Постанова

від 09.02.2023 по справі 924/382/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року Справа №924/382/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МакГруп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2022 у справі №924/382/22 (суддя Кочергіна В.О., повний текст рішення складено 21.10.2022)

за позовом Хмельницької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "МакГруп"

про стягнення 412062,18 грн. безпідставно збережених коштів

за участю представників:

позивача Кучевської Г.В.,

відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2022 у справі №924/382/22 позов Хмельницької міської ради до ТОВ "МакГруп" про стягнення 412062,18 грн. безпідставно збережених коштів задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МакГруп" на користь Хмельницької міської ради 394127,87 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Гарнізонній, 1 у м.Хмельницькому, 5912,06 грн. витрат по оплаті судового збору. У решті суми стягнення відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.122, 123, 124, 206 ЗК України, ст.21 Закону України "Про оренду землі", вказав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження правових підстав використання відповідачем спірної земельної ділянки. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази щодо належності об`єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці на праві власності відповідачу з 22.12.2017, оцінивши їх в сукупності з іншими доказами у справі та кожного окремо, суд дійшов висновку про те, що відповідач використовував земельну ділянку по вул.Гарнізонній, 1 в м. Хмельницькому без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України з 22.12.2017.

Таким чином, відповідач за заявлений до стягнення період не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Хмельницької міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які підлягають до стягнення на підставі ст.1212 ЦК України. З огляду на викладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку про правомірність нарахування орендної плати в сумі 394127,87 грн. У решті заявленої суми 17934, 31 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у позові належить відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з ТОВ "МакГруп" 394127,87 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Хмельницької міської ради до ТОВ "Макгруп" про стягнення 394127,87 грн. відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2022 залишити без змін.

Апелянт, зокрема, вказує, що реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:24:002:0590 здійснена на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам закону, оскільки при її складанні протиправно зазначено її цільове призначення для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (12.11) замість вірного виду цільового призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (12.04.). У зв`язку з невірним визначенням цільового призначення та виду використання спірної земельної ділянки, протиправно визначено коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кцп), "2,5" замість "0,5", що стало наслідком суттєвого збільшення розміру нормативно грошової оцінки вказаної спірної земельної ділянки та відповідно нарахування завищеного розміру орендної плати.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що подані Хмельницькою міською радою витяги були видані спеціально уповноваженим на те органом, який несе відповідальність за достовірність інформації, яка міститься в них. Таким чином зазначені витяги відповідають вимогам ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", тому відповідно і проведені на їх підставі розрахунки безпідставно збережених коштів є обґрунтованими і відповідають вимогам чинного законодавства. У суду не було жодних правових підстав для самостійної зміни інформації, яка була зазначена у витягах, та застосування іншої, ніж зазначено у витягах інформації про розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Тому здійснені судом розрахунки є правильними і обґрунтованими, а доводи апелянта безпідставними.

У судове засідання, що відбулося 07.02.2023 року, апелянт не забезпечив явку повноважного представника, в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Окрім того, скаржником заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №924/382/22 до набрання законної сили рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/7710/22.

В обґрунтування клопотання відповідач, з посиланням на п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України вказує, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.07.2022 року відкрито провадження у справі №560/7710/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МакГруп" до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Хмельницької міської ради визнання протиправним та нечинним рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок" №101 від 14.07.2021 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул.Гарнізонній, 1 кадастровий номер 6810100000:24:002:0590 площею 12094 м2 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; скасування державної реєстрації вказаної спірної земельної ділянки.

Предметом розгляду позовної заяви у справі №924/382/22 є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на підставі витягів, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області за № 18-22-0.381-560/33-21 від 27.10.2021 року та №2467 від 27.01.2022 року.

За вказаних обставин апелянт вважає, що оскільки реєстрація земельної ділянки та визначення її нормативної грошової оцінки здійснено з порушенням встановленого законом порядку, тому наявна об`єктивна необхідність у зупиненні провадження у даній господарській справі №924/382/22 до набрання законної сили рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду за наслідками розгляду адміністративної справи №560/7710/22.

Колегія суддів, розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "МакГруп" про зупинення провадження у справі, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п.5 ч.1 ст.227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19).

При цьому, сам факт пов`язаності двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Водночас, наведеною процесуальною нормою прямо передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14.

Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали даної справи містять усі необхідні документи для встановлення обставин (фактів), які є предметом судового розгляду, та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі. При цьому, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи №560/7710/22, що суперечить вимогам п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

Судом також враховується, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №560/7710/22 закрито провадження по даній справі, так як спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказана ухвала оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі визнання протиправним та нечинним рішення сьомої сесії Хмельницької міської ради "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок" та скасування державної реєстрації вказаної спірної земельної ділянки, сторони не позбавлені права звернутись до суду з відповідною заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку ст.320-321 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду справи №560/7710/22, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування положень п.5 ч.1 ст.227 ГПК України та відповідно зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №560/7710/22, з огляду на що клопотання відповідача не підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, приймаючи клопотання скаржника про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №302280789 від 08.06.2022 (т.1, а.с.13-15), ТОВ "Макгруп" на праві власності належать стоянки вантажних та легкових автомобілів зі складом паливно-мастильних матеріалів загальною площею 2050 кв.м., виробнича майстерня загальною площею 886,20 кв.м., виробниче приміщення загальною площею 443,50 кв.м., виробниче приміщення загальною площею 850,80 кв.м., виробниче приміщення зі складовими частинами загальною площею 368,70 кв.м., виробниче приміщення загальною площею 200 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 1.

Підставою для державної реєстрації зазначених об`єктів нерухомості за ТОВ "Макгруп" (код ЄДРПОУ 41818066) вказано: Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ХМ№000094, виданий 19.05.1997, видавник: Хмельницька міська рада народних депутатів; довідка серія та номер: 03-5148-12-18, виданий 03.12.2018, видавник Управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХМ141183252209, виданий 21.11.2018, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2017.

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007903052021 від 22.10.2021 (т.1, а.с.22), зазначені об`єкти нерухомого майна по вул.Гарнізонній, 1 в м. Хмельницькому, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:24:002:0590, площею 1,2094 га; цільове призначення: 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; форма власності: комунальна; дата державної реєстрації земельної ділянки: 27.04.2021; право власності належить Хмельницькій міській раді.

Листом №10533/5/22-01-12-03-19 від 16.11.2021 Головне управління ДПС у Хмельницькій області у відповідь на листи Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради №465/01-13, №466/01-13 від 28.10.2021 повідомило, що ТОВ "Макгруп" земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:24:002:0590 по вул. Гарнізонній, 1 в м.Хмельницькому в 2021році не декларує та орендну плату не сплачує.

Управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради здійснено розрахунок розміру орендної плати №555/01-16 від 06.06.2022 (т.1, а.с.25), згідно якого розмір неодержаного доходу в розмірі орендної плати за землю становить 412062,18 грн., зокрема, за період використання з 27.04.2021 по 31.12.2021 362963,32 грн., за період з 01.01.2022 по 01.02.2022 49098,86 грн.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути вказані кошти в примусовому порядку.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 1 ст.377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 ЗК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

У даній справі предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у зв`язку із використанням відповідачем земельної ділянки по вул.Гарнізонній, 1 в м. Хмельницькому без належних правових підстав.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 ст.93 та ст.125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч.2 ст.120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 року у справі №913/169/18.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 11.12.2018 ТОВ "Макгруп" є власником стоянки вантажних та легкових автомобілів зі складом паливно-мастильних матеріалів загальною площею 2050 кв.м., виробничої майстерні загальною площею 886,20 кв.м., а з 22.12.2017 року - виробничого приміщення загальною площею 443,50 кв.м., виробничого приміщення загальною площею 850,80 кв.м., виробничого приміщення зі складовими частинами загальною площею 368,70 кв.м., виробничого приміщення загальною площею 200 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Хмельницький, вул.Гарнізонна, 1.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Власником земельної ділянки по вул. Гарнізонній, 1 в м. Хмельницькому, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, які належать ТОВ "МакГруп" на праві власності, є Хмельницька міська рада.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження правових підстав використання відповідачем спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги належність об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці площею 1,2094 га, кадастровий номер 6810100000:24:002:0590, за адресою: м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 1 на праві власності відповідачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України, що призвело до несплати відповідачем коштів за користування вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, збереження ТОВ "МакГруп" коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати Хмельницькій міській раді, як власнику спірної земельної ділянки.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із ст.1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Колегія суддів враховує, що згідно з ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка є сформованою з 27.04.2021 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с.22).

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судами враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5 ст.288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі №920/739/17.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів здійснюється на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається з витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-22-0.381-590/22-21 від 27.10.2021 (т.1, а.с.20) та №2974/281-22 від 12.10.2022 (т.1, а.с.173) нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:24:002:0590) у 2021 році становила 17850656,00 грн. та у 2022 році 12465818,00 грн. відповідно.

Колегією суддів не приймається до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2467 від 27.01.2022 (т.1, а.с.21), згідно якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки в 2022 році становить 19639543,00 грн., оскільки у відповідності до листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №2974/281-22 від 12.10.2022 (т.1, а.с.172) вказаний витяг є недійсним.

Поряд із вказаним, аналізуючи п.288.5.1 ст.288 Податкового кодексу України, судом першої інстанції вірно зазначено, що у 2021-2022 роках граничний мінімальний розмір орендної плати у 3 % від нормативної грошової оцінки землі прямо визначається законом.Враховуючи викладене, приймаючи до уваги витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1, а.с.20, 173), здійснивши перерахунок заявленого до стягнення позивачем розміру орендної плати (т.1, а.с.25), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 394127,87 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, зокрема, за період з 27.04.2021 по 31.12.2021 у сумі 362963,32 грн. (за 2021 рік), а також за період з 01.01.2022 по 01.02.2022 у сумі 31164,55 грн. (за 2022 рік), з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відтак, у решті заявленої суми в розмірі 17934, 31 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати слід відмовити.

Крім того, судом також враховується, що апелянтом фактично не заперечується використання спірної земельної ділянки без належних правових підстав (без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 ЗК України), оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник лише не погоджуються з правильністю обрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, за основу якого взято невірно визначений розмір нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Щодо доводів скаржника про невірне визначення цільового призначення та виду використання спірної земельної ділянки, що стало наслідком протиправного визначення коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кцп), апеляційний суд враховує наступне.

За приписами ч.1, 2 ст.20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється, зокрема, щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру (ч.4 ст.20 ЗК України).

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ч.1 ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про державний земельний кадастр", до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

У відповідності до ст.20 Закону України "Про державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Як вбачається з витягу з Державного земельну кадастру від 22.10.2021 року (т.1, а.с.22), цільове призначення спірної земельної ділянки 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу; вид використання земельної ділянки для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Відтак, аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що відомості про цільове призначення та вид використання спірної земельної ділянки є офіційними, оскільки занесені до Державного земельного кадастру, що підтверджується відповідним витягом. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області законно і підставно взято до уваги коефіцієнт 2.5 при обрахунку нормативно грошової оцінки, який передбачений згідно Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок №1147 від 03.11.2021 року для земельної ділянки саме такого виду та цільового призначення, що спростовує відповідні доводи скаржника в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, долучені до апеляційної скарги технічний опис об`єктів нерухомого майна (т.1, а.с.195-196) та висновок №02/11/022 про вид використання земельної ділянки (т.1, а.с.198), не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження цільового призначення та виду використання земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги щодо протиправності визначення зонального коефіцієнтів (Км4) при формуванні відповідних витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки, що призвело до збільшення розміру нормативно грошової оцінки, а відтак і нарахування завищеного розміру орендної плати, також не заслуговують на увагу, оскільки вказані витяги видані спеціально уповноваженим на те органом, в судовому порядку на час перегляду оскаржуваного рішення апеляційною інстанцією витяги не скасовані, а тому презюмуються законними, чинними та такими, що відповідають вимогам ст.23 Закону України "Про оцінку земель". З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано взято розмір нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки згідно вказаних витягів з технічної документації при розрахунку суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2022 у справі №924/382/22 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МакГруп" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.