. Господарським судом Харківської області - позовні вимоги задоволено, договір визнано недійсним. Східним апеляційним господарським судом - задоволено апеляційну скаргу частково, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове яким закрито провадження у справі.

У справі № 922/1604/19 Господарського суду Харківської області предметом позову повторно було визнання недійним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» та ОСОБА_2 Господарським судом Харківської області закрито провадження у справі у зв`язку з існуванням Постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 року у справі № 922/1262/18, яка набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такій Постанові обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі. Східним апеляційним господарським судом - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, наразі жодним судовим рішенням не встановлено неправомірності виключення ОСОБА_5 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль», не визнано недійсними протоколи загальних зборів учасників на яких надавалася згода на відчуження спірного майна, та не встановлено будь-яких інших порушень, які б свідчили про те, що спірне майно вибуло із власності позивача поза його волею.

Крім того, колегія суддів відзначає, що в ході розгляду справи Харківського окружного адміністративного суду № 820/1050/15 досліджувалось та встановлено протиправність дій Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо здійснення 13.07.2012 року та 09.09.2013 року державної реєстрації нових редакцій статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс профіль» та скасовано державну реєстрацію щодо останнього: запис №10651050007016015 та запис №10651050011016015. Зобов`язано Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо державної реєстрації даних про учасників та керівника ТОВ «Сервіс Профіль», відповідну до його Статуту, яка була чинною до нових редакції від 13.07.2012 року та 09.09.2013 року.

Однак, в ході розгляду відповідної справи Харківського окружного адміністративного суду досліджувалась виключно правомірність дій державного реєстратора, при цьому, правомірність рішень загальних зборів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» № 3 від 02.07.2012 року та № 4 від 30.08.2013 року та договору купівлі-продажу від 15.10.2013 року по суті не розглядалось та не вирішувалось. Навіть при недотриманні державним реєстратором порядку вчинення реєстраційних дій, що стало підставою для їх скасування, за умови чинності рішень загальних зборів та договору купівлі-продажу, відповідні акти та правочин продовжують діяти і породжують обумовлені ними правові наслідки. При цьому, рішення у справі Харківського окружного адміністративного суду № 820/1050/15 лише є підставою для приведення реєстраційних дій у відповідність до вимог чинного законодавства і не відміняє та не визначає протиправності рішень загальних зборів та договору купівлі-продажу.

Так, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.

Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч.ч. 1 - 3 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Також, у постанові Верховного суду від 18.02.2021 року у справі № 14/5026/1020/2011 зазначено, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

З`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилась Велика Палата у постанові від 04.07.2018 року у справі № 569/1221/16-ц, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано скаржником належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, майно придбане за відплатним договором, належним чином здійснено оплату за ним, зареєстровано право власності та вчинено всі необхідні та можливі дії щодо обслуговування майна. Відповідач не знав та не міг знати про наявність будь-яких дефектів при відчуженні майна позивачем у 2013 році, на момент придбання майна відповідачем, жодним судовим рішенням не було встановлено дефекту волі позивача щодо відчуження майна.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем було укладено договір оренди землі від 08.11.2019 року з Голосіївською сільською радою Броварського району Київської області, за яким відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств, під будівництво та обслуговування будівлі - складу, з кадастровим номером 3221281601:01:100:0013, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірне майно.

Як правильно встановлено в судом першої інстанції, для встановлення факту незаконності вибуття майна з його власності, має значення встановлення факту незаконності вибуття майна з його власності, які мали місце в період його відчуження Товариством, коли власником і директором була ОСОБА_7 .

З матеріалів справи вбачається, що спірність відчуження частки в статутному капіталі Товариства має місце щодо 47 %, які належали ОСОБА_5 і були передані ОСОБА_8 , а не ОСОБА_1 .

Однак, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів встановлення відповідних обставин, зокрема доказів визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» № 3 від 02.07.2012 року про перехід частки 47% ОСОБА_5 до ОСОБА_1 (у зв`язку з незаконністю виключення зі складу учасників товариства). ОСОБА_8 , як новим власником 47% частки, не оскаржено відчуження такої частки ОСОБА_7 і обсяг її повноважень, не надано доказів визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль» № 4 від 30.08.2013 року, за яким ОСОБА_3 набула прав на частку Товариства та була призначена директором Товариства, тощо.

Щодо посилання позивача на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2017 року у справі №642/3206/17, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таким рішенням лише встановлено факт виходу ОСОБА_1 і ОСОБА_6 зі складу учасників Товариства. При цьому, обставини щодо підстав та умов їх виходу судом не досліджувались, і навіть, якщо припустити наявність підстав для відновлення прав на незаконно вибулу частку в розмірі 47%, з відповідного судового рішення не можливо встановити долі решти 53%, щодо яких відсутні ознаки незаконності.

Відповідно, щодо решти 53 % статутного капіталу Товариства, які правомірно належали ОСОБА_1 (51%) та ОСОБА_6 (2%), відсутні ознаки незаконності їх передачі на користь ОСОБА_3 , тому у відповідній частині ОСОБА_3 правомірно набула статусу учасника Товариства.

Наведене рішення Ленінського районного суду м. Харкова та відновлення на його підставі прав на 100% статутного капіталу Товариства суперечить фактичним обставинам, які відображені в матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Профіль», оскільки вихід учасників, про який йде мова у наведеному рішенні суду, відбувався у зв`язку з передачею часток ОСОБА_3 і в частині 53% є правомірним. В той же час, ОСОБА_8 мав право лише на 47% статутного капіталу Товариства і не вжив заходів щодо відновлення свого права в установленому порядку.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, порушення прав учасника щодо 47% частки не є підставою для висновку про вибуття майна з власності Товариства поза волею Товариства, оскільки на момент вчинення правочину ОСОБА_3 була власником принаймні 53% статутного капіталу Товариства і її повноваження як директора Товариства не спростовані в установленому порядку.

При цьому, твердження скаржника, про обізнаність відповідача щодо обставини виведення майна із власності позивача не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог не є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт незаконності вибуття майна з власності позивача не підтверджений матеріалами справи.

Тобто відсутні достатні підстави стверджувати про вибуття майна поза волею власника (Товариства).

Факт незаконності вибуття має встановлюватись щодо винної особи, що може відбуватись як в межах одного спору з одночасним заявленням пов`язаних вимог про витребування майна, так і в окремих спорах щодо встановлення факту незаконності вибуття та витребування від фактичного володільця.

Однак, позивачем вимога про встановлення факту незаконнсоті вибуття майна у цьому спорі не заявлена до належних відповідачів і не надано належних та допустимих доказів встановлення відповідного факту в інших судових провадженнях.

Таким чином, позивачем заявлено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння від відповідача, як добросовісного набувача, без встановлення у визначеному законодавством порядку факту незаконності вибуття майна, тому як правильно встановлено судом першої інстанції відсутні підстави для витребування такого майна у відповідача, як добросовісного набувача.

З огляду на викладене, твердження скаржника, що рішення щодо відчуження нерухомого майна (єдиного активу товариства), яке було предметом договору купівлі-продажу від 15.10.2013 року, вищий орган Товариства не ухвалював. Таким чином майно, останнім набувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вадобанк», вибуло із володіння позивача не з його волі, а підстави набуття цього майна не можна вважати законними, не спростовує висновків суду.

Водночас, колегія суддів відзначає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 569/1221/16-ц.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та, зокрема, зводяться до переоцінки відповідних висновків судових інстанцій щодо незаконності виведення ОСОБА_5 зі складу учасників товариства, які не є предметом розгляду даної справи та які не раз були предметом розгляду та відповідно рішення по яким набрали законної сили.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРОФІЛЬ" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ПРОФІЛЬ" на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року у справі №911/1265/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 року у справі №911/1265/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1265/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 14.02.2023 року.